Зіньківський районний суд Полтавської області
38100, м. Зіньків, вул. Соборності, 2. Тел.3-24-41/факс 3-11-95
Справа № 530/737/25
Номер провадження 1-кс/530/209/25
17.04.2025 р. слідчий суддя Зіньківського районного суду Полтавської області ОСОБА_1 розглянувши в м. Зіньків Полтавської області скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 27.06.2024 року, -
16.04.2025 року до Зіньківського районного суду Полтавської області звернувся адвокат ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 27.06.2024 року.
Скаржник, адвокат ОСОБА_2 в скарзі посилається на те, що у провадженні СД ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області перебувало кримінальне провадження № 12024175490000037 від 14.02.2024 року за ст. 358 ч.1 КК України. Постановою дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 від 27.06.2024 року закрито кримінальне провадження № 12024175490000037 від 14.02.2024 року за ст. 358 ч.1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яку адвокат ОСОБА_2 отримав 04.04.2025 року. Приймаючи постанову про закриття кримінального провадження дізнавач зазначає про те, дізнавач прийшов до висновку, що начебто в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено зі слів працівника ІНФОРМАЦІЯ_1 , котра вносила відомості у військовий квиток ОСОБА_3 , начебто помилково було внесено дату направлення його на проходження ВЛК (16.01.2024 року), а не дату висновку ВЛК (22.01.2024 року) і начебто вона дізналась про це лише при зверненні до неї працівників поліції, а також тим, що технічна помилка може бути виправлена за зверненням ОСОБА_3 до РТЦК та СП. Також дізнавач посилається на те, що до повноважень органів досудового розслідування не входить оцінка висновку ВЛК щодо придатності особи до військової служби. Окрім того дізнавач посилається на те, що в ході проведення досудового розслідування було допитано в якості потерпілого ОСОБА_3 , який зазначив, що 16.01.2024 року потерпілий звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 з метою отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії на предмет придатності до несення військової служби.
Дане твердження є завідомо неправдивим і не відповідає дійсності, так-як потерпілий не звертався до ІНФОРМАЦІЯ_2 в АДРЕСА_1 з метою отримання направлення на проходження військово-лікарської комісії на предмет придатності до несення військової служби і таких пояснень дізнавачеві він не надавав і не міг надавати, так-як насправді потерпілого піймали працівники поліції в м. Зіньків посеред вулиці, як начебто якогось злочинця і примусово, без його згоди відвезли до ІНФОРМАЦІЯ_1 , де його примусили проходити ВЛК погрожуючи тим, що його запруть і будуть утримувати його під вартою доки він не погодиться пройти ВЛК.
Окрім того адвокату потерпілого, взагалі нічого невідомо про те, що ОСОБА_3 було допитано в якості потерпілого, його про це органом досудового розслідування не повідомлялось, ОСОБА_3 сказав, що працівники поліції його у якості потерпілого не допитували і таких пояснень він їм не надавав.
Скаржник також вказує, що, 22.01.2024 року оглянувши висновки МРТ ОСОБА_3 лікар травматолог зробив якийсь запис з якого неможливо щось зрозуміти, після чого потерпілому надали висновок ВЛК в якому було зазначено про те, що начебто він повністю придатний для військової служби.В цей же день 22.01.2024 року потерпілий прийшов в ІНФОРМАЦІЯ_3 з висновком проходження ВЛК, де йому у військовому квиткові зробили запис про те, що згідно висновку ВЛК від 16.01.2024 року він визнаний придатним до проходження військової служби.
Потерпілий повідомив працівникам ТЦК, що він незгоден з таким висновком ВЛК, оскільки закінчив проходити ВЛК та отримав висновок 22.01.2024 року, а не 16.01.2024 року, як йому записали у військовому квиткові, а також, що у нього наявна пахова грижа та позвоночна грижа, в обох колінних суглобах болти після перенесених операцій, що ноги в нього повністю не згинаються і не розгинаються, а бігати він не може взагалі, а також що йому не можна піднімати важких предметів та протипоказані будь-які фізичні навантаження, у зв'язку з чим просив направити на повторне проходження ВЛК в м. Полтава.
Однак замість того, щоб направити потерпілого на повторне проходження ВЛК в Полтаві, йому в цей же день 22.01.2024 року працівники ІНФОРМАЦІЯ_4 відразу виписали повістку на відправку 23.01.2024 року на військову службу в ЗСУ по мобілізації.
За таких обставин твердження дізнавача про якусь там помилку і про можливість її виправлення не відповідають дійсності, так-як потерпілий зазначав про це працівникам ТЦК, однак його ніхто й слухати не став, натомість виписали повістку на відправку для проходження військової служби в ЗСУ по мобілізації.
Щодо посилання дізнавача на відсутність повноважень органів досудового розслідування робити оцінку висновку ВЛК щодо придатності особи до військової служби, необхідно зазначити, що потерпілий прямо посилався на умисну фальсифікацію працівниками ВЛК висновку щодо його придатності до проходження військової служби.
Клопотання про проведення судово-медичної експертизи щодо висновку ВЛК про придатність потерпілого ОСОБА_3 не було розглянуте та вирішене органом досудового розслідування. У зв'язку з цим адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою в якій просить слідчого суддю скасувати постанову від 27.06.2024 року дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження № 12024175490000037 від 14.02.2024 року за ст. 358 ч.1 КК України.
