Справа №293/1552/24
Провадження №1-кп/293/96/2025
17 квітня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області в складі головуючого судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
захисників ОСОБА_4 , ОСОБА_5
обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7
законних представників неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9
розглянув у закритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів кримінальне провадження внесене до ЄРДР № 12024060410000581 від 17.08.2024 по обвинуваченню
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вільськ Черняхівського району Житомирської області, громадянина України, не одруженого, з неповною середньою освітою, учня 11 класу Вільського ліцею, проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Щербини Черняхівського району Житомирської області, громадянин України, не одруженого, з середньою освітою, студента 1 курсу ЖАДФК, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України
І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення
У невстановлений в ході досудового розслідування день, наприкінці липня 2024 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_6 спільно із неповнолітнім ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_4 , вирішили вчинити таємне викрадення будь - якого чужого майна із вказаного будинку.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, під час дії на території України воєнного стану ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 , у цей же день час та місці та за вказаних обставин, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх злочинних дій, маючи на меті корисливий мотив, переконавшись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинене металопластикове вікно проник всередину вищевказаного будинку, звідки таємно викрав акумуляторну стартерну батарею марки «RED HORSE» вартістю 403, 50 грн, спінінгове вудилище «BratFishing» вартістю 461,69 грн, спінінгове вудилище «South Bend» вартістю 588,33 грн, подовжувач на котушці «ТОК» вартістю 1794,45 грн, паяльник для пластикових труб «Vorskla» вартістю 592, 50 грн, електричну дриль «ЗИМ» вартістю 600,00 грн, газобалонний пневматичний пістолет марки «SAS» вартістю 3000,00 грн, які належать ОСОБА_10 .
Після цього, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_11 , матеріальну шкоду на загальну суму 7440,47 грн.
За вказаних обставин ОСОБА_6 інкримінується таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (крадіжка), тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
У невстановлений в ході досудового розслідування день, наприкінці липня 2024 року, приблизно о 23 годині 30 хвилин неповнолітній ОСОБА_6 спільно із неповнолітнім ОСОБА_7 , перебуваючи поблизу будинку АДРЕСА_4 , вирішили вчинити таємне викрадення будь - якого чужого майна із вказаного будинку.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, за попередньою змовою групою осіб, під час дії на території України воєнного стану ОСОБА_6 , спільно з ОСОБА_7 , у цей же день час та місці та за вказаних обставин, усвідомлюючи суспільно - небезпечний характер своїх злочинних дій, маючи на меті корисливий мотив, переконавшись що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через незачинене металопластикове вікно проник всередину вищевказаного будинку, звідки таємно викрав акумуляторну стартерну батарею марки «RED HORSE» вартістю 403, 50 грн, спінінгове вудилище «BratFishing» вартістю 461,69 грн, спінінгове вудилище «South Bend» вартістю 588,33 грн, подовжувач на котушці «ТОК» вартістю 1794,45 грн, паяльник для пластикових труб «Vorskla» вартістю 592, 50 грн, електричну дриль «ЗИМ» вартістю 600,00 грн, газобалонний пневматичний пістолет марки «SAS» вартістю 3000,00 грн, які належать ОСОБА_10 .
Після цього, ОСОБА_6 спільно з ОСОБА_7 з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись вказаним майном на власний розсуд, чим спричинили потерпілій ОСОБА_11 , матеріальну шкоду на загальну суму 7440,47 грн.
За вказаних обставин ОСОБА_6 інкримінується таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, вчинене за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (крадіжка), тобто вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України.
II. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Вказав, що вчиняв крадіжку разом із знайомим ОСОБА_12 з домоволодіння АДРЕСА_4 , шляхом проникнення до житлового будинку, звідки викрали акумуляторну стартерну батарею, спінінгові вудилища, подовжувач на котушці, паяльник для пластикових труб, електричну дриль, газобалонний пневматичний пістолет. Просив суворо не карати. Щиро розкаявся у вчиненому.
Вказав, що цивільний позов не визнає, оскільки викрадене майно повернуто потерпілій.
