17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №240/777/22
адміністративне провадження № К/990/14251/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного територіальне управління юстиції у Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії), в якому просив:
- визнати неправомірними дії Головного територіального управління юстиції у Житомирській області щодо неврахування сум отриманої ним винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплати йому щорічних основних оплачуваних відпусток за 2018 та 2019 роки;
- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області врахувати суми отриманих ним винагород державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплати 14 днів щорічної оплачуваної відпустки за 2018 рік та 14 днів щорічної оплачуваної відпустки за 2019 рік, та здійснити відповідний її перерахунок та їх виплату.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15 червня 2022 року клопотання ОСОБА_1 задоволено. Замінено відповідача в даній справі - Головне територіальне управління юстиції у Житомирській області (в особі ліквідаційної комісії) на його правонаступника - Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року, позов задоволено. Визнано протиправними дії Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) щодо не врахування сум виплаченої винагороди державного виконавця при визначенні середньомісячної заробітної плати для нарахування та виплати ОСОБА_1 заробітної плати за 14 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік та заробітної плати за 14 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік. Зобов'язано Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) здійснити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати за 14 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2018 рік та заробітної плати за 14 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, врахувавши при обчисленні середньої заробітної плати, з якої здійснюється нарахування вказаних виплат, сум отриманої ним винагороди державного виконавця, та здійснити виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
01 квітня 2025 року засобами поштового зв'язку Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Київ) надіслало до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність неврахування сум отриманої позивачем винагороди державного виконавця при обчисленні розрахунку середньомісячної заробітної плати для нарахування та оплати йому щорічних основних оплачуваних відпусток за 2018 та 2019 роки.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що суд першої та апеляційної інстанції при ухвалені рішень не дослідили в повній мірі заробітну плату державного службовця (державного виконавця), а саме статтю 50 Закону України «Про державну службу» - заробітна плаза державного службовця складається з: посадового окладу, надбавки за вислугу років, надбавки за ранг державного службовця, премії (у разі встановлення).
Верховний Суд наголошує, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Своєю чергою колегія суддів зазначає, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів», а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів належно досліджених судами першої та апеляційної інстанцій, та/або переоцінювати їх.
Разом з тим доводи скаржника спрямовані лише на необхідність допуску його касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження. Доводи скаржника є загальними та не місять належного обґрунтування щодо наявності підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що ця справа становить значний суспільний інтерес та має неабияке виняткове значення для усього суспільства, оскільки стосується питання правильності виплати бюджетних коштів в умовах воєнного стану в Україні.
Суд наголошує, що з огляду на те, що поняття виняткового значення справи та суспільного інтересу є оціночними, вони потребує належного обґрунтування з боку скаржника, проте доводи останнього не свідчать про винятковість цієї справи та наявності суспільного інтересу до результату розгляду саме цієї справи, позаяк ці доводи є абстрактними та не містять належного обґрунтування.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 червня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук В.М. Соколов