02 квітня 2025 року
судді Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 у провадженні № 11-кп 803/1176/25 (справа № 201/2626/23) за апеляційною скаргою ТОВ “Експрес» в особі адвоката ОСОБА_2 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2023 року щодо ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 358 , ч. 4 ст. 358 КК України
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 квітня 2025 року апеляційну скаргу ТОВ “Експрес» в особі адвоката ОСОБА_2 задоволено, скасовано вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2023 року щодо ОСОБА_3 та призначено новий розгляд у суді першої інстанції.
Вважаю, що єдиним судовим рішенням, яке мало бути ухвалено колегією суддів за наслідками розгляду вказаного провадження, є ухвала про закриття апеляційного провадження, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів провадження, оскаржуваним вироком було затверджено угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором у кримінальному провадженні та обвинуваченим ОСОБА_4 , визнано останнього винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, та призначено узгоджене сторонами угоди остаточне покарання у виді 5 років позбавлення волі без конфіскації майна, від відбування якого обвинуваченого звільнено з випробуванням, встановивши іспитовий строк 3 роки та поклавши на останнього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Не погоджуючись з цим рішенням, адвокат ОСОБА_2 в інтересах ТОВ “Експерес», звернувся до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на те, що у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_4 майнову шкоду було спричинено ТОВ “Експерес», а тому рішення про затвердження угоди у відповідності з вимогами п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України потребувало згоди ТОВ “Експрес», яку воно не надавало, внаслідок чого було істотним чином порушено права та інтереси юридичної особи.
За наслідками апеляційного розгляду з наведеними доводами колегія суддів погодилась та дійшла висновку, що вирок суду стосується прав, свобод та інтересів ТОВ “Експерес», статусу якого відповідно до приписів ст. 55 КПК України суд оцінки не надав, а тому ухвалення судового рішення без згоди останнього було неможливим.
Вказані мотиви суду вважаю суперечливими.
Так, вимогами п. 3 ч. 4 ст. 469 КПК України дійсно передбачено, що укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Між тим, в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041710000266 від 03 березня 2023 року щодо ОСОБА_4 , яке було предметом апеляційного розгляду, жодну особу визнано потерпілою не було, внаслідок чого потреба в отриманні згоди цих осіб на укладення угоди була відсутня. Більш того, ОСОБА_4 пред'явлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 255, ч. 3 ст. 358, ч. 4 ст. 358 КК України, склад яких є формальним, отже настання суспільно небезпечних наслідків та, відповідно, й наявність потерпілих для кваліфікації не є обов'язковим.
Поряд із цим, як правильно встановлено в ухвалі суду, вказане кримінальне провадження було розпочато внаслідок виділення матеріалів досудового розслідування щодо ОСОБА_4 з іншого, внесеного до ЄРДР за № 42022042000000081 від 31 серпня 2022 року, за фактом вчинення ОСОБА_4 та іншими особами кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 190, ч.3 ст. 209, ч.ч.1,2 ст. 255, ч.ч. 2, 4 ст. 358 КК України.
З урахуванням тих обставин, що право виділення кримінального провадження, передбачено ч. 8 ст. 469 КПК України, вважаю за необхідне звернути увагу на предмет злочинного посягання у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022042000000081 від 31 серпня 2022 року, що є суттєвим при вирішенні питання про наявність у апелянта права апеляційного оскарження судового рішення, ухваленого в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12023041710000266 від 03 березня 2023 року.
З матеріалів провадження об'єктивно вбачається, що досудове розслідування вказаного кримінального провадження було розпочато за фактом незаконного заволодіння корпоративними правами ТОВ “Експрес», які належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , наслідком якого стало його повне відчуження. Потерпілими у цьому провадженні є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , права та законні інтереси яких в даному випадку і були порушені. Докази, що підтверджують ці обставини, містяться у матеріалах провадження, що були предметом апеляційного розгляду.
Всупереч цим обставинам, за наявністю об'єктивних даних, які ставлять під сумнів законність набуття права власності на корпоративні права ТОВ “Експрес» третіми особами, а так само й здійснені ними дії, спрямовані на відчуження його майна та визнання останнього банкрутом, як наслідки незаконного заволодіння цими правами, своїм рішенням апеляційний суд фактично визнав юридичну особу такою, що є потерпілою у кримінальному провадженні, не з'ясувавши предмету злочинного посягання.
Посилання у судовому рішенні на ненадання судом оцінки статусу ТОВ “Експрес» відповідно до ст. 55 КПК України в такому разі є некоректним, оскільки у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022042000000081 від 31 серпня 2022 року, кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди виключно фізичним особам - законним володільцям ТОВ “Експрес», що є очевидним з огляду на матеріали кримінального провадження. Питання про спричинення шкоди самому товариству, шляхом заволодіння його майном, в такому разі вирішенню не підлягає, оскільки має розцінюватись лише як наслідок заволодіння корпоративними правами на нього.
