15.04.2025 Справа № 940/1261/24
Провадження по справі № 1-кс/940/36/25
15 квітня 2025 року слідчий суддя Тетіївського районного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , скаржника ОСОБА_3 , захисника скаржника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , заступника начальника СВ ВП № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 19.03.2024 у кримінальному провадженні № 12023111030000716 від 10.02.2024,
встановив:
ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Тетіївського районного суду Київської області з скаргою, в якій просить скасувати повідомлення про підозру від 19.03.2024 у кримінальному провадженні №12023111030000716 від 10.02.2024.
У судовому засіданні скаргу скаржник ОСОБА_3 та його захисник ОСОБА_4 скаргу підтримали та просили її задовольнити у повному обсязі.
Прокурор Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 та заступник начальника СВ відділення поліції № 3 Білоцерківського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення скарги з підстав її необґрунтованості.
Заслухавши думку скаржника ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , заступника начальника СВ ВП № 3 Білоцерківського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов наступного висновку.
Так, встановлено, що слідчим відділенням відділення поліції № 3 Білоцерківського РУП ГУНП в Київській області було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111030000716 від 10.02.2023 за фактом незаконного заволодіння коштами за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Білоцерківського районного управління ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення від 29.05.2023, склад кримінального правопорушення перекваліфіковано з ч. 2 на ч. 3 ст. 190 КК України.
Постановою слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Білоцерківського районного управління ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 про перекваліфікацію складу кримінального правопорушення від 08.11.2023, склад кримінального правопорушення перекваліфіковано з ч. 3 на ч. 4 ст. 190 КК України.
19.03.2024 слідчим відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості СВ Білоцерківського районного управління ГУ НП в Київській області ОСОБА_7 було складено та погоджено начальником Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_8 повідомлення про підозру ОСОБА_3 , яке вручено 19.03.2024 о 09 год. 32 хв батькові підозрюваного за зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_3 .
Постановою начальника Тетіївського відділу Білоцерківської окружної прокуратури ОСОБА_5 від 18.09.2024 виділено з матеріалів кримінального провадження №12023111030000716 від 10.02.2023 матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_3 та присвоєно виділеному кримінальному провадженню №12024111300000078.
Постановою слідчого від 18.09.2024 досудове розслідування у виділеному кримінальному провадженні №12024111300000078 зупинено на підставі ст. 280 КПК України.
За версією органу досудового розслідування, у невстановлений досудовим розслідуванням час та у невстановленому місці ОСОБА_9 вступив в злочинну змову із ОСОБА_10 , ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами з метою шахрайського заволодіння коштами фізичних осіб під виглядом надання послуг у придбанні криптовалюти і акцій через компанію «LIMEFX» на її вебсайт http//limefx.com.
Діючи із спільним злочинним умислом, спрямованим на шахрайське заволодіння коштами, невстановлені досудовим розслідуванням особи на електронні поштові адреси фізичних осіб надсилали повідомлення про заробіток коштів на придбанні криптовалюти та акцій через компанію «LIMEFX» на її вебсайті http//limefx.com.
15.12.2022 потерпіла ОСОБА_11 на свою електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 отримала зазначене повідомлення, яке її зацікавило, і вона, перейшовши за посилання із електронного листа, створила свій власний кабінет на вебсайті http//limefx.com. компанії «LIMEFX», в подальшому з неючерез аудіозв'язок в мережі «Skype» від імені компанії «LIMEFX» спілкувались невстановлені досудовим слідством особи, які в мережі «Skype» мали такі імена: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , зазначені особи, шляхом обману, переконали потерпілу ОСОБА_11 у заробітку на придбанні криптовалюти, при цьому невстановлена досудовим розслідуванням особа під іменем ОСОБА_12 надала їй реквізити банківських карток торгівця біткоїнами ОСОБА_9 , а саме банківську карту № НОМЕР_1 та банківську карту № НОМЕР_2 , емітовані АТ «ПриватБанк», на які ОСОБА_11 в період часу з 22.12.2022 по 06.01.2023 сімома платежами перерахувала кошти на суму 419 тис. грн.
10.01.2023 потерпіла ОСОБА_11 вирішила забрати з компанії «LIMEFX» зароблені на придбанні криптовалюти кошти, однак вона побачила, що її рахунок на вебсайті http//limefx.com компанії «LIMEFX» обнулений та невстановлені досудовим розслідуванням особи, які діяли як представники компанії, для відновлення балансу рахунку почали вимагати у потерпілої перевести на банківські карти ОСОБА_9 ще 7 тис. доларів США, що вона відмовилась робити. 11.01.2023 переписку потерпілої ОСОБА_11 та аудіо дзвінки в мережі «Skype» із невстановленими особами, які діяли як представники компанії «LIMEFX», видалено.
ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_10 , який, використовуючи власний номер телефону оператора «Водафон Україна» НОМЕР_3 , здійснював вхід до інтернетбанкінгу АТ «ПриватБанк», зокрема банківських карт № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 , виданих ОСОБА_18 , ОСОБА_3 та невстановленими досудовим розслідуванням особами, після отримання коштів від потерпілої ОСОБА_11 в сумі 419 тис. грн, перебуваючи в м. Кропивницький переказали різними платежами цю суму коштів на банківські карти ОСОБА_10 ОСОБА_3 та інших осіб.
В подальшому, ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_10 перевели отримані від потерпілої ОСОБА_11 кошти у віртуальні активи через криптовалютну біржу «Binance».
Вказаними протиправними діями потерпілій ОСОБА_11 завдано майнової шкоди на суму 419 тис. грн, що є великим розміром.
Таким чином, за версією органу досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у незаконному у заволодінні чужим майно шляхом обману (шахрайстві), вчиненому у великих розмірах, за попередньою змовою групою осіб, тобто у скоєнні передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
У судовому засіданні скаржник ОСОБА_3 та його захисник в обґрунтування скарги вказували на суперечливість та недоведеність відомостей, які містяться в оскаржуваному повідомленні про підозру, відсутність у ньому відомостей, які б вказували на наявність у ОСОБА_19 умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілої ОСОБА_11 , недоведеність суми заподіяної ОСОБА_11 шкоди в розмірі 419 тис. грн., а також відсутність часу, місця та інших ознак вчинення саме ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.
Водночас, у судовому засіданні ОСОБА_3 не заперечував щодо його обізнаності зі змістом оспорюваного повідомлення про підозру, оскільки за його твердженням через декілька днів після її вручення батькам за зареєстрованим місцем його проживання, він отримав її від батьків за допомогою електронних засобів комунікації, так як перебував на той час уже за кордоном.
Водночас, скаржник ОСОБА_3 у судовому засіданні повідомив, що його захисник після ознайомлення зі змістом повідомлення про підозру у 2024 році скеровував до органу досудового розслідування низку клопотань в інтересах його, як підозрюваного, проте будь-яких копій вказаних клопотань у ОСОБА_3 немає, про результати їх розгляду він також нічого не знає, оскільки на теперішній час у нього інший захисник.
Крім того, скаржник ОСОБА_3 вказав, що перебуває за межами України з січня 2024 року на законних підставах, на підтвердження чого до скарги долучив копію документа, виданого країною перебування від 31.01.2024.
Прокурор ОСОБА_5 та заступник начальника СВ ОСОБА_6 на підтвердження необґрунтованості скарги вказували на наявність в матеріалах кримінального провадження доказів на підтвердження оголошеної ОСОБА_3 підозри, яка за своїм змістом відповідає вимогам ст. 277 КПК України, при врученні повідомлення були дотримані вимоги ст. 278 КПК України.
Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора, а саме - повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Норми щодо повідомлення про підозру регулюються Главою 22 КПК України.
Зокрема, частинами 1-3 ст. 276 КПК України визначено вичерпний перелік підстав, при яких в обов'язковому порядку здійснюється повідомлення про підозру та осіб, яким надано право вручати особі повідомлення про підозру, до яких відносяться слідчий чи прокурор.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням із прокурором. Повідомлення має містити, зокрема такі відомості: прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; зміст підозри; правову кваліфікацію кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; права підозрюваного; підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду (ст. 89 КПК України).
Наведене в п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкайло проти України» поняття «обґрунтована підозра», означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Крім того, Європейський суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення.
Отже, на початковій стадії розслідування, оцінка обґрунтованості підозри не повинна пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду.
Разом з тим, долучення до матеріалів скарги в якості підстав для скасування повідомлення про підозру копій постанов ВС в інших справах суд вважає нерелевантним, оскільки у вказаних провадженнях предметом перегляду Верховним Судом був саме вирок суду за наслідками судового розгляду кримінального провадження по суті на підставі обвинувального акту.
Водночас, згідно з ст. 277 КПК України, повідомлення про підозру має містити саме стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, тоді як обвинувальний акт відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України має містити виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, а відтак законодавчо визначені вимоги обсягу викладу фактичних обставин у повідомленні про підозру та обвинувальному акті є відмінними, що унеможливлює ототожнення критеріїв обґрунтованості підозри та обвинувачення у повідомленні про підозру та у обвинувальному акті при розгляді кримінального провадження по суті.
Крім того, суд критично оцінює твердження скаржника щодо необґрунтованості підозри через допущену в тексті повідомлення про підозру помилку в адресі веб-сайту компанії «LIMEFX», оскільки у судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 та заступник начальника СВ ОСОБА_6 пояснили, що вказана помилка є технічною опискою, яка не впливає на суть підозри, позаяк назва компанії вказана у тексті повідомлення про підозру вірно і веб-адреса компанії «LIMEFX» дійсно розташована за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_2 . Більш того, сам скаржник в ході судового засідання наголошував, що при переході за веб-адресою http//limefx.com відкривається сайт компанії LIMEFX», а при переході за помилковим посиланням http//limef.com нічого не відкривається, що підтверджує допущення саме очевидної описки у тексті повідомлення про підозру.
Враховуючи викладене, оцінюючи в сукупності обставини провадження та достатню наявність у матеріалах кримінального провадження доказів про вчинення інкримінованого підозрюваному злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, слідчий суддя вбачає, що обґрунтованість підозри ОСОБА_3 в контексті її розуміння ЄСПЛ, усе ж присутня.
При цьому, слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою Кримінального закону ця особа підлягає відповідальності, оскільки належна оцінка представлених у справі доказів буде здійснена в межах судового провадження.
Системний аналіз положень ст. ст. 276-278 КПК України вказує на те, що при розгляді скарги на рішення слідчого про підозру, слідчий суддя має з'ясувати виконання слідчим положень кримінального процесуального закону в частині дотримання порядку повідомлення про підозру та наявності на день повідомлення про підозру достатніх доказів для підозри особи.
Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді - судді суду першої інстанції, належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні. Зокрема, під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, запобіжних заходів та здійснення судового контролю в порядку ст. 206 КПК України та ст. 303 КПК України.
Аналіз змісту ст. 368 КПК України та інших норм КПК України вказує на те, що питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, чи винна особа в його у вчиненні, перевірка обсягу підозри вирішуються судом при ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Питання, які слідчий суддя повинен дослідити під час розгляду скарги на повідомлення про підозру, повинні стосуватися перевірки наступних обставин:
1) чи не спростовані під час досудового розслідування з дня обрання запобіжного заходу (коли слідчий суддя вирішує питання про обрання запобіжного заходу з урахуванням обов'язкової наявності обґрунтованості підозри) докази, що давали підстави для підозри особи;
2) чи немає на день розгляду скарги підстав для визнання доказів недопустимими, в контексті положень ч. 4 ст. 87 КПК України, зокрема якщо слідчим суддею буде встановлено, що будь-які докази, на яких ґрунтується підозра, були отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, оскільки рішення про недопустимість доказів з інших підстав, може бути прийняте виключно судом за результатами судового розгляду обвинувачення по суті.
З поданої скарги вбачається, що скаржник фактично незгодний з підозрою у зв'язку з її необґрунтованістю та безпідставністю, при цьому просить її скасувати. Обґрунтовує свою незгоду в тому числі й тим, що в його діях відсутній склад злочину вказаного кримінального правопорушення; докази, які містяться у кримінальному провадженні не можуть переконати стороннього спостерігача про те, що він вчиняв вказаний злочин.
Крім цього, вирішення питання про достатність доказів вини особи є компетенцією суду та може бути підставою для постановлення виправдувального вироку.
Отже, скаржник по суті просить слідчого суддю надати оцінку пред'явленій підозрі та фактично висловитися по суті пред'явленого обвинувачення, що може зробити тільки суд при розгляді справи по суті, прийнявши законне та обґрунтоване рішення, встановивши вину або невинуватість певної особи. Адже, з огляду на доводи сторони захисту та заперечення сторони обвинувачення, слідчим суддею не встановлено факту спростування під час досудового розслідування доказів, що давали підстави для підозри ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України. Водночас, очевидної недопустимості доказів на цій стадії провадження без дослідження їх у взаємозв'язку з іншими доказами, слідчий суддя не вбачає.
Відтак, з огляду на зазначене, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволенні скарги ОСОБА_3 про скасування повідомлення про підозрувід 19.03.2024 у кримінальному провадженні № 12023111030000716 від 10.02.2024, необхідно відмовити.
Керуючись статтями 276-278, 303-307, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
У задоволенні скарги ОСОБА_3 на повідомлення про підозру від 19.03.2024 у кримінальному провадженні № 12023111030000716 від 10.02.2024 за підозрою у вчиненні ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали буде складено та оголошено о 10 год 00 хв. 18 квітня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_20