Єдиний унікальний номер: 378/456/25
Провадження № 2/378/233/25
17 квітня 2025 року селище Ставище
Суддя Ставищенського районного суду Київської області Скороход Т. Н. , вивчивши позовну заяву ОСОБА_1 до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Київ) про зняття арешту з майна -
До суду з вказаною заявою звернувся ОСОБА_1 , з посиланням на те, що 1 червня 2010 року Ставищенським районним судом видано судовий наказ № 2-н-31, яким стягнуто із нього на користь Ставищенського ЖКП заборгованість у розмірі 4295,57 грн.. Посилаючись на ст. 158 ЦПК України, вважає, що арешт підлягає скасуванню.
Заявник просить зняти арешт, накладений на його майно.
Вивчивши подану позовну заяву та додані до неї документи вважаю, що у відкритті провадження слід відмовити, виходячи з наступного.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша, третя статті 13 ЦПК України).
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.
Спори про право цивільне, пов'язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
З матеріалів позову вбачається, що на виконанні у Ставищенському районному відділі ДВС ГТУЮ у Київській області перебувало виконавче провадження № 19365294 з примусового виконання судового наказу № 2-н-31 від 01.04.2010, виданого Ставищенським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Ставищенського ЖКП заборгованості в розмірі 4295,57 грн..
20.10.2010 винесена постанова про звернення стягнення на майно боржника (арешт майна).
30.06.2011 винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з відсутністю у боржника майна. Відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", в редакції на момент повернення виконавчого провадження, арешт не знімався.
Оскільки ОСОБА_1 є стороною виконавчого провадження, тому він не може пред'являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України.
Схожі правові висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі N 904/51/19 (провадження N 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 19 січня 2022 року у справі N 577/4541/20 (провадження N 61-8240св21),
У постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі N 577/4541/20 (провадження N 61-8240св21) Верховний Суд зауважив, що боржник, як сторона виконавчого провадження, у разі незгоди з арештом, який накладений державним або приватним виконавцем під час примусового виконання судового рішення, не може пред'являти позов про зняття арешту з майна та бути позивачем за таким позовом, оскільки має право на оскарження дій державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Якщо суд помилково прийняв позов до розгляду, під час судового розгляду він має закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Доводи касаційної скарги Верховний Суд до уваги не бере, оскільки суди повинні були відмовити у відкритті провадження у справі з наведених вище правових підстав, а не розглядати спір по суті.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Враховуючи, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , який є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання судового рішення, а тому він не може виступати позивачем у цій справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, у відкритті провадження у справі слід відмовити на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. 186 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкриті провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до Таращанського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Київ) про зняття арешту з майна.
Роз'яснити ОСОБА_1 право на оскарження рішення, дій, бездіяльності державного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, шляхом подачі відповідної скарги до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.
Ухвала складена та підписана 17 квітня 2025 року.
Суддя Т. Н. Скороход