адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
17.04.2025 Справа № 917/189/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Фермерського господарства "Данелейко І.І.", с. Дем'янівка, Семенівський р-н, Полтавська обл., 38223
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул.Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010
про стягнення 55 920,00 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Фермерське господарство "Данелейко І.І." просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" 55 920,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 26.10.2021 року між сторонами Договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 2610-3сем/т.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази : копія Договору продажу нафтопродуктів по одноразових відомостях № 2610-3сем/т від 26.10.2021; копія рахунку - фактури №СЕ000000084 від 27 жовтня 2021 року; копія довіреності №1 від 01.11.2021 року; копія платіжного доручення від 28.10.21 №331; копії паливних талонів; копія претензії від 26.11.2024; докази отримання відповідачем претензії від 26.11.2024 (трекінг поштових відправлень Укрпошти).
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
29.01.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "Данелейко І.І." до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення 55 920,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного 26.10.2021 року між сторонами Договору продажу нафтогазопродуктів по одноразових відомостях № 2610-3сем/т.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025 року справу № 917/189/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 17.02.2025 у справі № 917/189/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Після відкриття провадження у даній справі суд встановив наявність підстав для залишення позовної заяви без руху та ухвалою від 25.03.2025 року залишив позовну заяву без розгляду, встановивши строк та спосіб усунення виявлених недоліків.
26.03.2025 року до суду від позивача надійшла заява (вх. № 4082) про усунення недоліків позовної заяви на виконання вимог ухвали суду від 25.03.2025 року про залишення позовної заяви без руху, недоліки усунено в строк та спосіб, встановлений судом.
Суд ухвалою від 07.04.2025 продовжив розгляд справи № 917/189/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 17.02.2025, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 14.01.2025 вважається врученою відповідачу 21.01.2025 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно з п.2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, відповідач на вимогу ч.6 ст.6 ГПК України з 18.10.2023 зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, чого останнім зроблено не було. Отже, судове рішення від 17.02.2025 не було вручено відповідачу в електронній формі шляхом його направлення до електронного кабінету, оскільки останній не виконав свій обов'язок щодо реєстрації електронного кабінету у строк визначений законом.
Неотримання відповідачем поштової кореспонденції за місцем офіційної реєстрації (ухвали від 17.02.2025), невиконання відповідачем обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету своєчасно, свідчать про те, що відповідачем не вживались заходи, щоб дізнаватись про стан існуючих судових проваджень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
26.10.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - Продавець) та фермерським господарством "ДАНЕЛЕЙКО І.І." (далі - Покупець) було укладено Договір продажу нафтопродуктів по одноразових відомостях № 2610-3сем/т (далі - Договір, а.с. 12).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- продавець продає партію нафтогазопродуктів по одноразовим відомостям талонам (талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС/АГЗП Продавця фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначенні на ньому), іменовані надалі «Товар», а Покупець оплатити і прийняти «Товар» на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1 Договору);
- кількість Товару визначає Покупець на суму грошових коштів передбачених кошторисом, та відпущених одноразових відомостей на нафтогазопродукти по видатковій накладній Продавця ( п. 2.1. Договору);
- продаж товару здійснюється по одноразових відомостях (талонам) встановленого зразка в кількості і асортименті, згідно з наданим Покупцем і узгодженим з Продавцем замовленням (п 3.1. Договору);
- Товар вважається наданий Продавцем і прийнятим Покупцем з моменту підписання Сторонами видаткової накладної (п. 3.4. Договору);
- ціна на Товар визначається в гривнях на час відпуску Товару, з урахуванням можливого зменшення суми грошових коштів визначеними правилами (положенням), які застосовуються Продавцем в залежності від кількості придбаного Товару Покупцем. В ціну Товару закладена вартість зберігання та видачі нафтогазопродуктів на АЗС/АГЗП. Ціна вказується в накладних і рахунках фактурах, які є невід'ємною частиною цього Договору (п. 4.1. Договору);
- Покупець зобов'язаний провести оплату за Товар на підставі рахунку-фактури, видаткової накладної виписаних Продавцем у відповідності до погодженого сторонами асортименту, кількості, ціни і вартості Товару. Оплата за Товар, який переданий за даним Договором, повинна бути здійснений протягом 30 (тридцяти) банківських днів з дати підписання видаткової накладної (п. 4.5. , 4.6. Договору);
- термін дії Договору - з моменту його підписання обома Сторонами і діє до 31 грудня 2021 року (п.9.1. Договору).
