м. Київ
17 квітня 2025 року
справа № 380/4914/24
адміністративне провадження № К/990/11186/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої - Ханової Р. Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плутон ІС»
на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року (судді: Довга О. І., Глушко І. В., Запотічний І. І.)
у справі №380/4914/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Плутон ІС»
до Головного управління ДПС у Львівській області
про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення, -
І. РУХ СПРАВИ
05 березня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Плутон ІС» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - контролюючий орган, відповідач у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28 грудня 2023 року № 33601/13-01-07-10, яким за порушення частин 1, 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме за неотримання імпортного товару/повернення авансового платежу у розмірі 486480,00 Євро в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків, нараховано пеню в розмірі 17 207 252,69 грн.
Протиправність податкового повідомлення-рішення позивач обґрунтував тим, що на виконання умов контракту № 03-08-2020 від 18 серпня 2020 року ТОВ «Плутон ІС» у періоді з 26 серпня 2020 року по 19 січня 2022 року здійснило попередню оплату за товар на користь компанії «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) на загальну суму 1 545 398,00 Євро. За зазначеним вище контрактом, компанія «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) у період з 22 квітня 2021 року по 23 червня 2021 року на користь ТОВ «Плутон ІС» здійснило чотири поставки товару на загальну суму 1 058 918,00 євро: МД від 22 квітня 2021 року в сумі 400250,00 євро; МД від 27 квітня 2021 року в сумі 63000,00; МД від 10 червня 2021 року в сумі 388490,00 євро та МД від 23 червня 2021 року в сумі 207178,00 євро. У встановлений законодавством 365-денний строк на користь ТОВ «ПЛУТОН ІС», як зауважив позивач, дійсно не надійшов раніше оплачений товар від компанії «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) на суму 486480,00 Євро. Водночас відповідно до наданої під час перевірки угоди про переведення боргу від 14 лютого 2022 року між AVL REACH LIMITED та АО «ЭТК «Плутон» компанія «AVL REACH LIMITED» передає, а АО «Электротехническая компания «Плутон» приймає на себе часткове виконання обов'язків за контрактом № 18-09-2020 від 18 вересня 2020 року з додатковими угодами до нього та за контрактом №03-08-2020 від 18 серпня 2020 року з додатковими угодами до нього. Позивач зазначив, що з моменту отримання повідомлення про переведення боргу, для ТОВ «Плутон ІС» як і для учасників цієї угоди, відбулося переведення боргу, що свідчить про те, що з 18 лютого 2022 року зобов'язання по поставці обладнання, зазначеного в повідомленні, повністю переходять до АО «ЭТК «Плутон». Позивач наголосив на тому, що АО «ЭТК Плутон» готове виконувати зобов'язання за угодою про переведення боргу, але у зв'язку із тим, що 09 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України видав Постанову №426, якою заборонив ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації, ТОВ «Плутон ІС» не може отримати товар. Позивач вважає, що наявність підтверджених ТПП України форс-мажорних обставин, відповідно до підпункту 112.8.9. пункту 112.8 статті 112 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та пункту 13 статті 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» звільняє ТОВ «Плутон ІС» від відповідальності за порушення вимог статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VІІІ та нарахування пені за порушення термінів розрахунків в сфері ЗЕД.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року (суддя - Желік О. М.) адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28 грудня 2023 року №33601/13-01-07-10.
Суд першої інстанції визнав, що порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності виникло не з його вини, а через обставини непереборної сили.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року у справі № 380/4914/24 скасовано та прийнято постанову, якою в задоволенні позовних вимог Товариства відмовлено.
17 березня 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року у справі №380/4914/24, провадження за якою відкрито після того, як позивач усунув недоліки касаційної скарги, ухвалою Верховного Суду від 02 квітня 2025 року.
Цією ж ухвалою Верховного Суду задоволено клопотання Товариства та зупинено дію постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року до розгляду справи Верховним Судом, витребувано справу №380/4914/24 з суду першої/апеляційної інстанції.
16 квітня 2025 року справа №380/4914/24 надійшла до Верховного Суду.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди попередніх інстанцій установили, що Головне управління ДПС у Львівській області провело документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Плутон ІС» з питань дотримання вимог валютного законодавства по експортному контракту від 25 червня 2021 року № 02/2021 (дата здійснення експорту 29 листопада 2021 року, 03 грудня 2021 року) та по імпортному контракту від 18 серпня 2020 року № 03-08- 2020 (дата здійснення авансових платежів 18 жовтня 2021 року, 20 жовтня 2021 року, 26 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року, 18 січня 2022 року та 19 січня 2022 року), за результатами якої складено акт № 29309/13-01-07-10/38840039 від 16 листопада 2023 року (далі - акт перевірки).
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення Товариством частини 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» в частині неотримання імпортного товару/повернення авансового платежу у розмірі 486480,00 Євро по імпортному контракту від 18 серпня 2020 року № 03-08-2020, укладеному між ТОВ «Плутон ІС» та «AVL REACH LIMITED» (Великобританія), за авансовими платежами від 18 жовтня 2021 року, 20 жовтня 2021 року, 26 жовтня 2021 року, 17 січня 2022 року, 18 січня 2022 року та 19 січня 2022 року відповідно до отриманої інформації Національного банку України про виявлені агентами валютного нагляду (АТ «ПУМБ», МФО 334851) факти ненадходження в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків грошових коштів чи товарів станом нa 01 листопада 2022 року, 01 лютого 2023 року, надіслані листами ДПС України від 06 грудня 2022 року № 15770/7/99- 00-07-05-01-07, від 24 лютого 2023 року № 4218/7/99-00-07-05-01-07. Прострочена дебіторська заборгованість по імпортному контракту від 18 серпня 2020 року № 03-08-2020, укладеному ТОВ «Плутон ІС» та «AVL REACH LIMITED» (Великобританія), складає 486 480,00 євро.
Товариство, керуючись пунктом 86.7. статті 86 ПК України, подало свої зауваження-заперечення до акта перевірки №11/12-01 від 11 грудня 2023 року.
На підставі акта перевірки контролюючий орган прийняв податкове-повідомлення рішення від 28 грудня 2023 року № 33601/13-01-07-10, яким Товариству за порушення частин 1, 3 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», а саме за неотримання імпортного товару/повернення авансового платежу у розмірі 486480,00 Євро в установлені Національним банком України граничні строки розрахунків, нараховано пеню в розмірі 17 207 252,69 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 16 листопада 2023 року № 29309/13-01-07-10/38840039 протиправним, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Досліджуючи спірні правовідносини, суд першої інстанції установив, що ТОВ «Плутон ІС» укладено з Компанією «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) Контракт №03-08-2020 від 18 серпня 2020 року на поставку електротехнічного обладнання на суму 1 426 364,00 Євро. В подальшому до цього контракту укладено Додаткові угоди (№1 від 07 квітня 2021 року, № 2 від 12 травня 2021 року, № 3 від 30 червня 2021 року, № 4 від 23 липня 2021 року), згідно з якими збільшено суму поставки та строк дії Контракту.
На виконання умов контракту від 18 серпня 2020 року № 03-08-2020 ТОВ «Плутон ІС» у періоді з 18 січня 2020 року по 19 січня 2022 року здійснило попередню оплату за товар на користь компанії «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) на загальну суму 1 545 398,00 євро, згідно з платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи.
За зазначеним контрактом компанія «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) у період з 22 квітня 2021 року по 23 червня 2021 року на користь ТОВ «Плутон ІС» здійснило чотири поставки товару на загальну суму 1 058 918,00 євро.
Також суд встановив, що у встановлений законодавством 365-денний строк, на користь ТОВ «Плутон ІС» дійсно не надійшов раніше оплачений товар від компанії «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) на суму 486 480,00 євро.
Товар (електротехнічне обладнання) по авансових платежах на загальну суму 486 480,00 євро від компанії «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) по контракту від 18 серпня 2020 року № 03-08-2020 у законодавчо встановлений 365-денний строк не надійшов за наступними авансовими платежами: за платіжним дорученням № 93 від 18 жовтня 2021 року у сумі 142000,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 17 жовтня 2022 року; за платіжним дорученням № 94 від 18 жовтня 2021 року у сумі 4000,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 17 жовтня 2022 року; за платіжним дорученням № 95 від 20 жовтня 2021 року у сумі 30000,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 19 жовтня 2022 року; за платіжним дорученням № 98 від 26 жовтня 2021 року у сумі 20480,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 25 жовтня 2022 року; за платіжним дорученням № 101 від 17 січня 2022 року у сумі 87300,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 16 січня 2023 року; за платіжним дорученням № 102 від 18 січня 2022 року у сумі 78450,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 17 січня 2023 року; за платіжним дорученням № 103 від 19 січня 2022 року у сумі 124250,00 євро граничний строк надходження імпортного товару настає 18 січня 2023 року.
Не відбулося, у зв'язку з невиконанням умов Контракту, й повернення валютних коштів/авансового платежу по імпортному контракту 18 серпня 2020 року № 03-08-2020 в сумі 486480,00 євро у граничні строки розрахунків, передбачені частинами 1, 3 статті 13 Закону № 2473, компанією «AVL REACH LIMITED» (Великобританія) на користь ТОВ «Плутон ІС».
Суд першої інстанції також установив, що позивач під час здійснення контролюючими органами перевірки надав угоду про переведення боргу від 14 лютого 2022 року між AVL REACH LIMITED та АО «ЭТК «Плутон», у відповідності до якої компанія «AVL REACH LIMITED» передає, а АО «Электротехническая компания «Плутон» приймає на себе часткове виконання обов'язків за контрактом № 18-09-2020 від 18 вересня 2020 з додатковими угодами №1 від 22 квітня 2021 року, №2 від 12 травня 2021 року, №3 від 30 червня 2021 року, №4 від 23 липня 2021 року, №5 від 19 серпня 2021 року, №6 від 01 жовтня 2021 року, №7 від 15 грудня 2021 року, та за Контрактом №03-08-2020 від 18 серпня 2020 року з додатковими угодами №1 від 07 квітня 2021 року, №2 від 10 червня 2021 року, №3 від 12 жовтня 2021 року, №4 від 10 січня 2022 року.
Вказана угода про переведення боргу укладена відповідно до законодавства російської федерації.
У відповідності до повідомлень від «AVL REACH LIMITED» та АО «ЭТК «Плутон», отриманих позивачем 18 лютого 2022 року та 19 лютого 2022 року, з дати отримання ним повідомлення про укладення угоди про переведення боргу, «AVL REACH LIMITED» звільняється від виконання зобов'язань за контрактом № 18-09-2020 від 18 вересня 2020 року з додатковими угодами та за Контрактом №03-08-2020 від 18 серпня 2020 року з додатковими угодами.
Таким чином, фактично, з 18 лютого 2022 року зобов'язання по поставці обладнання, зазначеного в повідомленні, повністю перейшли до АО «ЭТК «Плутон».
Позивач пояснив, що АО «ЭТК Плутон» зі свого боку готово виконувати зобов'язання за угодою про переведення боргу, але у зв'язку із тим, що в 9 квітня 2022 року Кабінет Міністрів України видав Постанову №426, якою заборонив ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з російської федерації, ТОВ «Плутон ІС» не може отримати товар.
Зважаючи на наведені обставини, суд першої інстанції зазначив, що підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту) (частина 6 статті 13 Закону № 2473).
Зокрема, суд першої інстанції врахував те, що Торгово-промислова палата України листом від 28 лютого 2022 року №2024/02.0-7.1 засвідчила форс-мажорні обставини: військову агресію російської федерації проти України, та повідомила «всіх, кого це стосується» про те, що з 24 лютого 2022 року зазначені обставини є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності України. Крім того, не зважаючи на спрощену процедуру засвідчення форс-мажорних обставин, ТОВ «Плутон ІС» звернулось до Запорізької ТПП і отримало Сертифікат від 18 жовтня 2023 року № 2300-23-4257 (вих. № 03.3/1048) про форс-мажорні обставини.
Суд першої інстанції застосував до спірних правовідносин пункт 13 статті 16 Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про валюту і валютні операції», яким встановлено, що відповідальність, передбачена частиною п'ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб'єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 9 квітня 2022 року № 426.
З огляду на викладене, суд першої інстанції зазначив, що порушення позивачем строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності виникло не з його вини, а через обставини непереборної сили.
Суд апеляційної інстанції не погодився з такими висновками суду першої інстанції.
По-перше, апеляційний суд наголосив, що Верховний Суд у постанові від 11 березня 2021 року у справі №200/7539/19-а зауважено, що зазначення у вказаних сертифікатах того, що на момент їх видачі обставини непереборної сили тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо, - не є доказом того, що вони засвідчують відповідні обставини безстроково, тобто на майбутнє. Враховуючи, що в грудні 2014 року був затверджений в новій редакції Порядок засвідчення форс мажорних обставин, який і має застосовуватись до спірних правовідносин та в якому було застережено, що якщо на момент видачі сертифікату обставини непереборної сили тривають та період дії яких встановити неможливо, то заявник має право звернутися до ТПП України для засвідчення форс мажорних обставин за подальший період саме з дня, наступного за датою видачі сертифікату.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що при видачі сертифікату Торгово-промислова палата України засвідчує не тільки форс-мажорні обставини, але і їх безпосередній вплив на конкретне зобов'язання (договір), у якому заявник є стороною (причинно-наслідковий зв'язок між обставиною/подією і неможливістю виконання заявником своїх конкретних зобов'язань). Проте, і звільнення від відповідальності може мати місце лише у випадку, коли невиконання зобов'язання є наслідком дії форс мажорних обставин, що має бути доведено у встановленому чинним законодавством порядку та підтверджено належними документами.
Разом з тим, апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції не врахував, що позивач вказував на неможливість здійснення контрагентом поставки у зв'язку з форс-мажорними обставинами (воєнний стан), проте, зобов'язання з постачання товару по договору від 18 серпня 2020 року №03-08-2020 згідно повідомлення про передачу зобов'язань з постачання товару від 14 лютого 2022 року № б/н взяла на себе компанія AT «Електротехнічна компанія «Плутон» (рф), яка є пов'язаною особою з ТОВ «Плутон ІС» і яка зобов'язана була вжити всіх заходів щодо постачання товару. Колегія суддів вважає, що форс мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні скаржник, який покликається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинен довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Також, суд апеляційної інстанції врахував висновок Верховного Суду, висловлений в постанові від 16 липня 2019 у справі № 917/1053/18, за яким лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідно до статті 13 Закон України «Про валюту і валютні операції» підтвердження форс мажорних обставин здійснюється уповноваженою організацією (органом) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору тієї сторони, яка не може виконати умови контракту, а тому наданий позивачем до матеріалів справи сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 18 жовтня 2023 року № 2300-23-4257 про форс-мажорні обставини по договору від 18 серпня 2020 року №03-08-2020 не може бути належним та допустимим доказом у даній справі.
Апеляційний суд звернув увагу й на те, що позивач до перевірки та до матеріалів справи не надав доказів (документів) уповноважених установ, які б могли підтвердити настання випадків, які можливо віднести до обставин непереборної сили форс-мажору, що зумовили неможливість виконання своїх обов'язків за контрактом нерезидентом компанією AT «Електротехнічна компанія «Плутон» (рф). Крім того, оцінюючи зміст наявного у матеріалах справи сертифікату Запорізької торгово-промислової палати від 18 жовтня 2023 року № 2300-23-4257 неможливо встановити характер форс-мажорних обставин, які стали підставою невиконання умов контракту, укладеному позивачем з компанією AT «Електротехнічна компанія «Плутон» (рф).
