65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"17" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/1472/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М., розглянувши матеріали заяви Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-572/25 від 15.04.2025), подану по справі №916/1472/25,
за позовом: Заступника керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1,) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, пл. Біржова (Думська), 1; код ЄДРПОУ 26597691)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Захисників України (1 Травня), буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697);
про стягнення 5 847 761,29 грн., -
Суть спору: 15.04.2025 до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява (вх.№1508/25) Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси в інтересах держави в особі Одеської міської ради до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Одеської міської ради грошові кошти в розмірі 5 847 761,29 грн., з яких 4 837 013,40 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, 227 973,99 грн - 3 % річних та 782 773,90 грн - інфляційне нарахування.
В обґрунтування позовних вимог Керівник Малиновської окружної прокуратури міста Одеси вказує, що на підставі дозволу на виконання будівельних робіт №ОД012201112734 від 12.11.2020 виданого Управлінням Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради ТОВ "КОПЛІОН" здійснено будівництво об'єкта, а саме: «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Профспілкова, 9-А, перша черга», на підставі сертифікату готовності об'єкту до експлуатації за №ОД122230817319 від 28.08.2023, засвідчено його готовність до експлуатації. Однак, як було встановлено прокурором, ТОВ "КОПЛІОН", в порушення вимог чинного законодавства, не було сплачено на користь Одеської міської ради внесок пайової участі в розмірі - 4 837 013,40 грн., у зв'язку з чим прокурор також просить стягнути 3 % річних та інфляційні втрати що нараховані на суму заборгованості.
Одночасно із позовною заявою до суду надійшла заява про забезпечення позову (вх.№2-572/25 від 15.04.2025), у якій прокурор просить:
- накласти арешт на грошові кошти, що належать ТОВ «КОПЛІОН» як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову та належатимуть ТОВ «КОПЛІОН» у межах суми позовних вимог на загальну суму 5 847 761,29 грн.; ТОВ «КОПЛІОН» у межах ціни позову 5 847 761,29 гривень, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.
В якості обґрунтування вимог заяви, прокурор зазначає, що, предметом вказаного позову є вимога прокурора про стягнення з Відповідача на користь Позивача безпідставно збережених коштів пайової участі, 3 % річних та інфляційних втрат за несвоєчасне виконання зобов'язання, у розмірі 5 847 761,29 грн, у зв'язку з будівництвом об'єкта: «Нове будівництво житлового будинку за адресою: м. Одеса, вул. Профспілкова, 9-А, перша черга».
Необхідність вжиття заходів забезпечення позову, на думку прокуратури зумовлена обґрунтованим припущенням, що з урахуванням предмета спору невжиття таких заходів також може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог прокурора, чим фактично буде нівельована функція судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів.
Також прокурор вказує, що що накладення арешту як на кошти, так і на майно Відповідача в даному випадку у межах заявлених позовних вимог (5 847 761,29 грн.) не матиме наслідком подвійного забезпечення позовних вимог (і за рахунок коштів, і за рахунок майна), і не суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Окрім того прокурор вважає, що у випадку недостатності коштів на банківському рахунку позивач матиме реальну гарантію того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.
Враховуючи викладене, прокурор стверджує, що забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ «КОПЛІОН», які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 5 847 761,29 грн. є адекватним способом захисту можливих порушень охоронюваних законом інтересів на користь Одеської територіальної громади м. Одеса в особі позивача при виконанні судового рішення у випадку задоволення позовних вимог.
Також на виконання п.6 ч. 1 ст. 139 ГПК України, прокурор повідомляє, що пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову відсутні, оскільки запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-572/25 від 15.04.2025), господарський суд вважає, що вказана заява підлягає задоволенню з наступних підстав:
Згідно зі статтею 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Як вбачається з ч. 4 ст. 137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
При цьому обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
Обрання належного, відповідного предмету спору заходу забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Верховний Суд у постанові від 09.04.2024 у справі № 917/1610/23 відзначив, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
У постанові Верховного Суду у складі суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22, зроблено висновок, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Так, виконання в майбутньому судового рішення у даній справі за позовом про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.
Адекватність такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах ціни позову полягає у тому, що такі дії забезпечать реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову.
Також у зазначеній постанові від 03.03.2023 у справі №905/448/22 Об'єднана палата суддів Касаційного господарського суду вказала, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Предметом позову в даній справі є вимога про стягнення з ТОВ "КОПЛІОН" грошових коштів в розмірі 5 847 761,29 грн., з яких 4 837 013,40 грн. - заборгованість зі сплати пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Одеси, 227 973,99 грн - 3 % річних та 782 773,90 грн - інфляційне нарахування, а отже виконання в майбутньому судового рішення у цій справі, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач, до якого заявлені вимоги майнового характеру, необхідну суму грошових коштів для виконання рішення у разі задоволення позову, тобто, за висновком суду, застосування заходу забезпечення позову, обраного прокурором, безпосередньо пов'язано із предметом позову.
