Єдиний унікальний № 371/1071/24
Номер провадження № 2/371/107/25
"17" квітня 2025 р. м. Миронівка
Миронівський районний суд Київської області
у складі:
головуючої судді Геліч Т.В.
за участю:
секретаря судового засідання Семерей Л.М., Литвин С.С.
представника відповідача Яценко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Миронівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу
Короткий зміст позовних вимог
Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі за текстом МТСБУ або позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі за текстом відповідач) про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних з регламентною виплатою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.10.2022 з вини відповідача, який керував транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUSER» державний номерний знак НОМЕР_1 , у місті Миронівка Київської області по вул.Перемоги, відбулася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено транспортні засоби «MITSUBISI L200» державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить ФГ «Королевич» під керуванням ОСОБА_2 , та транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUSER» державний номерний знак НОМЕР_1 .
Вина відповідача у скоєнні зазначеної дорожньо-транспортної пригоди підтверджується постановою Миронівського районного суду Київської області від 20.06.2023 року у справі № 371/1005/22.
Також позивач зазначає, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу потерпілого була застрахована у ПАТ «НАСК ОРАНТА», що підтверджується полісом серії АТ 9170012 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії на момент ДТП був чинним.
Водночас цивільно-правова відповідальність транспортного засобу відповідача на момент вчинення ДТП застрахована не була.
Розмір збитків, завданих власнику пошкодженого 08.10.2022 унаслідок ДТП транспортного засобу «MITSUBISHI L200» державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно зі звітом вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 40035 становить 456 574, 87 грн.
Посилаючись на правила підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38, пункту 40.3 статті 40, підпункту «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та статті 1191 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача відшкодування шкоди порядку регресу 160000 грн. сплаченого страхового відшкодування, а також 2914 грн. вартості послуг експерта та 3028 грн. судових витрат у виді сплаченого судового збору.
Процесуальні дії у справі, заяви, клопотання учасників справи
Згідно з ухвалою судді Миронівського районного суду Київської області від 02.08.2024 року відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснити за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін, призначити у справі підготовче судове засідання на 20.08.2024.
Підготовче судове засідання, призначене на 20.08.2024, відкладене на 17.09.2024.
17.09.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.10.2024.
17.10.2024 судове засідання було відкладене на 19.11.2024 за клопотанням представника відповідача для надання додаткових доказів, які неможливо було надати на стадії підготовчого провадження у справі.
Судове засідання, призначене на 19.11.2024, було зняте із розгляду у зв?язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді.
19.12.2024 ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача про зупинення провадження у справі, судове засідання відкладене на 04.02.2025.
Судове засідання, призначене на 04.02.2025, відкладене на 18.03.2025, у зв?язку із неявкою учасників судового процесу.
Аргументи учасників справи
Представник позивача у судове засідання не з?явився, подав заяву про розгляду справи за його відсутності та підтримання позовних вимог у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з?явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином.
Представник відповідача подала відзив на позовну заяву, у якому заперечила проти позову. Вказала, що ФГ «Королевич» не є потерпілим у справі про адміністративне правопорушення за постановою Миронівського районного суду Київської області від 22.06.2022 у справі № 371/1005/22, звіт про оцінку матеріального збитку, складений ФОП ОСОБА_3 від 21.12.2022 № 40035 є необгрунтованим, незаконним, таким, що не відповідає Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 14.11.2005 № 142/5/2092 та Методиці визначення обсягу ремонтних дій при встановленні розміру матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу, оскільки у ньому відсутні не лише докази, щодо якого транспортного засобу здійснювалась оцінка, але і обов?язкові дослідження. Зазначає, що експертом при дослідженні однометра (лічильника пробігу у спідометрі) не надано доказів до даного дослідження, що саме цей пробіг відповідає досліджуваному автомобілю, що впливає на вартість досліджуваного автомобіля, відсутні фотоматеріали до звіту, тому неможливо встановити, що дійсно проводилось дослідження автомобіля «MITSUBISHI L200», державний номерний знак НОМЕР_2 . Звіт не містить, на думку представника відповідача, доказів реальної ринкової вартості автомобіля, порівняльних матеріалів, інформації з інтернет джерел, для визначення такої ціни, відповідно додатку до бюлетеня «Автотоварознавця» про ринкову вартість. Тому представник відповідача вважає, що виплата позивачем матеріального збитку ФГ «Королевич» є безпідставною, здійсненою на підставі незаконного звіту оцінки матеріального збитку та особі, яка не є потерпілою стороною.
Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позову.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено такі фактичні обставини.
ОСОБА_1 08.10.2022 близько 19 год. 39 хв. в м. Миронівка Обухівського району Київської області по вул.Перемоги керуючи транспортним засобом «TOYOTA LAND CRUSER», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись заднім ходом, не переконався, що не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «MITSUBISHI L200», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні ушкодження, чим завдано матеріальні збитки.
