ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
01.04.2025Справа №910/14823/23
Господарський суд міста Києва, розглядаючи в судовому засіданні 01.04.2025 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на бездіяльність Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі №910/14823/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" про стягнення заборгованості у розмірі 134 736,86 грн,
Суддя Бойко Р.В.
секретар судового засідання Кучерява О.М.
Представники учасників справи:
від позивача:Костянчук С.П.
від відповідача:не з'явився
від органу ДВС:не з'явився
В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/14823/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" до Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" про стягнення заборгованості у розмірі 134 736,86 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.02.2024 у справі №910/14823/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" задоволено частково; стягнуто з Дочірнього підприємства "Комунальне підприємство "Маяк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" 3% річних у розмірі 18 920,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 108 377,92 грн та судовий збір у розмірі 2 028,66 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" надмірно сплачений судовий у розмірі 536,80 грн.
04.03.2024 на виконання вказаного рішення суду Господарським судом міста Києва було видано відповідні накази.
27.02.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" в системі "Електронний суд" було сформовано скаргу на дії (бездіяльність) Подільського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" 28.02.2025), в якій скаржник просить суд:
1) визнати бездіяльність Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 незаконною;
2) зобов'язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) скласти та затвердити у виконавчому провадженні НОМЕР_1 та зведеному виконавчому провадженні НОМЕР_2 розрахунок розподілу коштів, отриманих від реалізації майна боржника, які підлягають перерахуванню на користь стягувачів;
3) зобов'язати Подільський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Київ) перерахувати кошти, отримані від реалізації майна боржника, стягувачу - Товариству з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг".
Так, скаржником оспорюється бездіяльність державного виконавця через несвоєчасний розподіл та перерахування стягувачу стягнутих з боржника коштів.
Скаржник стверджує про невідкладний обов'язок виконавця до вчинення таких дій, проте перерахування здійснено на двадцятий день.
Перед судом постало питання нормативних строків в якій державний виконавець зобов'язаний здійснити розподіл стягнутих сум між стягувачами та виплатити їх стягувачу.
За змістом статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частиною другою статті 45 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що розподіл грошових сум у черговості, зазначеній у частині першій цієї статті, здійснюється в міру їх стягнення.
Вирішуючи питання, чи своєчасно вчинена певна дія, або ж чи має місце бездіяльність, визначальним є дотримання державним виконавцем темпоральних рамок, передбачених у нормативно-правовому акті, без невиправданого для конкретної ситуації зволікання.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу - фізичній особі стягнуті з боржника кошти перераховуються виконавцем на зазначений у заяві про примусове виконання рішення рахунок у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг (заяві про зміну реквізитів рахунку у банку або іншій фінансовій установі, небанківському надавачу платіжних послуг) чи надсилаються на адресу стягувача поштовим переказом не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
Згідно із частиною 3 вказаної статті стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки.
На перший погляд вказана норма не містить конкретного строку для вчинення таких дій щодо стягувача - юридичної особи, проте за змістом положень статей 1, 5, 6, 11, 18 Закону України "Про виконавче провадження" метою виконавчого провадження є захист інтересів стягувачів шляхом здійснення сукупності передбачених законом заходів, спрямованих на дієве та ефективне виконання рішень суду та інших органів і посадових осіб, а виконавці при здійсненні виконавчого провадження наділені широким колом повноважень та зобов'язані неухильно дотримуватись прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб.
Таке розуміння виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження відповідає практиці Європейського суду з прав людини, адже провадження в суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження (див. "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Itali) (no. 1) [GC], no. 36813/97, п. 197). Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового і ці обидва провадження мають розглядатися як цілісний процес (див. "Естіма Джордж проти Португалії" (Estima Jorge v. Portugal), рішення від 21 квітня 1998 року, Report of Judgments and Decisions 1998-II, п. 35, та, з нових джерел, "Сіка проти Словаччини" (Sika v. Slovakia), N 2132/02, пп. 24-27, 13 червня 2006 року)".
Розподіл та виплата стягнутих коштів є завершальною стадією не тільки виконавчого провадження, а й судового розгляду, адже це призводить до реального судового захисту порушеного права стягувача (необачно вважати таким моментом лише постановлення судом рішення або набуття ним статусу остаточного).
Тобто стадія розподілу і виплати стягнутих коштів по суті фіналізує описаний процес, і її проведення знаходиться виключно у волі виконавця.
Вказане знайшло своє відображення у пункті 11 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (надалі - Інструкція №512/5), якою передбачено обов'язок не тільки невідкладно повідомити начальника органу державної виконавчої служби про надходження таких коштів на депозитний рахунок, а й змушує такого начальника поставити на такій виписці напис "ознайомлений", підпис та дату ознайомлення.
Наведене зумовлене необхідністю покладення на начальника органу ДВС відповідальності за процес завершення судового розгляду, що має на меті одержання стягувачем присудженого судом.
У пункті 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень визначено, що розподіл стягнутих з боржника грошових сум здійснюється в порядку, визначеному статтею 45 Закону. У разі наявності відомостей від стягувача про шляхи отримання ним коштів державний виконавець невідкладно після ознайомлення з інформацією про надходження коштів готує одне розпорядження (додатки 6, 7) (у тому числі за зведеним виконавчим провадженням), яким визначає належність указаних коштів та спосіб перерахування стягувачу, яке затверджується начальником органу державної виконавчої служби із зазначенням дати та скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби. Розпорядження готується в двох примірниках, оригінал видається відповідальній особі, копія залишається у виконавчому провадженні. Підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється відповідальною особою органу державної виконавчої служби невідкладно після отримання розпорядження державного виконавця.
Отже, у цих приписах Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень, що кореспондують відповідним положенням Закону України "Про виконавче провадження", регулятор акцентував, що як розпорядження про перерахування коштів, так і підготовка розрахункових документів про перерахування коштів здійснюється невідкладно.
Пункт 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень не ставить строк вчинення таких дій державного виконавця та його начальника від особи стягувача (фізична чи юридична особа).
Останні два абзаци цього пункту визначають три робочі дні для перераховування коштів від реалізації конфіскованого майна до державного бюджету, та диференційовані строки для виплати коштів приватним виконавцем для фізичної особи-стягувача (один робочий день), та юридичної особи - стягувача (три робочі дні).
Скаржник зазначає, що норми не містять строку для виплати коштів державним виконавцем стягувачу-юридичній особі, що зумовило виникнення спору.
Застосування слова невідкладно в тексті Закону України "Про виконавче провадження" має три варіанти: а) невідкладно без граничного строку, б) невідкладно, не пізніше наступного робочого дня, в) невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк.
В кожному випадку, словом невідкладно законодавець надає терміновості тій чи іншій дії, яку необхідно вчинити, а це слово означає те, що не можна відкладати; треба здійснювати, розв'язувати негайно.
Відтак, прислівник невідкладно (синонім - негайно) і є визначенням строку вчинення дій, а відсутність граничного строку на вчинення, значить про обов'язок виконавця здійснити його негайно, виключаючи дискрецію щодо права відкласти на інший день.
Оскільки, абзац 2 пункту 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції №512/5 з організації примусового виконання рішень покладає обов'язок підготувати розпорядження на переказ коштів, затвердити його начальником та ініціювати платіж невідкладно, а останній абзац визначає для приватного виконавця цей строк - не більше одного робочого дня (для стягувача - фізичної особи), то саме це і є граничним строком для здійснення такого переказу і для державного виконавця.
Це суд пояснює тим, що в залежності від часу надходження виписки про надходження коштів на депозитний рахунок виконавця, необхідності опрацювання таких відомостей, здійснення розподілу (іноді пропорції) задоволення вимог стягувачів, підготовки платіжних документів, достатньо одного робочого дня (наступного за днем надходження коштів на депозитний рахунок) для вчинення переказів.
Таке розуміння строку для перерахунку відповідає положенням частини другої та третьої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Більше того, стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" визначає засади виконавчого провадження, якими, зокрема є справедливість, неупередженість та об'єктивність; розумність строків виконавчого провадження.
Суд не вважає розумним, справедливим та неупередженим визначення відмінного строку здійснення виконавцем перерахування коштів для стягувачів фізичних осіб та юридичних осіб, із поставленням юридичної особи-стягувача в більш невигідне становище ніж фізичної особи-стягувача (шляхом погодження більш тривалого строку перерахунку чи взагалі не встановлення такого строку).
Тобто, на думку суду, ч. 2 ст. 47 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає можливість перерахунку стягнутих з боржника коштів фізичній особі різними способами (в тому числі поштовим переказом), натомість ч. 3 цієї статті передбачає єдиний спосіб перерахунку таких коштів юридичній особі - шляхом перерахунку коштів на визначений рахунок, проте це жодним чином не стосується строку такого перерахунку.
Таким чином стягнуті з боржника кошти підлягають перерахунку стягувачу не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів в не залежності ні від органу, який здійснює виконання рішення (приватний чи державний виконавець), ні від особи стягувача (фізична чи юридична особа), адже норми Закону України "Про виконавче провадження" не містять таких відмінностей.
Оскільки суд дійшов висновку, що граничним строком для ініціювання виконавцем переказу коштів стягувачу - скаржнику був перший робочий день, що слідував за днем надходженням коштів на депозитний рахунок виконавчої служби, - 14.02.2025, в той час як виконавцем було виконано цей обов'язок лише 06.03.2025, ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2025 було задоволено скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" в частині вимог про визнання неправомірною бездіяльності Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо перерахування коштів стягувачу. В іншій частині в задоволенні скарги відмовлено.