Представник ВП №4 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області та прокурор були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, явку представника в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суду не повідомили, тим самим не скористалися своїм процесуальним правом та не виконали своїх процесуальних обов'язків. Скаржник, ОСОБА_2 у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений.
Суд, зачитавши скаргу, та дослідивши наявні матеріали справи, приходить до висновку про задоволення скарги адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 27.06.2024 року, з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно п.3 ч.1ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення слідчого про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
П.1 ч.1 ст.91 КПК України встановлено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). За загальним правилом, визначеним в ч.1ст.92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.
Відповідно до вимог ч.2ст.9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Закриття кримінального провадження є одним із способів її остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів. Постанова слідчого має бути мотивованою, її зміст повинен відповідати фактичним обставинам, встановленим матеріалами справи. Постановою дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 від 27.06.2024 року закрито кримінальне провадження № 12024175490000037 від 14.02.2024 року за ст. 358 ч.1 КК України, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, яку адвокат ОСОБА_2 отримав 04.04.2025 року. Слідчий суддя не погоджується з вказаною постановою дізнавача, та вважає її передчасною. Так, дійсно, у кримінальному провадженні проведено ряд слідчих дій, але як вбачається з матеріалів кримінального провадження та скарги, висновок дізнавача ґрунтується лише на припущеннях.
Крім того, статтею 2 КПК України встановлено, що основним завдання кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до кримінальної відповідальності, був притягнутий до відповідальності у мірі своєї відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов"язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону (ч.1 ст.21 КПК України).
Згідно ч.1 ст.40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Частиною 2 цієї статті визначені повноваження слідчого. При цьому, відповідно до п.8 ч.2 цієї статті, слідчий уповноважений приймати процесуальні рішення у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно ч.1 ст.110 КПК України, процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Згідно ч.3 цієї статті, рішення слідчого приймається у формі постанови, при цьому, постанова виноситься у випадках, передбаченим цим Кодексом. Постанова слідчого складається з вступної, мотивувальної та резолютивної частини (ч.5 ст.110 КПК України).
Главою 26 КПК України визначено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст.303 КПК України передбачено, які рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню під час досудового провадження та ким (заявником, потерпілим, його представником чи законним представником тощо) такі рішення, дії чи бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений ч.1 ст.303 КПК України перелік рішень, дій чи бездіяльності є вичерпним.
Відповідно до ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Слід зазначити, що судами першої та апеляційної інстанції враховуються загальні правові позиції ЄСПЛ щодо офіційного тлумачення ст.3 Конвенції у матеріальному та процесуальному аспектах у кримінальному судочинстві, які обумовлені законодавчим положенням щодо застосування Конвенції та практики ЄСПЛ при розгляді справ у якості джерела права.
У випадках, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана неналежному поводженню зі сторони суб"єктів владних повноважень в порушення ст.3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити як загальний обов'язок держави відповідно до ст.1 Конвенції вимагає, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування, метою якого є виявлення і покарання відповідальних осіб.
При цьому, розслідування за такими скаргами та твердженнями про неналежне поводження має бути ретельним і ефективним. Це означає, що органи влади мають завжди намагатись встановити події та не покладатися на поспішні або безпідставні висновки для закінчення розслідування чи для обґрунтування своїх рішень.
Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень. Однією із загальних засад кримінального провадження є його публічність ( п.18 ч.1 ст.7 КПК України). Суть даної засади кримінального провадження полягає в тому, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи яка його вчинила.
Відповідно до ч.2 ст.9 КПК України передбачено, що керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов"язаний всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупередженних процесуальних рішень.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема відносяться: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, доступ до правосудця та обов"язковість судових рішень, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, безпосередність дослідження показань, речей і документів, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності (ст.7КПК України).
Враховуючи викладене, слідчий суддя приходить до висновку, що дізнавач, приймаючи постанову про закриття кримінального провадження, зробив висновки щодо обставин, які обумовлюють закриття провадження у справі, передчасно, без належної перевірки та аналізу всіх обставин, про які зазначає скаржник у своїй скарзі, без проведення повного обсягу слідчих дій спрямованих на встановлення обставин кримінального правопорушення, а тому скарга адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 27.06.2024 року, підлягає задоволенню.
Частиною 3ст. 307 КПК України передбачено, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Керуючись ч.5 ст.40, 214,303,307, 309,372, ч.2 ст.376 ,369-372 КПК України , слідчий суддя,-
Скаргу адвоката ОСОБА_2 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 на постанову дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 про закриття кримінального провадження від 27.06.2024 року- задоволити.
Скасувати постанову дізнавача СД ВП№3 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області капітана поліції ОСОБА_4 від 27.06.2024 року про закриття кримінального провадження № 12024175490000037 від 14.02.2024 року за ст. 358 ч.1 КК України.
Копію ухвали направити Зіньківському відділу Диканської окружної прокуратури для організації і контролю досудового розслідування, сектору дізнання ВП №4 Полтавського РУП ВП ГУНП в Полтавській області - для виконання.
Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.
Слідчий суддя Зіньківського районного суду
Полтавської області ОСОБА_1