Згідно з постановою Миронівського районного суду Київської області від 20.06.2023 року у справі № 371/1005/22 ОСОБА_1 визнано виннм у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст.ст. 122-4, 124, ч. 4 ст. 130 КУпАП. Провадження у справі за ст.ст. 122-4,124 КУпАП закрито у зв?язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення, піддано адміністративному стягненню за ч. 4 ст. 130 КУпАП. Постанова набрала законної сили (а.с.14-23).
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність транспортного засобу потерпілого була застрахована у ПАТ «НАСК ОРАНТА», що підтверджується полісом серії АТ 9170012 обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Строк дії з 19.12.2021 по 18.12.2022, тобто на момент ДТП був чинним (а.с.50).
Водночас цивільно-правова відповідальність транспортного засобу відповідача на момент вчинення ДТП застрахована не була.
Розмір збитків, завданих власнику пошкодженого 08.10.2022 унаслідок ДТП транспортного засобу «MITSUBISHI L200», державний номерний знак НОМЕР_2 , згідно зі звітом вартості матеріального збитку завданого власнику транспортного засобу № 40035 становить 456 574, 87 грн.
09.11.2022 року до МТСБУ водій транспортного засобу «MITSUBISHI L200» ОСОБА_4 подав повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (а.с. 41-42).
Відповідно до вказаного повідомлення, водій автомобіля «TOYOTA LAND KRUSER» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по автодорозі заднім ходом зіткнувся з автомобілем «MITSUBISHI L200» д.н.з. НОМЕР_2 , що належить ФГ «Королевич», який їхав за ним. Водій автомобіля «TOYOTA LAND KRUSER» зник з місця ДТП.
ФГ «Королевич» 19.11.2022 подано до МТСБУ заяву відповідно до ст. 35, п.41.1 ст.41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про відшкодування оціненої шкоди заподіяної внаслідок ДТП, що сталася 08.10.2022 за участю транспортного засобу «MITSUBISHI L200» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 та транспортного засобу «TOYOTA LAND KRUSER» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 . До заяви додано копію договіру оренди транспортних засобів від 01.09.2022, укладеного Фермерським господарством «Королевич» та ПП «Коротищанське», акту приймання-передачі транспортного засобу «MITSUBISHI L200» д.н.з. НОМЕР_2 .
МТСБУ було надано доручення № 87860 ФОП ОСОБА_3 провести огляд пошкодженого транспортного засобу із фотографічною фіксацією та визначити вартість матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу «MITSUBISHI L200» д.н.з. НОМЕР_2 .
Власником транспортного засобу автомобіля марки «MITSUBISHI L200» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , є Фермерське господарство «Королевич», що підтверджується даними договору оренди транспортних засобів від 01.09.2022. (а.с. 45-46).
19.11.2022 представник ФГ «Королевич» подав до МТСБУ заяву про відшкодування оціненої шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди (а.с. 44).
На підставі складеної МТСБУ довідки № 1 від 25.10.2023 та документів справи МТСБУ № 87860, МТСБУ було видано наказ про сплату ФГ «Королевич» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо - транспортної пригоди, у розмірі 160 000 грн. Вказані кошти перераховані МТСБУ на рахунок ФГ «Королевич» 26.10.2023.
Вказані обставини підтверджуються даними довідки МТСБУ № 1 від 25.10.2023 про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих (а.с. 50), даними наказу МТСБУ № 535 від 25.10.2023 (а.с. 49), даними платіжної інструкції № 977181 від 26.10.2023 (а.с. 54).
МТСБУ сплачено також 2914.00 грн ФОП ОСОБА_3 вартості наданих послуг зі збору документів та визначення розміру шкоди внаслідок ДТП, що підтверджується актом виконаних робіт наданих послуг (а.с. 26), платіжною інструкцією № 709541 від 27.01.2023 (а.с. 53).
26.10.2023 МТСБУ на адресу відповідача направило вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, заподіяної в результаті дорожньо - транспортної пригоди та витрат на збір документів та визначення розміру шкоди в загальному розмірі 162 914,00 грн. (а.с. 51,52).
На час розгляду справи, даних про компенсацію позивачу витрат зі сплати страхового відшкодування та витрат на збір документів та визначення розміру шкоди до суду не надходило.
Мотиви суду та застосовані норми права
Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з?ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об?єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв?язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 3 вказаної статті визначено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Згідно з приписами статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов?язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров?я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов?язкове страхування). До відносин, що випливають із обов?язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Правовідносини у сфері обов?язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров?ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Відповідно до підпункту «а» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ за рахунок коштів Фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застраховував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно з пунктом 36.2. Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов?язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування(регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
За приписами підпункту 38.2.1. пункту 38.2. Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ, після сплати страхового відшкодування, має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Докази того, що відповідач відноситься до осіб, визначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону України «Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», в матеріалах справи відсутні.
Статтею 1191 ЦК України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
За обставин цієї справи винуватцем у ДТП внаслідок якої застрахований автомобіль зазнав механічних пошкоджень є відповідач, що під сумнів сторонами не ставиться.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 ЗУ «Про страхування»).
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
До страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки (суброгація) (стаття 993 ЦК України).
Аналогічні за змістом положення містить ст. 27 Закону України «Про страхування».
Відповідно до ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Крім того, у постанові ВП ВС від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц указано, що згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, у даному випадку позивач, який є страховиком збитків за договором добровільного страхування, що виплатив відповідне відшкодування, в силу приписів, зокрема, ст. 993 ЦК України має право вимоги до відповідальної за шкоду особи (відповідача) у межах фактично виплаченого відшкодування.
МТСБУ сплатило страхове відшкодування ФГ «Королевич», як власнику транспортного засобу тому, відповідно до частини 1статті 1191 ЦК України, має право зворотної вимоги (регресу) до відповідача.
При цьому суд критично оцінює та не бере до уваги доводи представника відповідача про те, що страхова виплата МТСБУ була безпідставно надана ФГ «Королевич», оскільки транспортний засіб марки «MITSUBISHI L200» д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_4 , переданий в оренду ПП «Коротищанське», працівником якого є останній.
Суд не погоджується з доводами представника відповідача про те, що відповідач не брав участі в огляді застрахованого транспортного засобу, адже об'єктивної невідповідності розміру збитків від пошкодження застрахованого автомобіля сумі, вказаній позивачем, з матеріалів справи не вбачається.
Згідно зі статтею 6 Закону України№1961«Про обов?язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом Закону №1961), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров?ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до статті 1187 ЦК України до джерела підвищеної небезпеки належить діяльність, пов?язана з використанням транспортних засобів.
Як встановлено у пунктах 1 та 3 частини 1 статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах. Шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Основні ознаки джерела підвищеної небезпеки також наведено у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до якого джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, обов?язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Постанова Миронівського районного суду Київської області від 20.06.2023 про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності набрала чинності та є обов?язковою для суду з питань чи мали місце дії, наслідком яких було настання страхового випадку та сплата страхового відшкодування, та чи вчинені вони саме відповідачем. Факти, встановлені постановою суду з вказаних питань, не підлягають оспорюванню під час розгляду даної справи, оскільки мають преюдиційне значення.
Відповідачем не відшкодовано суму виплаченого МТСБУ ФГ «Королевич» страхового відшкодування в добровільному порядку, чим порушені права позивача.
Відомості про відшкодування відповідачем витрат з виплати страхового відшкодування на момент розгляду справи відсутні.
Відповідно до п. 34.4 ст. 34 Закону №1961 для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти. Положеннями Закону №1961 передбачено два види доказів для встановлення розміру матеріального збитку звіт про оцінку, виконаний оцінювачем, та висновок про оцінку, виконаний експертом.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 №2658-ІІІ (далі Закон №2658) оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.
Відповідно до ст. 5 Закону № 2658 суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі. Права, обов'язки та відповідальність суб'єктів оціночної діяльності встановлюються цим та іншими законами.
Вимоги ст. 7 Закону № 2658 передбачають, що у випадку завдання збитку проведення незалежної оцінки є обов'язковим.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону №2658 звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Як зазначено у п. 1.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.
Згідно з п. 1.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24.11.2003 № 145/5/2092, вказана Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ.
Відповідно до п. 1.3 Методики, її вимоги є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науководослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно-правових відносин.
Згідно з п. 4.3 Методики, за результатами оцінки оцінювач складає звіт про оцінку КТЗ. За результатом оцінки, виконаної суб'єктом оціночної діяльності - органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно, складається акт оцінки КТЗ.
За змістом пункту 5.1 Методики за рішенням особи, яка залучила експерта, визначення матеріального збитку чи вартості КТЗ без його огляду особисто експертом, який складає висновок, можливе у разі надання нею даних, необхідних для проведення дослідження.
Наданий стороною позивача звіт про визначення вартості відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, завданого власнику колісного транспортного засобу від 21.12.2022 № 40035 проведений згідно із Законом №2658 та відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092. За таким звітом оцінку виконано суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_3 , свідоцтво № ФДМУ МФ № 5837 від 05.04.2008, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 821 від 15.09.2014 року.
