ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.04.2025Справа № 910/811/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., за участі секретаря судового засідання Петькун Д.О., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, вул. Будіндустрії, буд.7,м. Київ, код ЄДРПОУ 05523398)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМОН БЕТОН" (04210, вул. Оболонська набережна, буд. 19, корп 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 44003519)
про стягнення 3 310 500,47 грн.
Представники учасників справи: згідно протоколу судового засідання.
23.01.2025 до Господарського суду міста Києва через систему Електронний суд надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМОН БЕТОН" про стягнення 3 310 500,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що всупереч взятим на себе зобов'язанням за договором поставки укладеного в спрощений спосіб, відповідач в обумовлений строк не здійснив повну та своєчасну оплату поставленого товару, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 2 440 832,09 грн, а також обов'язок сплатити на користь позивача 196 560,58 грн 3% річних та 673 107,80 грн інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2025 суддя Ягічева Н.І. відкрила провадження по справі та призначила підготовче засідання на 25.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.02.2025 відкладено розгляд справи на 18.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2025 закрито підготовче засідання та призначено справу по суті на 15.04.2025.
В судовому засіданні 15.04.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги.
Відповідач у судове засідання 15.04.2025 не з'явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином за адресою, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (04210, м. Київ, Оболонська набережна, буд. 19, корп. 3), що підтверджується інформацією з офіційного сайту АТ «Укрпошта» щодо відстеження пересилання поштових відправлень (за ідентифікатором пошуку 0610240637394).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
У судовому засіданні 15.04.2025 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Матеріалами справи встановлено, між Акціонерним товариством «Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської» (надалі - АТ «ЗЗБК ІМ. КОВАЛЬСЬКОЇ», Позивач та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛИМОН БЕТОН» (надалі - ТОВ «ЛИМОН БЕТОН», Відповідач, за договором - Покупець) укладено договір поставки у спрощений спосіб (надалі - Договір).
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною 1 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Частинами 1, 2 статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Формою правочину є спосіб вираження волі його сторін. Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі ст. 218 Цивільного кодексу України недотримання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.
Судом встановлено, Позивачем за період з 29.12.2021 по 02.09.2022 поставлено на користь Відповідача бетонні суміші готові та будівельні розчини (далі - Товар) належної кількості, комплектності та якості, на суму 20 892 788,77 грн.
Отже, аналіз правовідносин, які виникли між сторонами, свідчить, що між сторонами фактично був укладений договір поставки, який підпадає під правове регулювання норм § 3 глави 54 Цивільного кодексу України та § 1 глави 30 Господарського кодексу України.
При цьому, згідно висновку суду щодо зобов'язальних відносин сторін договір між сторонами у формі єдиного документу, складеного у письмовій формі, підписаний сторонами та скріплений їх печатками не складався.
Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За змістом статті 662 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Окрім цього суд звертає увагу на приписи відповідно Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно статті 1 якого господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, за висновками суду, документом, який підтверджує факт виконання позивачем зобов'язання з поставки товару відповідачеві, є видаткова накладна, яка має бути сторонами належним чином оформлена та підписана.
Тобто, саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який засвідчує здійснення господарської операції і містить інформацію про вартість переданого товару.
Судом встановлено, що факт отримання товару відповідачем у спірний період підтверджується засвідченими печатками сторін підписами на видаткових накладних, копії яких надані позивачем.
При цьому, відповідачем було частково сплачено за Товар у розмірі 18 557 144,20 грн.
Станом на час розгляду справи, заборгованість Відповідача складає суму в розмірі 2 440 832,09 грн.
Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.
Відповідно до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів пред'явлення претензій щодо якості та кількості поставки товару у відповідності до виставлених рахунків - фактур, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність якісних показників товару, упаковки (пакування), маркування, транспортування, зберігання ознак псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.
За таких обставин, як зазначено позивачем в повній заяві та встановлено судом, у відповідності до наявних в матеріалах справи видаткових накладних позивачем виконані прийняті на себе зобов'язання з передачі товару відповідачу, а відповідачем, у свою чергу, прийнято товар без будь - яких зауважень.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
При цьому зі змісту статті 692 Цивільного кодексу України вбачається, що за загальним правилом обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлений інший строк оплати. Відтак обов'язок покупця оплатити товар (з огляду на приписи статті 692 Цивільного кодексу України) виникає з моменту його прийняття.
Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.08.2014 року у справі №925/1332/13.
Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Також між сторонами підписано та скріплено печатками сторін Акт звіряння взаємних розрахунків за період з 01.02.2022 по 28.02.2022, 01.06.2022 по 30.06.2022, 01.07.2022 по 31.07.2022, 01.08.2022 по 31.08.2022, 01.09.2022 по 30.09.2022 та 01.10.2022 по 31.10.2022.
Доказів оплати суми у розмірі 2 440 832,09 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи встановлене вище, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 2 440 832,09 грн.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленого товару позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 196 560,58 грн 3% річних та 673 107,80 грн інфляційних втрат нарахованих на суму 2 440 832,09 грн.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши правильність розрахунків позивача, суд приходить до висновку про задоволення вимог щодо стягнення з відповідача 196 560,58 грн 3% річних та 673 107,80 грн інфляційних втрат
Відповідно до ч. 10 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України три проценти річних сплачуються за весь час прострочення.
Отже, 3% річних можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення платежу, а день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися нарахування.
З огляду на викладене, вимога позивача про роз'яснення органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду правила розрахунку 3% річних є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 86, 129, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1.Позовні вимоги задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМОН БЕТОН" (04210, вул. Оболонська набережна, буд. 19, корп 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 44003519) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, вул. Будіндустрії, буд.7, м. Київ, код ЄДРПОУ 05523398) 2 440 832 (два мільйони чотириста сорок тисяч вісімсот тридцять дві ) грн. 09 коп. заборгованості, 196 560 (сто дев'яносто шість тисяч п'ятсот шістдесят) грн 58 коп. 3% річних, 673 107 (шістсот сімдесят три тисячі сто сім) грн інфляційних втрат та витрати зі сплати судового збору в 39 726 (тридцять дев'ять тисяч сімсот двадцять шість) грн. 00 коп.
3. Роз'яснити органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 у справі №910/811/25, у порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму основного боргу у розмірі 2 440 832,09 грн, починаючи з 19.12.2024 до моменту виконання рішення (до моменту повної сплати основного боргу) за такою формулою: (СОБ х 3 х КДП)/КДР/100 = сума процентів річних, де СОБ - сума основного боргу, 3 - 3 % річних, КДП - кількість днів прострочення, КДР - кількість днів у році), а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛИМОН БЕТОН" (04210, вул. Оболонська набережна, буд. 19, корп 3, м. Київ, код ЄДРПОУ 44003519) на користь Акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій імені Світлани Ковальської" (01013, вул. Будіндустрії, буд.7,м. Київ, код ЄДРПОУ 05523398).
4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.
Повне судове рішення складено 17.04.2025.
Суддя Наталія ЯГІЧЕВА