про відмову у відкритті касаційного провадження
17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №420/14039/24
адміністративне провадження № К/990/13500/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Чиркіна С.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Шарапи В.М.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі № 420/14039/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач, скаржник), в якому просив:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови у підготовці та наданні до Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУПФУ в Одеській області) оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2023 для перерахунку пенсії;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до ГУПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.03.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) із врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), та визначити посадовий оклад, оклад за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.03.2023;
визначити у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2023 надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%, а також щомісячну премію в розмірі 390% шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 у задоволені позовних вимог відмовлено повністю.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2024 скасовано; ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Визнано протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та наданні до ГУПФУ в Одеській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2023 для перерахунку пенсії.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 підготувати та надати до ГУПФУ в Одеській області довідку про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2023, відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із врахуванням положень пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та визначити посадовий оклад, оклад за військовим званням та додаткові види грошового забезпечення шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт для здійснення обчислення та перерахунку пенсії з 01.03.2023; визначити у довідці про розмір грошового забезпечення станом на 01.03.2023 надбавку за особливості проходження служби в розмірі 65%, а також щомісячну премію в розмірі 390%, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2684,00 грн), встановленого Законом України «Про державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023.
31.03.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_3 , в якій скаржник просить скасувати постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025, залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18.07.2024.
Як на підставу касаційного оскарження скаржник покликається на підпункти «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики), а також на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 17.03.2025 по справі № 420/14039/24, від 17.10.2023 у справі № 140/5557/22, від 11.06.2024 у справі № 520/17087/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23, від 19.11.2024 від 20.11.2024 у справі № 520/10255/24, у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеної від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Перевіривши касаційну скаргу та документи, додані до неї, суд дійшов такого висновку.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Згідно з пунктом 3 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
У цій справі оскаржуються дії територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо відмови у підготовці та направленні до територіального органу Пенсійного фонду України оновленої довідки для здійснення перерахунку пенсії військовослужбовця, із зазначенням показників у визначених відсотках, а саме: надбавки за особливості проходження служби у розмірі 65%, щомісячної премії - 390%.
Одеський окружний адміністративний суд в ухвалі від 13.05.2024 про відкриття провадження вирішив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення вищезазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах незначної складності, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Вказані критерії прийнятності касаційної скарги встановлені задля можливості забезпечення Верховним Судом ключової мети касаційного перегляду - виправлення судових помилок та усунення недоліків судочинства, що призвели до порушення прав учасників справи. Тобто касаційний перегляд за своєю сутністю має екстраординарний характер і спрямований на забезпечення основоположних гарантій справедливого судового розгляду, які становлять зміст конституційного принципу верховенства права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування обставин, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Зокрема, для підтвердження фундаментального значення для формування єдиної правозастосовної практики скаржник має сформулювати проблемне правове питання, вирішення якого у випадку відкриття Верховним Судом касаційного провадження, впливатиме на значну кількість спорів.
Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Водночас колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання і такі обставини необхідності формування висновку щодо застосування норми права належно обґрунтовані у касаційній скарзі з викладенням підходу до застосування певної норми права, яка не застосовувалася раніше Верховним Судом у подібних правовідносинах.
Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов.
Зазначені скаржником в касаційній скарзі обставини є загальними та притаманні кожній аналогічній справі.
Скаржник в касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає справи, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Зазначене узгоджується з Рекомендаціями № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги в суд третьої інстанції повинні подаватися в першу чергу у рамках таких справ, які заслуговують третього судового розгляду, наприклад справи, які будуть розвивати право або які будуть сприяти однаковості тлумачення закону. Їх коло може бути також обмежене скаргами по тих справах, які стосуються питань права, які мають значення для всього суспільства в цілому. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування того, чому її справа буде сприяти досягненню таких цілей.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити підстави, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Суд вважає, що скаржник не довів наявність підстав, вказаних у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у цій справі.
Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Суд не приймає посилання скаржника на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 17.03.2025 по справі № 420/14039/24, від 17.10.2023 у справі № 140/5557/22, від 11.06.2024 у справі № 520/17087/23, від 12.09.2024 у справі № 260/9408/23, від 19.11.2024 від 20.11.2024 у справі № 520/10255/24, у постанові Великої Палати Верховного Суду, викладеної від 13.05.2020 у справі № 592/5164/16-а, оскільки такі висновки сформовані за інших обставин у справі, відповідно правовідносини в зазначених справах та справі, що розглядається, не є подібними.
Суд наголошує, що подібність правовідносин означає тотожність суб'єктного складу учасників відносин, їхніх повноважень, об'єкта, предмета правового регулювання відносин, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їхньої подібності визначається обставинами кожної конкретної справи.
Також, за результатом розгляду справи № 380/19324/23 як зразкової Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що надбавка за особливості проходження служби та премія у довідках про розмір грошового забезпечення станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, які видаються особам, пенсію яким призначено відповідно до Закону № 2262-XII на виконання рішення суду, у справах щодо визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислені шляхом множення відповідних коефіцієнтів, зазначених у постанові № 704, на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (ураховуючи ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02.04.2024 про виправлення описки), зазначаються у середніх розмірах, що фактично виплачені за місяць, у якому виникло право на перерахунок пенсії за відповідною посадою (посадами) у тому державному органі, звідки особа звільнилася на пенсію.
Суд апеляційної інстанції справу № 420/14039/24 визнав типовою, для якої зразковим є рішення у справі № 380/19324/23, та застосував правові висновки Верховного Суду, які викладені у постанові № 380/19324/23, а доводи касаційної скарги жодним чином не спростовують їх.
З огляду на викладене, заявник належним чином не обґрунтував посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інших обґрунтувань щодо наявності підстав касаційного оскарження у справах, які розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження відповідно до статті 328 КАС України скаржник не зазначив.
Отже, за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які за загальним правилом не підлягають касаційному оскарженню, та скаржником не доведені визначені законом виключні обставини, які можуть слугувати підставою для відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2025 у справі № 420/14039/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати скаржникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач: С.М. Чиркін
Судді: Я.О. Берназюк
В.М. Шарапа