Справа №463/3548/25
Провадження №2-з/463/18/25
про повернення заяви про забезпечення позову
17 квітня 2025 року суддя Личаківського районного суду м. Львова Боброва Ю.Ю., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики. Разом з позовом позивач подав до суду заяву про забезпечення позову в якій просить суд, накласти арешт на рухоме та нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 в межах суми позову.
Під час вивчення матеріалів заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд прийшов до висновку, що вказана заява підлягає поверненню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 151 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна: містити пропозиції заявника щодо зустрічного забезпечення; предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
Пропозиція заявника щодо зустрічного забезпечення має бути зазначена у заяві про забезпечення позову, оскільки у відповідності до вимог ч. 8 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.
При цьому, питання необхідності застосування зустрічного забезпечення вирішується судом, а не заявником, і саме заявник зобов'язаний вказати, у відповідності до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Відповідно до ч. 1, ч. 6 ст. 154 ЦПК України, суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, необхідно брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Разом з тим, у поданій до суду заяві про забезпечення позову, позивачем зазначено формальний виклад обставин, без обґрунтування необхідності забезпечення позову; також відсутній виклад обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разу невжиття таких заходів, оскільки доводи заявника в обґрунтування забезпечення позову не можуть ґрунтуватись лише на його припущеннях.
Окрім наведеного, відповідно до ч. 6 ст. 151 ЦПК України до заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У силу вимог ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання фізичною особою до суду заяви про забезпечення позову сплачується судовий збір в сумі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 605,60 грн.
Однак, заявником не було додано до заяви про забезпечення позову квитанцію про сплату судового збору.
Разом з тим, у заяві ОСОБА_1 зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При цьому п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону.
Конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Матеріали заяви свідчать про те, що предметом спору у справі, в якій подана заява про забезпечення позову є стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 , тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав відповідача саме як УБД або з виконанням ним військового обов'язку, або виконання службових обов'язків. Інші підстави звільнення позивача від сплати судового збору - відсутні. Отже, судовий збір має бути сплачено на загальних засадах.
У свою чергу, згідно висновків Великої палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23, учасники бойових дій можуть не сплачувати судовий збір не у всіх справах, а виключно в тих, де мова йде про їх права саме як учасників бойових дій. Такий висновок Верховного Суду є конкретним та однозначним - таким, що позбавляє можливості застосувати п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справі, що розглядається.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, а також у разі подання заяви особою, яка відповідно до частини шостої статті 14 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 151, 153 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - повернути заявнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя: Боброва Ю.Ю.