Захисник та законний представник обвинуваченого ОСОБА_6 в судовому засіданні просили зважити на неповнолітній вік обвинуваченого, його щире каяття та суворо не карати.
Вказали на відсутність підстав для задоволення позову.
Під час судового допиту обвинувачений ОСОБА_7 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті.
У судовому засіданні ОСОБА_13 пояснив, що він, разом із знайомим ОСОБА_14 вчинили крадіжку належного потерпілій Груші майна, шляхом проникнення до її житлового будинку, звідки викрали акумуляторну стартерну батарею, спінінгові вудилища, подовжувач на котушці, паяльник для пластикових труб, електричну дриль, газобалонний пневматичний пістолет. Просив суворо не карати. Щиро розкаявся у вчиненому.
Цивільний позов не визнав. Пояснив, що викрадене майно повернуто потерпілій.
Законний представник неповнолітнього обвинуваченого ОСОБА_7 пояснила, що не заперечує винність свого сина, вказала, що їй було не відомо про вчинки сина. Фактичних обставин справи не заперечувала та не оспорювала.
Захисник та законний представник обвинуваченого ОСОБА_7 в судовому засіданні просили зважити на неповнолітній вік обвинуваченого, його щире каяття та суворо не карати. У цивільному позові просили відмовити.
Також захисник ОСОБА_5 зазначив, що викрадене майно є речовим доказом у справі і буде повернуто потерпілій у повному обсязі, що спростовує заявлену до стягнення матеріальну шкоду. Окрім того, вказав на недоведеність потерпілою стороною заявлену до стягнення розмір моральної шкоди та розмір понесених судових витрат на правову допомогу.
Представник потерпілої в судове засіданні не з"явився, у поданій до суду заяві просив розгляд справи здійснювати без його участі та участі потерпілої, цивільний позов просив задовольнити.
Оскільки обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у повному обсязі визнали свою вину у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор, обвинувачені, захисники та законні представники обвинувачених не оспорюють фактичні обставини провадження, судом установлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачені, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження в апеляційному порядку, заслухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинувачених, які визнали себе винними та добровільно повідомили суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинувачених, суд дійшов таких висновків.
Показання обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
Суд уважає безпосередньо досліджені докази, що характеризують обвинувачених належними, допустимими та достовірними.
Сторони кримінального провадження не оспорювали фактичних обставин кримінального провадження, викладених у обвинувальному акті.
Порушень вимог ст.87 КПК України не установлено.
Суд бере до уваги, що Указом Президента України від 24.02.2022 N 64/2022 в Україні введено воєнний стан.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
За таких обставин, суд уважає доведеним, що ОСОБА_6 вчинив умисні дії, які виразилися в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (крадіжка), що містить усі ознаки складу злочину, які суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.
Також суд уважає доведеним, що ОСОБА_7 вчинив умисні дії, які виразилися в таємному викраденні чужого майна, поєднаному з проникненням у житло, вчиненому за попередньою змовою групою осіб в умовах воєнного стану (крадіжка), що містить усі ознаки складу злочину, які суд кваліфікує за ч. 4 ст. 185 КК України.
Підстав, відповідно до ч. 3 ст. 337 КПК України, для виходу за межі висунутого обвинувачення суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод не встановлено.
Вина обвинувачених у скоєнні кримінального правопорушення за ч.4 ст. 185 КК України доведена у повному обсязі.
На виконання вимог статті 485 КПК при судовому розгляді щодо обвинувачених, які є неповнолітніми з'ясовано, зокрема, такі обставини:
- повні і всебічні відомості про особу кожного неповнолітнього: їх вік (число, місяць, рік народження), стан здоров'я та рівень розвитку, інші соціально-психологічні риси особи;
- ставлення неповнолітніх до вчиненого ними діяння;
- умови життя та виховання неповнолітніх;
- відсутність дорослих підбурювачів та інших співучасників кримінального правопорушення.
