Справа № 293/1488/24
Провадження № 2/293/58/2025
08 квітня 2025 рокуселище Черняхів
Черняхівський районний суд Житомирської області у складі судді Лось Л.В.,
за участі секретаря судового засідання Тишкевич К.Б.
представника позивача Божок Р.О. (в режимі відеоконференції)
позивача ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Черняхів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1
до ОСОБА_2
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирськоїт області
про позбавлення батьківських прав
Процесуальні дії по справі.
15.10.2024 ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 , за змістом якого просить:
позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16.10.2024 суд, у порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України, сформував запит засобами підсистеми ЄСІТС "Електронний суд" та отримав 16.10.2024 відповідь № 848339 з Єдиного державного демографічного реєстру, щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , де зазначена адреса реєстрації: с. Андріївка, Черняхівський район, Житомирська область.
Ухвалою від 22.10.2024 суд позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав залишив без руху та надав позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
30.10.2024 від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.10.2024 надійшла квитанція про сплату судового збору.
Ухвалою від 04.11.2024 суд прийняв позовну заяву до розгяду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 26.11.2024 .
Одночасно п.п. 4,5 цієї ухвали суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області та зобов'язав третю особу відповідно до положень ч. 5 ст. 19 СК України подати суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
Ухвалою від 26.11.2024, яка занесена до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав підготовче судове засідання на 23.12.2024.
04.12.2025 на виконання вимог ухвали суду від органу опіки та піклування виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшов висновок органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затверджений рішенням виконавчого комітету селищної ради від 28.11.2024 №143 (а.с.62,63).
Ухвалою від 23.12.2024, яка занесена до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 22.01.2025.
Ухвалою від 22.01.2025, яка занесена до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, оголосив перерву підготовчому судовому засіданні до 13.02.2025.
Одночасно вказаною ухвалою суд задовольнив клопотання представника позивача та в порядку ст. 84 ЦПК витребував у сімейного лікаря Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Черняхівської селищної ради Виговського І.М. відомості чи перебувають на обліку у сімейного лікаря діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; хто з батьків звертався за медичною допомогою до сімейного лікаря та супруводжував дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , 04.04.2013 до медзакладу; хто з батьків звертався до медзакладу для підписати декларацію для дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за період від дати укладення декларації.
27.01.2025 на виконання вимог ухвали суду від КНП "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Черняхівської селищної ради надійшла відповідь стосовно запитуваної інформації (а.с.170).
Ухвалою від 13.02.2025, яка занесена до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 10.03.2025.
Ухвалою від 13.02.2025 суд зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітніми дітьми- повернув заявнику на підставі ч. 3 ст. 194 ЦПК України.
Ухвалою від 10.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд відклав розгляд справи по суті на 25.03.2025.
Ухвалою від 25.03.2025, суд у задоволенні заяви ОСОБА_2 про відвід судді Лось Л.В. у справі №293/1488/24, відмовив.
Ухвалою від 25.03.2025, занесеною до протоколу судового засідання у порядку ч.5 ст. 259 ЦПК України, суд оголосив перерву у судовому засіданні до 08.04.2025.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання
В обґрунтування позову позивач зазначає, що з ОСОБА_2 (відповідач) перебувала у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Черняхівського районного суду Житомирської області від 11.07.2016 розірваний.
Від шлюбу мають двох спільних дітей: дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач пояснює, що відповідач має значну заборгованість зі сплати аліментів та з часу розлучення жодного разу не цікавився дітьми, які вони мають потреби, ніколи не був на батьківських зборах, жодного разу не приїжджав і не телефонував, щоб довідатись про них, не вітав їх з днем народження, не дарував подарунків до свят та до дня народження, не проводив з ними вільного часу чи дозвілля, не забезпечував відпочинку, не цікавиться їх матеріально - побутовими проблемами, рівнем розвитку. На переконання позивача така поведінка відповідача свідчить про неналежне виконання відповідачем батьківських обов"язків, що є підставою для позбавлення його таких.
