Справа № 465/396/25
Провадження 2/465/1846/25
Іменем України
16.04.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Баран О.І.,
з участю секретаря судового засідання Щирби Ю.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, в порядку спрощеного провадження цивільну справу:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ),
відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ),
предмет позову: розірвання шлюбу,
У січні 2025 року позивач звернулась до Франківського районного суду м. Львова із позовною заявою, у якій просить суд розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 28.09.2024 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), про що зроблено відповідний актовий запис № 1423.
Позовна заява мотивована тим, що у подружжя спільне життя не склалось через різні погляди на сімейні відносини, внаслідок чого зникло взаєморозуміння, почуття поваги та любові. Зазначає, що шлюбні відносини фактично припинились у листопаді 2024 року. З цього часу подружжя разом не проживає, спільного господарства не веде, подружні стосунки не підтримує. Місцезнаходження відповідача позивачу не відоме. Спори щодо поділу майна відсутні. Позивач вважає примирення неможливим, відтак подальше збереження шлюбу суперечить її інтересам, у зв'язку із чим просить суд позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13.02.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено процесуальні строки для подання заяв по суті справи (а.с. 20-21).
Відповідач у встановлений строк правом на подання відзиву не скористався, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не надав.
Судові засідання у справі призначалися неодноразово.
У судове засідання, призначене на 16.04.2025, сторони повторно не з'явились.
Позивач у прохальній частині позовної заяви, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, просила про розгляд справи без її участі (а.с. 1, зворот).
Відповідач про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення, скерованими на його зареєстроване місце проживання.
Згідно з трекінгом поштових відправлень рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (штрихкодовий ідентифікатор ПАТ «Укрпошта» 0610243732983) містить відмітку «вручено одержувачу» 11.04.2025.
Відтак, направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Суд направляв на зареєстровану адресу відповідача також копію ухвали про відкриття провадження у справі, яку відповідач отримав. Тож, суд виконав покладений на нього обов'язок інформувати учасників справи про її розгляд.
Суд зазначає, що участь у судових засіданнях є правом особи, яка бере участь у справі і ця особа зобов'язана добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки, що закріплено у ст. 43 ЦПК України, тому неявка учасників справи не перешкоджає розгляду справи без їх участі.
Враховуючи неявку відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд керується вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Суд, вивчивши матеріали справи, дійшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності учасників, які не з'явились, без фіксування судового процесу звукозаписувальними технічними засобами.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів.
Суд, з'ясувавши доводи на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Із свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 , виданого Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянин України, уродженець міста Львів, Львівської області та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, уродженка смт. Краснопавлівка, Харківської області перебувають у шлюбі, зареєстрованому 28.09.2024, про що зроблено актовий запис № 1423 (а.с. 5).
Від шлюбу у подружжя спільних дітей немає.
Позивач стверджує, що шлюбні відносини між подружжям припинилися у листопаді 2024 року, сімейні відносини сторонами не підтримуються, спільне господарство не ведеться.
Відповідач своїх заперечень на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував.
Частиною 1 ст. 51 Конституції України закріплено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Стаття 24 Сімейного кодексу України (далі СК України) визначає, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Отже, однією з основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу. Зокрема особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин.
Статтею 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини.
Згідно з ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має наміру зберегти шлюб.
Згідно з ч. 1 ст. 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність неповнолітніх дітей та інші обставини життя подружжя. За приписами частини другої цієї ж статті суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення.
Зазначене вище узгоджується із правовою позицією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду викладеною у постанові № 200/952/18 (провадження № 61-14859св19) від 15.01.2020.
Cуди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що їх подальше спільне життя подружжя збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам позивача, збереження шлюбу є неможливим, оскільки подружжя фактично припинило відносини.
Враховуючи те, що позов поданий у січні 2025 року, проте з цього часу подружжя не примирилося, не налагодило свої сімейні відносини, будь-яких заяв, клопотань процесуального характеру не надходило, а також з огляду на позицію позивача, яка наполягає на розірванні шлюбу, а відповідач заперечень не надав, суд з урахуванням фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову дійшов висновку про те, що розлад у відносинах сторін носить стійкий характер і продовжується тривалий час, тоді як у зареєстрованому шлюбі до фактичного його припинення сторони перебували лише упродовж двох місяців (з вересня по листопад 2024 року), а тому суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову на відповідача.
Тому суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача судовий збір, який сплачено при подачі позовної заяви до суду у сумі 1211, 20 грн. (а.с. 9).
На підставі наведеного та керуючись ст. 4, 10-13, 19, 76-80, 141, 206, 211, 223, 247, 258-259, 263-265, 268, 293 ЦПК України, ст. 56, 104, 105, 110-113 СК України, суддя -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений 28.09.2024 Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянином України, уродженцем міста Львова, Львівської області та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянкою України, уродженкою смт Краснопавлівка, Харківської області (актовий запис № 1423).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
Текст судового рішення складено 17.04.2025 року.
Суддя: Баран О.І.