Відповідно до п. п. 1.2 1.4 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 листопада 2003 року № 145/5/2092, Методика встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ. Методика застосовується з метою, зокрема, визначення матеріальних збитків, завданих власнику в разі пошкодження КТЗ. Вимоги Методики є обов'язковими під час проведення авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб'єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових авто товарознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб'єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб'єктами цивільно- правових відносин.
Разом з тим, представником відповідача, заперечуючи проти висновків, викладених у звіті, не заявлено клопотання про призначення судово-технічної експертизи, з метою визначення суми матеріального збитку, тобто не вчинено жодних дій необхідних для визначення розміру матеріального збитку.
Наданий позивачем звіт відповідає вказаним вимогам закону, будь-яких належних та допустимих доказів на його спростування відповідачем не надано.
Відповідно до п. 41.4. ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-IV) МТСБУ за рахунок коштів відповідного централізованого страхового резервного фонду здійснює оплату послуг осіб, залучених для встановлення причин, обставин подій, за якими може бути проведена регламентна виплата, та розміру заподіяної внаслідок них шкоди, а також банківських витрат МТСБУ при здійсненні регламентних виплат.
Згідно з п. 22.1. ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з положеннями статті 29 Закону (1961-IV) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Отже, чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати відшкодування вартості витрат понесених за послуги експерта та понесених витрат за послуги з визначення розміру регламентної виплати, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків. Ці витрати належать до звичайної господарської діяльності страховика і не підлягають стягненню з особи, яка відповідальна за спричинену шкоду.
Висновки за результатами розгляду
Під час з?ясування характеру спірних правовідносин, предмету і підстав позову, наявності чи відсутності порушеного права чи інтересу та можливості його поновлення або захисту в обраний позивачем спосіб, суд дійшов наступних висновків.
Аналіз статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень,а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Верховний Суд у постанові від 02 грудня 2020 року у справі справа № 754/16146/17 виклав правову позицію, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Разом з тим, системний аналіз вищезазначених норм свідчить, що обставинами, з якими матеріальний закон пов'язує настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння майнової шкоди, є: наявність шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв'язку між шкодою і протиправним діянням відповідача, а також вини останнього в її заподіянні.
Сторона має довести ті обставини, на які вона посилається, і саме, такі належним чином вчинені дії позивача, за загальним правилом, є підставою для задоволення його позову. Натомість відсутність належного спростування іншою стороною обставин, на які посилається сторона без належного їх доведення, само по собі не є підставою для задоволення позову, оскільки суперечить загальним принципам доказування у цивільних справах, встановлених процесуальним законом.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у Постанові від 27 травня 2020 року у справі № 2-879/13 для деліктних відносин є характерним застосування презумпції вини заподіювача шкоди, проте усі інші умови застосування такого виду цивільно-правової відповідальності підлягають доведенню у повному обсязі позивачем, який наполягає на наявності підстав для задоволення такого позову.
Аналогічні правові висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19) (пункт 81 зазначеної постанови): «Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.
За змістом ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд зберігаючи об'єктивність і неупередженість також роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбаченим цим Кодексом, запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17.
За таких обставин, звертаючись до суду з позовом саме на позивача покладається обов?язок з доведення належними, допустимими та достатніми доказами своїх позовних вимог з посиланням на матеріально-правову підставу своїх вимог.
Саме позивач має довести в ході розгляду справи зміст порушених, оспорюваних чи невизнаних прав, обрунтувати підстави звернення до суду з позовними вимогами саме до заявленного відповідача та обгрунтувати відповідність обраного способу засхисту змісту порушенного права.
Суд ухвалює рішення про задоволення позову, виходячи передусім із доведеності таких вимог заявником.
Згідно з приписами статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв?язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини щодо, на які посилається позивач як на підставу для задоволення позову щодо відшкодування регламентної виплати, підтверджені матеріалами справи, суд дійшов висновку, що з відповідача, як із водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду та цивільно-правова відповідальність якого при цьому не була застрахована, на користь позивача підлягає стягненню сума витрат, пов?язаних з виплатою страхового відшкодування у розмірі 160000 грн.
Позовні вимоги про стягнення суми вартості витрат за послуги з визначення розміру завданої шкоди в сумі 2914.00 грн. задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат
При зверненні до суду позивач сплатив судовий збір в сумі 3028,00 гривень.
Відповідно до правил частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 2967,44 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263 - 265, 268, 274, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 160 000 (сто шістдесят тисяч) гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України понесені судові витрати у виді судового збору в розмірі 2967 (дві тисячі дев'ятсот шістдесят сім) гривень 44 копійок.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Моторне (транспортне) страхове бюро, ідентифікаційний код 21647131, адреса місцезнаходження: будинок під номером 8, Русанівський бульвар, місто Київ.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене та підписане 17.04.2025.
Суддя Тетяна ГЕЛІЧ