Справа № 541/1506/25
Провадження № 1-кс/541/370/2025
іменем України
16 квітня 2025 рокум. Миргород
Слідчий суддя Миргородського міськрайонного суду Полтавської області ОСОБА_1 , ознайомившись з клопотанням ОСОБА_2 в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання особи,
встановив:
16 квітня 2025 року ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням в порядку ст. 206 КПК України на незаконне затримання ОСОБА_3 , мотивуючи наступним. 14 квітня 2025 року її чоловік ОСОБА_3 прибув за повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Пізніше він зателефонував та повідомив, що його без ухвали слідчого судді позбавлено свободи в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 , де останній продовжує незаконно утримуватися в ізоляції від суспільства. ОСОБА_2 просила постановити ухвалу, якою зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 негайно доставити ОСОБА_3 до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення волі, негайно звільнити його через відсутність рішення про позбавлення волі.
Дослідивши клопотання, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.
У відповідності з п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб у кримінальному провадженні.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, зокрема, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
Основним призначенням слідчого судді є здійснення судового захисту прав і законних інтересів осіб, які беруть участь у кримінальному процесі, та забезпечення законності провадження у справі на досудових стадіях. Це зумовлює специфічний характер виконуваної ним кримінальної функції, яка полягає у забезпеченні законності та обґрунтованості обмеження конституційних прав і свобод людини на досудовому провадженні.
Відповідно до ст. 206 КПК України слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи.
З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув'язнення» підставою для попереднього ув'язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених ст. 615 КПК України.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про попереднє ув'язнення» установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув'язнення» слідчий суддя може зобов'язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
ОСОБА_2 звернулася до слідчого судді Миргородського міськрайонного суду Полтавської області з клопотанням в порядку ст. 206 КПК України, в якому просила звільнити ОСОБА_3 , незаконно утримуваного у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зі змісту поданої скарги слідує, що ОСОБА_3 не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв'язку із застосованим стосовно нього запобіжного заходу, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою в порядку ст. 207 КПК України, не утримується правоохоронними органами в зв'язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
Відповідно до Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року на території України введено воєнний стан задля протидії військовослужбовцям рф.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв'язку з військовою агресією рф проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч. 2 ст. 102, п. 1, п. 17, п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України оголошено про проведення загальної мобілізації, в тому числі - на території Полтавської області, який продовжено і на теперішній час.
Як вбачається зі змісту скарги, у даному випадку має місце незгода заявниці з діями посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 , пов'язаними з мобілізацією.
Згідно норм кримінального процесуального законодавства службові (посадові) особи ІНФОРМАЦІЯ_1 не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції. Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України для з'ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов'язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявниці на те, що у разі порушення її прав чи інтересів, чи прав або інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними свої повноважень, пов'язаними із мобілізацією, для судового захисту вони вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень - до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
Ст. 206 КПК України не містить порядку ухвалення рішення слідчого судді про відмову у відкритті провадження, яке подано в порядку ст. 206 КПК України.
Ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
Положеннями ч. 6 ст. 9 КПК України встановлено, що у разі якщо норми положення КПК України не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК України.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 9, 24, 26, 206, 309, 372 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Відмовити у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_2 про незаконне затримання в порядку ст. 206 КПК України.
Ухвалу може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Слідчий суддяОСОБА_1