ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/16059/24
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Приватного підприємства "АНКОРБУД" (14021 Чернігівська область, Чернігівський район, м. Чернігів, вул. Дніпровська, 20) до Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ, 04119) та до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (вул. Терещенківська, буд. 11-А, м. Київ, 01601) про стягнення 138 011,00 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
26.12.2024 в системі «Електронний суд» представником Приватного підприємства "АНКОРБУД" сформовано позовну заяву до Державної митної служби України та до Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення майнової шкоди заподіяної позивачу внаслідок незаконних рішень, дій та бездіяльності органа державної влади при здійсненні ними своїх повноважень у розмірі 138011,00 грн та 28.12.2024 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2025 суд ухвалив залишити позовну заяву Приватного підприємства "АНКОРБУД" - без руху.
Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
07.01.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано заяву про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 21.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Окрім того означеною ухвалою запропоновано відповідачу у п'ятиденний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження, у разі наявності, надати суду заперечення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
30.01.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача 1 сформовано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
30.01.2025 та 04.02.2025 на адресу суду від представника Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві надійшли однакові за змістом відзиви на позовну заяву.
Заперечуючи стосовно позовних вимог представник зазначає, що Головне управління Казначейства жодних прав і інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди Позивачу не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України, та інших актів законодавства, Головне управління Казначейства не може нести відповідальність за шкоду, завдану Позивачу діями інших суб'єктів.
05.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача 1 сформовано відзив на позовну заяву. Заперечуючи стосовно позовних вимог представник вказує наступні підстави:
- суд у адміністративній справі скасовуючи картку відмови у справі №620/16182/23, посилаючись на «надмірний формалізм митного органу» не навели нормативних актів, які б дозволяли в митній декларації не заявляти відомості які необхідні для класифікації товару;
- жоден із наведених у позовній заяві розрахунків, витрат та відповідних доказів їх оплати не підтверджує неправомірності дій Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, що нібито спричинили зазначені витрати. Надані документи лише відображають фактичні господарські витрати, понесені ПП «Анкорбуд» у процесі виконання умов договору про транспортно-експедиторське обслуговування, укладеного з ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 01.06.2023 р.;
- між Держмитслужбою та Позивачем у контексті заявлених позовних вимог не існує жодних матеріально-правових відносин, оскільки Держмитслужба відповідно до своїх повноважень безпосередньо не здійснює митні формальності та не порушувала своїми діями чи бездіяльністю законних інтересів та прав Позивача. З огляду на що, спірні правовідносини виникли не за участі Держмитслужби, остання не є учасником спірних правовідносин, а отже безпідставно визначена відповідачем у даній справі.
05.02.2025 в системі «Електронний суд» представником відповідача 1 сформовано клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем.
Вищеозначене клопотання мотивоване тим, що Київська митниця, як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи є суб'єктом владних повноважень здатна самостійно відповідати за свої рішення.
У спірних правовідносинах у даній справі Держмитслужба рішень відносно позивача не приймала, дій чи бездіяльності не допускала. Позовна заява та додані до неї матеріали доказів протилежного не містять.
Між Держмитслужбою та Позивачем у контексті заявлених позовних вимог не існує жодних матеріально-правових відносин, оскільки Держмитслужба відповідно до своїх повноважень безпосередньо не здійснює митні формальності та не порушувала прав Позивача.
З огляду на вказане, представник вважає, що спірні правовідносини виникли не за участі Держмитслужби.
Ухвалою суду від 06.02.2025 у задоволенні клопотання представника Державної митної служби України про розгляд справи в порядку загального позовного провадження відмовлено.
10.02.2025 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано відповідь на відзив у відповідності до якого представник зазначає наступне:
- рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23 (залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р.) встановлено, що подана Приватним підприємством «Анкорбуд» з метою митного оформлення купленого у Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD товару митна декларація типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та додані до неї документи містили усі необхідні відомості про товар № 5 (гвинти з чорних металів), у тому числі відомості про міцність цього товару на розтягування, а отже порушень п. 5 ч. 8 ст. 257, ч. 1 ст. 266 Митного кодексу України, Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 р. № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 р. за № 1372/21684 та помилок у графі 31, допущено не було. Крім того, позивачем були виконані інші умови, визначені Митним кодексом України, зокрема у повному обсязі сплачені усі передбачені законодавством митні платежі, що надавало відповідачу можливість належними чином перевірити правильність класифікації вказаного товару згідно УКТЗЕД та здійснити митне оформлення товарів за цією декларацією;
- Київською митницею, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, в наслідок незаконного складання наведеної вище картки відмови Приватному підприємству «Анкорбуд» завдано майнову шкоду в загальному розмірі 138 011,00 грн. цю шкоду має бути з Державного бюджету України на користь позивача в судовому порядку;
- Київська митниця не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, адже не є самостійним суб'єктом господарювання та не має статусу юридичної особи, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відокремлений підрозділ, відтак, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не може бути самостійною стороною у судовому процесі.
Розглянувши клопотання представника відповідача 1 про заміну первісного відповідача належним відповідачем, суд зазначає наступне.
За змістом ч. 2 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.
Як вбачається з вищевикладеного клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем має право подати позивач, поміж тим клопотання про заміну первісного відповідача належним відповідачем подано представником відповідача 1, а відтак останнє не підлягає задоволенню.
Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
21.04.2023 р. між Компанією HAINING HISENER TRADE CO., LTD, Китай, (Постачальник) та ПП «Анкорбуд» (Покупець) укладено контракт № 21/04/2023 за умовами п. 1.1 якого Постачальник бере на себе обов'язок доставити, а Покупець організовує і гарантує прийняття та оплату Товару в кількості, якості, асортименті та на умовах, зазначених у рахунку, що є невід'ємною частиною цього Контракту.
Згідно рахунку інвойсу № 23HS05074F від 26.06.2023 позивачу мало бути поставлено, болти, гайки, гвинти в асортименті загальною вартістю 9472,45 доларів США (а.с.31). Згідно платіжних інструкцій в іноземній валюті або банківських металах від 09.05.2023 №2 та від 07.07.2023 №6 ПП «Анкорбуд» сплатило постачальнику за цей товар грошові кошти у сумі 9472,45 доларів США (а.с.36-37).
31.08.2023 з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару особою, уповноваженою на декларування ТОВ «Ламан Шипінг» за дорученням позивача до відділу митного оформлення №3 митного поста «Київ-центральний» Київської митниці шляхом електронного декларування було подано митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 (а.с.18-21).
Разом з митною декларацією з метою митного оформлення даного товару представником позивача до Київської митниці було подано контракт від 21.04.2023 р. № 21/04/2023, рахунок - інвойс (COMMERCIAL INVOICE) від 26.06.2023 р. № 23HS05074F, коносамент (Bill of lading) KYGDAH2300207 від 04.07.2023 р., пакувальний лист (PACKING LIST) від 26.06.2023 р., сертифікат про походження товару (CERTIFICATE OF ORIGIN OF THE PEOPLE S REPUBLIC OF CHINA) від 14.07.2023 p. № 23C3304A1377/00833, а також видані постачальником -Компанією HAINING HISENER TRADE CO., LTD, Китай, та виробником цього товару -Компанією HISENER INDUSTRIAL CO., LTD, Китай, сертифікати якості (MILL TEST CERTIFICATION) на усі поставлені позивачу за контрактом товари №№ МТС23050740624001, МТС23050740624002, МТС23050740624003, МТС23050740624004, МТС23050740624005, МТС23050740624006, МТС23050740624007, МТС23050740624008, МТС23050740624009, МТС23050740624010, МТС23050740624011, МТС23050740624012, МТС23050740624013, МТС23050740624014.
Крім того, до митного оформлення було подано такі документи: декларацію (Declaration), сертифікат ISO 9001:2015 Компанії HISENER INDUSTRIAL CO., LTD від 07.12.2022 p., лист Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD від 05.09.2023 p., які підтверджують, що адреса виробника товару - Компанії HISENER INDUSTRIAL CO., LTD, змінилася, її старою адресою було : Republic of China, Zhejiang, Haining, Dingqiao, Liangfeng Village, Mijiachang, № 31, а її новою адресою є : № 1, Gushan Road, Changqiangshan Industrial Park, Ganpu, Haiyan City, 314300, Zhejiang, China.
Позивачем у порядку попередньої оплати було сплачено на рахунок Державної митної служби України митні платежі у загальній сумі 326361,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією ПП «Анкорбуд» від 25.08.2023 р. № 2920.