Відповідно до рахунку - фактури №СЕ000000084 від 27 жовтня 2021 року вартість дизельного пального (талон) ДП 10л, 21 у кількості 200 літрів складає 46 600,00 грн без ПДВ, 55 920,00 грн разом з ПДВ (а.с. 13).
01.11.2021 ФГ "Данелейко І.І. " надано ОСОБА_1 довіреність №1 на отримання від ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" цінностей (дизельне пальне) у кількості 2000 літрів за рахунком №СЕ000000084 від 27 жовтня 2021 року (а.с. 14).
28.10.2021 ФГ "Данелейко І.І. " платіжним дорученням № 331 на підставі рахунку - фактури №СЕ000000084 від 27 жовтня 2021 року була проведена оплата за дизельне пальне (талон) в розмірі 55 920,00 грн (копія наявна у матеріалах справи, а.с. 15).
В порушення умов Договору відповідач не виконав положень п.1.1. та 3.1. Договору та не поставив нафтопродукти позивачу на загальну суму 46 600,00 грн (без ПДВ), 55 920,00 грн (з ПДВ).
Позивач зазначає, що станом на 27.01.2025 року у його володінні знаходяться 200 талонів на нафтопродукти : дизельне паливо ДП-Л (3) - Європ5-ВО 20л на 2000 літрів на суму 55 920,00 грн.
З початком повномасштабного вторгнення російської федерації в Україну, відповідач не здійснює закупівлю нафтопродуктів для їхнього подальшого продажу через мережу автозаправних станції в Полтавській та Харківській областях, що є наслідком дії арешту грошових коштів на рахунках підприємства, накладеного ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 10.03.2022 (справа № 552/991/22) та ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.05.2022 (справа № 757/11179/22-к).
Враховуючи те, що станом на даний час в м. Полтава та в інших регіонах України не працює жодна АЗС/АГПЗ відповідача, то позивач не має змоги отримати нафтопродукти.
27.11.2024 позивач направив на адресу відповідача претензію, в якій вказав на порушення відповідачем умов Договору та просив передати партію нафтопродуктів (Дизельне пальне ДП в кількості 2000 літрів) по одноразовим відомостям - талонам або повернути позивачу суму оплати за непоставлений товар в розмірі 55 920 грн за Договором № 2610-3сам/т від 26.10.2021.
Претензія від 27.11.2024 отримана відповідачем 03.12.2024, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією тренінгу відправлень Укрпошти.
За даними позивача, на дату звернення з цим позовом до суду відповіді на претензію від відповідача не надходило, партія нафтопродуктів (Дизельне пальне ДП в кількості 2000 літрів) по одноразовим відомостям - талонам позивачу не передано, кошти за непоставлений товар в розмірі 55 920 грн за Договором позивачу не повернуто.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 55 920,00 грн заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 26.10.2021 року Договору № 2610-3сем/т (основний борг).
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 662, ст. 663 ЦК України не поставив позивачу товар у встановлені у Договорі поставки строки, суму передоплати не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно квитанції про сплату № A5LS-2RRE-FT4E від 27.01.2025 позивач сплатив судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. Зарахування судового збору у розмірі 2 422,40 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 32).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", (вул.Чумацький шлях, 62 (Половки, 62), м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Фермерського господарства "Данелейко І.І." (с. Дем'янівка, Семенівський р-н, Полтавська обл., 38223, код ЄДРПОУ 35304685) 55 920,00 грн заборгованості та 2 422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
3. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 17.04.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик