ЄУН: 336/1410/25
Провадження №: 3/336/1465/2025
14 квітня 2025 року суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Звєздова Н.С., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця, пориваючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч.1 ст.130, ч.5 ст.126 КУпАП,
30.01.2025 о 00.07 годині, в м. Запоріжжі по вул. Авраменка 6, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , не маючи права керування транспортними засобами відповідної категорії. Правопорушення вчинене повторно протягом року, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП на підставі постанови ЕНА 3534666 від 23.11.2024 року. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.1 «а» ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП.
Крім того, 30.01.2025 о 00.07 годині, в м. Запоріжжі по вул. Авраменка 6, водій ОСОБА_1 , керував транспортним засобом Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини роту, порушення мови та координації рухів). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та у медичному закладі у лікаря-нарколога відмовився. Вказаними діями ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою суду від 10.02.2025 справи об'єднані в одне провадження.
24.02.2025 адвокат Ларченко Ю.О. подала клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. 11.04.2024 адвокат ознайомлена за матеріалами справи.
В судове засідання ОСОБА_1 та його адвокат Ларченко Ю.О. не з'явилися, про розгляд справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутності особи, суд враховує практику Європейського суду з прав людини стосовно критеріїв розумних строків, поведінку особи (рішення у справах «Федіна проти України» від 02.09.2010 року, «Смірнова проти України» від 08.11.2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02.11.2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05.02.2004 року тощо), а також приймаючи до уваги рішення ЄСПЛ від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» яким наголошено, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, враховуючи принцип судочинства, зазначений в практиці Європейського Суду з прав людини, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд прийшов до висновку про розгляд справи на підставі наявних у справі даних і доказів.
Судом при розгляді даної справи також враховано позицію Верховного Суду відображену в п.34 постанови від 12.03.2019 року по справі №910/9836/18 де зазначено, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов'язком не тільки для держави, а й в осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти росії» від 05.02.2004 року).
Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність у судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи той факт, що ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи в суді, а також те, що судом були вжиті всі можливі засоби повідомлення останнього про розгляд справи, суд вважає, що неявка на судовий розгляд не має поважних причин та свідчить про ухилення від участі в судових засіданнях з метою створення штучних перешкод у розгляді справи, як обраний спосіб захисту. Тому суд не вбачає підстав в черговий раз відкладати розгляд справи, оскільки правопорушник за період перебування на розгляді суду матеріалів справи не скористався правами, наданими йому чинним законодавством, передбаченими статтею 268 КУпАП, не надав пояснень, заперечень щодо протоколу про адміністративне правопорушення, обставин справи й доказів на їх підтвердження, беручи до уваги той факт, що справи про адміністративні правопорушення, передбачені частиною 1 ст.130 КУпАП, не віднесено до таких, які підлягають розгляду за обов'язкової присутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, а тому, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності правопорушника, на підставі наявних документів, доданих до протоколів про адміністративне правопорушення.
Вивчивши надані матеріали, суд встановив, що ОСОБА_1 своїми діями порушив вимоги п.2.5 ПДР, а саме на вимогу поліцейського відмовився пройти в установленому законом порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння а місці зупинки ТЗ та у медичному закладі у лікаря-нарколога, чим вчинив правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно положень ст.245 КУпАП, завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є повне, всебічне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з вимогами ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Пунктами 1.3 та 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Положеннями п. 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції..
За керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Відповідно до п.2.1 «а» Правил дорожнього руху водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема, посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Порушення вимог даного пункту Правил дорожнього руху тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.2 ст.126 КУпАП.
Повторне протягом року вчинення особою порушень, передбачених ч.ч.2-4 ст.126 КУпАП тягне за собою адміністративну відповідальність за ч.5 ст.126 КУпАП,
Відповідно до ч.ч. 9, 10 ст. 15 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII, право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п. 8, 12 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу 1 цієї Інструкції, поліцейський пропонує на місці зупинки транспортного засобу пройти медичний огляд на виявлення стану сп'яніння або направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Поліцейськими вказані вимоги законодавства дотримані, запропоновано водію пройти медичний огляд, на що ОСОБА_1 відмовився від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу та і у лікаря-нарколога, означений факт визнаний самим водієм та зафіксований на відеозаписі.
Під час розгляду справи, порушень допущених працівниками поліції при його складанні судом не виявлено. Протокол про адміністративне правопорушення містить всі необхідні відомості, передбачені ст.256 КУпАП, та Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, яка затверджена наказом МВС №1395 від 07 листопада 2015 року.
Кодексом про адміністративні правопорушення визначено форму і основні елементи змісту рішення (постанови), що приймається в конкретній справі. В ній зокрема, повинні бути викладені всі обставини вчинення правопорушення, отримані на підставі сукупності досліджених доказів на обґрунтування наявності складу правопорушення та правильності його юридичної кваліфікації .
Відповідно до вимог ст.ст. 245, 280, 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, одним із завдань провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні а також інші обставини, які мають значення для справи.
Стаття 9 КУпАП передбачає винність діяння, як обов'язкову ознаку складу правопорушення.
Отже, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, оцінивши їх у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП, підтверджується наступними матеріалами справи:
- протоколами про адміністративні правопорушення, в яких правильно кваліфіковані дії та зафіксовано факт порушення ОСОБА_1 п.2.5 та 2.1 «а» ПДР України та вчинення правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1 ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП. Крім того, в протоколах відсутні зауваження водія;
- постановою ЕНА №3534666 від 23.114.2024 про притягнення водія за ч. 2 ст. 126 КУпАП;
- даними рапортів;
- направленням водія на огляд з метою виявлення стану сп'яніння та актом огляду;
- відеозаписом вчинення правопорушення, з якого суддею встановлення факт керування водієм ОСОБА_1 транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння та факт того, що останній керував транспортним засобом без водійського посвідчення.
Щодо письмових пояснення водія стосовно того, що він начебто не керував ТЗ та перебував на пасажирському сидінні, то суд відкидає вказане, оскільки на 12хв. 50сек. працівник поліції зазначає, що водій пересів на пасажирське сидіння ТЗ. Окрім того, з відеозапису встановлено, що пасажир, який перебував разом з ОСОБА_1 , не заперечував факт керування ТЗ саме водієм ОСОБА_1 і під час спілкування з працівниками поліції вказаний факт не підтвердив. А тому суд розцінює письмові пояснення водія ОСОБА_1 щодо того, що він перебував на пасажирському сидінні та не керував ТЗ, як спосіб захисту уникнути відповідальність.
Обставин, які б спростовували дані, що містяться в матеріалах адміністративної справи, з урахуванням наявних у справі доказів, судом не встановлено.
Підстав, що виключають адміністративну відповідальність, згідно ст. 17 КУпАП, у справі не встановлено. Терміни притягнення до адміністративної відповідальності не збігли.
Постанова судді згідно ст.283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (частина перша статті 9 КУпАП).
Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Згідно положень ст.23 КУПАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.
Згідно зі ст.33 КУпАП, суд при накладенні стягнення враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Обставин, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність судом не встановлені.
Санкції ч.5 ст.126 КУпАП передбачають накладення стягнень у виді оплатного вилучення транспортного засобу і конфіскацію транспортного засобу відповідно.
Згідно зі ст.29 КУпАП, конфіскований може бути лише предмет, який є у приватній власності порушника.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 не є власником автомобіля, яким він керував, а тому підстав для його конфіскації у суду немає.
Враховуючи вище викладене, характер вчинених адміністративних правопорушень, особу правопорушника, який декілька разів притягався до адміністративної відповідальності, відсутність заперечень на обставини, зазначені у протоколах, а також ступеня вини особи, суд вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 , враховуючи положення ст.36 КУпАП, адміністративне стягнення за більш тяжке правопорушення, у вигляді штрафу у розмірі двох тисяч чотириста неоподатковуваних доходів громадян, що становить 40 800,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на п'ять років та без оплатного вилученням транспортного засобу.
Відповідно до ст.40-1 КУпАП, судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Керуючись ст.ст. 23, 33, 36, 126, 130, 283, 284 КУпАП, суддя -
Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.1. ст.130 та ч.5 ст.126 КУпАП, та, на підставі ст.36 КУпАП, призначити остаточне адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень в дохід держави (Адміністративні штрафи у сфері дорожнього руху: Отримувач коштів: ГУК у Зап.обл./Зап.обл./21081300; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37941997; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Код банку отримувача (МФО): 899998; Рахунок отримувача: UA708999980313000149000008001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300) з позбавленням права керування транспортними засобами на строк п'ять років та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у сумі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок в дохід держави (Стягувач: Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106; Призначення платежу: Судовий збір на користь держави).
Відповідно до вимог ст.ст. 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України, за винятком штрафу, що стягується на місці вчинення правопорушення, якщо інше не встановлено законодавством України.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя: Н.С. Звєздова
Строк пред'явлення виконавчого документа «____»_____________ 20___р.
Постанова набрала законної сили «____»_____________ 20___р.
Дата видачі постанови «____»_____________ 20___р.