27.03.2025 Справа №607/23718/24 Провадження №2/607/899/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі головуючого судді Дзюбича В.Л., за участю секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника позивача - адвоката Молиня Р.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позик,
05.11.2024 через систему «Електронний суд» позивач ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Молинь Р.П., звернувся в суд із позовом до ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь борг за договором позики від 13.11.2020 на суму 98993,00 Доларів США, 11 879,16 Доларів США відсотків несплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 829,92 Доларів США 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рр.; за договором позики від 13.11.2020 на суму 5666,00 Євро боргу неповернутого на підставі договору позики, 679,92 Євро відсотків не сплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 47,50 Євро 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рр; за договором позики від 13.11.2020 на суму 14352,00 Євро боргу неповернутого на підставі договору позики, 1 722,24 Євро відсотків не сплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 120,32 Євро 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рік.
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 вказав, що 13 листопада 2020 року між ОСОБА_1 (Позивачем) та ОСОБА_2 (Відповідачем) було укладено наступні договори позики: на суму 2796552,25 грн. що еквівалентно 98993,00 Доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення позики (Далі - Договір 1); на суму 188111,20 грн. що еквівалентно 5666,00 Євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення позики (Далі - Договір 2); на суму 476786,40 грн. що еквівалентно 14352,00 Євро за офіційним курсом НБУ надату укладення позики (Далі - Договір 3).
Відповідно до п. 3.4 Договорів 1-3 позичальник зобов'язаний видати розписку в отриманні грошових коштів у разі перерахунку позики у готівковому вигляді.
Одночасно, на виконання частини другої ст. 1047 ЦК України та п.3.4 Договорів 1-3 Позивачу була видана розписка Позичальника, чим підтверджується факт виконання обов'язання Позивачем щодо надання позики. Відповідно до розписок ОСОБА_2 підтверджує факт отримання коштів у вищезазначеній сумі та зобов'язується повернути в строк до 13.11.2021.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.
Одночасно, невиконання зобов'язань Позичальником підтверджується наявністю у Позивача розписок від 13.11.2020 виданих ОСОБА_2 , оскільки відповідно до ст.545 ЦК України, якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові.
Станом на момент подання даного позову жодних заходів щодо добровільного погашення заборгованості Позичальником не здійснено та сума позики і відсотків за позикою не повернута.
Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов.
Ухвалою судді від 11.11.2024 відкрито провадження у цивільній справі №607/23718/24. Постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 24.12.2024 постановлено закрити підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті, що відображено в протоколі судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задоволити, щодо заочного розгляду справи не заперечив.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча про день та час слухання справи неодноразово повідомлявся у встановленому законом порядку, зокрема шляхом надіслання на поштову адресу за його зареєстрованим місцем проживання повістки про виклик до суду. Відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи та відзиву на позов не подавав.
Суд вважає, що відповідач про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив, відзиву на позов не подавав, тому відповідно до ст. 280 ЦПК України, справу слід вирішити на підставі наявних доказів та постановити заочне рішення, оскільки проти заочного розгляду справи не заперечує представник позивача.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).
Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов'язок доказування і подання доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено, що 13 листопада 2020 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено наступні договори позики:
-на суму 2796552,25 грн. що еквівалентно 98993,00 Доларів США за офіційним курсом НБУ на дату укладення позики ( Далі - Договір 1).
-на суму 188111,20 грн. що еквівалентно 5666,00 Євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення позики ( Далі - Договір 2).
-на суму 476786,40 грн. що еквівалентно 14352,00 Євро за офіційним курсом НБУ на дату укладення позики (Далі - Договір 3)
Відповідно до п.2.1. Договору - 1 сума позики (вартість предмета позики) становить за цим Договором 2 796 552,25 грн. що еквівалентно 98993,00 доларів США за середнім курсом їх продажу комерційними банками м.Тернополя.
Відповідно до п.2.1. Договору - 2 сума позики (вартість предмета позики) становить за цим Договором 188 111,20 грн. що еквівалентно 5666,00 Євро за середнім курсом їх продажу комерційними банками м.Тернополя.
Відповідно до п.2.1. Договору - 2 сума позики (вартість предмета позики) становить за цим Договором 476786,40 грн. що еквівалентно 14352,00 Євро за середнім курсом їх продажу комерційними банками м. Тернополя.
Відповідно до п. 3.4 Договорів 1-3 позичальник зобов'язаний видати розписку в отриманні грошових коштів у разі перерахунку позики у готівкову вигляді.
Одночасно, на виконання частини другої ст. 1047 ЦК України та п.3.4 Договорів 1-3 ОСОБА_1 були видані розписки позичальника - ОСОБА_2 , чим підтверджується факт виконання зобов'язання позивачем щодо надання позик.
Відповідно до розписок ОСОБА_2 підтверджує факт отримання коштів у вищезазначеній сумі та зобов'язується повернути в строк до 13.11.2021.
Відповідно до п.4.2. Договорів встановлено, що позики надаються позичальнику - ОСОБА_2 до 13.11. 2021 року.
Також, п.5.1. Договорів 1-3 встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позику за цим Договором в термін до 13.11.2021 включно з відповідною сплатою процентів за час фактичного користування коштами.
Відповідно до п.2.2. Договорів 1-3 встановлено, що за користування коштами розмір процентів складає 1 % за кожен місяць користування коштами від розміру позики.
Розмір не сплачених відсотків за період 14.11.2020 по 13.11.2021 року за Договором -1 позики на суму 98993,00 Доларів США що підлягає стягненню складає 98993*1/100%/365*365 = 11 879,16 Доларів США, (98993,00 - сума боргу * Процентна ставка /100% / 365 днів* Кількість днів прострочення).
Розмір не сплачених відсотків за період 14.11.2020 по 13.11.2021 року за Договором-2 позики на суму 5666,00 Євро що підлягає стягненню складає 5666,00*1/100%/365*365 = 679,92 Євро (5666,00 - сума боргу * Процентна ставка /100% / 365 днів* Кількість днів прострочення).
Розмір не сплачених відсотків за період 14.11.2020 по 13.11.2021 року за Договором-3 позики на суму 14352,00 Євро що підлягає стягненню складає 14352,00*1/100%/365*365 = 1 722,24 Євро (14352,00- сума боргу * Процентна ставка /100% / 365 днів* Кількість днів прострочення).
За наслідком невиконання ОСОБА_2 договору позики, позивачем нараховано 3% річних за період з 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року виходячи з наступного підрахунку: за Договором 1 позики на суму у розмірі 98993,00 Доларів США (98993,00 (борг) х 3 (відсоткова ставка) х 100%/ : 365 (днів у році) х 102 (кількість днів) = 829,92 Доларів США); за Договором 2 позики на суму у розмірі 5666,00 Євро (5666,00 (борг) х 3 (відсоткова ставка) х 100%/ : 365 (днів у році) х 102 (кількість днів) = 47,50 Євро); за Договором 3 позики на суму у розмірі 14352,00 Євро (14352,00 (борг) х 3 (відсоткова ставка) х 100%/ : 365 (днів у році) х 102 (кількість днів) = 120,32 Євро).
Таким чином, позивач вважає, що загальна сума, яка підлягає стягненню із ОСОБА_2 за невиконання зобов'язань складає: за договором 1 позики на суму 98993,00 Доларів США складає - 111 702,08 доларів США; за договором 2 позики на суму 5666,00 Євро складає - 6 393,42 Євро; за договором 3 позики на суму 14352,00 Євро складає - 16 194,56 Євро.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Згідно із статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2021 року в справі № 359/92/16 (провадження № 61-18300св20) зазначено про те, що «на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором. Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
Тлумачення статей 1046 та 1047 ЦК України свідчить, що по своїй суті розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
У постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967цс15 викладено правовий висновок, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.
Отже, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг грошей із зобов'язанням їх повернення та дати отримання коштів.
У частині 3 ст. 545 ЦК України передбачено презумпцію належності виконання обов'язку боржником, оскільки наявність боргового документа в боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку. І навпаки, якщо борговий документ перебуває у кредитора, то це свідчить про неналежне виконання або невиконання боржником його обов'язку. У контексті презумпції належності виконання обов'язку боржником потрібно акцентувати на декількох аспектах: (а) формулювання «наявність боргового документа у боржника» варто розуміти розширено, адже такий документ може перебувати в іншої особи, яка на підставі статті 528 ЦК України виконала зобов'язання; (б) вона є спростовною, якщо кредитор доведе протилежне. Тобто кредитор має можливість доказати той факт, що не зважаючи на «знаходження» в боржника (іншої особи) боргового документа, він не виконав свій обов'язок належно; (в) у частині третій статті 545 ЦК України регулюються як матеріальні, так і процесуальні відносини. Матеріальні втілюються в тому, що наявність боргового документа в боржника (іншої особи) свідчить про належність виконання зобов'язання. У свою чергу, процесуальні відносини проявляються в тому, що презумпція належності виконання розподіляє обов'язки з доказування обставин під час судового спору; (г) частина третя статті 545 ЦК України не охоплює всіх підстав підтвердження виконання зобов'язання, перерахованих у статті 545 ЦК України. Це пов'язано з тим, що і розписка про одержання виконання доводить належність виконання боржником обов'язків, особливо у тих випадках, за яких кредитору не передавався борговий документ. Тобто й наявність у боржника (іншої особи) розписки кредитора про одержання виконання підтверджує належність виконання боржником свого обов'язку».
У частині третій статті 12, частинах першій, п'ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки між сторонами погоджено та встановлено строк повернення суми позики, однак Відповідач грошові кошти не повернув, то у Відповідача виникла заборгованість перед Позивачем щодо повернення позики в розмірі 98933,00 Доларів США, згідно Договору позики та розписки позичальника від 13.11.2020; 5666 Євро згідно Договору позики та розписки позичальника від 13.11.2020 та 14352,00 Євро згідно Договору позики та розписки позичальника від 13.11.2020.
Також, відповідно до вимог частини 1 стаття 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Встановивши наявність складеної відповідачем розписки про отримання у борг у позивача коштів, факт не повернення цих коштів у визначений в розписці строк, суд доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договорами позики та відсотків за ними.
Із аналізу матеріалів справи, і з досліджених у судовому засіданні договорів Позики від 13.11.2020, вбачається, що відповідно до п.2.2. Договорів встановлено, що за користування коштами розмір процентів складає 1 % за кожен місяць користування коштами від розміру позики.
Розмір не сплачених відсотків за період 14.11.2020 по 13.11.2021 року за Договором-1 позики на суму 98993,00 Доларів США що підлягає стягненню складає 98993*1/100%/365*365 = 11 879,16 Доларів США, (98993,00 - сума боргу * Процентна ставка /100% / 365 днів* Кількість днів прострочення).
Розмір не сплачених відсотків за період 14.11.2020 по 13.11.2021 року за Договором-2 позики на суму 5666,00 що підлягає стягненню складає 5666,00*1/100%/365*365 = 679,92 Євро (5666,00 - сума боргу * Процентна ставка /100% / 365 днів* Кількість днів прострочення).
Розмір не сплачених відсотків за період 14.11.2020 по 13.11.2021 року за Договором-3 позики на суму 14352,00 Євро що підлягає стягненню складає 14352,00*1/100%/365*365 = 1 722,24 Євро (14352,00- сума боргу * Процентна ставка /100% / 365 днів* Кількість днів прострочення).
Крім того, відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01.10.2014 у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У своїй позовній заяві позивач просить стягнути із відповідача 3% річних від договорів позики за період з 14.11.2021 по 23.02.2022, виходячи із наступного підрахунку.
За договором 1 позики на суму у розмірі 98993,00 Доларів США. (98993,00 (борг) х 3 (відсоткова ставка) х 100%/ : 365 (днів у році) х 102 (кількість днів) = 829,92 Доларів США).
За договором 2 позики на суму у розмірі 5666,00 Євро (5666,00 (борг) х 3 (відсоткова ставка) х 100%/ : 365 (днів у році) х 102 (кількість днів) = 47,50 Євро).
За договором 3 позики на суму у розмірі 14352,00 Євро (14352,00 (борг) х 3 (відсоткова ставка) х 100%/ : 365 (днів у році) х 102 (кількість днів) = 120,32 Євро).
Суд, перевіривши розрахунки надані представником позивача, вважає їх арифметично правильними, а тому у відповідності до ст. 625 ЦК України за визначений період, а саме з 14.11.2021 по 23.02.2022, з відповідача в користь позивача слід стягнути 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановлені обставини справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення шляхом стягнення з відповідача в користь позивача суми боргу за договором позики від 13.11.2020 на суму 98993,00 Доларів США, 11 879,16 Доларів США відсотків несплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 829,92 Доларів США 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рр.; за договором позики від 13.11.2020 на суму 5666,00 Євро боргу, неповернутого на підставі договору позики, 679,92 Євро відсотків не сплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 47,50 Євро 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рр; за договором позики від 13.11.2020 на суму 14352,00 Євро боргу, неповернутого на підставі договору позики, 1 722,24 Євро відсотків не сплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 120,32 Євро 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 рр.
Щодо розподілу судових витрат, Суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч.3 п.1, 2 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Положеннями ст. 59 Конституції України визначено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків встановлених законом.
За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відповідно до Договору про надання правничої допомоги та представництва інтересів від 22 жовтня 2024 року укладеного між адвокатом Молинь Романом Петровичем та Клієнтом Стельмах Олегом Миколайовичем, адвокат бере на себе зобовязаггя надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором у цивільній справі щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_3 за договором позики б/н від 13.11.2020 на суму 5666,00 Євро, договором позики б/н від 13.11.2020 на суму 14352,00 Євро договором позики б/н від 13.11.2020 на суму 98993,00 доларів США а Засовник зобов'язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовленні Сторонами.
Згідно п.3.1 Догвоору, за правову допомогу, предбачену в п.п. 1.1., 1.2. Договору Замовник сплачує Адвокату винагороду за домовленістю сторін гонорар в сумі 30 000 гривень протягом 90 днів з моменту набрання законної сили рішенням по справі. Гонорар встановлено у фіксованому розмірі та поверненню не підлягає.
В судовому засіданні при розгляді позову, інтереси позивача представляв адвокат Молинь Роман Петрович, згідно ордеру серії ВО №1090287, виданого адвокатом, що здійснює адвокатську діяльність індивідуально.
Пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи зі змісту положень частини третьої статті 27 Закону, до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб'єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладання, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.
Разом з тим, згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У постанові Верховного суду від 09 березня 2021 року (справа № 200/10535/19-а) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року по справі 755/9215/15-ц ВП ВС роз'яснила, що положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» 536/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
У п.п. 113-117 рішення ЄСПЛ у справі «Бєлоусов проти України» від 07 листопада 2013 року, ЄСПЛ дійшов висновку про те, що навіть у разі не сплати заявником адвокатського гонорару на час розгляду справи, витрати за цим гонораром є «фактично понесеними», оскільки заявник має сплатити такий гонорар згідно із договірними зобов'язаннями.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд неодноразово викладав позицію про те, що можуть бути відшкодовані судові витрати на професійну правову допомогу після розгляду справи судом та подання відповідних доказів у строки, встановлені процесуальним законодавством.
Верховний Суд у постанові від 09 березня 2023 року у справі №127/28862/21 зазначив наступне: «При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України)».
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.
Отже, відшкодуванню підлягають витрати на правничу допомогу незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
У разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України, суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. (ч.5 цієї статті ЦПК) .
Зваживши надані представником позивача докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу, час та зусилля, витрачені на надання правової допомоги в судових засіданнях, враховуючи принцип співмірності, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним є стягнення із відповідача на користь позивача вартості наданих послуг правничої допомоги у розмірі 15 000 гривень.
Крім того, на підставі вимог ч. 1 статті 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 15140 грн. за подання позову.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 81, 141, 89, 259, 263, 265 268, 273, 354 ЦПК суд,
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договорами позик задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 13.11.2020 на суму 98993,00 (Дев'яносто вісім тисяч дев'ятсот дев'яносто три) долари США, 11879 (Одинадцять тисяч вісімсот сімдесят дев'ять) доларів 16 центів США відсотків несплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 829 (Вісімсот двадцять дев'ять) доларів 92 центи США 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 борг за договором позики від 13.11.2020 на суму 5666 (П'ять тисяч шістсот шістдесят шість) євро боргу неповернутого на підставі договору позики, 679 (Шістсот сімдесят дев'ять) євро 92 євроценти відсотків не сплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 47 (Сорок сім) євро 50 євроцентів 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 боргза договором позики від 13.11.2020 на суму 14352 (Чотирнадцять тисяч триста п'ятдесят два) євро боргу, неповернутого на підставі договору позики, 1722 (Одна тисяча сімсот двадцять два) євро 24 євроценти відсотків не сплачених за користування коштами відповідно до умов договору за період з 14.11.2020 по 13.11.2021 року та 120 (Сто двадцять) євро 32 євроценти 3 відсотків річних від простроченої суми за період 14 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15140 грн. сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 15000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Копію рішення суду направити сторонам у справі.
Заочне рішення може бути переглянуто Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку, до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі у 30-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич