Справа № 369/12113/23
Провадження № 2-др/369/27/25
11.02.2025 м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Фінагеєвої І. О.,
при секретарі Херенковій К.К.,
за участю:
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача ОСОБА_2 ,
відповідача ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 369/12113/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису, як батька з актового запису про народження дитини,-
В провадженні суду перебувала цивільна справа № 369/12113/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису, як батька з актового запису про народження дитини.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису, як батька з актового запису про народження дитини було задоволено. Суд ухвалив:
«Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 511 від 08 грудня 2010 року про народження ОСОБА_4 , зробленого Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (нині Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському р-ні Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)).
Зобов'язати Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському р-ні Київської обл. ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану № 511 від 08 грудня 2010 року про народження ОСОБА_4 , зробленого Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (нині Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському р-ні Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)), та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн 20 коп.
В іншій частині позову відмовити.»
При ухваленні вказаного рішення, суд не вирішив питання про розподіл судових витрат, які були заявлені позивачем у позові.
Крім того, 09 жовтня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Волосенко Людмила Сергіївна звернулася до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 2 147,20 грн. судового збору, 16 302,00 грн. витрат на судову молекулярно-генетичну експертизу та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
07 листопада 2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Резнік Катерини Олександрівни надійшли заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення. Зазначає, що у рішенні суду від 10 вересня 2024 року питання про стягнення витрат на судову молекулярно-генетичну експертизу вже було вирішено, отже дана вимога є безпідставною та задоволенню не підлягає. Щодо витрат на правову допомогу зазначила, що позивачем не надано доказів на підтвердження понесених витрат у розмірі 6 000,00 грн., а тому у суду відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги. У зв'язку із викладеним, просила відмовити у задоволенні заяви про ухвалення додаткових витрат, а також стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
У судовому засіданні позивач подану заяву про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив задовольнити у повному обсязі.
У судовому засіданні відповідач та представник відповідача заперечували проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі та просили стягнути з позивача витрати на правову допомогу.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши позовну заяву, подані сторонами заяви та заперечення, дослідивши матеріали справи та надані докази, суд доходить до наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису, як батька з актового запису про народження дитини було задоволено. Суд ухвалив:
«Виключити відомості про батьківство ОСОБА_1 з актового запису № 511 від 08 грудня 2010 року про народження ОСОБА_4 , зробленого Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (нині Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському р-ні Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)).
Зобов'язати Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському р-ні Київської обл. ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни в актовий запис у книзі записів актів громадянського стану № 511 від 08 грудня 2010 року про народження ОСОБА_4 , зробленого Києво-Святошинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (нині Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському р-ні Київської області ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ)), та видати нове свідоцтво про народження ОСОБА_4 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1679 (одна тисяча шістсот сімдесят дев'ять) грн 20 коп.
В іншій частині позову відмовити.»
Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 2 147,20 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
При постановленні судового рішення питання про стягнення судового збору було вирішено не у повному обсязі.
Так, позивачем за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову було сплачено судовий збір у загальному розмірі 2 752,80 грн., який складається з 2 147,20 грн - судовий збір за подання позову до суду та 605,60 грн. - судовий збір за подання заяви про забезпечення позову.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року стягнути з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 679 грн. 20 коп., тобто не у повному обсязі. Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
Щодо вимоги представника позивача про стягнення з відповідача 16 302,00 грн. витрат на судову молекулярно-генетичну експертизу та 6 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Статтею 270 ЦПК України встановлено порядок ухвалення судом додаткового рішення у цивільній справі, відповідно до якого суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; судом не вирішено питання про судові витрати; суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених ст. 430 цього Кодексу.
Тобто, процесуальним законом визначено вичерпний перелік підстав для ухвалення додаткового рішення, однією з яких є невирішення питання про судові витрати разом з ухваленням судового рішення у справі (п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України).
За загальним правилом, у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі, процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема, розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
Таким чином, у випадку, якщо суд при ухваленні судового рішення по суті спору з певних причин не вирішив питання про судові витрати, або відкладення вирішення цього питання було ініційовано стороною у справі, таке питання підлягає вирішенню шляхом ухвалення судом додаткового судового рішення в порядку ст. 270 ЦПК України.
Вказаний висновок викладено у постанові (додатковій) Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 447/3950/21.
Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувались докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
Додаткове судове рішення є невід'ємною складовою основного судового рішення. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов'язані з порушенням вимог щодо його повноти.
З наведеного вбачається, що додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених законом, і воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Зазначене відповідає роз'ясненням, які містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі».
Як вбачається з матеріалів справи, у мотивувальній частині рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року зазначено наступне: «В частині стягнення з відповідача витрат на проведення судової молекулярно-генетичної експертизи в розмірі 12 000,00 грн суд відмовляє з огляду на ту обставнину, що позивачем не надано доказів понесення таких витрат.».
Тобто, вимоги представника позивача про стягнення витрат на судову молекулярно-генетичну експертизу були вирішені у рішенні Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 вересня 2024 року, тому виходять за межі правового регулювання ст. 270 ЦПК України.
Крім того, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 3 ,4 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду, приймаючи додаткову постанову від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, залишила без розгляду заяву відповідачки про стягнення понесених нею витрат на професійну правничу допомогу з огляду на пропуск нею строку для подання доказів понесених витрат. При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у своєму клопотанні відповідачка не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску, що є підставою для застосування ч. 8 ст. 141 ЦПК України.
Відповідно до ст. 246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (ст. 126, ч. 1 ст. 127 ЦПК України).
Отже, нормами ЦПК України визначений порядок звернення до суду із відповідною заявою про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, який передбачає умову подання до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, а також відповідних доказів, які подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Передбачена процесуальними нормами можливість подати суду протягом п'яти днів докази на підтвердження витрат на правничу допомогу з метою розподілу цих витрат й ухвалення з цього питання додаткового судового рішення є не способом заявити суду про необхідність вирішення цього питання (про яке сторона не висловлювалася раніше), а механізмом довести суду факт понесення цих витрат, як умову для їх розподілу.
Якщо ж до завершення розгляду сторона не заявила суду про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, й, відповідно, не надала документів, які ці витрати підтверджують, суд у такому випадку не має підстав розподіляти ці витрати. Не виникне підстав для їх розподілу шляхом ухвалення додаткового судового рішення відповідно до ст. 270 ЦПК України й тоді, коли заява про розподіл витрат на правничу допомогу, як і докази, які ці витрати підтверджують, будуть подані суду вже після того, як цей суд розгляне справу й ухвалить відповідне рішення.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі № 753/7130/20.
При цьому про необхідність дотримання вказаного ч. 8 ст. 141 ЦПК України порядку подання доказів неодноразово вказував Верховний Суд.
У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів.
У додатковій постанові Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 910/9111/17 вказано, що відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної (апеляційної) інстанції - до прийняття постанови у справі. Відповідно, якщо учасник справи до закінчення судових дебатів (в суді апеляційної інстанції - до прийняття постанови у справі) не заявив клопотання про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, суд не має підстав для розгляду питання про розподіл здійснених учасником витрат на професійну правничу допомогу (див. постанову Верховного Суду від 14 січня 2019 року у справі № 927/26/18).
Так, розгляд справи № 369/12113/23 здійснювався за правилами загального позовного провадження з викликом сторін, сторони та їх представники безпосередньо брали участь у судових засіданнях, заявляли клопотання та подавали докази, що стосувалися суті спору.
Рішення суду ухвалено 10 вересня 2024 року, про дату його винесення (призначення судового засідання) стороні позивача було достеменно відомо, оскільки позивач був повідомлений в суді про дату, час та місце розгляду справи, про що в матеріалах справи наявна розписка від 11 липня 2024 року. Крім того, рішення суду було ухвалено за участі сторін, а саме: позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_3 , а відтак, передбачений ч. 8 ст. 141 ЦПК України строк на подання доказів протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду розпочинається саме з дати ухвалення рішення 10 вересня 2024 року.
Заяву про ухвалення додаткового рішення представником було подано 09 жовтня 2024 року, таким чином стороною позивача був пропущений строк для звернення із заявою про ухвалення додаткового рішення. Крім того, у своїй заяві представник позивача не просила поновити пропущений процесуальний строк та не вказала про поважність причин його пропуску.
Таким чином, заява представника позивача про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі № 369/12113/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису, як батька з актового запису про народження дитини, не підлягає задоволенню у цій частині.
Щодо вимоги представника відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн., суд зазначає наступне.
Як вбачається з доказів, поданих представником відповідача разом із запереченнями на заяву про ухвалення додаткового рішення, а саме: ордер на надання правничої допомоги серії АІ № 1713452, Договір № 04/11-24-ХІ про надання правової допомоги, Акт приймання наданих послуг за Договором № 04/11-24-ХІ про надання правової допомоги, Квитанція серії ААВ № 733551, датовані 04 листопада 2024 року та 05 листопада 2024 року, тобто майже через 2 місяці після ухвалення судом рішення від 10 вересня 2024 року.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до п.1.1. Договору № 04/11-24-ХІ про надання правової допомоги від 04 листопада 2024 року та Акту приймання наданих послуг від 05 листопада 2024 року за Договором № 04/11-24-ХІ про надання правової допомоги від 04 листопада 2024 року, предметом домовленостей між адвокатом та клієнтом визначено аналіз документів, консультації, складання та направлення заперечень на заяву про ухвалення додаткового рішення та представництво інтересів у суді. Вартість вказаних послуг складає 7 000,00 грн., які були сплачені відповідачем.
Вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги (див. постанову Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 922/1583/23).
У додатковій постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.
Крім того, згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд враховує, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання сторони утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача. Водночас стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (див. постанову Верховного Суду від 30.01.2023 № 910/7032/17).
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).
Отже, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності та пропорційності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, суд з власної ініціативи перевіряє, чи є судові витрати, зокрема, неминучими, реальними, розумними, пов'язаними з розглядом справи, фактично понесеними, пропорційними.
Суд зазначає про те, що заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною. З огляду на що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов'язані з розглядом справи по суті спору.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22: заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши заяви та заперечення сторін, зібрані по справі докази у їх сукупності, враховуючи те, що питання про судові витрати не було вирішено при ухваленні рішення, суд вважає за можливе частково задовольнити заяву представника позивача та ухвалити додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 1 073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 1-19, 133-135, 137, 141, 263-265, 268, 270, 352-355 ЦПК України, суд, -
Заяву про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення в цивільній справі № 369/12113/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Боярський відділ ДРАЦС у Фастівському районі Київської області, ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) про виключення запису, як батька з актового запису про народження дитини.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , на користь позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , судовий збір у розмірі 1 073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
В решті вимоги заяви залишити без задоволення.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду виготовлено 17 лютого 2025 року.
Суддя: І. О. Фінагеєва