17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 520/670/24
адміністративне провадження № К/990/16129/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №520/670/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України через підсистему «Електронний суд» 16.04.2025 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №520/670/24, а справу направити на новий розгляд суду першої інстанції.
При зверненні до суду з касаційною скаргою, відповідач також порушив питання про поновлення строку на касаційне оскарження спірних у цій справі судових рішень.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у ній належним чином не викладено передбачені цим Кодексом підстава (підстави) касаційного оскарження спірних судових рішень у справі №520/670/24.
Так, керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України вже зверталося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у цій справі раніше, яку Верховний Суд ухвалою від 25.03.2025, а у подальшому ухвалою від 07.04.2025 повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстави (підстав) касаційного оскарження передбачених (визначених) статтею 328 КАС України на якій (яких) подається касаційна скарга у цій справі обов'язок зазначення яких унормовано статтею 330 цього ж Кодексу. Визнавши незмістовним та недостатнім наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження визначених, зокрема, пунктом 1 частини четвертої, підпунктом «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, у кожній зі своїх ухвал Суд вичерпно та послідовно роз'яснив скаржнику вимоги щодо форми й змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, й у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частин другої-третьої статті 353 цього Кодексу.
Під час перевірки втретє поданої скаржником касаційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №520/670/24, Верховним Судом установлено, що її зміст щодо підстави (підстав) касаційного оскарження спірних у цій справі рішення та постанови є аналогійним до тих, які було повернуто ухвалами Верховного Суду раніше та які суд касаційної інстанції визнав необґрунтованими.
Усуваючи недоліки, зазначені в ухвалі про повернення третьої за рахунком касаційної скарги, та повторно посилаючись на положення пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач додатково зазначає у скарзі й на положення пункту 4 цієї ж норми як на підставу касаційного оскарження. На його думку, судами попередніх інстанцій не були належним чином досліджені докази у справі, не було надано належної оцінки доводам й аргументам контролюючого органу, а також було встановлено обставини, що мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів. Це, у свою чергу, призвело до порушення норм процесуального права та, на переконання скаржника, свідчить про наявність підстав для скасування судових рішень згідно з пунктами 1 і 4 частини другої статті 353 КАС України.
Поряд з цим, суд касаційної інстанції вказує, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме обставини встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які саме зібрані у справі докази, судом залишилися не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цими судами норм процесуального права. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.
Тобто, доводи відповідача щодо цієї підстави касаційного оскарження фактично полягають в оспорюванні встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи та оцінкою судів доказів у справі.
Відповідно ж до частини першої статті 341 КАС України переоцінка доказів знаходиться поза межами касаційного перегляду справи. Відтак, і незгода з оцінкою судом доказів не може бути підставою касаційного оскарження.
Крім того, суд касаційної інстанції звертає увагу, що надання неправильної оцінки наявному у матеріалах справах доказу не є тотожним встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом у розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону.
Таким чином, маючи у своєму розпорядженні деталізовані роз'яснення Верховного Суду, викладені в ухвалах від 25.03.2025 та 04.07.2025 щодо наявних суперечностей, які унеможливлюють вирішення питання про відкриття касаційного провадження у цій справі, контролюючий орган не врахував зазначені мотиви. Це свідчить про формальний підхід до оформлення касаційної скарги та ігнорування вимог і роз'яснень суду касаційної інстанції.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Однак, звертаючись до суду з касаційною скаргою втретє, скаржник так і не виправив недоліки, які слугували підставою для повернення раніше поданих ним касаційних скарг. Зазначене свідчить виключно про зловживання контролюючим органом своїми процесуальними правами.
На стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №520/670/24.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За змістом частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, -
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.03.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19.02.2024 у справі №520/670/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Я. Олендер