Житомирський апеляційний суд
Справа №295/5788/24 Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.
Категорія 39 Доповідач Григорусь Н. Й.
16 квітня 2025 року м. Житомир
Житомирський апеляційний суд в складі:
головуючого - судді Григорусь Н.Й.
суддів Коломієць О.С., Талько О.Б.
секретаря судового засідання Драч Т.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу №295/5788/24 за позовом Акціонерного товариства «Універсал банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Перекупки І.Г. у м. Житомирі (повний текст складений 27.12.2024),-
У квітні 2024 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк» або банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення з неї заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 05 листопада 2019 року, яка утворилась станом на 07 січня 2024 року, в сумі 30 927,38 грн.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що в 05.11.2019 ОСОБА_2 (в подальшому прізвище змінено на ОСОБА_3 ) звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала Анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, положеннями якої визначено, що вона разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. При цьому, підписавши в Анкету-заяву, позичальник погодилась з умовами договору, який посвідчувався електронним цифровим підписом, тобто між сторонами укладено електронний договір, що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію», за яким позичальником прийнято умови Банку та погоджено тарифи. Особливістю таких договорів є їх дистанційне обслуговування шляхом проставляння електронного цифрового підпису. Додатково позивач наголошував на презумпції правомірності правочину та вказував, що сторони узгодили, що Банк має право на власний розсуд переглядати ліміт кредитування, що зазначений в договорі, умовами якого також визначена й відповідальність за порушення його умов. Позивач належним чином виконав умови договору та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого ліміту, проте відповідач належним чином умов договору не виконує, грошові кошти не повертає, внаслідок чого позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості, яка станом на 07.01.2024 становить 30 927,38 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 17 грудня 2024 року позов Акціонерного товариства «Універсал Банк» (м. Київ, вул. Автозаводська, 54/19) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг від 05.11.2019 в розмірі 30 927,38 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» судовий збір у розмірі 3 028,00 грн.
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що при укладенні договору не було дотримано вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Крім того, надані позивачем Умови і правила в АТ «Універсал Банк» не містять підпису апелянта і не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 05.11.2019 року шляхом підписання Анкети-заяви. Зазначає, що наданий розрахунок заборгованості, на який посилається позивач не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, частково складений на російській мові та містить розбіжності у даних щодо періоду.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
02.04.2025 на адресу апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника АТ «Універсал банк» Штука А.Ю., у якому вона просить рішення суду першої інстанції залишити без змін. Вважає, що судом першої інстанції ухвалено законне рішення. Даний відзив з додатками направлений на адресу відповідача 01.04.2025, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 360 ЦПК України.
Згідно частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.
Належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи учасники в судове засідання не з'явились. Від відповідача надійшла заява, в якій вона просить справу відкласти, надати можливість ознайомитись із поданим відзивом. Беручи до уваги, що позивачем дотримані вимоги ст. 360 ЦПК України, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність, що відповідає положенням частини 2 статті 372 ЦПК України.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що звертаючись до суду, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 05 листопада 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір, на підставі якого відповідачу наданий кредит у розмірі 100 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,2% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (38,4% річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,4% на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (76,8%).
05 листопада 2019 року відповідачка ОСОБА_4 звернулась до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг (т. 1 а.с. 9).
05 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Універсал Банк» та відповідачем укладено договір про надання банківських послуг «Monobank», згідно з умовами якого останній отримав кредит у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, шляхом підписання Анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
До кредитного договору банком долучено Умови і Правилами обслуговування фізичних осіб в ПАТ «Універсал Банк», Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та Паспорт споживчого кредиту (т. 1 а.с. 19-42, 43-44, 45-50).
Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку ОСОБА_4 має заборгованість за кредитним договором, яка станом на 07 січня 2024 року становить 30 927,38 грн, що складає заборгованість по тілу кредиту (т. 1 а.с. 14-18).
Задовольняючи позов АТ «Універсал Банк», суд виходив з тих підстав, що ОСОБА_4 у зв'язку з неналежним виконанням умов договору допустила заборгованість перед АТ «Універсал Банк» в розмірі 30 927,38 грн.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України.
Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною третьою статті 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до статтей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 3 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, у якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з ним (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.
Абзац 2 частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Стаття 652 ЦК України дає визначення, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
З урахуванням встановленого, належить зробити висновок, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Важливо, щоб електронний договір включав всі істотні умови для відповідного виду договору, інакше він може бути визнаний неукладеним або недійсним, у зв'язку з недодержанням письмової форми в силу прямої вказівки закону.
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
У жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки монобанк. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «Monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт.
Особливістю проекту «Monobank» є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
Правова природа договору, укладеного через мобільний застосунок «Monobank», полягає у приєднанні до його умов шляхом накладання власного електронного підпису, чим підтверджується згода споживача.
Укладений між сторонами цієї справи договір має специфіку, не властиву укладенню кредитних договорів у паперовому вигляді. Банківське обслуговування клієнтів здійснюється дистанційно, без відділень, а тому споживач самостійно розпоряджається наданими йому коштами. Погодження із Умовами та Правилами обслуговування рахунків фізичної особи шляхом проставляння електронного цифрового підпису особою свідчить про належне укладання кредитного договору.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Судом встановлено, що 05 листопада 2019 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 укладено кредитний договір б/н шляхом підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг monobank Universal Bank, у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка, про що свідчить його особистий підпис (т. 1 а.с. 9).
Відповідно до Анкети-заяви ОСОБА_4 , просила відкрити поточний рахунок в АТ «Універсал Банк» у гривні на її ім'я № НОМЕР_1 .
Положеннями анкети-заяви визначено, що відповідач підтвердив, що ця анкета-заява разом з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладання якого позичальник підтвердив і зобов'язався його виконувати (пункт 2).
