65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"16" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/19/25
Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,
розглянувши заяву (вх. № 2-561/25 від 14.04.2025) про забезпечення позову
у справі № 916/19/25
за позовом виконувача обов'язків керівника Доброславської окружної прокуратури (67500, Одеська обл., Одеський район, смт Доброслав, вул. Центральна, 85)
в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ПІК» (67550, Одеська обл., Одеський район, смт Нові Білярі, Одесько-Миколаївське шосе, 34; код ЄДРПОУ 05467033)
про витребування майна,
Виконувач обов'язків керівника Доброславської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «ПІК», в якому просить суд витребувати будівлю будинку культури загальною площею 866,6 кв.м за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Нові Біляри, вул. Театральна, 1 у Приватного акціонерного товариства «ПІК» на користь держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна по Одеській та Миколаївській областях.
Ухвалою від 15.01.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 916/19/25, яку постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Протокольною ухвалою від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.04.2025.
09.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні до 24.04.2025.
14.04.2025 прокурор подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно - будівлю будинку культури загальною площею 866,6 кв.м, за адресою: Одеська область, Комінтернівський (на цей час Одеський) район, смт Нові Біляри, вул. Театральна, 1, яке зареєстровано за Приватним акціонерним товариством «ПІК» Комінтернівським РБТІ на підставі свідоцтва про право власності від 26.04.1996, виданого виконкомом Новобілярської селищної ради на паперових носіях 27.05.1996, в реєстровій книзі № 38.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор покликається на те, що відповідач, у випадку не накладення арешту на спірний об'єкт нерухомого майна, зможе у будь-який момент розпорядитись цим нерухомим майном, що фактично призведене до позбавлення можливості захисту майнових прав позивача в межах одного провадження та необхідності звернення до суду до нового власника.
Зауважує, що запропонований захід забезпечення позову є співмірним та обґрунтованим з урахуванням позовних вимог (предмета позову), спрямований на забезпечення ефективного захисту та поновлення порушених інтересів держави у бюджетній сфері у разі задоволення позову.
Пропозиції щодо зустрічного забезпечення позову у прокурора відсутні, оскільки, як він зазначає, запропоновані заходи забезпечення позову не призведуть до спричинення Відповідачу будь-яких матеріальних збитків чи матеріальної шкоди.
Розглянувши заяву прокурора про забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Статтею 136 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 137 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересів), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність забезпечення позову, що полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову.
Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суд повинен встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд зобов'язаний здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів і дослідити подані на обґрунтування заяви докази та встановити наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги.
Слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.
При цьому під час вирішення питання про забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті, та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову
Водночас суд зазначає, що заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності прав чи законних інтересів, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він просить накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Суд також зазначає, що обранням належного, такого, що відповідає предмету спору, заходу забезпечення позову забезпечується дотримання принципу співмірності виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 та постановах Верховного Суду від 29.02.2024 у справі № 902/611/22, 30.10.2023 у справі № 922/1583/23, від 26.09.2023 у справі № 911/1518/22.
Суд встановив, що предметом позову в цій справі є витребування у відповідача на користь позивача будівлі будинку культури загальною площею 866,6 кв.м за адресою: Одеська область, Одеський район, смт Нові Біляри, вул. Театральна, 1.
Підставами для пред'явлення прокурором даного позову стала реєстрація Комінтернівським РБТІ права власності АТЗТ «ПІК на будинок культури на підставі свідоцтва про право власності від 26.04.1996, виданого виконкомом Новобілярської селищної ради на паперових носіях 27.05.1996, в реєстровій книзі № 38. Водночас, як зазначає прокурор, даний будинок культури загальною площею 866,6 кв.м, розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, район, смт. Нові Біляри, вул. Театральна, 1, перебуває на обліку та в сфері управління Регіонального відділення та є об'єктом державної власності. Зазначений об'єкт нерухомого майна залишився у власності держави та лише був переданий на баланс АТЗТ «ПІК» до вирішення питання уповноваженим органом управління про подальше його використання/розпорядження. При цьому, уповноваженим органом управління цим майном від імені держави визначено Регіональне відділення. Правонаступником АТЗТ «ПІК», створеного за результатами приватизації орендного підприємства «Булдинське заводуправління», є відповідач - ПрАТ «ПІК». За інформацією Регіонального відділення фонду Державного майна України по Одеській та Миколаївській областях від 09.08.2024 № 10-07-03110, на теперішній час будинок культури розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, район, смт. Нові Біляри, вул. Театральна, 1, включено до переліку об'єктів малої приватизації, що підлягають приватизації. З метою реєстрації права власності на даний об'єкт за Фондом державного майна України, Регіональне відділення звернулося до КП «Доброславське Бюро Технічної інвентаризації» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області щодо надання Регіональному відділенню інформацію про реєстрацію права власності до 01.01.2013 на будинок культури, що розташований за адресою: Одеська область, Одеський район, район, смт. Нові Біляри, вул. Театральна, 1. Однак, листом від 21.06.2024 № 464 КП «Доброславське Бюро Технічної інвентаризації» Доброславської селищної ради Одеського району Одеської області повідомило Регіональне відділення, що право власності на вказаний будинок культури Комінтернівським РБТІ було зареєстровано за АТЗТ «ПІК» на підставі свідоцтва про право власності на будинок культури від 26.04.1996, виданого виконкомом Новобілярської селищної ради на паперових носіях 27.05.1996, в реєстровій книзі № 38. В Реєстрі речових прав на нерухоме майно право власності на будинок культури не зареєстровано. На переконання прокурора, оскільки спірний будинок культури на баланс чи у власність Новобілярській селищній раді Комінтернівського району Одеської області не передався, остання не мала права ним розпоряджатися та, відповідно, незаконно передала будинок культури у власність відповідача. Прокурор стверджує, що перебування будинку культури у власності ПрАТ «ПІК» порушує право власності держави в особі Фонду державного майна України та спірне нерухоме майно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння на користь власника - держави в особі Регіонального відділення Фонду Державного майна України.
