65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про повернення позовної заяви
"17" квітня 2025 р. м. Одеса № 916/1055/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
дослідивши матеріали позовної заяви за вх. № 1083/25 від 20.03.2025
за позовом: ОСОБА_1
до відповідачів: 1) ОСОБА_2
2) ОСОБА_3
3) ОСОБА_4
про внесення змін до статуту та видалення установчого договору
ОСОБА_1 звернувся із позовною заявою від 17.03.2025 (вх. № 1083/25 від 20.03.2025) до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-1».
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 31.03.2025 вищевказану заяву залишено без руху; встановлено ОСОБА_1 строк для усунення недоліків позовної заяви протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали суду шляхом: визначення процесуального статусу зазначених осіб у позові з урахуванням положень ст. ст. 41, 45 ГПК України; вказівки позовних вимог (матеріально-правові вимоги, стосовно яких позивач просить прийняти судове рішення), які мають бути визначені чітко і безумовно, із зазначенням їх змісту: способу (способів) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інших способів (способу) захисту прав та інтересів, які не суперечать закону і які позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; викласти обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини, а також вказати правові підстави позову; зазначення адреси відповідача ОСОБА_4 у відповідності до доданих документів; зазначення відомостей щодо: вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; зазначення попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; надання підтвердження позивачем про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; надання належних доказів надсилання копії позовної заяви та копії доданих до неї документів відповідачам; надання доказів сплати судового збору у розмірі за кожну вимогу немайнового характеру 3028 грн., а у разі, якщо їх заявлено дві, то сума судового збору становить 6056 грн.; надання належним чином засвідчених копій документів, доданих до позовної заяви; надання належним чином засвідченого перекладу українською мовою документів, що додані до позовної заяви.
Ухвала суду від 31.03.2025 про залишення позовної заяви отримана 02.04.2025, про що свідчить відмітка про її вручення, зазначена у рекомендованому повідомленні.
Тобто, останнім днем строку на усунення недоліків позовної заяви відповідно до ухвали суду від 31.03.2025 є 14.04.2025.
ОСОБА_1 надано відповідь від 08.04.2025 (вх. № 11252/25 від 08.04.2025) на ухвалу від 31.03.2025.
Розглянувши заяву на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, суд констатує, що до неї не додано доказів на підтвердження усунення заявником всіх недоліків, встановлення яких судом в ухвалі від 31.03.2025 обумовило залишення заяви без руху.
Ч. 3 ст. 162 ГПК України передбачено, що позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
У відповіді на ухвалу вказано: від потерпілого ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 41 ГПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Ч. ч. 1, 2, 3, 4 ст. 45 ГПК України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, до яких пред'явлено позовну вимогу.
Таким чином, ані у позовній заяві, ані у відповіді на ухвалу не визначено процесуального статусу осіб з урахуванням положень ст. ст. 41, 45 ГПК України.
У відповіді на ухвалу вказано, що місцезнаходження ОСОБА_4 йому не відоме, тоді як з доданих ОСОБА_1 до позовної заяви документів вбачається, що така інформація наявна (установчий договір про створення і діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-1», Статут Товариства з обмеженою відповідальністю «Нива-1», позовна заява від 15.02.2011).
Таким чином, недолік позовної заяви щодо зазначення адреси відповідача ОСОБА_4 у відповідності до доданих до неї документів не усунено.
Ані відповідь на ухвалу, ані позовна заява не містять відомостей щодо вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися.
У відповіді на ухвалу вказано, що письмовими доказами є: статут та установчий договір; протокол № 3 від 19.05.2003; позовна заява ОСОБА_2 від 15.02.2011; рішення господарського суду від 04.05.2011; постанова апеляційного господарського суду від 02.08.2011; витяг з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців; відомість з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Тобто, ані позовна заява, ані відповідь на ухвалу не містять відомостей щодо зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Ч. 1 ст. 164 ГПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, які підтверджують направлення іншим учасникам справи копій позовної заяви і доданих до неї документів з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 ст. 172 ГПК України позивач, особа, яка звертається з позовом в інтересах іншої особи, зобов'язані до подання позовної заяви надіслати учасникам справи її копію та копії доданих до неї документів листом з описом вкладення. Таке надсилання може здійснюватися в електронній формі через електронний кабінет з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 7 ст. 42 ГПК України якщо цим Кодексом передбачено обов'язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в іншого учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Таким чином, ч. 1 ст. 172 ГПК України визначає обов'язок позивача надіслати учасникам справи копію позовної заяви і доданих до неї документів листом з описом вкладення та допускає можливість виконання цього обов'язку в електронній формі через електронний кабінет.
Такі приписи мають на меті забезпечення як конституційних засад рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін (п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України), так і аналогічних положень статей 7, 13 ГПК України.
Ч. 2 ст. 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, а також змагальність сторін та свободу в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язком суду є забезпечення основних засад (принципів) господарського судочинства, зокрема, таких, як рівність усіх учасників справи перед законом і судом, змагальність сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Ненаправлення іншій стороні копій позовної заяви і доданих до неї документів порушує право відповідача знати про судове провадження, брати в ньому участь та доводити суду свою позицію на рівних умовах з позивачем.
З сукупного аналізу наведених вище норм слідує, що належними доказами надіслання відповідачу копій позову з додатками є докази відправлення їх листом з описом вкладення з поіменним переліком документів на адресу місцезнаходження відповідача згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або докази надіслання позивачем копії позовної заяви і доданих до неї документів до електронного кабінету відповідача у підсистемі ЄСІТС.