Таким чином, суд вважає що заява Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову поданого в інтересах держави в особі Одеської міської ради, підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 144 ГПК України, ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Згідно із п. 5 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначається, зокрема, резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень.
Отже, судове рішення повинно містити резолютивну частину, в якій було б чітко, без будь якої невизначеності або непорозуміння, викладено рішення, обов'язки чи накази, ухвалені судом. Нечітке рішення, яке можна тлумачити по різному, підриває ефективність та надійність судового процесу.
У пункті 28 рішення Європейського суду з прав людини від в справі «Антонюк проти України» (заява № 17022/02) зазначено, що відповідальність держави за виконання судових рішень щодо приватних осіб зводиться до участі державних органів у виконавчому провадженні.
Європейський суд з прав людини, у цій справі враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Також відповідно до пунктів 53-54 зазначеного Висновку, будь-який присуд, що міститься в судовому рішенні або виданий на його підставі, повинен бути викладений зрозумілою й недвозначною мовою так, щоб його можна було ввести в дію або, коли йдеться про судовий наказ, виконати чи здійснити встановлену виплату. Згідно з тлумаченням Європейського суду з прав людини право на справедливий суд, закріплене в статті 6 Конвенції, означає не тільки те, що судове рішення повинно бути ухвалено в розумні строки, а й те, що воно повинно бути - коли це доречно - таким, яке можна ефективно виконати на користь сторони, яка виграла справу. Дійсно, Конвенція передбачає не теоретичний захист прав людини, а має на меті гарантувати максимальну практичну ефективність цього захисту.
Як вже було зазначено, згідно з висновками Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів.
Однак в зазначеній справі Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за результатом розгляду касаційної скарги, виклала резолютивну частину такими чином, що заходи забезпечення позову були вжиті шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належить відповідачу, які знаходяться на всіх рахунках відповідача в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить відповідачу, у межах суми позову.
Щодо накладення арешту на нерухоме майно ТОВ "КОПЛІОН", суд вважає за доцільне викласти формулювання, наведене в прохальній частині заяви у відповідність до постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №905/448/22.
При цьому, суд зауважує, що відображення такого формулювання заходу забезпечення, сприятиме його належному виконанню та не змінює суті заявлених заходів забезпечення позову.
Також суд вказує, що відповідач не обмежений в праві звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість нерухомого майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України. Крім того, заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права володіти та користуватися належним йому майном, з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України.
Окремо суд зазначає, що положенням ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачається можливість вирішення судом питання щодо зустрічного забезпечення.
Частинами 1 та 4 ст.141 ГПК України, встановлено, що суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Питання застосування зустрічного забезпечення вирішується судом в ухвалі про забезпечення позову або в ухвалі про зустрічне забезпечення позову. Якщо клопотання про зустрічне забезпечення подане після застосування судом заходів забезпечення позову, питання зустрічного забезпечення вирішується судом протягом десяти днів після подання такого клопотання.
Оскільки на теперішній час у суду відсутня інформація з приводу можливих збитків відповідача та їх розміру, правові передумови для зустрічного забезпечення наразі не вбачаються. Разом з тим, ТОВ "КОПЛІОН" не позбавлене права подати до суду відповідне клопотання, яке підлягає розгляду протягом строків, встановлених ст.141 ГПК України.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Керуючись ст.ст.136-137, 140, 144, 234 ГПК України, суд
1.Заяву Керівника Малиновської окружної прокуратури міста Одеси про забезпечення позову (вх.№2-572/25 від 15.04.2025), подану по справі №916/1472/25 - задовольнити.
2.Вжити заходи забезпечення позову по справі №916/1155/25, шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Захисників України (1 Травня), буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697) які знаходяться на всіх рахунках Товариства в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на нерухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Захисників України (1 Травня), буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697), у межах суми позову - 5 847 761,29 грн.
Стягувачем за цією ухвалою є: Керівник Малиновської окружної прокуратури міста Одеси (65091, м. Одеса, вул. Головківська, буд. 1)
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОПЛІОН" (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Захисників України (1 Травня), буд. 1-Г; код ЄДРПОУ 30697697).
Ухвала суду набирає законної сили 17.04.2025 та може бути оскаржена в порядку ст.256 ГПК України.
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання в строки, встановлені Законом України «Про виконавче провадження».
Суддя Невінгловська Юлія Михайлівна