Доводить, що перешкоди у спілкуванні з дітьми відповідачу не чинились жодного разу .
Зазначає, що така поведінка відповідача по відношенню до дітей є підставою для позбавлення його батьківських прав.
Позивач вказує, що сама утримує та забезпечує дітей, які мають всі належні умови для розвитку та проживання, забезпечення нормального фізичного розвитку та своєчасного медичного обстеження у сімейного лікаря.
Зважаючи на викладене, виходячи з інтересів дітей позивач просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач та її представник в судовому засіданні заявлений позов підтримали просили його задовольнити.
Позивач в судовому засіданні безпосередньо зазначила, що відповідач, як батько, життям дітей не цікавиться, ні моральної, ні матеріальної підтримки їм не надає. Діти, як батька, його не знають.
Представник позивача у додаткових поясненнях від 24.03.2025 та від 07.04.2025 зазначає, що факт ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов'язків підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема: довідкою №140 від 30.09.2024, виданою директором Андріївського ліцею Черняхівської селищної ради Валентиною Собченко, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , батько учнів ліцею ОСОБА_3 та ОСОБА_4 взагалі не приймає участі у вихованні дітей, жодного разу не з'являвся на батьківські збори, загальношкільні заходи та не цікавився навчанням та вихованням дітей; наявність заборгованості по аліментам; висновком органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав; показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 показами дітей.
При цьому звертає увагу суду на те, що відповідач за весь час розгляду справи в суді не надав суду жодних доказів виконання ним належним чином батьківських обов'язків відносно своїх дітей, а також у своїх же клопотаннях та запереченнях сам підтвердив факт відсутності з його боку ініціативи щодо спілкування, прояву батьківської турботи, піклування щодо дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а сам сам лише факт заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не свідчить про інтерес відповідача до дітей та реальне бажання змінити свою поведінку на краще та зауважує, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу спілкуватися з дитиною.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча і був своєчасно та належним чином повідомений про час та місце розгляду справи.
19.12.2024 від відповідача в порядку ст. 178 ЦПК України надійшов письмовий відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у позові.
Заперечуючи проти позову зазначає, що непорозуміння між батьками, заборгованість зі сплати аліментів та запис матір'ю дітей до лікаря не є підставаю для позбалення його батьківських прав.
Вказує, що позивач сама звернулась до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей разом із матір'ю, тим самим поклала на себе обов'язки відвідувати батьківські збори та водити дітей до лікарів, як і зазвичай матері виконують дані обов'язки. Позивачу відомо, що відповідач не проживає з нею та дітьми в одному населеному пункті, а в різних областях України, тому такі доводи позивача не підтверджують жодним чином невиконання ним батьківських прав та обов'язків щодо дітей.
Пояснює, що саме позивач чинить йому перешкоди у спілкуванні з дітьми, не дозволяє з ними бачитись, заблокувала його номер телефону.
Зазначає, що мав намір звернутися із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дітьми, проте через військовий стан у нього не було можливості в поданні такого позову, оскільки йому не відомо як часто він зможе прибуати в с. Андріївка Черняхівського району, зважаючи на його місце проживання.
Доводить, що не зважаючи на відносини, які склались між ним та позивачем з часу розлучення, він бере участь у вихованні дітей, через своїх батьків передає їм подарунки на новорічні та різдвяні свята, готує до школи, купуючи необхідні канцтовари. При зустрічі з дітьми у його батьків та дочкою, яка приїздить до його сестри у Київ на канікули, завжди дає їм кошти на їх особисті потреби, купує одяг.
Наявну заборгованість зі сплати аліментів не заперечив та пояснив, що така заборгованість утворилась через відсутність у нього постійного заробітку.
Відтак, уважає, що підстави позбавлення його батьківських прав відсутні.
У письмових поясненнях, які надішли до суду від 06.03.2025, відповідач зазначає, що наданий суду висновок органу опіки та піклування є протиправним, оскільки він не відповідає дійсності, оскільки при його складанні не вивчено повну та достовірну інформацію, яка необхідна для прийняття об'єктивного, неупередженого рішення, не досліджено документи та суть справи.
Пояснює, що у висновку відсутні думка дітей та проігноровано його пояснення як батька про вказані ним події, не вказано чим позбавлення батьківських прав буде відповідати інтересам дітей і в чому це проявляється.
Доводить, що такий висновок суттєво звужує його права на участь у вихованні дітей.
Повноважний представник третьої особи - органу опіки та піклування Черняхівської селищної ради, в судовому засіданні зазначила, що у висновку викладені правдиві відомості.
Пояснює, що під час засідання комісії батько дітей та діти були відсутні, думка дітей не з'ясовувалась. Із батьком дітей відбулось спілкування в телефонному режимі, а саме здійснено попередження про належне виховання дітей.
Зазначила, що питання про невиконання відповідачем батьківських обов'язків службою не досліджувалось. Позивач до служби у справах дітей з відповідною заявою про неналежне виконання батьком дітей батьківських обов'язків, не зверталась.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що з ОСОБА_7 були однокласницями, проживають в одному селі, часто спілкуються. Зі слів позивача, їй відомо, що батько дітей ні матеріально, ні фізично не займається вихованням дітей. Позивач старається забезпечити дітей усім необхідним самостійно.
Пояснила, що була присутня на кожному дні народженні дітей сторін, але батька на цих днях народженнях не було. Батько дітей рідко приїздить до своїх батьків у с. Андріївка, однак дітей не відвідує.
Зазначиа, що про факти притягнення батька дітей до відповідальності за невиконання ним батьківських обов'язків їй не відомо.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що є сестрою ОСОБА_7 та їй відомо, що відповідач участі у вихованні дітей не приймає, матеріально не допомагає, на дні народження дітей не приїздить, через своїх батьків інколи передавав солодощі.
Також показала, що відповідач має значну заборгованість по аліментам, зловживає спиртними напоями, відносить речі в ломбард.
Зазначила, що про факти притягнення батька дітей до відповідальності за невиконання ним батьківських обов'язків їй не відомо.
Вказала, що їй відомо про приїзд представників органу опіки та піклування за місцем проживання позивача, які надали позитивний висновок стосовно останньої як матері у вихованні та утриманні дітей.
Діти сторін в судовому засіданні пояснили, що мало спілкуються з батьком. Син ОСОБА_8 показав, що батько для нього як незнайомець. Дочка ОСОБА_9 зазначила, що з батьком бачилась в м. Києві влітку, батько її не ображає, влітку минулого року під час зустрічі у м. Києві давав їй кошти (одну тисячу гривень). Також пояснила, що мабуть не хоче спілкуватись з батьком.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Зважаючи що відповідач повідомлений належним чином та своєчасно, клопотань про відкладення розгляду справи суду не надійшло, суд дійшов висновку про розгляд справи без участі відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
В ході розгляду справи, суд відповідно до п. 4 ч. 5 ст.12 ЦПК України, створив сторонам всі умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ЦПК України.
У судовому засіданні від 08.04.2025 відповідно до ч.6 ст. 259, ст. 268 ЦПК України, суд оголосив скорочене (вступну та резолютивну частину) рішення суду.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 15.02.2011 відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за №262 (а.с.8);
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 11.04.2013 відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис за №777 (а.с.7).
Рішенням Черняхівського районного суду Житомрської області від 11.07.2016 у справі №293/576/16-ц шлюб між сторонами, зареєстрований 26.08.2010 відділом реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції, за актовим записом № 1271, розірваний (а.с.6).
Згідно довідки-розрахунку заборгованості зі сплати аліментів від 07.10.2024, наданої позивачем, з відповідача на підставі виконавчоли листа №293/163/23 від 15.06.2023, виданого Черняхівським районним судом Житомирської області, стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 гривень на кожну дитину , щомісячно, з урахуванням індексації відповідно до закону, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитну, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дітьми повноліття/заборгованість зі сплати аліментів за період з червня 2023 по вересень 2024 становить 62 800,00 грн (а.с.14).
Згідно із довідкою-розрахунком від 14.10.2024 заборгованість по аліментам за виконавчим листом №293/716/17 від 03.01.2018, виданого Черняхівським районним судом Житомирської області, станом на 09.06.2023 включно становить 15 014,87 грн (а.с.15).
Відповідно до листа Житомирського відділу державної виконавчої служби у Житомирському районі Житомирської області від 07.10.2024, адресованого на ім'я ОСОБА_1 , повідомлено про наявність відкритого виконавчого провадження №72092459 від 23.06.2023 з примусового виконання виконавчого листа №293/1522/22 від 15.06.2023, виданого Черняхівським районним судом Житомирської області, про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50 668,76 грн пені за просторочення сплати аліментів, із зазначенням про вживання державним виконавцем заходів, спрямованих на примусове виконання вказаного рішення відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження" (а.с.13).
Відповідно до копій наданих витягів з реєстру територіальної громади (Черняхівська територіальна громада) зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (позивач), та дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 є АДРЕСА_1 (а.с.10,11,12)
Згідно із довідкою Андріївського ліцею Черняхівської селищної ради, ОСОБА_2 батько учнів ліцею: ОСОБА_3 , учениці 8 класу та ОСОБА_4 учня 6 класу, участі у вихованні дітей не приймає, так як жодного разу не з'являвся на батьківські збори, загальношкільні заходи та не цікавився навчанням, та вихованням дітей.
Згідно листа-відповіді адміністрації КНП "ЦПМСД" Черняхівської селищної ради зазначено про те, що для підписання декларації дітей, зверталася мама, як довірена особа, ОСОБА_1 /дата підписання декларацій 26.11.2018 (а.с.170).
Відповідно до висновку органу опіки та піклування щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , відносно його малолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.63), затвердженого рішенням виконавчого комітету Черняхівської селищної ради від 28.11.2024 №143, є доцільним позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно його малолітніх дітей з урахуванням отриманих відомостей від матері дітей щодо відсутності участі батька дітей у їх вихованні та утриманні, обстежених умов проживання дітей, які є задовільними, наявної довідки ОСОБА_10 ліцею про те що батько дітей не цікавиться навчанням дітей, не відвідує батьківськи збори, відсутності можливості у проведенні бесіди з батьком дітей, який тривалий час за місцем реєстрації не проживає, проведеної бесіди під час засідання комісії з батьком дітей, який в телефонному режимі від 20.11.2024 заперечив проти позбавлення його батьківських прав відносно його дітей та озвучив, що колишня дружина перешкоджала у спілкуванні з дітьми, заперечень матері - ОСОБА_1 , стосовно перешкод у спілкуванні дітей з батьком та повідомленням про значну заборгованість зі сплати аліментів.
Позивач доводить, що відповідач нехтує своїми батьківськими обов'язками по відношенню до дітей, має значну заборгованість зі сплати аліментів, життям дітей не цікавиться, не приймає участі в їх освіті, не спілкується з ними, матеріальної допомоги не надає.
З метою захисту прав дітей, виходячи з їх інтересів, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Відповідач в ході судвого розгляду у відзиві та письмових поясненнях наголосив, що проти позбавлення його батьківських прав, доводить, що бажає спілкуватися з дітьми та спілкується з ними, бере участь у їх житті.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов'язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Стаття 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно постанови Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Статтею 150 Сімейного кодексу України закріплені обов'язки батьків по вихованню та розвитку дітей, у числі яких передбачені турбота про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя. Ухилення батьків від виконання своїх батьківських обов'язків є підставою для покладання на них відповідальності, установленої законом.
Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:
1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;
2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;
3) жорстоко поводяться з дитиною;
4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;
5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;
6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.
Тлумачення наведених норм права дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні й остаточні правові наслідки (втрата прав, заснованих на спорідненості) як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини у справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява N 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі "Мамчур проти України" (заява N 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У постанові Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 29 січня 2024 року у справі № 185/9339/21 (провадження № 61-8918сво23) також вказано, що тлумачення змісту пункту 2 частини першої статті 164 СК України дає можливість зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.
Подібні правові висновки щодо застосування відповідних норм СК України викладені у постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц, від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19 , від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19, від 04.04.2024 в справі № 553/449/20.
Отже, при вирішенні питання щодо позбавлення батьківських прав необхідно впевнитися не лише в невиконанні батьками обов'язків по вихованню, а також встановити, що вони ухиляються від їх виконання свідомо, тобто, що вони систематично, незважаючи на всі заходи попередження та впливу, продовжують не виконувати свої батьківські обов'язки.
Позбавлення батьківських прав відноситься до крайньої міри відповідальності, а це означає, що застосовується ця міра судом тоді, коли всі інші засоби впливу виявилися безрезультатними.
Жодної з цих обставин на час розгляду судом справи та ухвалення судового рішення не встановлено.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивач на підтвердження позовних вимог про позбавлення батьківських прав, посилається на те, що відповідач тривалий період часу не виконує своїх батьківських обов'язків по вихованню та утриманню дітей, не цікавиться їх життям, навчанням, здоров'ям, не спілкується з дітьми, має значу заборгованість зі сплати аліментів, проте доказів того, що така поведінка відповідача відносно дітей є свідомим нехтуванням ним своїми батьківськими обов'язками суду не надано та під час розгляду справи судом не встановлено.
Разом з тим суд зазначає, що факт наявності заборгованості зі сплати аліментів не є підставою для позбавлення батьківських прав.
Стосовно показів свідків, то суд критично їх оцінює, з підстав, що їх покази побудовані про обставини, які їм відомі саме зі слів позивача. А твердження про відсутність батька дітей за зареєстрованим місцем проживання не підтверджує факт ухилення від виконання ним батьківських обов'язків.
При цьому суд зазначає, що єдиним доказом на підтвердження ухилення батька від виконання батьківських обов'язків є довідка з навчального закладу дітей сторін, згідно з якими батько не приймає участі у їх шкільному навчанні.
Однак суд зауважує, що навіть приймаючи до уваги безумовну важливість освіти, життя дитини та участь батьків у житті дитини не обмежується лише сферою навчального процесу.
Крім того, позивач не довела та не надала суду доказів того , в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення батька по відношенню до них батьківських прав та доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачка від виконання батьківських обов'язків відносно дітей.
Позивачем не додано доказів притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за неналежне виконання батьківських обов"язків, доказів звернення до служби у справах дітей з метою вжити заходи щодо відповідача за неналежне виконання відповідачем батьківських обов"язків, доказів звернення до відповідних органів за свідоме ухилення від сплати аліментів, тощо.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Отже, вирішуючи спір про позбавлення батьківських прав, суд передусім повинен дати оцінку дотриманню якнайкращих інтересів дитини, що передбачає пошук і знаходження балансу між усіма елементами, які потрібні для ухвалення справедливого судового рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), які надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є винятковим заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати виключно після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
В ході розгляду справи відповідач ствердив, щомає бажання спілкуватися з дітьми, брати безпосередню участь у їх житті, та пояснив, що відсутність тривалих відносин з дітьми, а саме побачень за їх місцем проживання, пов'язані виключно з місцем його проживання та ситуацією в країні та відповідно з небажанням/забороною позивача давати спілкуватись з ними засобами зв'язку. Також наголошував, що з дочкою бачиться щоразу влітку, коли та приїздить на канікули до його сестри в м. Київ.
Приймаючи до уваги, що відповідач виявляє бажання піклуватися про дітей та судом не встановлено фактів умисного його ухилення від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дітей, вчинення ним будь-якого негативного психологічного тиску на дітей, спричинення їм будь-якої моральної чи фізичної шкоди, то суд не знаходить достатніх підстав, передбачених ст. 164 СК України для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейським судом з прав людини наголошено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
Аналізуючи вищевикладене, суд встановив, що ставлення відповідача до дітей не можна вважати зразковим чи належним.
