17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №160/10915/23
провадження № К/990/13688/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Смоковича М. І.,
суддів: Мацедонської В. Е., Мельник-Томенко Ж. М.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
01 квітня 2025 року зазначену касаційну скаргу сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд».
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Верховний Суд на підставі частини п'ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Дніпровської митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Державної митної служби України щодо невиплати йому надбавки за спеціальне звання посадових осіб митної служби «Державний радник митної служби III (3) рангу»;
- стягнути з Державної митної служби України на його користь заборгованість зі сплати заробітної плати за період з 01 листопада 2013 року по 30 квітня 2023 року у сумі 51018,48 грн;
- зобов'язати Державну митну службу України нараховувати та виплачувати йому щомісячну надбавку за спеціальне звання «Державний радник митної служби III (3) рангу»;
- зобов'язати Державну митну службу України провести перерахунок виплачених у період з 01 листопада 2013 року по день звернення до суду позивача виплат, які обраховуються, виходячи із середнього заробітку (відпускні, лікарняні, матеріальна допомога на оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань), з урахуванням щомісячної надбавки за спеціальне звання та виплатити заборгованість із заробітної плати, яка складається з різниці між фактично виплаченою заробітною платою та обчисленою заробітною платою з урахуванням надбавки за спеціальне звання.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року, позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Дніпровської митниці щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 надбавки за спеціальне звання посадових осіб митної служби «Державний радник митної служби III (3) рангу».
Зобов'язано Дніпровську митницю перерахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачені суми надбавки за спеціальне звання за період з 01 листопада 2013 року по 30 квітня 2023 року.
Зобов'язано Дніпровську митницю перерахувати з урахуванням щомісячної надбавки за спеціальне звання та виплатити на користь ОСОБА_1 суми виплачених у період з 01 листопада 2013 року по 22 травня 2023 року відпускних виплат, лікарняних виплат, матеріальної допомоги на оздоровлення та допомоги для вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Дніпровська митниця оскаржила їх у касаційному порядку.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують приписи статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження. Предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
Водночас пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
В обґрунтування права на касаційне оскарження автор скарги вказує, що підставою касаційного оскарження судових рішень є підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та зокрема зазначає, про те, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що вживання законодавцем слова «фундаментальне» несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, автором касаційної скарги не наведено. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать про те, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від наявності висновку Верховного Суду з цього питання.
Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів констатує, що автором касаційної скарги не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин, передбачених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За наведеного правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного, керуючись статтями 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Дніпровської митниці на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 січня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03 березня 2025 року у справі № 160/10915/23 за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської митниці (як відокремлений підрозділ Держмитслужби України) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач М. І. Смокович
Судді В. Е. Мацедонська
Ж. М. Мельник-Томенко