Крім того, враховуючи приписи статті 487 КПК при дослідженні умов життя та виховання неповнолітніх з'ясовано:
- склад сім'ї кожного неповнолітнього, обстановку в ній, взаємини між дорослими членами сім'ї та дорослими і дітьми, ставлення батьків до виховання неповнолітнього, форми контролю за його поведінкою, морально-побутові умови сім'ї;
- обстановку в навчальному закладі, де навчається неповнолітні, їх ставлення до навчання, взаємини з вчителями/викладачами;
- зв'язки і поведінку неповнолітніх поза домом, навчальним закладом.
ІІІ. Мотиви призначення покарання.
Суд, призначаючи обвинуваченим покарання, ураховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації.
За змістом статей 50, 65 КК України особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_6 відповідно до статті 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення у неповнолітньому віці.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_7 відповідно до статті 66 КК України є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім.
При цьому, судом враховується, що щире каяття обвинувачених проявилося в критичній оцінці ними свого діяння шляхом визнання вини, запевнення, що вони більше подібного не вчинять і бажають виправитись.
Верховний Суд висловив позицію про те, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого (постанова Верховного Суду від 22 березня 2018 року по справі N 759/7784/15-к).
Так і в даній ситуації обвинувачені, окрім визнання вини наголосили на щирому жалі щодо вчиненого, пояснили, що намагаються виправитись, змінити спосіб свого життя, що в своїй сукупності свідчить про наявність "щирого каяття".
Активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення виражається в тому, що винний добровільно у будь-якій формі своїми активними діями надає допомогу органам досудового розслідування або суду у з'ясуванні тих обставин вчинення кримінального правопорушення, що мають істотне значення для повного його розкриття.
Так, учасниками судового провадження не заперечувалось, що на досудовому розслідуванні обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 розповіли про час, місце вчинення інкримінованого їм кримінального правопорушення, що стало наслідком його швидкого розкриття, вказані обставини обвинувачені підтвердили в судовому засіданні, чим сприяли встановленню істини у кримінальному проваджені.
Вчинення кримінального правопорушення неповнолітнім є додатковою гарантією для дитини, яка опинилася у конфлікті із законом, що не виключає можливості визнання такої обставини пом'якшуючою.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_6 відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_7 відповідно до статті 67 КК України судом не встановлено.
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_6 та ОСОБА_7 суд виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та бере до уваги той факт, що останні вчинили кримінальне правопорушення будучи неповнолітніми.
Тому, окрім обставин зазначених в статті 65 КК України, суд враховує особливості призначення покарань викладені в статі 103 КК України.
Зокрема, суд при призначенні покарання ОСОБА_6 враховує:
- класифікацію кримінального правопорушення, яке згідно із статтею 12 КК України відносяться до тяжких злочинів;
- враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення);
- умови життя та виховання ОСОБА_6 , вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи молодої людини, а саме, що ОСОБА_6 виховується у неповній сім'ї, проживає разом з матір'ю, молодшим братом та дідусем, сім'я ОСОБА_15 не знаходиться на обліку, як сім'я, що опинилась в складних життєвих обставинах, в родині створені нормальні умови для проживання дітей, мати займається вихованням дітей, виконують свої батьківські обов'язки. Зі слів ОСОБА_6 вчинене правопорушення скоїв з другом через цікавість, не усвідомлюючи наслідків своїх дій;
- особу винного, який за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров'я;
- наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують таке.
Згідно висновку досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_6 виправлення останнього можливе без обмеження або позбавлення його волі на певний строк, ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. У разі звільнення ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на нього обов'язки відповідно до ч.3 ст 76 КК України - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; обов"язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
При призначенні покарання ОСОБА_7 суд також ураховує:
- класифікацію кримінального правопорушення, яке згідно із статтею 12 КК України відносяться до тяжких злочинів;
- враховує наслідки та обставини вчиненого злочину (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення);
- умови життя та виховання ОСОБА_7 , вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи молодої людини, а саме, що ОСОБА_7 виховується у повній багатодітній сім'ї, проживає разом з батьками та молодшими братами й сестрами, батько проходить службу в ЗСУ, сім'я ОСОБА_16 не знаходиться на обліку, як сім'я, що опинилась в складних життєвих обставинах, в родині створені нормальні умови для проживання дітей, батьки займається вихованням дітей, виконують свої батьківські обов'язки. Зі слів ОСОБА_7 вчинене правопорушення скоїв з другом через цікавість, не усвідомлюючи наслідків своїх дій;
- особу винного, який за місцем проживання та навчання характеризується позитивно, у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, його молодий вік, матеріальний та сімейний стан, стан здоров'я;
- наявність обставин, які пом'якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують таке.
Згідно висновку досудової доповіді про обвинуваченого ОСОБА_7 , виправлення останнього можливе без обмеження або позбавлення його волі на певний строк, ризик його небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як низький. У разі звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним покласти на нього обов'язки відповідно до ч.3 ст. 76 КК України - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; обов"язок виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
З урахування встановлених судом обставин, суд вважає, що обставини, які пом'якшують покарання, істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а дані про особу обвинуваченого ОСОБА_7 , зокрема позитивні характеристики за місцем навчання, його неповнолітній вік, дають можливість суду перейти до іншого більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини Кримінального кодексу України за це правопорушення, зокрема пробаційного нагляду, як того просили в судовому засіданні прокурор та захисник, в мінімальних межах, передбачених ст. 101 КК України, з встановленням обвинуваченому обов'язків, передбачених ч. 2 та обов'язку, передбаченого ч. 2,3 ст. 59-1 КК України, оскільки воно буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Стаття 59- 1 вказаного Кодексу визначає вид покарання як пробаційний нагляд, який полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Згідно ч. ч. 2 та 3 вказаної статті суд покладає на засудженого до пробаційного нагляду такіобов'язки: періодично з'являтися дляреєстрації доуповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений органз питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи абонавчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Крім того, суд може покласти на засуджених до пробаційного нагляду і обов'язки: використовувати електронний засіб контролю і нагляду та проживати за вказаною у рішенні суду адресою; дотримуватися встановлених судом вимог щодо вчинення певних дій, обмеження спілкування, пересування та проведення дозвілля; працевлаштуватися або за направленням уповноваженого органу з питань пробації звернутися до органів державної служби зайнятості для реєстрації як безробітного та працевлаштуватися, якщо йому буде запропоновано посаду (роботу); виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою; пройти курс лікування від наркотичної, алкогольної залежності, розладів психіки та поведінки внаслідок вживання психоактивних речовин або захворювання, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб.
Обґрунтовуючи можливість застосування статті 69 КК України при призначенні обвинуваченим покарання суд враховує, що покарання за кримінальне правопорушення повинно бути домірним йому. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад кримінального правопорушення та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного (пункти 4.1., 4.2. мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року N 15рп/2004 "у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання)).
В даному конкретному випадку встановлено декілька обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених, за відсутності обставин, що обтяжують таке.
Щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення з урахуванням особи винного істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і відповідно до частини першої статті 69 КК України є підставою для призначення покарання у виді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини цього Кодексу за цей злочин.
Обрання такого способу призначення покарання в даній ситуації враховує "принцип пропорційності", справедливо співвідноситься із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винних, можливість його призначення передбачена законом (стаття 69 КК України), воно не становитиме "особистий і надмірний тягар для особи".
Для суду важливим в даній ситуації є те, що міжнародні стандарти в сфері правосуддя дружнього до дитини закріплюють загальноприйнятий міжнародний принцип "економія кримінальної репресії".
За своїм змістом система правосуддя щодо неповнолітніх направлена в першу чергу на забезпечення благополуччя неповнолітнього і забезпечення того, щоб будь-які заходи впливу на неповнолітніх правопорушників були завжди сумірні як з особливостями особистості правопорушника, так і з обставинами правопорушення (п. п. 5.1 "Пекінських правил").
А Мінімальні стандартні правила Організації Об'єднаних Націй щодо заходів, не пов'язаних з тюремним ув'язненням (Токійські правила) в п. п. 8.1. містять положення про те, що судовий орган, маючи в своєму розпорядженні вибір непов'язаних з тюремним ув'язненням заходів, повинен при винесенні свого рішення брати до уваги потреби правопорушника з точки зору його повернення до нормального життя в суспільстві, інтереси захисту суспільства і інтереси жертви, з якою в належних випадках слід консультуватися.
ІV. Вирішення цивільного позову
ОСОБА_17 поданий цивільний позов до обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , згідно якого просить:
стягнути із неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 компенсацію за заподіяну матеріальну шкоду внаслідок крадіжки, в розмірі 7440,47 (сім тисяч чотириста сорок) гривень 47 копійок в рівних частках, тобто по З 720 (три тисячі сімсот двадцять) гривень 24 копійок з кожного;
стягнути із неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 компенсацію за заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000,00 (п'ять тисяч) гривень в рівних частках, тобто по 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок з кожного;
стягнути із неповнолітніх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на користь ОСОБА_10 процесуальні витрата, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування в розмірі 30 265,14 грн, в рівних частках, тобто по 15 132,57 (п'ятнадцять тисяч сто тридцять дві) гривні 57 копійок з кожного.
Цивільний позов обґрунтований тим, що внаслідок протиправних дій обвинувачених, які вчинили крадіжку належного їй майна їй завдано матеріальної шкоди у сумі 7440, 47 грн.
Зазначає, що розмір матеріальної шкоди становить вартість викраденого майна відповідно до фактів наведених у матеріалах кримінального провадження.
Позивач доводить, що діями обвинувачених їй завдано і моральної шкоди, яку потерпіла оцінює в 5000 гривень.
Пояснює, що така сума обумовлена душевними хвилюваннями, спричиненими як злочинними діями, так і поведінкою самих обвинувачених, які з моменту вчинення злочину жодного разу не вибачилися, не запропонували відшкодувати суму завданої шкоди, допомогти матеріально.
Стосовно позовних вимог про стягнення процесуальних витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування у розмірі 30 265,14 грн доводить тим, що на дату скоєння крадіжки, позивач перебувала за межами України в Ірландії, куди вимушена була виїхати разом із дітьми з метою збереження життя та здоров'я останніх у зв'язку повномасштабним вторгненням російської федерації.
Розмір витрат підтверджує авіаквитками, електронними квитами, замовленнями, проїзними документами на автобус та рухом коштів по картковому рахунку.
Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_6 в судовому засіданні цивільний позов не визнав.
Цивільний відповідач - обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні цивільний позов не визнав.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та просив відмовити у задоволенні позову потерпілої. Вказав, що розмір заявленої до стягнення матеріальної шкоди визначений сумою викраденого, яке є речовими доказами по справі та буде у повному обсязі повернуте потерпілій. Стосовно завданої моральної шкоди, то розмір такої шкоди не доведений потерпілою.
Захисник ОСОБА_7 в судовому засіданні підтримав позицію свого підзахисного та просив відмовити у задоволенні позову потерпілої. Вказав, що цивільний позов необгрунтований та не підтверджений належними та допустимими доказами.
Прокурор у судових дебатах при вирішенні заявленого цивільного позову просив відмовити в частині стягнення матеріальної шкоди та частково задовольнити в частині стягнення моральної шкоди.
Дослідивши матеріали цивільного позову, заслухавши пояснення учасників провадження, суд дійшов такого висновку.
Пунктом 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Під способом захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається у статті 16 Цивільного кодексу України.
За статті 16 ЦК України одним із способів захисту порушеного права є відшкодування шкоди.
Відповідно до статті 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення (ст.1166 ЦК України), необхідними елементами якого є: шкода, протиправна поведінка, причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина.
Положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України передбачено, що шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, належить до обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Вказані обставини можуть бути елементами складу відповідних злочинів, а також впливати на визначення міри відповідальності винної особи.
