Справа № 585/660/25
Номер провадження 2/585/411/25
14 квітня 2025 року м.Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючої судді - Цвєлодуб Г.О.,
за участю представника позивача - Менька Д.Д.,
відповідача - ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Козін Т.В.,
секретаря судового засідання Салій О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , в інтересах якої як представник звертається адвокат Менько Дмитро Дмитрович, до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_3 , про зменшення розміру аліментів, -
21 лютого 2025 року представник позивача - адвокат Менько Д.Д., який діє в інтересах ОСОБА_2 , звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , , третя особа: ОСОБА_3 , в якому просить: змінити розмір аліментів, які утримуються із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за рішенням Роменського міськрайонного суду від 05 лютого 2024 року на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та стягувати із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, а також стягнути з ОСОБА_1 968,96 грн судового збору та 12000 грн. витрат понесених на оплату правничої допомоги.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який був розірваний 15 лютого 2024 року на підставі рішення Роменського міськрайонного суду. Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . За рішенням Роменського міськрайонного суду від 05 лютого 2024 року з позивача ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Після винесення судом вищевказаного судового рішення змінився матеріальний та сімейний стан позивача. Так 21 березня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якого позивач зобов'язаний утримувати відповідно до ст. 180 СК України. Також на утриманні позивача знаходиться його дружина - ОСОБА_3 , яка перебуває у відпустці для догляду за сином - ОСОБА_5 до досягнення дитиною трирічного віку. Окрім цього, наприкінці лютого 2024 року, внаслідок поранення під час проходження військової служби позивач отримав травму правого колінного суглобу та переніс операцію. Тривалий час він був на реабілітації, під час якої ним витрачались власні кошти на лікування, після чого у квітні 2024 року він припинив військову службу у ЗСУ і в даний час ніде не працює, має нерегулярний, мінливий дохід, якщо і має якусь роботу, то вона є періодичною та залежить від випадкових можливостей працевлаштування. У зв'язку із значними витратами, понесеними позивачем на лікування, неможливістю працевлаштуватись, пов'язаною із станом здоров'я, відсутністю постійного заробітку, позивач не мав можливості сплачувати аліменти, а тому на даний час у нього утворилась заборгованість в розмірі 55701,08 грн. Окрім цього, відповідачка ОСОБА_1 03.02.2025 року звернулась до суду з позовом про стягнення із позивача на її користь пені за прострочення сплати аліментів у вирахуваному нею розмірі, в сумі 51449,94 грн., що у своїй сукупності створює для позивача індивідуальний та надмірний тягар. У зв'язку із тим, що позивач є безробітним, старшим державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Цупро І., при примусовому виконанні виконавчого листа № 585/99/24, виданого 07.03.2024 р. йому нараховуються аліменти в розмірі 1/3 частини від середньостатистичної заробітної плати по даній місцевості, що становить майже 4000 грн. У зв'язку із викладеним позивач вважає, що зменшення розміру аліментів з 1/3 частини всіх видів доходу, на 1/6 частину на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 щомісяця, є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим балансом між захистом прав неповнолітніх дітей.
Ухвалою судді від 26 лютого 2025 року по справі відкрито спрощене провадження, з повідомленням сторін.
03 березня 2025 року до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що дитина хворіє, позивачем не поданого належних доказів щодо погіршення його матеріального та сімейного стану, позивач самовільно залишив військову частину після реабілітації, доказів з приводу яких підстав була припинена служба не надав, позивач не приймає участі у вихованні дитини та не цікавиться станом його здоров'я, крім того, її мати - ОСОБА_6 має інвалідність третьої групи по онкології, потребує постійного лікування та коштів, в чому вона приймає участь у витратах на її лікуванні. Щодо стягнення витрат на правову допомогу вважає їх занадто завищеними та неспівмірними, оскільки справа є не складною, практика є усталеною, а обсяг виконаних робіт адвокатом по підготовці позовної заяви відповідно до попереднього розрахунку становить чотири години.
04 березня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому зазначає, що твердження відповідачки не відповідають дійсності.
07 березня 2025 року від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, пояснив обставини, викладені в позові, просив їх задовольнити.
Відповідач та її представник у судовому засіданні заперечили проти позову, просили відмовити в повному обсязі.
Третя особа в заяві до суду позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити, справу розглядати без її участі.
Суд, вислухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши в сукупності докази по справі, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 перебували у шлюбі, який був розірваний 15 лютого 2024 року на підставі рішення Роменського міськрайонного суду.
Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Згідно рішення Роменського міськрайонного суду від 05 лютого 2024 року з ОСОБА_2 на користь відповідачки ОСОБА_1 стягнуто аліменти на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у розмірі 1/3 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
21 березня 2024 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, від якого у них народився син - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання № 10-12/13 від 04.04.2021 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно довідки виконавчого комітету Роменської міської ради № 11 від 17.02.2025 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає з дружиною - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , за адресою: АДРЕСА_2 . Син знаходиться на утриманні батька.
Як вбачається з виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 1195 від 26.02.2024 та довідки війського-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 № 321 від 29.02.2024 солдат за призовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , потребує відпустки для лікування в зв'язку з хворобою на 30 календарних днів.
ОСОБА_3 перебуває у відпустці для догляду за сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трирічного віку, інших доходів немає.
Згідно з відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 17.02.2025 ОСОБА_2 з травня 2024 року доходів не отримував.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах, виданої старшим державним виконавцем Роменського міськрайонного відділу державної виконавчої служби у Роменському районі Сумської області Цупро І.П., заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу №585/99/24 від 07.03.2024 станом на 01.01.2025 становить 55701,08 грн.
Дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , перебуває на індивідуальній програмі реабілітації інвалідності з 2021 року, що підтверджується медичною документацією.
Згідно характеристики матері вихованця Роменського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 8 «Дзвіночок» від 27.02.2025 № 01-24/11 ОСОБА_1 має дитину з ОПП ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який відвідує вказаний навчальний заклад, через недостатнє засвоєння вимог програми залишився в старшій групі ще на один рік, мама проявляє велику увагу до потреб сина, відповідально ставиться до виховання та розвитку дитини, дотримується режиму дня та забезпечує необхідні умови для навчання і відпочинку, заохочує хлопчика до навчання, допомагає у виконанні індивідуальних завдань, займається розвитком його творчих здібностей, забезпечує доступ до різноманітних ресурсів (книги, ігри, освітні програми), що сприяють всебічному розвитку сина, тато хлопчика, ОСОБА_2 , за 2024-2025 р. у садочку не з'являвся.
Згідно характеристики вихованця Роменського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) № 8 «Дзвіночок» від 27.02.2025 № 01-24/11 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , який відвідує вказаний навчальний заклад, має соціо-адаптаційні/соціо-культурні труднощі та третій рівень підтримки, через недостатнє засвоєння вимог програми залишився в старшій групі ще на один рік, хлопчик виховується в сім'ї, де батьки розлучені, матеріально-економічне становище задовільне, мама багато часу приділяє розвитку та вихованню дитини, тато за 2024-2025 р. у садочку не з'являвся, фізичний розвиток ОСОБА_9 в цілому відповідає віковій нормі, недостатньо розвинута дрібна моторика рук, Нікіту можна назвати часто хворіючою дитиною, на початок 2025 р. перебував у садочку близько 10 днів.
Відповідно до консультаційного висновку спеціаліста від 24.02.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , встановлено діагноз F 90.0, потребує занять з психологом та логопедом.
Як вбачається з довідки Роменського центру комплексної реабілітації для дітей та осіб з інвалідністю імені Наталії Осауленко № 01/33 від 06.03.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , знаходився на обліку у вказаному центрі в 2021-2023 р., як дитина з інвалідністю зі встановленим діагнозом «Моторна алалія, затримка психічного розвитку, стійкі порушення рівня функціонування, які призводять до стійкої дезадаптації на резидуально-органічному фоні», дитина потребує додаткового розвитку довільної уваги, зосередженості, соціально-побутових навичок, процесів мислення, особливої уваги з боку спеціалістів, контролю з боку батьків, загальної психосоціальної підтримки.
У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Стаття 7 Сімейного Кодексу України визначає, що сімейні відносини регулюються цим Кодексом та іншими нормативно-правовими актами. Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Сімейні відносини регулюються лише у тій частині, у якій це є допустимим і можливим з точки зору інтересів їх учасників та інтересів суспільства. Регулювання сімейних відносин здійснюється з урахуванням права на таємницю особистого життя їх учасників, їхнього права на особисту свободу та недопустимості свавільного втручання у сімейне життя.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Тобто, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Частина 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до статей 150, 180 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним.
Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі № 6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я одержувача аліментів. При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Згідно ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з'ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров'я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.
Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, позивач посилається на те, що на даний час існують підстави для стягнення з нього аліментів на утримання дитини у розмірі 1/6 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менш, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, оскільки, на його утриманні знаходиться ще одна малолітня дитина від іншого шлюбу, яку він відповідно до закону зобов'язаний утримувати, а також його дружина - ОСОБА_3 , яка перебуває у відпустці для догляду за сином - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення дитиною трирічного віку, окрім цього, позивач є безробітним, отримує періодичні та нестабільні доходи та має значну заборгованість по аліментам, яку також потрібно погасити.
А отже, при таких обставинах позивач вважає, розмір аліментів, сплачуваних на дитину, є занадто високим, тому звертається до суду з даним позовом.
Однак, суд вважає, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини у зв'язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , та суперечитиме її інтересам.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд звертає увагу, що, відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України).
Згідно зі ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Аналізуючи зібрані по справі докази, суд приходить до висновку про те, що для досягнення балансу між утриманням дитини від першого шлюбу позивача та утриманням нової сім'ї останнього, справедливим та достатнім розміром аліментів, з урахуванням змін на боці позивача, стану здоров'я дитини, буде зменшення розміру аліментів з 1/3 частини до 1/4 на утримання неповнолітньої дитини. На думку суду, таке зменшення розміру аліментів є розумним, не суперечить нормам матеріального права, а також буде справедливим відносно кожної дитини позивача.
За правилами ст. 191 СК України лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тому з відповідача слід стягнути на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у сумі 726,72 грн.
Вирішуючи вимоги щодо стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що у матеріалах справи містяться копія договору про надання правничої допомоги від 18.02.2025, укладеного між адвокатом Менько Д.Д. та ОСОБА_2 , фіскальні чеки про сплату ОСОБА_2 адвокату Менько Д.Д. в сумі 3500 грн. та 8500 грн.
У постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Аналогічні висновки викладені у постановах ВС від 30.09.2020 №201/14495/16-ц, від 02.07.2020 №362/3912/18.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України, заява № 19336/04, п. 269). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Судом встановлено, що спір, який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають із аліментних зобов'язань, матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат витратив значний час. Написання відповідв на відзив у даному спорі для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.
За таких обставин, з огляду на співмірність та розумність розміру судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, суд дійшов висновку про часткове задоволення витрат на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн.
На підставі положень ст. ст. 84, 181, 182, 191, 192, 199, 200 СК України, ст. ст. 258-259,263, 264, 265 ЦПК України, суд -
Позов задовольнити частково.
Змінити розмір аліментів, які утримуються із ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 за рішенням Роменського міськрайонного суду від 05 лютого 2024 року на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та стягувати із ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у розмірі 1/4 частини його заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.
Виконавчий лист № 585/99/24, виданий 07.03.2024 р. Роменським міськрайонним судом про стягнення з ОСОБА_2 (реєстраційний номер ОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку - відкликати, після вступу рішення в законну силу.
Стягнути з ОСОБА_1 726,72 грн. судового збору та 4000 грн. витрат понесених на оплату правничої допомоги.
У іншій частині позову - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З повним текстом рішення суду сторони можуть ознайомитись у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області з 18 квітня 2025 року або за відповідним номером справи у ЄДРСР чи електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» ЄСІТС.
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ Г.О.ЦВЄЛОДУБ