Справа № 11-cc/824/2343/2025 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1
Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2
Єдиний унікальний номер № 757/7734/25-к
09 квітня 2025 року місто Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючої судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду, з використанням відеоконференцзв'язку з Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом Київської області, матеріали судового провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року, -
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2025 року задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 17.04.2025 року включно, без визначення розміру застави щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Миколаївка Петропавлівського району Дніпропетровської області, громадянина України, розлученого, маючого на утриманні двох неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2025 року та постановити нову ухвалу, якою застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою.
Мотивуючи апеляційні вимоги захисник зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2025 року є незаконною, необґрунтованою та підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи.
Вказує, що інкримінована ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою, стороною обвинувачення не надано належних доказів про вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Крім того апелянт зауважує, що безпідставно застосовано до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з огляду на відсутність доведених стороною обвинувачення ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. У підозрюваного ОСОБА_7 немає наміру переховуватись від органу досудового розслідування та суду, оскільки останній має постійне місце проживання, міцні соціальні зв'язки та на його утриманні перебувають неповнолітні діти.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення захисника та підозрюваного, які підтримали свою апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги сторони захисту та просив залишити ухвалу без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, що Головним слідчим управлінням Національної поліції України за процесуального керівництва прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018040380000280 від 03.06.2018 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України.
17.02.2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненому групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, у вимаганні, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України.
18.02.2025 року старший слідчий в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 за погодженням із прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 звернувся до Печерського районного суду міста Києва із клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, без визначення розміру застави.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 21.02.2025 року зазначене клопотання старшого слідчого задоволено та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 17.04.2025 року включно, без визначення розміру застави.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя повинен з'ясувати питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні мети та підстав застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Крім того, слід зазначити й про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Як вбачається зі змісту повідомлення про підозру, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 із вчиненими кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами. Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 296 КК України, є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Дослідивши матеріали клопотання в межах своєї компетенції, колегія суддів вважає, що наявність фактів та інформації, на які посилаються орган досудового розслідування та які містяться в матеріалах справи, можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що ОСОБА_7 може бути причетний до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінують.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні "Летельє проти Франції" від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. У справі «Мироненко і Мартенко проти України» від 10.12.2009 року ЄСПЛ зазначив, що компетентний суд повинен перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання й подальшого тримання під вартою.
Крім того, колегією суддів враховується і практика Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Також, колегія суддів враховує наявність достатніх підстав вважати, що ризики, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а також доведені прокурором під час апеляційного розгляду. Зокрема, ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих, інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Доводи захисника та підозрюваного, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з'ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.
Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків.
З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінальних правопорушень та суворість можливого покарання за вчинені злочини дають підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.
Також, слід зазначити, що дане кримінальне провадження стосується злочину вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, тому колегія суддів, керуючись положеннями ч. 4 ст. 183 КПК України, погоджується із висновками слідчого судді та не вбачає правових підстав для визначення розміру застави.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.
Зважаючи на викладене, рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлене згідно норм кримінального процесуального закону з ретельним дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість інші доводи та твердження захисника про які йдеться в поданій апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційної інстанції вважає безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення її без задоволення, а оскаржуваної ухвали слідчого судді - без змін.
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого суддіПечерського районного суду міста Києва від 21 лютого 2025 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС Головного слідчого управління Національної поліції України ОСОБА_9 , погоджене прокурором відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_10 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у межах строку досудового розслідування, тобто до 17.04.2025 року включно, без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.
_____________________ _______________________ ____________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4