Натомість, позивачу було відмовлено в оформленні, про що Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA100160/2023/000244, у якій вказано на порушення вимоги п. 5 ч. 8, ст. 257, ч. 1 ст. 266 МКУ, Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 651. Помилки в графі 31 ЕМД від 31.08.2023 № UA100160/2023/236745 не вказано межу міцності на розтягування по товару № 5, що не дає змогу перевірити правильність класифікації цього товару згідно УКТЗЕД.
У картці відмові було вказано вимогу, виконання якої забезпечить митне оформлення та пропуск товарів через митний кордон України, а саме подання митної декларації, заповненої належним чином з урахуванням вимог наказу Міністерства фінансів України №651 від 30.05.2012 «Про затвердження порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» із зазначенням вірної митної вартості товару.
Вказані вище обставини були встановлені при розгляді справи № 620/16182/23 та зазначені в рішенні Чернігівського окружного адміністративний суду від 08.01.2024, яке залишене без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р.
Між ТОВ «Ламан Шипінг», як Представником, та ПП «Анкорбуд», як Клієнтом, укладено договір від 01.06.2023 р. № 01/06 про надання послуг митного брокера, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Представник приймає на себе зобов'язання здійснити від імені, за рахунок та за дорученням клієнтів митні операції відповідно до чинного митного законодавства України товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України (п. 1.1 Договору від 01.06.2023).
Пунктом 2.1 Договору від 01.06.2023 передбачено, що представник зобов'язаний у тому числі проводити наступні операції з митного оформлення з товарами і транспортними засобами : декларування товарів і транспортних засобів.
З огляду на те, що позивачу було відмовлено в оформленні, про що Київською митницею складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № №UA100160/2023/000244, останній звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду із позовом, у якому просив:
1. Визнати протиправною та скасувати складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р.
2. Зобов'язати Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай, товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р., за цією митною декларацією.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р., адміністративний позов Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р., за цією митною декларацією.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2024 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №620/16182/23 за позовом Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
У рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, судом встановлено наступне: «З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки подана відповідачу з метою митного оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD товару митна декларація типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та додані до неї документи містили усі відомості про товар № 5 (гвинти з чорних металів), передбачені п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу Україна та Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, у тому числі відомості про міцність цього товару на розтягування, та надавали можливість митному органу належним чином перевірити правильність класифікації товару згідно УКТЗЕД, твердження у картці відмови про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та неможливість перевірити правильність класифікації цього товару згідно УКТЗЕД не відповідає фактичним обставинам справи.
З матеріалів справи судом також встановлено, що з метою митного оформлення вказаного вище товару, позивач у якості попередньої оплати сплатив митні платежі на загальну суму 326361,61 грн, що підтверджується платіжною інструкцією ПП «Анкорбуд» від 25.08.2023 р № 2920 (а.с. 86)».
Позивач зазначає, що митну декларацію типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 з метою митного оформлення вказаного вище товару було подано 31.08.2023 р. о 18 год. 06 хв., рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23 встановлено протиправність картки відмови, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) цих товарів за цією митною декларацією, відповідно митне оформлення даного товару мало бути завершене Київською митницею не пізніше 01.09.2023 р.
У той же час, митне оформлення цього товару з вини Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, фактично було завершене майже через рік, а саме 22.08.2024 р., тобто з порушенням митним органом строків, встановлених ст. 255 МК України.
Відповідно до листа Київської митниці від 24.09.2024 р. № 7.8-3/28-06-03/8.19/17788 остання повідомила, що Київською митницею не здійснювалось зберігання товару «болти, гайки, гвинти з чорних металів в асортименті», що надійшов на адресу ТОВ «Анкордбуд».
З огляду на що позивач зазначає, що протягом усього часу товар знаходився під митним контролем, перебував у митному режимі «митний склад» та був розміщений на зберігання на митному складі (МС «Ламан Шипинг» Київська область, м. Вишневе, вул. Київська, 8б).
01.06.2023 р. між ПП «Анкорбуд», як Клієнтом, та ТОВ «Транслогістик-ЮА», як Експедитором, укладено договір про транспортно - експедиторське обслуговування №010623, відповідно до умов якого Клієнт доручає, а Експедитор зобов'язується організувати за рахунок Клієнта транспортно - експедиторське обслуговування (ТЕО), перевезення експортно - імпортних та транзитних вантажів по території України і в міжнародному сполученні, а також надати інші транспортно - експедиторські послуги Клієнту за згодою Сторін (п. 1.1. Договору №010623).
Позивач зазначає, що на підставі означеного вище договору ТОВ «Транслогістик-ЮА» надало ПП «Анкорбуд» послуги з морського перевезення вантажу за межами державного кордону, з перевезення вантажу наземним (авто) транспортним засобом у міжнародному на внутрішньому сполученні, експедирування, до якого увійшли послуги з оформлення, вантажно - розвантажувальних робіт, зберігання вантажу, понаднормативне використання контейнерного обладнання, понаднормативне використання автотранспортного засобу.
Окрім того ТОВ «Транслогістик-ЮА» забезпечило доставку вказаного вище товару з Китаю в Україну, а також забезпечувало його перевезення по території України та зберігання на митному складі в м. Вишневому, Київської області.
У тому числі, ТОВ «Транслогістик-ЮА» після подання позивачем митної декларації від 31.08.2023 р. забезпечило подання транспортних засобів під навантаження товару з метою його перевезення з Київської митниці до м. Чернігів, але оскільки митне оформлення товару у встановлені строки проведено не було, а 06.09.2023 р. було складено картку відмови, в наслідок цього мало місце понаднормове використання автомобільного транспорту.
Позивач зазначає, що 14.08.2024 р. ТОВ «Транслогістик-ЮА» забезпечило доставку товару з митного складу в м. Вишневе, Київської області до митного поста «Київ центральний» Київської митниці, м. Київ, але митне оформлення цього товару на підставі рішення суду було завершене лише 22.08.2024 р., в наслідок чого також мало місце понаднормове використання автомобільного транспорту.
Зокрема, позивач зазначає, що за період часу з 02.09.2023 р. по 22.08.2024 р. з вини Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, поніс пов'язані з перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати:
- 90574,00 грн. за зберігання товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F на митному складі в м. Вишневе, Київської області з 07.09.2023 р. по 14.08.2024 р. (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 р. № 4579951 на суму 90574,00 грн., лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 р. № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3572 на суму 90574,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1118 на суму 90574,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 9700,00 грн. за розвантаження товару для зберігання та його завантаження для подальшого розмитнення за рішенням суду згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 4582900 на суму 9700,00 грн., лист роз'яснення № 2 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 230824-2, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3584 на суму 9700,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1163 на суму 9700,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 10000,00 грн. за перевезення товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F з м/п Вишневе на м/п Київ Центральний та в м. Чернігів (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 р. № 4580822 на суму 10000,00 грн., лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 р. № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3573 на суму 10000,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1117 на суму 10000,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 16000,00 грн. за понаднормове використання транспорту у зв'язку з розмитненням вантажу у період з 15.08.2024 р. по 22.08.2024 р. згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 4582898 на суму 16000,00 грн., лист роз'яснення № 1 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 230824, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3583 на суму 16000,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1164 на суму 16000,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 11737,00 грн. за понаднормове використання транспорту у період з моменту подання декларації від 31.08.2023 р. до складання картки відмови та розміщення 07.09.2023 р. товару на митному складі в м. Вишневе, Київської області згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 11.09.2023 р. № 4506868 на суму 11737,00 грн., акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2024 р. № 1612 на суму 11737,00 грн., платіжні інструкції ПП «Анкорбуд» від 01.03.2024 р. № 254 на суму 4846,55 грн., від 05.04.2024 р. № 360 на суму 6890,45 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.).
З огляду на викладене позивач просить стягнути з Державного бюджету України на користь позивача майнової шкоди, заподіяної йому незаконними діями Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, які полягали у незаконному складанні картки відмови у митному оформленні (випуску) товару, в наслідок чого митне оформлення товару було проведено з порушенням законодавчо встановленого строку - не 01.09.2023 р., а лише 22.08.2024 р., тоді як за цей час позивач поніс пов'язані із перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.
Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.
Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.
Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
За приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р., адміністративний позов Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р., за цією митною декларацією.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09.08.2024 р. відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київської митниці на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 08 січня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2024 року у справі №620/16182/23 за позовом Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).
Так, преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.