Суд зазначає, що до вирішення спору по суті, наявні сприятливі обставини, коли відповідач вправі до моменту ухвалення/виконання рішення, розпорядитися належним йому майном на власний розсуд, у зв'язку з чим таке майно може зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження/володіння відповідача на момент виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову.
Здійснивши аналіз предмета та підстав позову, з урахуванням характеру спірних правовідносин, суд встановив співмірність запропонованих прокурором заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
При цьому, відчуження відповідачем спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, унеможливить ухвалення рішення про задоволення позову, пред'явленого саме до вказаного відповідача. Отже право власності на спірне майно може у будь-який час перейти до третіх осіб.
Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 наголошував на тому, що можливість відповідача у будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
В даному випадку немає підстав вважати, що застосування такого заходу забезпечення позову призведе до невиправданого обмеження прав відповідача, оскільки спірне нерухоме майно залишається у володінні та користуванні відповідача, а можливість ним розпоряджатися обмежується на певний час.
Обраний прокурором захід забезпечення позову не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб, а лише запроваджує тимчасові обмеження, існування яких дозволяє створити належні умови для виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Варто зазначити, що заходи забезпечення позову є тимчасовими до вирішення спору по суті, з метою зупинення вчинення дій, які матимуть юридичні наслідки, що можуть істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких позивач звернувся до суду.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу.
Зокрема, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§ § 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини").
Слід зазначити, що згідно рішення ЄСПЛ від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено, що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Крім того, суд зазначає, що запропонований прокурором захід забезпечення позову не порушує та не обмежує права будь-яких осіб, в тому числі відповідача, а лише встановлює певні обмеження, наявність яких сприятиме ефективному захисту прав позивача в межах одного та саме цього судового провадження без нових звернень до суду.
Підсумовуючи наведене, суд вважає, що заявлені прокурором заходи забезпечення позову є пов'язаними із наявністю реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а також направлені на забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача у випадку задоволення позовних вимог, пов'язані із предметом розгляду цього спору, є співмірними та адекватними по відношенню до заявлених позовних вимог, такими, що не порушують рівності та збалансованості інтересів сторін оскільки мають тимчасовий характер, та, навпаки, спрямовані на збереження існуючого наразі стану речей, що може слугувати додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позовних вимог, буде реально виконане.
Суд також зазначає про відсутність необхідності вирішення питання щодо зустрічного забезпечення станом на день вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому процесуальним законом не встановлено обов'язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (частина перша статті 141 ГПК України): відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову. Аналогічна позиція викладена у Постанові КГС ВС від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18.
Водночас, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права звернутися до Господарського суду Одеської області з клопотанням як про застосування зустрічного забезпечення, так і про скасування заходів забезпечення позову у разі надання відповідних доказів, які б спростовували необхідність застосування таких заходів.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 144, 145, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-561/25 від 14.04.2025) про забезпечення позову у справі № 916/19/25 - задовольнити.
2. Накласти арешт на нерухоме майно - будівлю будинку культури загальною площею 866,6 кв.м, за адресою: Одеська область, Комінтернівський (на цей час Одеський) район, смт Нові Біляри, вул. Театральна, 1, яке зареєстровано за Приватним акціонерним товариством «ПІК» Комінтернівським РБТІ на підставі свідоцтва про право власності від 26.04.1996, виданого виконкомом Новобілярської селищної ради на паперових носіях 27.05.1996, в реєстровій книзі № 38.
Стягувач: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (65048, Одеська обл., м. Одеса, вул. Велика Арнаутська, 15; код ЄДРПОУ 43015722).
Боржник: Приватне акціонерне товариство «ПІК» (67550, Одеська обл., Одеський район, смт Нові Білярі, Одесько-Миколаївське шосе, 34; код ЄДРПОУ 05467033).
Ухвала дійсна для пред'явлення до виконання у строк, передбачений Законом України «Про виконавче провадження».
Ухвала набирає законної сили 16 квітня 2025 р. та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги у строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Волков Роман Володимирович