Наведене вище зумовило висновок суду апеляційної інстанції про правомірність податкового повідомлення-рішення та правильність здійсненого розрахунку пені.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
Товариство підставою для подання касаційної скарги визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
На думку позивача, апеляційний суд неправильно застосував норму пункту 13 статті 16 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року №2473 та не врахував позицію Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 23 липня 2024 року, справа № 240/25642/22, яка полягає в тому, що законодавець, бажаючи звільнити суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності від негативних наслідків заборони ввезення (імпорту) товарів з російської федерації у вигляді нарахування пені за порушення строків розрахунків за контрактами, передбаченої статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», прямо зазначив про це у наведених вище положеннях пункту 13 статті 16 відповідного Закону, які мають беззаперечно застосовуватись, оскільки відповідні положення включені безпосередньо до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Скаржник вважає, що Товариство потрапило під дію Постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з російської федерації» від 9 квітня 2022 року № 426, оскільки саме внаслідок заборони імпорту з російської федерації позивач не зміг отримати частину товару за контрактом №03-08-2020 від 18 серпня 2020 року, обов'язок по виконанню якого було покладено на російську компанію АО «ЭТК «Плутон».
Отже, позивач наголошує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, проігнорував обставину, на яку звернув увагу Верховний Суд у постанові від 23 липня 2024 року №240/25642/22, а саме, що законодавець в умовах існування Постанови №426, яка забороняє імпорт товарів з російської федерації, звільнив суб'єктів господарювання від відповідальності, яка передбачена статтею 13 Закону «Про валюту і валютні операції» за порушення строків імпорту товарів з російської федерації.
Крім того, скаржник зазначає, що апеляційний суд не визнає у якості підстави для звільнення Товариства від відповідальності, передбаченої статтею 13 Закону «Про валюту і валютні операції», надання Сертифікату Торгово-промислової палати, оскільки він не може застосовуватись «на майбутнє».
На думку позивача, в даному випадку суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму 6.12 Регламенту, що затверджений Рішенням Президії Торгово-промислової палати України від 18 грудня 2014 року та не врахував висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 11 березня 2021 року у справі №200/7539/19-а, за яким «… за приписами вказаного Регламенту засвідченню підлягають форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) по кожному окремому податковому та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання якого настало згідно нормативно-правових актів, проте стало неможливим через наявність зазначених обставин; сертифікат не може засвідчувати форс-мажорні обставини на майбутнє». У справі №200/7539/19-а Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції щодо оцінки Сертифікатів ТТП як неналежних доказів, які засвідчують обставини непереборної сили щодо несвоєчасної сплати КП «Компанія «Вода Донбасу» податку з доходів фізичних осіб у період з січня 2016 року по грудень 2018 року, оскільки вони видані більш, аніж за рік до спірних правовідносин, й фактично засвідчують обставини непереборної сили у період з 14 квітня 2014 року до моменту видачі.
Однак, як зазначає позивач, в межах даної справи, перевірка позивача розпочалась 03 листопада 2023 року, період дії форс-мажорних обставин - початок дії - 26 лютого 2022 року, діють станом на 18 жовтня 2023 року. Сертифікат ТПП датований 18 жовтня 2023 року. Відповідно до Сертифікату ТПП, Запорізька Торгово-промислова палата засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (закриття пунктів пропуску через державний кордон, заборона ввезення товарів з російської федерації) для ТОВ «Плутон ІС» відповідно до: Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24 лютого 2022 року, із змінами; Постанови Кабінету Міністрів України №426 від 09 квітня 2022 року «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації»; Розпорядження Кабінету Міністрів України №188-р від 26 лютого 2022 року «Про тимчасове закриття деяких пунктів пропуску через державний кордон та пунктів контролю».
Сертифікат ТПП, датований 18 жовтня 2023 року, позивач надав до перевірки та до матеріалів даної судової справи, і цей Сертифікат, за позицією скаржника, належним чином підтверджує обставини непереборної сили, не застосовується позивачем на майбутнє та свідчить про безпідставність нарахування пені в межах проведеної перевірки (яка розпочалась 03 листопада 2023 року).
Позивач просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року №380/4914/24, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 №380/4914/24 залишити без змін.
11 квітня 2025 року від податкового органу надійшов відзив на касаційну скаргу Товариства, у якому просить залишити скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить з такого.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ унормовані Законом України «Про валюту і валютні операції» від 21 червня 2018 року № 2473-VIII (далі - Закон № 2473-VIII), який також встановлює відповідальність за порушення валютного законодавства.
Стаття 13 Закону №2473-VIII визначає особливості встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Так, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (частина перша статті 13 Закону №2473-VIII).
Згідно з вимогами частини третьої статті 13 Закону №2473-VIII у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) (частина п'ята статті 13 Закону №2473-VIII).
Щодо встановлених термінів розрахунків в сфері зовнішньоекономічної діяльності
Відповідно до статей 2, 6, 9, 12, 13, 16 Закону № 2473-VIII постановою правління Національного банку України (далі - НБУ) від 02 січня 2019 року № 5 затверджено Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті (далі - Положення №5).
Згідно із пунктом 21 розділу ІІ вказаного Положення граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Також, відповідно до статті 7 Закону України «Про Національний банк України» 24 лютого 2022 року з метою забезпечення надійності та стабільності функціонування банківської системи НБУ прийняв постанову № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова №18).
Постановою Правління НБУ № 68 від 04 квітня 2022 року Постанову №18 було доповнено, зокрема пунктами наступного змісту: « 142. Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 90 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року»; « 144. Розрахунки за операціями резидентів з експорту та імпорту товарів здійснюються не пізніше строку, визначеного в пункті 142 цієї постанови, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови в повному обсязі, з урахуванням вимог пункту 143 цієї постанови стосовно операцій з експорту, імпорту товарів у незначній сумі (уключаючи незавершені розрахунки за операцією). Грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в банку в Україні».
В подальшому, до пункту 142 Постанови №18 вносились зміни і з 07 червня 2022 року цифри "90" було замінено цифрами "120", а з 07 липня 2022 року - цифри "120" замінено цифрами "180" (постанови Правління НБУ №113, №142 відповідно).
Таким чином, за загальним правилом експорт та імпорт товарів має здійснюватися у строки, зазначені у договорах, але не пізніше граничного строку розрахунків, встановленого НБУ, що обчислюється з дня здійснення авансового платежу (попередньої плати). До 05 квітня 2022 року такі граничні строки розрахунків становили 365 календарних днів. З огляду на введення в Україні воєнного стану НБУ змінив граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту. Відповідно до указаних змін у період з 05 квітня 2022 року по 07 червня 2022 року такі строки становили 90 календарних днів, з 07 червня 2022 року по 07 липня 2022 року - 120 календарних днів, з 07 липня 2022 року - 180 календарних днів. При цьому змінені Постановою №18 строки застосовуються лише до операцій, що здійснені з 05 квітня 2022 року.
Щодо підстав для звільнення від відповідальності у зв'язку з випадком надзвичайних та невідворотних обставин (форс-мажору)
Частина шоста статті 13 Закону №2473-VIII визначає, що у разі якщо виконання договору, передбаченого частинами другою або третьою цієї статті, зупиняється у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин, перебіг строку розрахунків, установленого згідно з частиною першою цієї статті, та нарахування пені відповідно до частини п'ятої цієї статті зупиняється на весь період дії форс-мажорних обставин та поновлюється з дня, наступного за днем закінчення дії таких обставин. Підтвердженням виникнення та закінчення дії форс-мажорних обставин є відповідна довідка уповноваженої організації (органу) країни розташування сторони зовнішньоекономічного договору (контракту) або третьої країни відповідно до умов цього договору (контракту).
Отже, у разі зупинення виконання господарської операції, яке зумовлене виникненням форс-мажорних обставин, зупиняється як перебіг строку розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, так і нарахування пені на весь період дії форс-мажорних обставин.
Стаття 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачає, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Рішенням президії ТПП України 15 липня 2014 року № 40(3) затверджено Регламент засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який встановлює єдиний порядок засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) в системі ТПП України.
Пункт 4 Регламенту ТПП врегульовує питання розмежування компетенції ТПП України та регіональних ТПП.
За правилами підпункту 4.2 пункту 4 Регламенту ТПП регіональні ТПП здійснюють засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) відповідно до умов договорів, контрактів, типових договорів, угод тощо між резидентами, норм законодавства, відомчих нормативних актів, органів місцевого самоврядування, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції регіональних торгово-промислових палат / відповідної регіональної ТПП.
Верховний Суд неодноразово в своїх рішеннях наголошував на тому, що саме по собі існування форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) ще не є свідченням того, що безпосередньо вона вплинула на неможливість виконання особою певного зобов'язання за договором чи обов'язку, передбаченого законодавчими та іншими нормативними актами. Такий зв'язок має доводитись як шляхом надання сертифіката (довідки) Торгово-промислової палати України чи уповноваженої нею регіональної ТПП, так і інших належних доказів, що можуть це підтвердити.
Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 27 лютого 2025 року у справі №520/2941/24 у розвиток правової позиції, сформульованої Верховним Судом у подібних правовідносинах, зазначила, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом неможливості виконання зобов'язання, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та характеру зобов'язання.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об'єктивної неможливості виконати зобов'язання. Водночас сама по собі, зокрема, збройна агресія проти України, девальвація гривні, воєнний стан, не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставини непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не змогла виконати ті чи інші зобов'язання.
Як установили суди попередніх інстанцій позивач під час перевірки надав податковому органу сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 18 жовтня 2023 року № 2300-23-4257 про форс мажорні обставини.
При цьому, колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що суди попередніх інстанцій не досліджували сертифікат № 2300-23-4257 на предмет того: які форс-мажорні обставини він засвідчує; щодо якого зобов'язання; період дії форс-мажорних обставин тощо. В рішенні суду першої інстанції, як і в оскаржуваній постанові суду апеляційної інстанції відсутній зміст наданого Товариством сертифікату ТТП, його належна правова оцінка, а також не установлено підстави, з яких контролюючий орган не врахував його при проведенні перевірки.
Крім того, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану» від 12 травня 2022 року № 2260-IX (набрав чинності 27 травня 2022 року) статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13 такого змісту: « 13. Відповідальність, передбачена частиною п'ятою статті 13 цього Закону, не застосовується до резидентів - суб'єктів господарювання, що вчинили відповідне правопорушення, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426».
За змістом зазначеної постанови Кабінет Міністрів України від 9 квітня 2022 року № 426 (далі - Постанова № 426) у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації щодо України та відповідно до частини одинадцятої статті 29 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» Кабінет Міністрів України постановив заборонити ввезення на митну територію України в митному режимі імпорту товарів з Російської Федерації. Товари, переміщення яких територією Російської Федерації здійснено транзитом, та товари, ввезені з Російської Федерації, у тому числі товари походженням з третіх країн, можуть бути поміщені в митний режим імпорту, якщо їх ввезення в Україну здійснено до 24 лютого 2022 року включно.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 23 липня 2024 року справа № 240/25642/22, вирішуючи питання щодо нерозповсюдження абз. 11 пункту 52-1 підрозділу XX «Перехідні положення» ПК України на правовідносини про нарахування пені за порушення граничних строків розрахунків згідно з статтею 13 Закону України «Про валюту і валютні операції», наголосив на тому, що законодавець, маючи на меті звільнити суб'єктів господарювання, які вчинили правопорушення, у вигляд порушення строків розрахунків, від відповідальності у вигляді пені, вносить відповідні зміни саме до Закону України «Про валюту і валютні операції».
Як приклад, Верховний Суд звернув увагу на те, що Законом № 2260-IX від 12 травня 2022 року статтю 16 Закону України «Про валюту і валютні операції» доповнено пунктом 13, зміст якого зазначений вище.
З огляду на наведене правове регулювання, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що пункт 13 статті 16 Закону №2473-VIII є самостійною підставою для звільнення резидента - суб'єкта господарювання від відповідальності, передбаченої частиною п'ятою статті 13 цього Закону, за умови, якщо імпортні операції не можуть бути завершені внаслідок дії постанови Кабінету Міністрів України «Про застосування заборони ввезення товарів з Російської Федерації» від 9 квітня 2022 року № 426».
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що суд апеляційної інстанції взагалі проігнорував встановлені судом першої інстанції обставини щодо угоди про переведення боргу від 14 лютого 2022 року між AVL REACH LIMITED та АО «ЭТК «Плутон». Єдине, на що вказав апеляційний суд - це те, що суд першої інстанції не врахував, що позивач вказував на неможливість здійснення контрагентом поставки у зв'язку з форс-мажорними обставинами (воєнний стан), проте, зобов'язання з постачання товару по договору від 18 серпня 2020 року №03-08-2020 згідно повідомлення про передачу зобов'язань з постачання товару від 14 лютого 2022 року № б/н взяла на себе компанія AT «Електротехнічна компанія «Плутон» (рф), яка є пов'язаною особою з ТОВ «Плутон ІС» і яка зобов'язана була вжити всіх заходів щодо постачання товару.
Такі висновки суду апеляційної інстанції не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, здійснені без надання правової оцінки доказам, що містяться в матеріалах справи, а отже є безпідставними. Колегія суддів також зауважує, що позивач у позовній заяві та впродовж розгляду справи, серед іншого, посилався на положення пункту 13 статті 16 Закону №2473-VIII та Постанову №426, а не лише на наявність форс-мажорних обставин (воєнний стан).
Натомість, суд першої інстанції встановив обставини щодо угоди про переведення боргу, врахував при ухваленні рішення норми пункту 13 статті 16 Закону №2473-VIII та Постанову №426 та дійшов висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення з огляду на відсутність вини в діях Товариства. Проте, такі висновки суд здійснив безвідносно до акта перевірки, жоден довід контролюючого органу, який описаний відповідачем на сторінках 23 - 30 акта перевірки стосовно неприйняття документів Товариства щодо зміни боржника в зобов'язаннях, суд першої інстанції не встановлював в своєму рішенні та не надавав правової оцінки доводам контролюючого органу.
Крім того, суд першої інстанції в своєму рішенні, пославшись на положення підпункту 112.8.9. пункту 112.8 статті 112 ПК України, зазначив, що порушення позивачем строків розрахунків у сфері ЗЕД виникло не з його вини, а через обставини непереборної сили, та не може бути кваліфіковане як податкове правопорушення.
Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що питання зупинення нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин врегульовано спеціальним Законом України «Про валюту і валютні операції», відповідно на ці правовідносини (валютні) не розповсюджуються положення підпункту 112.8.9 пункту 112 статті 112 ПК України, про що зазначено у постановах Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 23 липня 2024 року (справа №240/25642/22), від 27 лютого 2025 року (справа №520/2941/24).
Суд касаційної інстанції, в силу положень статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Згідно з статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими рішення судів попередніх інстанцій у цій справі, оскільки не надано правової оцінки всім обставинам справи, що свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи, не вжито належних та достатніх заходів для встановлення фактичних обставин справи.
Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що одне із призначень обґрунтованого судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті, та надати стороні можливість його оскарження у разі незгоди з аргументами суду. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися публічний контроль за здійсненням правосуддя.
Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. Тож залишення без уваги ключових доводів сторони є прямим порушенням процесу.
Оскільки вказані вище обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судів попередніх інстанцій, тому з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні) відсутня можливість перевірити правильність їх висновків в цілому по суті спору та надати оцінку доводам касаційної скарги.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував, що для виконання завдань адміністративного судочинства впроваджено принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, який полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
За змістом частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.
Принцип всебічного, повного та об'єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України).
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (стаття 72 Кодексу адміністративного судочинства України).
Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно дослідити докази, надати належну правову оцінку як кожному окремому доказу та сукупності доказів, які міститься в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.
За правилами частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.
Частиною четвертою зазначеної статті встановлено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Ураховуючи те, що порушення норм процесуального права допустили обидві судові інстанції, судові рішення у цій справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи, з урахуванням усіх доводів учасників справи у справі та предмета доказування, з перевіркою їх належними та допустимими доказами. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.
Керуючись статтями 243, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, 375 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Плутон ІС» задовольнити частково.
Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2025 року та рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року скасувати, справу №380/4914/24 направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і не оскаржується.
Головуючий Р. Ф. Ханова
Судді: Л. І. Бившева
В. В. Хохуляк