24 березня 2025 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду ОСОБА_1 , вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою представника заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 ,
Вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року затверджено угоду від 22 серпня 2024 року між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості, та ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України, і призначено йому покарання:
- за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 4 років позбавлення волі;
- за ч. 2 ст. 289 КК України у вигляді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна;
- за ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 року обмеження волі.
На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинання більш суворого покарання менш суровим, остаточно призначено обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді 5 років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України, ОСОБА_5 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Також цим вироком вирішено питання щодо процесуальних витрат, речових доказів та арешту майна.
В апеляційній скарзі представник заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 , вважаючи заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 учасниками провадження стосовно ОСОБА_5 , оскільки саме у даному провадженні приймалось рішення щодо звернення у дохід держави застави, внесеної за ОСОБА_7 , і саме з даного провадження у подальшому виділялось в окреме провадження кримінальне провадження стосовно _________________________________________________________________
Справа №11-кп/824/3713/2025 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8
Категорія: ч. 2 ст. 189 КК України Доповідач ОСОБА_1
ОСОБА_7 , просить:
- ухвалу Печерського районного суд м. Києва від 23.01.2023 в частині звернення застави, внесеної за ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2019 (справа №752/18471/19), в розмірі 602 100 грн. в дохід держави - скасувати;
- вирок Печерського районного суду м. Києва від 19.09.2024 щодо ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289, ч. 1 ст. 357 КК України - змінити;
- повернути заставу, внесену за ОСОБА_7 на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 08.11.2019 (справа №752/18471/19), заставодавцям ОСОБА_2 (код НОМЕР_1 ) в розмірі 298 000 грн. та ОСОБА_3 (код НОМЕР_2 ) в розмірі 298 000 грн., звернуту в дохід держави та зараховану до спеціального фонду Державного бюджету України, згідно ухвали Печерського районного суду м. Києва від 23.01.2023 (справа № 757/26362/20-к);
- в іншій частині вирок залишити без змін.
Вивчивши апеляційну скаргу та матеріали кримінального провадження, вважаю, що апеляційна скарга подана особою, яка не має на це права, з таких підстав.
Коло осіб, які мають право подати апеляційну скаргу, визначено ст. 393 КПК України.
Згідно з п. 10 ст. 393 КПК України, апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України, вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених ст. 394 КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених частинами четвертою, шостою, сьомою статті 474 цього Кодексу, в тому числі нероз'яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з частиною четвертою статті 469 цього Кодексу угода не може бути укладена.
Зазначений перелік меж і підстав, з яких вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено, а також коло осіб, які можуть подати апеляційну скаргу на такий вирок суду, є вичерпним.
Згідно зі ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові від 03.03.2016 року (справа № 5-347кс15), конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізовано, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку суб'єктів оскарження, передбаченому ст. 393 КПК України, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою в доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено ч. 2 ст. 24 КПК України.
Попри те, що представник заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_4 лише наводить мотиви щодо права заставодавців на перегляд вироку суду, при вирішенні питання чи є підстави для оскарження рішення суду першої інстанції до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є з'ясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.
Так, з матеріалів кримінального провадження видно, що вироком Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року затверджено угоду від 22 серпня 2024 року між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_5 про визнання винуватості.
При цьому вказаний вирок, з огляду на формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, стосується виключно обвинувачення ОСОБА_5 .
Дослідження правомірності дій інших осіб, зокрема заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які не є учасниками даного кримінального провадження та не брали участь у його розгляді, суд першої інстанції не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про їх права, свободи чи інтереси та не має преюдиціального значення щодо них.
Доводи апеляційної скарги представника заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про те, що заставодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є учасниками провадження відносно ОСОБА_5 , оскільки саме у даному провадженні приймалось рішення щодо звернення у дохід держави застави, внесеної за ОСОБА_7 , і саме з даного провадження у подальшому виділялось в окреме провадження кримінальне провадження стосовно ОСОБА_7 , не заслуговують на увагу, оскільки не є підставою для висновку, що вирок суду у кримінальному провадженні стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості, стосується прав, свобод та інтересів цих заставодавців, адже вимоги щодо повернення заставодавцям ОСОБА_2 та ОСОБА_3 застави стосуються ОСОБА_7 , кримінальне провадження відносно якого ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 15.11.2023 було виділено в окреме провадження для розгляду угоди про визнання винуватості, в тому числі було виділено і копії матеріалів судового провадження в тому обсязі, які стосуються обвинуваченого ОСОБА_7 та процесуальних дій відносно нього.
Таким чином, оскаржуваний вирок щодо ОСОБА_5 не стосується прав, свобод та інтересів заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з огляду на положення статей 7, 9, 24 КПК України, тією мірою, щоб мати право на оскарження судових рішень до апеляційного суду.
Згідно положень п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Отже, оскільки заставодавці ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не є учасниками судового провадження у розумінні п. 26 ч. 1 ст. 3 КПК України та згідно ст. 393 КПК України не є суб'єктами права на апеляційне оскарження вироку суду щодо обвинуваченого ОСОБА_5 на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості,то апеляційна скарга, у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України, підлягає поверненню особі, яка її подала.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 394, 399 КПК України, суддя
повернути представнику заставодавців ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - адвокату ОСОБА_4 його апеляційну скаргу на вирок Печерського районного суду м. Києва від 19 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 .
Копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу.
Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її постановлення.
Суддя
Київського апеляційного суду ОСОБА_1