Водночас під час розгляду скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" судом було виявлено недосконалість (недоліки) Інструкції №512/5, в якій регулятор встановлює для приватних виконавця строки для перерахунку стягувачу стягнутих з боржника коштів - один день для фізичних осіб-стягувачів та три дні для стягувачів-юридичних осіб, а для державних виконавців використовує інші формулювання - час невідкладно для підготовки розпоряджень для перерахунку, що не сприяє правовій визначеності.
Частиною 1 статті 246 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу.
Відповідно ч. 5 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення.
Недоліки (неузгодженості) в п. 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції №512/5, які не сприяють чіткості розумінню строків перерахунку коштів стягувачам полягають у наступному:
- відсутній конкретний строк ("не пізніше наступного робочого дня") в частині обов'язку державного виконавця здійснити переказ коштів стягувачам;
- положення щодо визначення строку для перерахунку коштів приватним виконавцем стягувачам-юридичним особам "не пізніше ніж протягом трьох робочих днів" носять дискримінаційних характер та не узгоджуються із іншими положеннями Інструкції №512/5 щодо невідкладності (негайності) таких дій.
Перший недолік приводить до можливих зловживань державних виконавців та несвоєчасного одержання стягувачами присуджених коштів. І якщо суду зрозуміло значення слова невідкладно, яке використане в пункті 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції №512/5, то на практиці таке розуміння не є однаковим, що викликає сумніви у добросовісному виконанні виконавцями власного обов'язку.
Положення частини 2 статті 47 Законом України "Про виконавче провадження" також містять строк "не пізніше наступного робочого дня з дня надходження таких коштів на депозитний рахунок", а відтак доцільно продублювати такий строк в Інструкції №512/5.
Особливо, коли мова йде про завершальну процедуру виконання, яка знаходиться виключно у волі виконавця.
Визначення в Інструкції №512/5 граничного строку ("не пізніше наступного робочого дня") дозволить забезпечити правову визначеність та негайність одержання стягувачами присуджених судом коштів.
Другий недолік безпідставно вводить дискримінаційні умови на одержання присудженого в залежності від статусу стягувача, що не узгоджується із положеннями Закону України "Про виконавче провадження".
Також суд не міг знайти для себе пояснення логіки регулятора та автора Інструкції №512/5 чому присуджені кошти стягувачу-фізичній особі мають бути надіслані раніше, ніж стягувачу-юридичній особі, з огляду на однакові технічні дії виконавця, які необхідні для ініціювання такого переказу.
Згідно із частиною 3 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" стягувачу - юридичній особі стягнуті грошові суми перераховуються виконавцем у встановленому порядку на визначені стягувачем рахунки, що свідчить про відсутність норми закону, яка б визначала різні строки перерахунку коштів стягувача в залежності від їх статусу (фізична чи юридична особа).
З урахуванням викладеного, суд постановляє на адресу Міністерства юстиції України окрему ухвалу з метою усунення виявлених в Інструкції №512/5 недоліків та унормування строків перерахування виконавцем стягнутих з боржника коштів стягувачам.
Частиною 6 статті 246 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню. Окрема ухвала щодо прокурора або адвоката надсилається органу, до повноважень якого належить притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора або адвоката відповідно.
З метою забезпечення виконання вказівок, що містяться в окремій ухвалі, суд встановлює у ній строк для надання відповіді залежно від змісту вказівок та терміну, необхідного для їх виконання (ч. 7 ст. 246 Господарського процесуального кодексу України).
Суд вважає, що достатнім та обґрунтованим строком для надання Міністерством юстиції України відповіді на дану окрему ухвалу - один місяць з моменту одержання окремої ухвали.
Керуючись статтями 234, 246 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Постановити на адресу Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) окрему ухвалу з метою усунення недоліків у пункті 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, які полягають у встановленні строку перерахування стягнутих з боржника коштів стягувачу з використанням слова "невідкладно", що допускає неоднозначне тлумачення такого строку виконавцями, а також в частині визначення різних строків перерахування стягнутих з боржника коштів стягувачу в залежності від органу, який здійснює виконання рішення (приватний чи державний виконавець) та від особи стягувача (фізична чи юридична особа).
2. Запропонувати Міністерству юстиції України (01001, м. Київ, вул. Архітектора Городецького, буд. 13; ідентифікаційний код 00015622) усунути встановлені в даній окремій ухвалі недоліки у пункті 13 Розділу VII "Облік і звітність за сумами на рахунках органів державної виконавчої служби та приватних виконавців" Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, шляхом конкретизації цього пункту в частині встановлення чіткого строку перерахування стягнутих з боржника коштів стягувачу.
3. Визначити Міністерству юстиції України строк для надання відповіді на дану окрему ухвалу - 30 календарних днів з дати одержання даної окремої ухвали.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (01.04.2025) та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення її повного тексту безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 16.04.2025.
Суддя Р.В. Бойко