17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №520/30447/23
адміністративне провадження №К/990/9206/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року
у справі №520/30447/23
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області (далі за текстом також - відповідач), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо непроведення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті позивачу грошового забезпечення з 01 січня 2020 року по дату його звільнення за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня кожного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу перерахунок та виплату грошового забезпечення (з урахуванням раніше сплачених сум) за періоди з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» від 14 листопада 2019 року за №294-IX на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, з 01 січня 2021 року по 01 березня 2021 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15 грудня 2020 року за №1082-IX на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії;
- зобов'язати відповідача здійснити позивачу нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби за період з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахованих сум грошового забезпечення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року позовні вимоги задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо не проведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року - 31 грудня 2020 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року - 01 березня 2021 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою, Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області - залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року у справі № 520/30447/23 скасовано.
Прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області щодо непроведення нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Зобов'язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області провести перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 січня 2021 року - 01 березня 2021 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» та здійснити його виплату з урахуванням раніше сплачених сум та з відрахуванням обов'язкових платежів.
Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02 березня 2021 року по 05 лютого 2025 року в сумі 145 575 (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот сімдесят п'ять) грн 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
До Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №520/30447/23.
Верховний Суд ухвалою від 12 березня 2025 року залишив без руху касаційну скаргу скаржника надавши строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення її недоліків шляхом надання до суду уточненої касаційної скарги, в якій навести підстави касаційного оскарження із врахуванням зазначених в мотивувальній частині цієї ухвали вимог та надання документа про сплату судового збору в установленому законом розмірі.
На виконання цієї ухвали, скаржник направив до суду уточнену касаційну скаргу, в якій підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1, 2, 3 та 4 частини 4 статті 328 КАС України.
Крім того, скаржником долучено платіжну інструкцію, що підтверджує сплату судового збору.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає, що позивача звільнено зі служби 01 березня 2021 року, а отже ОСОБА_1 не пропустив строк звернення до суду із позовом у цій справі, як зазначає суд.
Відповідач вважає, що на момент розгляду справи, суди в порядку статті 252 КАС України повинні були зупинити провадження, у зв'язку з перебуванням зразкової справи № 460/21394/23 на розгляді Верховного суду з питань застосування статті 233 КЗпП України після 19 червня 2022 року до винесення рішення яке набрало законної сили. 21 березня 2025 року Верховним судом винесено рішення по справі, яке за твердженням скаржника, на даний час не набрало законної сили, але вже на даний час можна дійти наступних висновків, які викладені судом, так суд підтвердив, що статті 233 КЗпП України в новій редакції застосовується до правовідносин які виникли до 19 червня 2022 року, беручи до уваги факт звернення сторони до суду та проміжок часі з дати звільнення.
Верховний Суд вважає безпідставним посилання скаржника на постанову Верховного Суду від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23 з огляду на таке.
По-перше, помилковим є твердження скаржника, що справа № 460/21394/23 є зразковою та рішення по ній не набрало законної сили, адже ця справа переглядалася в касаційному порядку та її було передано на розгляд судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду. При цьому, постанова набрала законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
По-друге, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що згідно висновків судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у справі № 460/21394/23, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»).
Отже, правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції).
Тобто, твердження скаржника ґрунтується на помилковому тлумаченні висновків Верховного Суду викладених в постанові від 21 березня 2025 року у справі № 460/21394/23.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, в цій частині.
Перевіривши доводи скаржника, щодо необхідності відступлення від висновків Верховного Суду викладених в постанові від 02 серпня 2022 року у справі №440/6017/21, Суд звертає увагу, що відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (п. 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 4 вересня 2018 р. у справі №823/2042/16, провадження №11-377апп18).
Тобто у касаційній скарзі скаржник має зазначити, що існуючий висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах потребує видозміни, від нього слід відмовитися або ж уточнити, модифікувати певним чином з урахуванням конкретних обставин його справи. Сама ж по собі вмотивованість такого клопотання скаржника оцінюється судом касаційної інстанції при застосуванні наведеного процесуального фільтру під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі.
В той же час, Верховний Суд наголошує на тому, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України скаржнику необхідно зазначити постанову Верховного Суду, вказати конкретну норму права щодо застосування якої Верховний Суд має відступити від раніше прийнятого висновку, а також зазначити, як саме на його думку необхідно застосовувати цю норму права та належним чином обґрунтувати наявність необхідності такого відступлення.
При цьому, вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу та висновку, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню вказаних норм скаржником не наведено.
Загальне посилання скаржника на те, що не з вини відповідача не відбулося збільшення посадових окладів через зростання прожиткового мінімуму на 2022 та 2023 року, не може вважатися достатнім обґрунтуванням необхідності такого відступу.
Крім того, предметом спору у цій справі є перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року - 31 грудня 2020 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року та за період з 01 січня 2021 року - 01 березня 2021 року - із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року.
З огляду на предмет спору, а саме період, за який позивач просив перерахувати грошове забезпечення Верховний Суд вважає також необґрунтованим посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 22 Закону України «Про державний бюджет» на 2022 та 2023 роки.
З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованим посилання скаржника на пункт 2 та 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Водночас, скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції застосував положення статті 48 КАС України, без врахування висновків Верховного Суду викладених в постанові від 26 грудня 2019 року у справі №724/716/16-а.
Також позивач вказує підставою касаційного оскарження судових рішень пункт 4 частини 2 статті 353 КАС України, а саме пункт 4 частини 3 статті 353 КАС України (суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі).
Наведені скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження судових рішень, з врахуванням уточненої касаційної скарги, передбачених пунктами 1 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України, є достатньо мотивованими та потребують перевірки у межах таких доводів.
Отже, скаржником вимоги ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху виконано та усунуто зазначені в ній недоліки.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення її без руху, повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 328, 330, 334, 340 КАС України,
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року у справі №520/30447/23.
2. Встановити десятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття касаційного провадження для подання учасниками справи до суду касаційної інстанції відзиву на касаційну скаргу в письмовій формі, доказів надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи та заперечень щодо поданих заяв та клопотань.
3. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/30447/23.
4. Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду