Справа №463/3548/25
Провадження №2/463/1384/25
про залишення позовної заяви без руху
17 квітня 2025 року перевіривши в матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Перевіривши позовну заяву, встановлено що вона не відповідає вимогам ст.ст.175, 177 ЦПК України, з огляду на наступне.
У відповідності до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У позовній заяві позивач зазначає, що звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
При цьому п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» кореспондується із положеннями ст. 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», якою передбачено, що ветерани війни, до яких належать учасники бойових дій, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від усіх судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у ст. 12 цього Закону.
Конструкція п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», в якому йдеться про «справи, пов'язані з порушенням їхніх прав», вказує на категорію справ, в яких учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору. Якби лише наявність в особи такого статусу надавала у цій частині пільгу, то відпадала б необхідність у формулюванні другої частини зазначеної норми закону про уточнення характеру порушених прав.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що хоча вказана норма не містить вичерпного переліку порушених прав, однак порушені права нерозривно пов'язані саме із статусом учасник бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Матеріали позовної заяви свідчать про те, що предметом спору в цій справі є стягнення заборгованості за договором позики з ОСОБА_2 , тобто цей спір не пов'язаний із захистом порушених прав відповідача саме як УБД або з виконанням ним військового обов'язку, або виконання службових обов'язків. Інші підстави звільнення позивача від сплати судового збору - відсутні. Отже, судовий збір має бути сплачено на загальних засадах.
У свою чергу, згідно висновків Великої палати Верховного Суду, викладених в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі №567/79/23, учасники бойових дій можуть не сплачувати судовий збір не у всіх справах, а виключно в тих, де мова йде про їх права саме як учасників бойових дій. Такий висновок Верховного Суду є конкретним та однозначним - таким, що позбавляє можливості застосувати п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справі, що розглядається.
Згідно з ч. 2 ст. 133 ЦПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначені Законом України «Про судовий збір».
Статтею 1 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.
Позов у даній справі містить одну вимогу майнового характеру.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, поданого фізичною особою сплачується в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1211,20 грн) та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (15140,00 грн) станом на 01.01.2025 року.
Згідно ст. 7 Законом України «Про державний бюдет України на 2025 рік» передбачено, що прожитковий мінжімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року складає 3028 грн.
З урахуванням наведеного, позивачу слід сплатити судовий збір за вимогу майнового характеру та надати докази його сплати.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем визначено ціну позову - 3 755 760 грн 00 коп, відтак розмір судового збору, що підлягає сплаті становить 15 140 грн 00 коп.
Частиною 1 ст. 185 ЦПК України встановлено, що суддя, встановивши, що заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 175,177,185,260 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики - залишити без руху, та надати позивачу строк, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання ними копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення вказаних в ній недоліків.
У разі, якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись не поданою та повернута позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Юлія БОБРОВА