17 квітня 2025 року
м. Київ
справа № 420/2264/24
адміністративне провадження № К/990/11833/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №420/2264/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 16 (шістнадцять) років, без включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, індексації грошового забезпечення, виплати за бойове чергування та додаткової винагороди в розмірі 30000,00 грн, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 та щодо безпідставного обчислення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні не з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб";
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок і виплатити ОСОБА_1 , одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) років календарної військової служби з включенням до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, щомісячної додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168, виплати за бойове чергування та індексації грошового забезпечення, та обчислити одноразову грошову допомогу при звільненні з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", з урахуванням раніше виплачених сумі з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року позов задоволено частково:
- визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо невключення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та індексації грошового забезпечення;
- зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 (військову частину НОМЕР_1 ) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) років календарної військової служби шляхом включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється одноразова грошова допомога при звільненні, розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно постанови Кабінету Міністрів України №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" та індексації грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплачених сумі з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- в інший частині позовних вимог відмовлено.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року скасовано в частині позовної вимоги щодо здійснення ОСОБА_1 перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) років календарної військової служби виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 1 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сумі з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Прийнято в указаній цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про здійснення перерахунку і виплати одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 16 (шістнадцять) років календарної військової служби виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 01 січня відповідного календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт, згідно пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сумі з одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44, відмовлено.
В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 серпня 2024 року у справі №420/2264/24 залишено без змін.
19 березня 2025 року до Верховного Суду через підсистему "Електронний Суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №420/2264/24.
Суддя Верховного Суду Кашпур О.В. з 31 березня 2025 року до 07 квітня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 12 березня 2025 року №597/0/6-25.
Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 04 квітня 2025 року до 10 квітня 2025 року перебувала у відрядженні, відповідно до наказу від 27 березня 2025 року №891/0/6-25.
Суддя Верховного Суду Радишевська О.Р. з 11 квітня 2025 року до 15 квітня 2025 року перебувала у відпустці, відповідно до наказу від 03 квітня 2025 року №959/0/6-255.
Питання про відкриття касаційного провадження за цією скаргою вирішується після повернення судді Радишевської з відпустки.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, Суд дійшов висновку про наявність підстав для її повернення з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі ж подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Суд також звертає увагу скаржника, що пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України містить перелік виключних випадків, які допускають можливість касаційного перегляду судових рішень, ухвалених у справах незначної складності та/або таких, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. Посилання на кожен з підпунктів пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України повинно бути належним чином обґрунтовано.
Із системного аналізу наведених положень процесуального закону висновується, що під час касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення ним (ними) норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга.
Водночас Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з підстав неправильного застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, викладу фактичних обставин справи з посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпунктів частини четвертої та частини п'ятої статті 328 КАС України, що суперечить вимогам статті 330 КАС України та унеможливлює вирішення Судом питання про відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.
Керуючись статтями 248, 328, 332,359 КАС України, Суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 30 серпня 2024 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2025 року у справі №420/2264/24 повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є статочною та не може бути оскаржена.
Суддя О.Р. Радишевська