17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №520/25537/24
адміністративне провадження №К/990/13117/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Смоковича М.І., Уханенка С.А.,
перевіривши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коломойцевим Миколою Миколайовичем, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №520/25537/24 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо непроведення з ОСОБА_3 остаточного розрахунку при звільненні, яка полягає у ненарахуванні та невиплаті належних сум грошового забезпечення, що обмежує права ОСОБА_2 , в інтересах якої подано цей позов, як спадкоємиці вказаних коштів;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_3 з дати початку його служби у військовій частині НОМЕР_1 у липні 2022 року по 20 травня 2023 року за механізмом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законами України «Про Державний бюджет України» на 2022-2023 роки на 01 січня 2022 року, на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт посадового окладу та окладу за військовим званням із наступним перерахунком щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії, виплативши перераховану суму (з урахуванням отриманих коштів) ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_2 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 , як законному представнику ОСОБА_2 , нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зі служби з ОСОБА_3 у розмірі 146 827,80 грн.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного 28 лютого 2025 року, у задоволенні позову відмовлено.
27 березня 2025 року до Суду через підсистему "Електронний суд" надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коломойцевим Миколою Миколайовичем, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №520/25537/24.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Пунктом 2 частини п'ятої цієї ж норми процесуального закону обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Отже, аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються з ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. При цьому, перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
У цій справі суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Необхідність відкриття касаційного провадження у справі розглянутій за правилами спрощеного позовного провадження є те, що касаційна скарга має виняткове значення для скаржниці..
Підставами касаційного оскарження у цій справі скаржник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права з посиланням на пункти 1, 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржниця, зокрема, указує на необхідність відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21, від 05 грудня 2023 року у справі №420/18164/21, від 10 липня 2024 року у справі №420/10899/21, від 14 листопада 2024 року у справі №560/3390/23 та застосованих судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Суд зазначає, що у разі оскарження рішень судів попередніх інстанцій з підстав, передбачених пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник в касаційній скарзі повинен навести обґрунтовані та переконливі аргументи, які слугували б підставою для висновків про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Необхідно зауважити, що з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Суд повинен мати ґрунтовні підстави: його попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання.
Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду можуть бути, зокрема, зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційним Судом України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань, необхідність забезпечити єдність судової практики у застосуванні норм права тощо.
Необхідність відступу від висновку, викладеного в раніше ухвалених постановах Верховного Суду, має виникати з певних визначених об'єктивних причин і такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані скаржником при посиланні на пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Однак скаржницею не зазначено належного правового обґрунтування необхідності відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 27 вересня 2023 року у справі №420/16546/21, від 05 грудня 2023 року у справі №420/18164/21, від 10 липня 2024 року у справі №420/10899/21, від 14 листопада 2024 року у справі №560/3390/23 та застосованих судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.
Таким чином, за встановлених обставин, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено наявності підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 2 частини четвертої статті 328 КАС України.
Посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження судових рішень, скаржниця зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення статті 1227 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2025 року у справі №243/13575/19.
Судом установлено, що доводи скаржниці є достатньо мотивованими і потребують перевірки, а касаційна скарга має виняткове значення для позивача..
Отже, проаналізувавши зміст та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження в справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України - застосування судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях положень статті 1227 Цивільного кодексу України без урахування висновку щодо її застосування, викладеного у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2025 року у справі №243/13575/19.
Касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 248, 328, 329, 330, 334 КАС України, Суд
1. Відкрити касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 , яка подана її представником - адвокатом Коломойцевим Миколою Миколайовичем, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 20 листопада 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2025 року у справі №520/25537/24.
2. Витребувати з Харківського окружного адміністративного суду матеріали адміністративної справи №520/25537/24.
3. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет», а у разі його відсутності - в паперовій формі рекомендованим листом із повідомленням про вручення.
4. Установити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи.
5. Роз'яснити, що особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. У разі доповнення чи зміни касаційної скарги особа, яка подала касаційну скаргу, повинна подати докази надсилання копій відповідних доповнень чи змін до касаційної скарги іншим учасникам справи, інакше суд не враховує такі доповнення чи зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.
Суддя-доповідач: Судді:О.Р. Радишевська С.А. Уханенко М.І. Смокович