Провадження № 11-сс/821/175/25 Справа № 705/1828/25 Категорія: ст.181 КПК України Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
16 квітня 2025 року Черкаський апеляційний суд в складі суддів:
суддя-доповідач ОСОБА_2
судді ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участі:
прокурора ОСОБА_6
підозрюваного ОСОБА_7
захисника ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2025, якою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Ятранівка
Уманського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою,
не одруженого, не працюючого, проживаючого за адресою:
АДРЕСА_1 , в силу ст. 89 КК України раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення,
передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України,
застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 28.05.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України,
ухвалою слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2025 клопотання старшого слідчого Уманського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_9 , погоджене прокурором Уманської окружної прокуратури ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, задоволено частково та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 28.05.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри, доведеністю наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, даними про особу підозрюваного. При цьому, прокурором в судовому засіданні не доведено необхідних підстав для застосування запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, вважаючи її незаконною, прокурор подав апеляційну скаргу, якою просить скасувати вказану ухвалу з підстав невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам кримінального провадження та застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою терміном на 60 днів без визначення розміру застави.
В обґрунтування апеляційної скарги прокурор вказує на те, що після вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 з місця події пішов та в подальшому оперативним підрозділом поліції близько 3 годин вживались розшукові заходи, спрямовані на його пошуки. Факт виявлення підозрюваного за місцем проживання не спростовує того, що він протягом 3 годин переховувався від правоохоронних органів, оскільки він усвідомлював, що завдав умисного удару потерпілому в присутності свідків, в тому числі неповнолітнього ОСОБА_10 .
Прокурор вважає висновок слідчого судді щодо недоведеності неможливості застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо підозрюваного необґрунтованим, адже прокурором в судовому засіданні зверталася увага на те, що: ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 5 років; характер вчиненого правопорушення свідчить про не стійке прийняття ним визнаних в суспільстві правил поведінки та моральності; злочин вчинено в стані алкогольного сп'яніння за присутності неповнолітньої особи під час дії воєнного стану в країні, з проявом явної неповаги та агресії до сторонніх осіб, вирішення конфліктних ситуацій шляхом застосування насилля; ОСОБА_7 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, пов'язаного з насиллям. Крім того, в судовому засіданні прокурор звертав увагу на відсутність у підозрюваного міцних соціальних зв'язків, який ніде не працює, не навчається, власної родини не має, а факт проживання ОСОБА_7 з матір'ю не стримав його від вчинення кримінального правопорушення.
На переконання прокурора інший запобіжний захід аніж тримання під вартою стосовно ОСОБА_7 не зможе запобігти ризикам, зазначеним у клопотанні.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, пояснення підозрюваного та його захисника, які просили відмовити у задоволенні апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.
Згідно зі ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Згідно з ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано лише за наявності ознак того, що цього вимагають інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 183 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Частинами 1, 2, 6 статті 181 КПК України передбачено, що домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
З представлених в апеляційний суд матеріалів вбачається, що слідчим відділом Уманського РУП ГУНП в Черкаській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за №12025250320000448 від 26.03.2025 за ознаками складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
26.03.2025 ОСОБА_7 затриманий в порядку ст. 208 КПК України, а 27.03.2025 йому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 119 КК України.
Причетність ОСОБА_7 до інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується наявними матеріалами кримінального провадження.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали, слідчий суддя дослідив клопотання старшого слідчого про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 разом з матеріалами, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, приведених у клопотанні органу досудового розслідування та доданих до нього матеріалах.
Отже вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, як підстави для застосування запобіжного заходу, слідчим суддею виконано належним чином.
При цьому апеляційний суд погоджується з висновком слідчого судді про доведеність органом досудового розслідування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та тим, що слідчим і прокурором не доведено, що застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу не зможе запобігти доведеним ризикам.
Так, санкцією ч. 1 ст. 119 КК України вбивство, вчинене через необережність карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк. Згідно з положеннями п. 3 ч. 2 ст. 183 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється чи обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п'яти років, - виключно у разі, якщо прокурором, крім наявності підстав, передбачених статтею 177 цього Кодексу, буде доведено, що перебуваючи на волі, ця особа переховувалася від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджала кримінальному провадженню або їй повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину. З огляду на матеріали клопотання та зміст апеляційної скарги органом досудового розслідування не доведено, що ОСОБА_7 переховувався від органу досудового розслідування чи суду, перешкоджав кримінальному провадженню або йому повідомлено про підозру у вчиненні іншого злочину, тому посилання в апеляційній скарзі, що орган досудового розслідування близько трьох годин докладав зусиль з розшуку підозрюваного, оцінюються апеляційним судом критично та не свідчать про його переховування від органу досудового розслідування з огляду на обставини вчиненого злочину.
Також апеляційний суд приймає до уваги, що ОСОБА_7 має постійне місце проживання, раніше не судимий в силу закону, каяття в скоєному .
Кожен з доводів апеляційної скарги прокурора був предметом вивчення слідчого судді, їм дана належна, обґрунтована оцінка, що вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, з якою погоджується суд апеляційної інстанції, відтак, доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з прийнятим процесуальним рішенням.----
На переконання апеляційного суду запобігти ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, у даному кримінальному провадженні і забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного можливо шляхом застосування до ОСОБА_7 обраного слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту із покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Отже, слідчим суддею об'єктивно встановлено існування обставин, які виправдовують застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу саме у вигляді цілодобового домашнього арешту в сукупності з даними про його особу й підтверджують на даному етапі кримінального провадження обґрунтованість застосованого запобіжного заходу та висновків слідчого судді не спростовують.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга прокурора має бути відхилена, а ухвала слідчого судді від 28.03.2025 - залишена без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 181, 193, 194, 404, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу прокурора - відхилити.
Ухвалу слідчого судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.03.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту на строк два місяці, тобто до 28.05.2025, з покладенням обов'язків, передбачених ст.194 КПК України, відносно ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач
Судді