17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 120/6997/24
адміністративне провадження № К/990/15038/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року
у справі №120/6997/24
за адміністративним позовом ОСОБА_1
до Пенсійного фонду України
про визнання протиправним та скасування графіку особистого прийому громадян,
29 травня 2024 року до Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування графіку особистого прийому громадян.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року позов повернуто позивачу.
Не погодившись із судовим рішенням, позивач оскаржив його в апеляційному порядку.
Встановивши невідповідність апеляційної скарги вимогам статті 296 КАС України, Сьомим апеляційним адміністративним судом відповідно до ухвали від 23 липня 2024 року залишено апеляційну скаргу ОСОБА_1 без руху. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано в строк протягом десяти днів усунути недоліки апеляційної скарги.
Вказаною ухвалою встановлено, що до апеляційної скарги долучено ксерокопію довіреності, якою ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 бути її представником, зокрема, в судах усіх інстанцій. Проте, копія вказаної довіреності не завірена належним чином. Тому, правильність копії довіреності фізичної особи повинна бути засвідчена в установленому законом порядку, зокрема, нотаріально або суддею у визначеному КАС порядку.
09 жовтня 2024 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 щодо виконання ухвали суду, в якій вказано до апеляційної скарги нею не надавалася копія довіреності, оскільки така не вказана у додатках до апеляційної скарги.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування графіку особистого прийому громадян повернуто особі, яка її подала.
Не погодившись із ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року, позивач повторно оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року залишена без руху, оскільки вона подана після закінчення строків, установлених ст. 295 КАС України. При цьому особі, яка подала апеляційну скаргу, запропоновано протягом десяти днів з моменту отримання даної ухвали та вказати підстави для поновлення строку.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправним та скасування графіку особистого прийому громадян.
До Верховного Суду надійшла повторна касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №120/6997/24.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.
За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У свою чергу, порушення норм права може виявлятися у:
застосуванні норми, яку не належало застосовувати у відповідній ситуації;
незастосуванні норми, яку належало застосувати;
наданні застосованій нормі неправильного тлумачення.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Наслідком відсутності зазначення у касаційній скарзі підстав, визначених частиною четвертою статті 328 КАС України є повернення такої скарги.
Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Скаржник оскаржує ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження у зв'язку з пропуском строку на апеляційне оскарження.
Підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження стало пропуск строку на апеляційне оскарження та не подання скаржником клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Перевіряючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом встановлено, що касаційна скарга містить виклад фактичних обставин справи, вимогу до суду про скасування оскаржуваної ухвали, обґрунтування стосовно того, що на дуку позивача, копія оскаржуваної ухвали, яка надійшла позивачу, завірена в неналежний спосіб, однак не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки в порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права чи порушення норм процесуального права із посиланням на відповідні норми права.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Разом з тим, Верховним Суд встановлено, що скаржник вже звертався з касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, яка є ідентичною вдруге поданій.
Тобто Верховний Суд вже надавав оцінку щодо заявлених скаржником підстав касаційного оскарження, проте позивачем так і не враховано зауваження, викладених Верховним Судом в ухвалі від 13 березня 2025 року, що свідчить виключно про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування скаржником роз'яснень, які йому надавалися Верховним Судом, оскільки скаржником подано ідентичну касаційну скаргу, в частині наведення підстав касаційного оскарження судових рішень.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Враховуючи, що скаржником в касаційній скарзі не наведено підстав для касаційного оскарження, а саме: не зазначено про допущені судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі, порушення конкретних норм матеріального чи процесуального права при її постановленні, та зважаючи на те, що доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди скаржника з прийнятим судовим рішенням, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення касаційної скарги.
За таких обставин, касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №120/6997/24підлягає поверненню.
Одночасно Суд роз'яснює, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду, якщо буде усунуто обставини, які зумовили її повернення.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 328, 330, 332 КАС України Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2025 року у справі №120/6997/24 - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає
СуддяА.В. Жук