с-ще Новомиколаївка
Іменем України
17 квітня 2025 рокуСправа № 468/1742/24
Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Гасанбекова С.С. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу
за позовом:товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс»
до:ОСОБА_1
про:стягнення заборгованості.
24 жовтня 2024 року до Новомиколаївського районного суду Запорізької області надійшов вищезазначений цивільний позов, направлений за підсудністю ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 17.09.2024, в якому позивач просить суд:
- поновити строк позовної давності для подання позову до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором № 737260 від 26.03.2019;
- стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ідентифікаційний код 38750239) заборгованість за кредитним договором № 737260 від 26.03.2019 у загальному розмірі 37363,53 грн., яка складається з: суми заборгованості - 25102,00 грн., суми інфляційних втрат - 9999,03 грн., суми 3% річних - 2262,50 грн.;
- стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» (ідентифікаційний код 38750239) судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу.
Ухвалою суду від 28.10.2025, після отримання судом інформації про зареєстроване місце проживання відповідача, було відкрито провадження у справі, встановлено строки для подання відзиву, відповіді на відзив і заперечень та вирішено провести розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив таке.
26.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем було укладено договір про надання фінансового кредиту № 737260.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (змінено назву на ТОВ «Він Фінанс») було укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за договором про надання фінансового кредиту № 737260 від 26.03.2019, за яким ТОВ «Він Фінанс» набуло прав кредитора до відповідача.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення Договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 25102,00 грн., а саме: сума основного боргу - 7000,00 грн., сума процентів - 3780,00 грн., сума прострочених процентів - 10962,00 грн., сума штрафів - 3360,00 грн.
Позивачем на суму заборгованості відповідача за договором про надання фінансового кредиту № 737260 від 26.03.2019 в розмірі 25102,00 грн., також, було нараховано 3% річних в розмірі 2262,50 грн. та інфляційні втрати в розмірі 9999,03 грн.
Виходячи з наведеного, позивач просив задовольнити позов.
Відповідач у строк, встановлений судом, не надав відзиву на позов, а також не надіслав до суду будь-яких заяв чи клопотань.
Клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін учасники справи на заявили.
Відповідно до ст. 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Отже, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності не підлягає розгляду, оскільки відповідачем не було заявлено про застосування позовної давності.
Згідно з ч. 2 ст. 279 ЦПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з наведених норм ЦПК України, враховуючи відсутність будь-яких клопотань сторін, судом вирішено продовжити розгляд даної справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.
З огляду на викладене, суд також не вбачає підстав, передбачених ч. 4 ст. 223 та ч. 1 ст. 280 ЦПК України, для заочного розгляду справи, який може проводитися лише у випадку розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини цивільної справи, дослідивши наявні в справі докази в їх сукупності,
встановив:
26.03.2019 між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту № 737260.
Відповідно до розрахунку заборгованості (станом на дату відступлення прав вимоги), підписаного директором ТОВ «Авентус Україна» Довгалем В.В., загальна заборгованість відповідача за договором № 737260 від 26.03.2019 становить 25102,00 грн., проте у розрахунку не зазначено дати його складання, а також найменування нового кредитора.
До позовної заяви додано розрахунок суми заборгованості за кредитним договором №737260 від 26.03.2019, інфляційних втрат та 3% річних за період з 22.05.2021 до 22.05.2024, непідписаний будь-якою особою, згідно з яким сума основного боргу становить 25102,00 грн., інфляційні втрати - 9999,03 грн., 3% річних - 2262,50 грн., а всього - 37 363,53 грн.
ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» змінило найменування на ТОВ «Він Фінанс», що підтверджується протоколом № 1706 загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» від 25.07.2024 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Він Фінанс» від 26.07.2024 № 140801500422.
12.04.2018 між ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (фактор) та ТОВ «Авентус Україна» (клієнт) було укладено договір факторингу № 1, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (п. 2.1). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання ними відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1). Всі суми, що наводяться в реєстрі прав вимог, зазначаються в Національній валюті України - гривні, станом на дату підписання сторонами такого реєстру прав вимог (п. 4.2).
Проте, позивачем до позовної заяви не додано оригіналу чи копії реєстру прав вимог до договору факторингу № 1 від 12.04.2018, або витягу з нього, яким би підтверджувався перехід прав вимоги за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 26.03.2019 № 737260 від ТОВ «Авентус Україна» до ТОВ «Він Фінанс».
Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову, суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 статті 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, тобто норми про договір позики.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Частиною 1 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно зі ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Боржник, який прострочив зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливості виконання, що випадково настало після прострочення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, на підставі ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший процентів не встановлений договором або законом.
На підставі ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, відсутність у боржника відповідних коштів.
Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Позивач не надав суду належного та допустимого доказу набуття ним права вимоги до відповідача за договором про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 26.03.2019 № 737260 на підставі договору факторингу № 1 від 12.04.2018, а саме реєстру прав вимог. Посилання на наявність такого реєстру прав вимог відсутнє і у позовній заяві.
Водночас, договір факторингу № 1 від 12.04.2018 без реєстру прав вимог, не є достатнім доказом набуття позивачем права вимоги до відповідача, оскільки його укладено раніше за договір про надання коштів у позику на умовах споживчого кредиту від 26.03.2019 №737260.
З огляду на викладене, суд визнає позов необґрунтованим і таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.
За правилами ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1), інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2).
Отже, понесені позивачем судові витрати не підлягають стягненню з відповідача у зв'язку з відмовою у задоволенні позову.
Документально підтверджені судові витрати, понесені відповідачем, у справі відсутні.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 319 ЦПК України, суд
вирішив:
1. В задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс» до ОСОБА_1 - відмовити повністю.
2. Реквізити учасників справи:
- позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Він Фінанс», вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, м. Київ, 04112, ідентифікаційний код: 38750239;
- відповідач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Запорізького апеляційного суду.
Повне судове рішення складено 17 квітня 2025 року.
Суддя С.С. Гасанбеков