Однак, ані матеріали позовної заяви, ані відповідь на ухвалу не містять опису вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, які направлялися відповідачам, у тому числі позовної заяви.
Надані рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу з конвертом не можуть бути прийняті судом як належні докази відправлення відповідачам копій позову і доданих до нього документів, оскільки з них неможливо встановити, які саме документи були направлені.
Наведене дозволяє суду дійти висновку про ненадання належних доказів направлення на адресу відповідачів копії позовної заяви та копії доданих до неї документів.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують: сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України “Про судовий збір».
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п. 1 та п.п. 2 п. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що у 2025 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить: з 1 січня 2025 року - 3028 грн.
Ч. 3 ст. 6 Закону України “Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Однак, ані до позовної заяви, ані до відповіді на ухвалу заявником не додано доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі та порядку, так само, як і не зазначено документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У відповіді на ухвалу повідомлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та не може віддавати всю пенсію на судовий збір 3028 грн, оскільки її розмір - 4176 грн та просить покласти судовий збір на винних позовної заяви.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Ч. 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
За змістом положень ст. 8 Закону України «Про судовий збір» питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується судом в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також на засадах рівності всіх учасників судового процесу.
Будь-яких заяв чи клопотань, а також доказів стосовно відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, ОСОБА_1 , як і доказів підтвердження того, що його майновий стан перешкоджає сплаті ним судового збору, суду не надано.
Стосовно прохання покладення судового збору на винних позовної заяви суд зазначає, що розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст. 129 ГШПК України, ч. 4 якою передбачено, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову.
Таким чином, позивачем не додержано вимоги чинного процесуального законодавства щодо обов'язкової сплати судового збору, що є порушенням п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Отже, ГПК України не встановлено порядку засвідчення копій документів, як письмових доказів, а норма ч. 4 ст. 91 ГПК України є відсильною та зумовлює необхідність урахування учасниками процесу стандартів оформлення документів, визначених національним стандартом як нормативним документом відповідно до ст. ст. 1, 23 Закону України "Про стандартизацію".
Подібний висновок наведено у постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі № 916/2024/20, від 30.08.2024 у справі № 912/2436/23.
Відповідно до пункту 5.27. Національного стандарту України Державна уніфікована система документації, Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації, вимоги до оформлювання документів (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55, відмітку про засвідчення копії документа складають зі слів "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляють нижче реквізиту 23 (нижче підпису). Приклад засвідчення копії документа зазначено у пункті 5.27. Національного стандарту України (ДСТУ 4163-2003).
У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам, вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.
Крім цього, суд звертає увагу позивача на те, що неправильно засвідчені або незасвідчені копії документів є недопустимими доказами фактичних обставин справи та є підставою для скасування судового рішення у справі (про що зазначено у Постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.07.2018 у справі N 904/8549/17).
Однак, додані до позовної заяви та до відповіді на ухвалу документи не засвідчені належним чином.
Відповідно до ч. 1 ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.
За положенням ч. 1 ст. 14 Закону України “Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України “Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.
Приписами ч. 1 ст. 10 ГПК України визначено, що господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.
У рішенні від 14.12.1999 у справі № 10-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (ч. 5 ст. 10 Конституції України).
Отже, до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України “Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (недержавної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України “Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17, а також у постанові від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23).
Однак, ані до позову, ані до відповіді на ухвалу не додано належним чином засвідченого перекладу з російської мови (недержавної мови) на українську мову протоколу № 3 від 19.05.2003, акту прийому-передачі від 15.09.1999.
Відсутність належним чином засвідченого перекладу українською мовою документів, що складені іноземною мовою та додані до позовної заяви, унеможливить встановлення судом змісту таких документів, дії, що вчинена на підставі вказаних документів, особи, якою вона була вчинена, на користь кого, тощо, а також дослідження таких документів та надання їм оцінки, що є невід'ємними складовими господарського судочинства, яке за приписами ч. 1
ст. 10 ГПК України здійснюється державною мовою.
Таким чином, ОСОБА_1 вимоги ухвали суду виконано частково.
Відповідно до ч. 4 ст. 174 ГПК України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.
Згідно з ч. 6 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про повернення позовної заяви на підставі ч. 4 ст. 174 ГПК України.
При цьому, суд повідомляє, що згідно з ч. 8 ст. 174 ГПК України повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що повернення позовної заяви з підстав, наведених вище, жодним чином не порушує право позивача на справедливий суд у розумінні положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997) з огляду на те, що таке повернення здійснюється судом через недоліки, які мали місце з боку позивача при поданні позовної заяви у цій справі, та їх не усунення при виконанні вимог ухвали Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 (про залишення позовної заяви без руху).
Натомість, не усунення таких недоліків позивачем може призвести до порушення права інших учасників, зокрема, відповідача чи третьої особи, на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який має вирішити спір між сторонами щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Керуючись ст. ст. 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовну заяву від 17.03.2025 (вх. № 1083/25 від 20.03.2025) ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про внесення змін до статуту Товариства з обмеженою відповідальністю “Нива-1», видалення установчого договору повернути.
2. Роз'яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Ухвала набирає законної сили 17 квітня 2025 року з моменту її підписання у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя О.О. Мусієнко