У п. 7 ч. 1 ст. 368 КПК України зазначено, що ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити питання про те, чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку.
Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно ст. 1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Як видно зі змісту позовної заяви розмір заявленої матеріальної шкоди цивільний позивач пов"язує з вартістю викраденого майна.
В ході досудового розслідування на викрадене майно було накладено арешт та визнано таке речовим доказом.
Відтак, враховуючи, що викрадене майно виявлено в повному обсязі, перебуває у справному стані та в силу ст.100 КПК України підлягає поверненню потерпілій, суд дійшов до висновку, що відсутні підстави для задоволення цивільного позову у частині відшкодування заданої матеріальної шкоди у розмірі 7 440,47 грн, оскільки фактично матеріальна шкода завдана кримінальним правопорушенням потерпілій відшкодована.
Щодо вимог цивільного позивача про відшкодування моральної шкоди заподіяної кримінальним правопорушенням, суд зазначає таке.
Відповідно до вимог ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, в тому числі, моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої або членів її сім'ї; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі, гідності та ділової репутації особи.
Частиною першою статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відшкодування моральної (немайнової) шкоди служить виключно меті захисту особистих немайнових прав, які є абсолютними, право особи на відшкодування моральної шкоди виникає за умов порушення права цієї особи, наявності такої шкоди та причинного зв'язку між порушенням та моральною шкодою.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема у порушенні права власності та інших цивільних прав, у порушенні нормальних життєвих зав'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими та при настанні інших негативних явищ. При вирішені спору про відшкодування моральної шкоди суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в який матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Відповідно до ст.23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Разом з тим, моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодувати у повному обсязі, оскільки не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної шкоди не є (і не може бути) адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
При оцінці обґрунтованості вимог позивачів у справах про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об'єктивно передбачуваних обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.
З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.
Окремо суд акцентує увагу на тому, що розмір відшкодування шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Зазначене узгоджується із висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 15 грудня 2020 року в справі 752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19).
Судом встановлено, що обвинувачені визнаються винуватими у таємному викраденні майна, належного потерпілій з відповідними кваліфікуючими ознаками (з проникненням, за попередньою змогою групою осіб, під час дії воєнного стану) та визнають свою вину.
За таких обставин суд дійшов висновку, що вчинене обвинуваченими діяння об'єктивно завдало цивільному позивачу моральної шкоди, що, зокрема, потягло за собою зміни у звичному способі життя, викликало негативні емоції, витрату часу на звернення до правоохоронних органів, на участь у процесуальних діях, зважаючи при цьому на характер і ступінь душевних страждань, внаслідок вчиненого кримінального правопорушення щодо її майна та з урахуванням інших обставин, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, уважає, що заявлена до стягнення моральна шкода в розмірі, зазначеному у позовних вимогах потерпілої ОСОБА_10 є надмірною, тому суд уважає за можливе зменшити її розмір до 2000,00 грн.
В іншій частині розмір моральної шкоди є необґрунтованим, не доведеним та таким, що не підлягає задоволенню.
Стосовно понесених потерпілою ОСОБА_10 процесуальних витрат, в рамках даного кримінального провадження, суд зазначає наступне.
Згідно до статті 118 КПК України, процесуальні витрати складаються із : 1) витрат на правову допомогу; 2) витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування або судового провадження; 3) витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів; 4) витрат, пов'язаних із зберіганням і пересиланням речей і документів.
Частиною 2 статті 120 КПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача та юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач, юридична особа, щодо якої здійснюється провадження.
Відповідно до частини 3 статті 122 КПК України, потерпілим, цивільним позивачам, свідкам оплачуються проїзд, наймання житла та добові (у разі переїзду до іншого населеного пункту), а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять.
Виходячи з норм, викладених в частині 1 статті 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
У своєму позові потерпіла просить стягнути з обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 витрати, пов'язані із прибуттям до місця досудового розслідування, які склали в загальній сумі 30 265,14 грн.