Згідно з пунктом 3 анкети-заяви підписанням цього договору клієнт підтвердив, що він ознайомлений з умовами та правилами надання банківських послуг, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, відповідач беззастережно погодився з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Повідомлення про зміну дозволеного кредитного ліміту банк надсилає клієнту у мобільний додаток.
Підписанням анкети-заяви ОСОБА_4 засвідчила генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним їй відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором. Визнала, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та її накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях (п. 6 Анкети-заяви).
Відповідач підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку (пункт 9 Анкети-заяви).
Відповідно до пункту 10 анкети-заяви відповідач надала право та доручила АТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у АТ «Універсал Банк» без додаткових його розпоряджень для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед АТ «Універсал Банк», що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між ним та банком.
Згідно із пунктом 11 анкети-заяви усе листування щодо цього договору відповідач просив здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали, відповідно до умов договору.
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов договору.
До матеріалів справи долучено Умови і правила обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо карткових продуктів. Загальні умови випуску та обслуговування платіжних карток (monobank) (т.1 а.с. 19-43).
З довідки АТ «Універсал банк» про наявність рахунку від 12.09.2024 вбачається, що на ім'я ОСОБА_4 було відкрито рахунок № НОМЕР_1 (чорна картка) (т. 1 а.с. 182).
Відповідно до довідки АТ «Універсал Банк» про розмір встановленого кредитного ліміту від 12.09.2024, вбачається, що 20.12.2019 ОСОБА_4 встановлено кредитний ліміту у розмірі 1 000 грн, 07.04.2020 зменшено кредитний ліміт в розмірі 910,00 грн, 18.06.2020 збільшено кредитний ліміту у розмірі 1 000 грн, 10.10.2020 збільшено кредитний ліміт в розмірі 2 000 грн, 27.02.2021 встановлено кредитний ліміту у розмірі 18 500 грн (т. 1 а.с. 181).
Відповідачка користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору (т. 1 а.с. 14-18).
З розрахунку заборгованості за договором б/н від 05.11.2019 вбачається, що станом на 07.01.2024 заборгованість ОСОБА_4 складає 30 927,38 грн, з них 30 927,38 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) (т. 1 а.с. 14-18).
Предметом позову АТ «Універсал Банк» є стягнення заборгованості за тілом кредиту, що відповідає суті кредитних правовідносин, оскільки, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, а також виходячи з вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав. Тобто, АТ «Універсал Банк» вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Встановивши, що банк належно виконав свої зобов'язання, а боржник не виконує свої зобов'язання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з моменту укладення договору відповідачкою ОСОБА_4 використано, але не погашено кредитних коштів на загальну суму 30 927,38 грн (тіло кредиту), що і підлягає стягненню з відповідачки.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку задовольняючи позовні вимоги, оскільки матеріалами справи підтверджено, що між сторонами 05.11.2019 було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі з використанням електронного підпису. Прийняті на себе зобов'язання за вказаним кредитним договором АТ «Універсал Банк» виконало своєчасно і повністю, надавши кредитні ресурси в повному обсязі. Як вбачається із виписки про рух коштів по картковому рахунку ОСОБА_4 , остання користувалась кредитними коштами та частково сплачувала заборгованість за договором, що підтверджує факт укладення кредитного договору, що не спростовано доводами апеляційної скарги відповідачки, як не спростовано і розрахунку заборгованості та її відсутності.
В матеріалах справи відсутні докази щодо оспорювання кредитного договору чи визнання його недійсним в судовому порядку.
Доводи апеляційної скарги про те, що надані позивачем Умови і правила в АТ «Універсал Банк» не містять підпису апелянта і не можуть розцінюватись як частина кредитного договору, укладеного між сторонами 05.11.2019 шляхом підписання Анкети-заяви, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зі змісту Анкети-заяви від 05.11.2019 ОСОБА_4 власноручним підписом погодилась, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank, таблицею обчислення вартості кредиту і паспортом споживчого кредиту, що розміщені за посилання www.monobank.ua/terms; тарифами, що розміщені за посиланням www.monobank.ua/rates, складають Договір про надання банківських послуг.
Покликання скаржника на те, що надана позивачем виписка з її особового рахунку частково складена російською мовою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства до первинних документів, то судом першої та апеляційної інстанції не прийнято до уваги, оскільки такий недолік форми цієї виписки, яка, до того ж, формується за допомогою програмного забезпечення, не може нівелювати обставину отримання ОСОБА_1 кредитних коштів як таких, що також підтверджується й відповідним доданим до позовної заяви розрахунком.
Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що виписка по рахунку містить розбіжності у датах та сумах використаних коштів і залишку на рахунку, слід зазначити, що вона була ретельно досліджена судами, які констатують її узгодженість із розрахунком боргу. Разом з тим, її сторінки Банком були роздруковані та подані для долучення до матеріалів справи не у хронологічній послідовності, що, однак, не спростовує її правильності.
Окрім того, ОСОБА_1 , звертаючись до суду з апеляційною скаргою, не спростувала того факту, що після підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, вона не отримала додатку про отримання яких зазначається в анкеті-заяві, а також, що їй не банком не відкривався поточний рахунок № НОМЕР_1 та на такому після його відкриття не встановлювався кредитний ліміт в 100 000 грн.
Також, відповідач ОСОБА_1 не надала суду доказів, які б спростовували розрахунок заборгованості за тілом кредиту перед АТ «Універсал Банк», не довела відсутність такої заборгованості.
Решта доводів апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.
За приписами частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, немає.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. За положеннями п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дана справа є малозначною в силу вимог закону.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 17 грудня 2024 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Судді
Повний текст постанови складений 16.04.2025.