17 квітня 2025 року
м. Київ
справа №380/5308/24
адміністративне провадження № К/990/13753/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів: Шарапи В.М., Чиркіна С.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №380/5308/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
У 2024 році ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- забезпечити захист її основоположних прав і свобод при розгляді даної справи та винесенні рішення, гарантованих положеннями статей 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також статтею 1 Протоколу № 1 до цієї Конвенції; при необхідності - вийти за межі позовних вимог для ефективного захисту порушених прав позивачки;
- з метою ефективного захисту порушених прав позивачки та всебічного розгляду справи відкрити провадження і здійснити розгляд адміністративної справи за даним позовом за правилами загального позовного провадження;
- визнати неправомірними дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо створення (оформлення) ОСОБА_1 під час її звернення 07 квітня 2021 року про призначення пенсії документу «Анкета особи для внесення (доповнення) даних в Реєстр застрахованих осіб реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсій», на підставі якого була нарахована і перерахована пенсія та, одночасно, не оформлення «Заяви про призначення/перерахунок пенсії». При цьому, у рішенні суду зробити висновки щодо порушення відповідачем вимог: а) частини 1 статті 44 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IVy, б) «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"»;
- визнати неправомірними дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області під час перерахунку пенсії ОСОБА_1 , здійсненого 28 серпня 2021 року, щодо включення заробітків позивачки за період 01.05.1995 - 30.06.2000 (60 місяців) з нульовими ставками без заяви і згоди ОСОБА_1 на врахування цього періоду. При цьому, у рішенні суду зробити висновки щодо порушення - відповідачем вимог абзацу першого частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV;
- визнати неправомірними дії (рішення) Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області під час перерахунку пенсії позивачки, здійсненого 28 серпня 2021 року, щодо не застосування положень абзацу другого частини 1 статті 40 Закону №1058-IV. При цьому у рішенні суду зробити висновок про період фактичного страхового стажу ОСОБА_1 , зокрема, встановити, що за вказаною нормою Закону слід такий обчислювати з дати 01 січня 1998 року, оскільки з цього часу відомості про доходи осіб та сплачені ними страхові внески відображені у офіційних документах: а) Відомостях з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (за формою додатку 15 до Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків); б) у Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5);
- визнати неправомірним надання Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області необґрунтованої відповіді листом від 07.10.2022 № 14335-13945/Х- 52/8-1300/22, надісланим за результатами розгляду скарги ОСОБА_1 № 01/09 від 05 вересня 2022 року «щодо неналежного розгляду спеціалістами ГУ ПФУ у Львівській області заяви ОСОБА_1 про призначення/перерахунок пенсії та надання інформації від 28.06.2022 р.». При цьому, у рішенні суду зробити висновки щодо здійснених відповідачем порушень, зокрема в частині:
- не встановлення факту відсутності у листі Головного управління ПФУ у Львівській області 27.07.2022 року № 9624-8992/Х-53/8-1300/22 відповідей на пункти заяви ОСОБА_1 від 28.06.2022 р. про перерахунок пенсії, при одночасному стверджуванні, що ця заява була розглянута відповідно до Закону України «Про звернення громадян»;
- ухилення від надання підтвердження про відсутність у електронній пенсійній справі заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за формою згідно із законом, а також того, що призначення і розрахунок пенсії були проведені без узгодження із заявником періодів (заробітної плати);
- необґрунтованості позиції щодо: а) відсутності у ОСОБА_1 права на застосування у її випадку пункту 1 «Порядку визначення заробітної плати (доходу) для призначення пенсії у разі втрати документів про її нарахування та виплату» № 919 (наявності незалежних від застрахованої особи (позивачки) обставин втрати первинних документів про нарахування та виплату підприємствами, установами, організаціями її заробітної плати (доходу)); б) не надання пояснень на підставі нормативно-правових актів щодо документів, які заявник повинна додатково надати до представлених у заяві про перерахунок пенсії від 28.06.2022 (при необхідності) за умов, коли підтверджуючі документи щодо заробітку ОСОБА_1 за період з 01.01.1998 по 30.06.2000, який містить форма ОК-5, були втрачені на відповідних підприємствах, а ці підприємства припинили свою діяльність, не пройшовши процедури ліквідації та, відповідно, не здавши згаданих документів в архів;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повернутись до перерахунку пенсії ОСОБА_1 із врахуванням висновків суду, зроблених при розгляді позовних вимог, що відображені вище у пунктах 3, 4 і 5, та здійснити такий перерахунок упродовж десяти днів з моменту набрання рішенням суду законної сили;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області забезпечити виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини пенсії за віком (різниці між розміром перерахованої пенсії та фактично виплаченої пенсії з дня її призначення) відповідно до положень частини 2 статті 46 Закону № 1058-IV;
- зобов'язати Головне управління ПФУ у Львівській області надати повне та обґрунтоване пояснення по кожному з пунктів/підпунктів прохальної частини скарги ОСОБА_1 № 01/09 від 05.09.2022 із дотриманням положень Закону України «Про звернення громадян» та з урахуванням висновків суду, зроблених згідно з підпунктами 6.1 - 6.3 пункту 6 позовних вимог;
- стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за завдану моральну шкоду з бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду у Львівській області в наступному розмірі і за таких умов:
- в розмірі десяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб за умови ненадання відповідачем відзиву на позов або у випадку, якщо у поданому відзиві відповідач заперечуватиме проти позову принаймні по одному з наступних питань: а) стверджуватиме законність оформлення ОСОБА_1 під час її звернення 07 квітня 2021 р. щодо призначення пенсії документу «Анкета особи для внесення (доповнення) даних в Реєстр застрахованих осіб реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування для автоматичного призначення пенсій»; б) стверджуватиме законність включення при перерахунку пенсії ОСОБА_1 , оформленого рішенням №134650013616 від 28.08.2021 заробітків позивачки за період 01.05.1995 - 30.06.2000 (60 місяців) з нульовими ставками без заяви і згоди ОСОБА_1 на врахування цього періоду; в) стверджуватиме законність дій Головного управління ПФУ у Львівській області при розгляді заяви ОСОБА_1 від 28.06.2022 р. про перерахунок пенсії; г) заперечуватиме тому, що позивачці завдано моральну шкоду або, що вона таку повинна додатково доводити;
- в розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб за умови визнання порушень прав позивачки;
- стягнути на користь ОСОБА_1 компенсацію за понесені нею судові витрати з бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду у Львівській області, у розмірі, що буде встановлений судом на підставі наданих доказів;
- призначити судовий контроль за виконанням відповідачами судового рішення в даній справі після набрання ним законної сили.
Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024, залишеними без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №380/5308/24, відмовлено у задоволенні позову.
02.04.2025 на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга позивача, в якій скаржник просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №380/5308/24, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд, дійшов такого висновку.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що серед основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Згідно із частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Тлумачення вказаних норм у їхньому логічному взаємозв'язку передбачає, що процесуальний закон пов'язує можливість касаційного перегляду у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження тільки з тими юридичними фактами, вичерпний перелік яких викладений у підпунктах «а», «б», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Доведення обставин, передбачених підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що підставою для відкриття касаційного провадження відповідач зазначає підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та вказує, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Твердження скаржника про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не обґрунтоване обставинами, які б виділяли вимоги скаржника якимись особливими ознаками, завдяки чому їх можна було б виокремити в окрему групу, та не свідчать про наявність заінтересованості суспільства в результатах розгляду саме цієї справи, а має суб'єктивний характер.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Водночас скаржник, зазначаючи підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, як на підставу для відкриття касаційного провадження вказує, що касаційна скарга становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.
Вжите національним законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об'єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Указане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов'язані із збереженням і захистом цінностей, утрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає питання загальнодержавного значення: визначення і зміну конституційного ладу в Україні, виборчого процесу (референдуму), обороноздатності держави, її суверенітету, найвищих соціальних цінностей, визначених Конституцією України тощо.
Касаційна скарга не містить аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв.
При цьому, скаржником не наведено обставин, які б свідчили про наявність у справі ознак її суспільної важливості або виняткового значення, а також не виділено особливо рідкісних, унікальних вимог, що дають підстави вважати, що вона має значення для уніфікованого розуміння та застосування права для сторін спору. Допустимість відкриття касаційного провадження, якщо справа становить значний суспільний інтерес чи має виняткове значення для скаржника, зумовлена потребою забезпечення єдності судової практики. Йдеться про реалізацію принципів верховенства права та правової визначеності, рівності перед законом і судом з метою гарантування розумної передбачуваності судового рішення.
Отже, наведені посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України мають загальний характер і не можуть вважатися винятковими.
Скаржник лише формально покликається на пункт 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, однак не зазначає конкретних підстав касаційного оскарження, та в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено існування випадків, визначених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Скаржник у касаційній скарзі фактично зазначає про необхідність здійснити переоцінку встановлених судом у справі обставин, а також надати перевагу одним доказам над іншими, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з приписами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.
КАС України передбачає умови, за наявності яких справи розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження можуть переглядатися у касаційному порядку. Такими умовами можуть бути обставини, які виділяють вимоги скаржника якимись особливими, рідкісними чи унікальними ознаками, завдяки чому вони виокремлюються із загальних випадків.
Враховуючи викладені вимоги КАС України, для можливості відкриття провадження у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, у касаційній скарзі скаржник має обґрунтовано зазначити випадки, вказані у підпунктах «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у взаємозв'язку із підставами визначеними пунктами 1-4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Верховний Суд звертає увагу на те, що можливість відкриття касаційного провадження у справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження залежить виключно від обставин конкретної справи: її значення для формування єдиної правозастосовчої практики; неможливості спростування особою, яка подає касаційну скаргу, обставин, встановлених оскаржуваним судовим рішенням, при розгляді іншої справи; значного суспільного інтересу справи чи її виняткового значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; помилкового віднесення судом справи до категорії справ незначної складності відповідно до підпунктів «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.07.2024 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.02.2025 у справі №380/5308/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати у порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді: В.М. Шарапа
С.М. Чиркін