Вказані витрати потерпіла підтверджує проїзними документами (квитки/авіаквитків), які придбавались під час прибуття до України, оскільки вона разом із сім'єю через війну залишила територію України з метою збереження життя та здоров'я останніх та отримала прихисток в Ірландії.
Однак, суд не розцінює такі витрати потерпілої саме як витрати, пов"язані з необхідністю прибуття до органу досудового розслідування, оскільки потерпілою не надано жодних доказів на підтвердження того, що вказані витрати потерпіла понесла виключно з метою прибуття до органу досудового розслідування (повістка про виклик, повідомлення про необхідність з"явлення, докази участі у слідчих діях, тощо).
Оскільки цивільним позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового розслідування, суд дійшов переконання про відмову у задоволення цивільного позову в цій частині.
Окремо суд уважає за необхідне зазначити стосовно процесуальних витрат на правничу допомогу зазначених у цивільному позові.
Так, у змісту позову цивільний позивач (потерпіла) у попередньому (орієнтовному) розрахунку судових витрат зазначає про понесення нею 10 000 гривень витрат на правову допомогу. Проте доказів понесення таких витрат до позову та до закінчення судових дебатів не додає, як і не зроблено відповідної заяви про надання таких доказів суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Водночас слід зауважити, що відповідно до статті 1179 ЦК України неповнолітня особа (у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років) відповідає за завдану нею шкоду самостійно на загальних підставах. У разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Якщо неповнолітня особа перебувала у закладі, який за законом здійснює щодо неї функції піклувальника, цей заклад зобов'язаний відшкодувати шкоду в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі, якщо він не доведе, що шкоди було завдано не з його вини. Обов'язок батьків (усиновлювачів), піклувальника, закладу, який за законом здійснює щодо неповнолітньої особи функції піклувальника, відшкодувати шкоду припиняється після досягнення особою, яка завдала шкоди, повноліття або коли вона до досягнення повноліття стане власником майна, достатнього для відшкодування шкоди.
Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги, що обвинувачені ОСОБА_6 та ОСОБА_7 є неповнолітніми, відшкодування шкоди, яка підлягає відшкодуванню на користь потерпілої ОСОБА_10 , стягується в повному обсязі обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , а у разі недостатності коштів - з їх законних представників на підставі норм ст.1179 ЦК України, оскільки в судовому засіданні вони не довели, що вказана шкода завдана потерпілій не з їх вини.
V. Вирішення питання щодо запобіжного заходу
Запобіжний захід обвинуваченим на досудовому слідстві та під час розгляду кримінального провадження в суді не обирався.
Суд не знаходить підстав для обрання обвинуваченим запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу.
VІ. Рішення щодо речових доказів
Відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
Долю речових доказів суд, уважає за необхідне вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України, при цьому скасувавши арешт накладений на них ухвалою слідчого судді у відповідності до ст. 174 КПК України.
VІІ. Процесуальні витрати
Процесуальні витрати у справі складають 9550, 80 грн за проведення судових товарознавчих експертиз.
Стягнення процесуальних витрат у справі на користь держави підлягає з неповнолітніх обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у порядку ст. 124 КПК України.
Такі витрати суд за приписами ст. 124 КПК України стягує з обвинувачених на користь держави у рівних частинах, а саме по 4775,40 грн з кожного.
Здійснюючи такий розподіл процесуальних витрат суд виходить з принципу дольової відповідальності при стягненні процесуальних витрат відповідно до положень глави 8 КПК України, враховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан обвинувачених.
За наявності у неповнолітніх підстав, передбачених в ч. 2 ст. 1179 ЦК України, стягнення процесуальних витрат в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з їх законних представників ОСОБА_8 та ОСОБА_9 .
Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 376, 394,395 КПК України, суд
1. ОСОБА_6 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосування ст.69 КК України,з урахуванням ст. 101 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
2. Покласти на ОСОБА_6 , відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 59-1 КК України, наступні обов'язки:
періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
-виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
3. Запобіжний захід ОСОБА_6 до вступу вироку в законну силу не обирати.