Разом із тим, встановлені судом фактичні обставини справи не містять відомостей про те, що відносно відповідача застосовувалось попередження про необхідність зміни ставлення до виховання дітей, або, що на орган опіки та піклування покладався обов'язок здійснювати контроль за виконанням батьком батьківських обов'язків, або, що батько притягувався до відповідальності за неналежне виконання батьківських обов'язків.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач притягувався до кримінальної чи адміністративної відповідальності за неналежне виконання обов'язків стосовно дітей.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що батько дітей (відповідач) є особливо неблагонадійним та спілкування з ним буде суперечити інтересам дітей, а також доказів, які б безспірно свідчили про умисне ухилення відповідачем від виконання батьківських обов'язків відносно дітей, а також не обґрунтувала в чому полягає захист інтересів дітей шляхом позбавлення відповідача батьківських прав і яким чином це сприятиме захисту таких інтересів, що свідчить про відсутність правових підстав для позбавлення останнього батьківських прав.
Суд також уважажє за необхідне зазначити про те, що хоча період, протягом якого батько не підтримував контакту з дітьми тривав достатньо довго, зокрема, з сином, цей фактор сам по собі не може виключати можливість відновлення зв'язків між дітьми і їх біологічним батьком. Фактична повага до сімейного життя вимагає, щоб майбутні відносини між батьком і дитиною визначалися з урахуванням усіх важливих факторів, а не просто спливом часу.
Водночас суд також звертає увагу на те, що діти мають право на врахування їхньої думки і на те, щоб бути заслуханими з питань, що торкаються їх інтересів.
Зокрема, в силу того, як із спливом часу діти стають більш зрілими і здатними сформулювати свою думку, суди повинні належним чином враховувати їх погляди і почуття, а також їх право на повагу до їхнього особистого життя. Водночас їх погляди необов'язково залишаються незмінними, і їх заперечення, яким слід надавати належного значення, необов'язково є достатніми для того, щоб превалювати над інтересами батьків, особливо щодо того, що стосується регулярного спілкування зі своєю дитиною. Вочевидь право дитини на висловлення своєї думки не потрібно тлумачити як фактичне надання дітям безумовного права вето без аналізу будь-яких інших факторів або без проведення оцінки для визначення їхніх найкращих інтересів;
Суд уважає, що у даній справі надання батькові можливості відновити контакт з дітьми, з урахуванням встановлених обставин, не позначиться негативно на дітях. Надання батькові можливості спілкуватися зі своєю донькою та сином не поставить під загрозу благополуччя дітей, а навпаки сприятиме відновленню контактів з їх біологічним батьком і відповідатиме їх найкращим інтересам.
Стосовно зазслуханої думки дітей в судовому засіданні, яка полягала у ймовірному небажанні спілкувння з батьком, то суд зауважує, що озвучена думка дитини, а саме дочки, не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки її думка не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу малолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.
В ході розгляду справи відповідач ствердив, що не втратив інтересу до дітй, бажає спілкуватися з ними.
Суд також не виключає того факту, що з досягненням певного віку, змінюються умови розвитку дитини, міняються її життєві орієнтири, погляди та цінності, та в разі нормального спілкування між батьком та дітьми у комфортних для них умовах, позиція дітей також може зазнати змін.
Встановивши всі викладені вище обставини, суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять беззаперечних доказів винної поведінки та свідомого нехтування батьківськими обов'язками відповідачем, які б свідчили про ухилення від виховання дітей, що вказує на відсутність підстав для застосування крайнього заходу у вигляді позбавлення батьківських прав.
Що стосується висновку органу опіки про доцільність позбавлення батьківських прав, з огляду на положення частини 6 статті 19 СК України, суд з таким висновком не погоджується з огляду на таке.