Слід зауважити, що правосуб'єктність юридичної особи втілюється лише в діяльності органів її управління. В даному випадку метою кримінального провадження є встановлення законності їх створення після переходу права власності на корпоративні права від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а так само і подальші дії причетних до цього осіб, наслідком яких стало відчуження майна та визнання суб'єкта господарювання банкрутом, що виключає можливість визнання прав та інтересів ТОВ “Експрес», як юридичної особи, порушеними.
За цих умов, наведені в ухвалі суду твердження про те, що встановлені у вироку відносно ОСОБА_4 обставини стосуються прав та інтересів ТОВ “Експрес» саме як юридичної особи є суперечливими.
Суперечливість цих тверджень підтверджує й відсутність в ухвалі жодних доводів на рахунок того, яким саме чином ці обставини стосуються прав та інтересів ТОВ “Експрес».
До того ж, з оскаржуваного вироку вбачається, що встановлені у ньому обставини лише сприяють встановленню істини у кримінальному провадженні, та відповідно до судової практики преюдиційного значення не мають. Тож здійснення чинним представником юридичної особи в особі ОСОБА_2 дій (звернення з апеляційною скаргою з вимогами про скасування вироку), які фактично свідчать про їх заперечення, викликає обґрунтовані сумніви у тому чи дійсно такі дії мають на меті захист інтересів юридичної особи та не переслідують інтереси зацікавлених осіб, адже по суті захисник заперечує обставину вчинення ОСОБА_4 дій, спрямованих на відчуження ТОВ “Експрес».
На користь цих обставин свідчить й те, що у своїй заяві від 24 березня 2025 року адвокат ОСОБА_2 стверджує, що договір про надання правової допомоги було укладено з ліквідатором ТОВ “Експрес» - ОСОБА_7 , в той час як за наданими прокурором відомостями у запереченнях від 18 лютого 2025 року, підтвердженими під час перевірки даних Єдиного державного реєстру судових рішень, ОСОБА_7 має статус обвинуваченого у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 42022042000000081 від 31 серпня 2022 року.
Наведені обставини є істотними в контексті визначення повноважень апелянта на оскарження судового рішення, а тому безпідставно не були враховані під час ухвалення судового рішення.
Що стосується застосованої судової практики, то посилання в ухвалі на висновки Верховного Суду України, наведені у постанові від 03 березня 2016 року у справі № 5-347кс15, є необґрунтованим, оскільки вони не є релевантними обставинам кримінального провадження, що переглядається апеляційним судом. У справі, що була предметом касаційного розгляду, заявник посилався на те, що зміст вироку на підставі угоди недвозначно стверджує про його співучасть і у такий спосіб створює преюдицію та усупереч презумпції невинуватості встановлює його винуватість у вчиненні зазначеного злочину. Аналогічних обставин стосуються й висновки Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, викладені у постанові від 18 травня 2020 року у справі № 639/2837/19.
В даному випадку, висновки апеляційного суду фактично зводяться до наявності у юридичної особи статусу потерпілої, чиї права та інтереси оскаржуваним рішенням порушені, тож є відмінними від встановлених судом касаційної інстанції обставин, які на противагу цьому стосуються інтересів інших ймовірно причетних до злочину осіб.
Вважаю, що для прийняття обґрунтованого рішення, доречним було врахування висновків Верховного Суду викладених у постанові від 20 грудня 2018 року у справі № 757/56085/16-к, якими встановлено факт порушення саме прав засновників юридичної особи при ухваленні вироку на підставі угоди, а також, викладених у постанові від 20 травня 2020 року у справі № 539/3185/17, згідно з якими правом на апеляційне оскарження судового рішення, ухваленого на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та підозрюваними, наділена особа, яка отримала і має статус потерпілої згідно з приписами ст. 55 КПК і яка не надавала письмової згоди прокурору на укладання такої угоди, якщо прийняте рішення стосується її прав, свобод чи інтересів.
З огляду на викладені обставини, вважаю, що під час апеляційного розгляду не було з'ясовано чиїх саме інтересів в дійсності стосується оскаржуваний вирок та помилково встановлено, що ТОВ “Експрес» може бути потерпілим у кримінальному провадженні, а ОСОБА_2 має право апеляційного оскарження судового рішення. За цих умов, з огляду на висновки Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі 126/2186/17, апеляційне провадження підлягало закриттю, як таке, що було відкрито апеляційним судом помилково.
Суддя ОСОБА_1