4 ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання за ч. 4 ст. 185 КК України із застосування ст.69 КК України, з урахуванням ст. 101 КК України у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
5. Покласти на ОСОБА_7 , відповідно до ч. ч. 2 та 3 ст. 59-1 КК України, наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
-повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання;
-не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
6. Запобіжний захід ОСОБА_7 до вступу вироку в законну силу не обирати.
7. Скасувати арешт, накладений на майно згідно ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 13.09.2024, а саме: електричну дриль марки "ЗИМ" У-1600; подовжувач на котушці; акумулятор 45 АН; паяльник для пластикових труб марки "VORSKLA".
8.Скасувати арешт, накладений на майно згідно ухвали Богунського районного суду міста Житомира від 16.09.2024, а саме: на спінінговий набір в зборі - вудилище спінінгове "OPOSSUM UITRA JIG 1,80 м 0-8 г, спінінгова котушка JХ 2000 GEAR RATIO 5.5:1"; спінінговий набір в зборі - вудилище спінінгове "FIBER OPTIXCORE" модель "R2F3-TR66SPB" 1,98м 2,7-18г, спінінгову котушку "EUGENE EP 2000 GEAR RATIO 5.0:1"; пістолет пневматичний газобалонний "SAS PRO2022"№ НОМЕР_1 в комбінованому корпусі чорного із металу та пластику.
9. Речові докази:
- електричну дриль марки "ЗИМ" У-1600; подовжувач на котушці; акумулятор 45 АН; паяльник для пластикових труб марки "VORSKLA", спінінговий набір в зборі-вудилище спінінгове OPOSSUM UITRA JIG 1,80 м 0-8 г, спінінгова котушка JХ 2000 GEAR RATIO 5.5:1; спінінговий набір в зборі - вудилище спінінгове "FIBER OPTIXCORE" модель "R2F3-TR66SPB" 1,98м 2,7-18г, спінінгова котушка "EUGENE EP 2000 GEAR RATIO 5.0:1"; пістолет пневматичний газобалонний "SAS PRO2022" № НОМЕР_1 в комбінованому корпусі чорного із металу та пластику, що перебувають у кімнаті зберігання речових доказів ВП №1 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області, що за адресою: вул. Покровська 88, м. Житомир - повернути потерпілій ОСОБА_10 , як законному володільцю.
10. Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь держави процесуальні витратиза проведення судових товарознавчих експертиз в розмірі 4 775,40 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 40 копійок).
За наявності у неповнолітнього ОСОБА_6 підстав, передбачених в ч. 2 ст. 1179 ЦК України, стягнення процесуальних витрат в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з його матері ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання:АДРЕСА_1 ).
11. Стягнути з ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь держави процесуальні витратиза проведення судових товарознавчих експертиз в розмірі 4 775,40 грн (чотири тисячі сімсот сімдесят п'ять гривень 40 копійок).
За наявності у неповнолітнього ОСОБА_7 підстав, передбачених в ч. 2 ст. 1179 ЦК України, стягнення процесуальних витрат в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з його матері ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання:АДРЕСА_2 ).
12. Цивільний позов потерпілої ОСОБА_10 задовольнити частково.
13. Стягнути з ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користьОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 )
- 1000,00 грн моральної шкоди;
За наявності у неповнолітнього ОСОБА_6 підстав, передбачених в ч. 2 ст. 1179 ЦК України, стягнення завданої моральної шкоди в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з його матері ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса місця проживання:АДРЕСА_1 ).
14. Стягнути з ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_10 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 )
- 1000,00 грн моральної шкоди;
За наявності у неповнолітнього ОСОБА_7 підстав, передбачених в ч. 2 ст. 1179 ЦК України, стягнення завданої моральної шкоди в частці, якої не вистачає, або в повному обсязі підлягає з його матері ОСОБА_9 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса місця проживання:АДРЕСА_2 ).
15. В решті цивільного позову відмовити.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Черняхівський районний суд Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Головуючий суддя ОСОБА_18