Висновок органу опіки та піклування Черняхівської селищної ради не розкриває у повному обсязі, в чому саме проявляється невиконання відповідачем своїх батьківських обов'язків. У ньому не наведено підстав та доводів, які б вказували на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а лише зазначена констатація безспірних фактів, щодо проживання дітей з матір'ю та самостійного піклування нею про дітей. Висновок органу опіки і піклування не містить даних про проведену роботу цим органом по врегулюванню сімейної ситуації з метою спонукання батька до виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дітей, не містить інформації, що органом опіки та піклування встановлювалися фактичні обставини та дійсні причини ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків щодо виховання дочки та сина.
Висновок органу опіки і піклування про доцільність позбавлення батьківських прав не містить мотивованих відомостей щодо необхідності позбавлення батьківських прав відповідача, а отже не надає достатньо підстав для застосування такого крайнього заходу, як позбавлення батьківських прав.
Суд наголошує, що згідно зі ст. 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька/матері, так і для дитини.
Відповідно до ст. 19 СК України, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування (про доцільність чи недоцільність позбавлення батьківських прав), якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини
Відтак, висновок має рекомендаційний характер, а тому не може бути безумовною підставою для задоволення позову та позбавлення одного з батьків батьківських прав.
Суд вказує, що під час вирішення справи взагалі не пов'язаний висновками певних органів, експертів та оцінює докази за своїмвнутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні заявлених у справі доказів та обставин справи (ст. 89 ЦПК України). Жоден доказ, у тому числі і висновок органу опіки та піклування, не має для суду наперед встановленої сили.
Крім того, слід зауважити, що відповідно до частин 3 та 4 статті 155 Сімейного кодексу України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
При цьому, суд також звертає увагу відповідача, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні.
Отож твердження відповідача, що ті чи інши обов'язки покладаються саме на матір дітей, оскільки останні проживають саме з матір'ю, є хибними та суперечать головній меті інституту батьківства.
Ураховуючи наведене, суд уважає за необхідне попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання малолітніх дітей дочки ОСОБА_11 та сина ОСОБА_12 .
Водночас суд наголошує на тому, що відсутність реальних змін у поведінці відповідача, як батька щодо дітей протягом розумного строку після ухвалення судового рішення може стати підставою для ініціювання нового судового провадження про позбавлення його батьківських прав у майбутньому (постанова ВС у справі N 640/13989/19 від 24.08.2022 року).
Разом з тим, суд звертає увагу, що сімейні відносини мають «складний» характер, і сім'я може переживати як найкращі, так й найгірші часи. Суду завжди складно зробити висновок про те, що сімейні стосунки неможливо врятувати, і тому суд має позбавляти батьків такого шансу тільки в тому разі, якщо вони становлять реальну загрозу для благополуччя дитини. У цій справі подібні ризики відсутні. Простої бездіяльності з боку батька недостатньо для того, щоб зробити висновок про наявність виняткових обставин, за яких можливо позбавити його батьківських прав. Навіть якщо припустити, що саме бездіяльність батька призвела до розриву зв'язків між ним та дітьми, а не будь-яке ймовірне батьківське відчуження або психологічні маніпуляції над дитиною з боку матері, то ця обставина не є достатньою для позбавлення батька батьківських прав.
Особливо, коли батько наполегливо вказує, що він хоче спілкуватися та розвивати стосунки зі своїми дітьми.
Вказане узгоджується з висловленою позицією ВС від 04.04.2024 у справі №№ 553/449/20 у подібних правовідносинах.
На підставі викладеного, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів в обґрунтування позовних вимог, а також доказів на підтвердження винної поведінки батька та свідомого нехтування ним своїми батьківськими обов'язками щодо дітей, враховуючи найкращі інтереси дітей сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для позбавлення відповідача батьківських прав, тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, що мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
За викладених фактичних обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Роподіл судових витрат
У порядку ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 280-284,354,355 ЦПК України, суд
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Попередити ОСОБА_2 про необхідність змінити своє ставлення до виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач: ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 )
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Черняхівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (адреса місцезнаходження: майдан Рад,1, смт Черняхів, Житомирський район, Житомирська область, код ЄДРПОУ 04344156)
Повне рішення складено: 17.04.2025
Суддя Людмила ЛОСЬ