Норми статті 124 Конституції України визначають обов'язковість виконання усіма суб'єктами прав судового рішення у вказаній справі.
Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Таким чином, рішення Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.
З огляду на викладене заперечення відповідача 1 викладених у відзиві на позовну заяву, що суд у адміністративній справі скасовуючи картку відмови у справі №620/16182/23, посилаючись на «надмірний формалізм митного органу» не навели нормативних актів, які б дозволяли в митній декларації не заявляти відомості які необхідні для класифікації товару висловлює свою незгоду із рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, намагаючись надати йому переоцінку, а відтак суд відхиляє означені заперечення.
Стосовно заперечень відповідача 1, що між Держмитслужбою та Позивачем у контексті заявлених позовних вимог не існує жодних матеріально-правових відносин, оскільки Держмитслужба відповідно до своїх повноважень безпосередньо не здійснює митні формальності та не порушувала своїми діями чи бездіяльністю законних інтересів та прав Позивача. З огляду на що, спірні правовідносини виникли не за участі Держмитслужби, остання не є учасником спірних правовідносин, а отже безпідставно визначена відповідачем у даній справі, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 45 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.
За приписами ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Статтею 80 Цивільного кодексу України передбачено, що юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.
Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (частина 4 статті 91 ЦК України).
Статтею 95 ЦК України встановлено, що філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва. Філії та представництва юридичної особи, у тому числі юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, підлягають державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Філія та представництво юридичної особи вважаються створеними з дня їх державної реєстрації.
Отже, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами. Коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноваження сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу.
При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.
В силу положень статті 95 Цивільного кодексу України філії та представництва виступають лише як відокремлені частини юридичної особи, що їх створила та не мають статусу самостійної юридичної особи.
Суд звертає увагу на приписи ч. 2, 3 ст. 211 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, визначені частиною першою цієї статті, утворюються без статусу юридичної особи та є органами державної влади, можуть мати окремий баланс, рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, печатку та бланк зі своїм найменуванням та із зображенням Державного Герба України. Положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, положення про територіальний орган як відокремлений підрозділ центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, затверджуються керівником відповідного центрального органу виконавчої влади.
З огляду на вищезазначене, Київська митниця не може виступати самостійною стороною спору в господарському судочинстві, адже не є самостійним суб'єктом господарювання та не має статусу юридичної особи, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про відокремлений підрозділ, відтак, не наділений цивільною правоздатністю і дієздатністю та не може бути самостійною стороною у судовому процесі.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2021 у справі №907/670/18.
При цьому суд звертає увагу позивача, що у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14.06.2021 у справі №760/32455/19 встановлено, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв'язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред'явлено позов, а отже неможливістю вирішення цивільного спору.
З огляду на викладене позивач обрав належного відповідача, а саме Державну митну службу України.
Стосовно поданих відповідачем 2 однотипних за своїм змістом відзивів на позовну заяву у яких останній зазначив, що Головне управління Казначейства жодних прав і інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди Позивачу не завдавало, то відповідно до вимог Конституції України, ЦК України, та інших актів законодавства, Головне управління Казначейства не може нести відповідальність за шкоду, завдану Позивачу діями інших суб'єктів,суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 2, частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб'єкти публічного права. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно з частиною 4 статті 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.
Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009, від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц, від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 зробила наступні висновки: "55. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (підпункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (підпункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 15 січня 2020 року у справі № 698/119/18 (пункт 21), від 18 березня 2020 року у справі № 553/2759/18 (пункт 35), від 6 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (підпункт 8.5), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80), від 15 лютого 2022 року у справі № 910/6175/19 (пункт 7.45), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 75), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.16) і № 922/1830/19 (пункт 7.1)).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 20 липня 2022 року у справі № 910/5201/19 (пункт 76), від 5 жовтня 2022 року у справах № 923/199/21 (пункт 8.17) і № 922/1830/19 (пункт 7.2)). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (пункт 27), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 81), від 5 жовтня 2022 року у справі № 923/199/21 (пункт 8.18) і № 922/1830/19 (пункт 7.3))";
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц: "44. Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів ДКСУ чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган. 46. ДКСУ та її територіальний орган можуть бути залучені до участі у справі з метою забезпечення завдань цивільного судочинства, однак їх незалучення не може бути підставою для відмови у позові";
Відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №845 від 03.08.2011.
Згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 35 зазначеного Порядку казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.
Таким чином, відшкодування шкоди у даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету через відповідні органи Державної казначейської службу України.
Таким чином суд дійшов висновку, що Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві є належним відповідачем.
Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
При цьому, збитками є майнові втрати потерпілої особи, що відшкодовується у випадках завдання майнової шкоди.
Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
В свою чергу, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України. Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 321 МК України товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом.
У разі ввезення на митну територію України товарів, транспортних засобів комерційного призначення митний контроль розпочинається з моменту перетинання ними митного кордону України.
У відповідності до ч. 6 ст. 321 МК України, перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується : у разі ввезення на митну територію України - після закінчення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.
В силу приписів ч. 3 ст. 325 МК України користування та розпорядження товарами, транспортними засобами комерційного призначення, які перебувають під митним контролем, забороняються, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.
Частиною 1 статті 248 МК України передбачено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Згідно ч.ч. 1, 5 ст. 255 МК України митне оформлення завершується в найкоротший можливий строк, але не більше ніж чотири робочих години з моменту пред'явлення митному органу товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.07.2024 р., адміністративний позов Приватного підприємства «Анкорбуд» до Київської митниці про визнання протиправною та скасування картки відмови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано складену Київською митницею картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та зобов'язано Київську митницю провести митне оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у компанії Haining Hisener Trade Co., Ltd, Китай товару, вказаного у митній декларації типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний №UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р., за цією митною декларацією.
У рішенні Чернігівського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23, судом встановлено наступне: «З огляду на зазначене суд дійшов висновку, що оскільки подана відповідачу з метою митного оформлення купленого ПП «Анкорбуд» у Компанії HAINING HISENER TRADE CO., LTD товару митна декларація типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. та додані до неї документи містили усі відомості про товар № 5 (гвинти з чорних металів), передбачені п. 5 ч. 8 ст. 257 Митного кодексу Україна та Порядком заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, у тому числі відомості про міцність цього товару на розтягування, та надавали можливість митному органу належним чином перевірити правильність класифікації товару згідно УКТЗЕД, твердження у картці відмови про порушення позивачем вимог чинного законодавства України та неможливість перевірити правильність класифікації цього товару згідно УКТЗЕД не відповідає |фактичним обставинам справи».
З огляду на викладене оскільки митне оформлення товару було завершене 22.08.2024 та Чернігівським окружним адміністративним судом від 08.01.2024 р. у справі № 620/16182/23 встановлено неправомірні дії Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем підтверджено першу умову, а саме - неправомірні дії органу.
Стосовно другої та третьої умови - наявності шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, суд зазначає наступне.
Позивач зазначає, що за період часу з 02.09.2023 р. по 22.08.2024 р. з вини Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, поніс пов'язані з перевезенням та зберіганням товару додаткові витрати:
- 90574,00 грн. за зберігання товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F на митному складі в м. Вишневе, Київської області з 07.09.2023 р. по 14.08.2024 р. (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 р. № 4579951 на суму 90574,00 грн., лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 12.08.2024 р. № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3572 на суму 90574,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1118 на суму 90574,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 9700,00 грн. за розвантаження товару для зберігання та його завантаження для подальшого розмитнення за рішенням суду згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 4582900 на суму 9700,00 грн., лист роз'яснення № 2 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 230824-2, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3584 на суму 9700,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1163 на суму 9700,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 10000,00 грн. за перевезення товару, привезеного від HAINING HISENER TRADE CO., LTD згідно інвойс № 23HS05074F з м/п Вишневе на м/п Київ Центральний та в м. Чернігів (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 р. № 4580822 на суму 10000,00 грн., лист роз'яснення ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 14.08.2024 р. № 405690, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3573 на суму 10000,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1117 на суму 10000,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 16000,00 грн. за понаднормове використання транспорту у зв'язку з розмитненням вантажу у період з 15.08.2024 р. по 22.08.2024 р. згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 4582898 на суму 16000,00 грн., лист роз'яснення № 1 ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 23.08.2024 р. № 230824, акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 23.08.2024 р. № 3583 на суму 16000,00 грн., платіжна інструкція ПП «Анкорбуд» від 23.08.2024 р. № 1164 на суму 16000,00 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.);
- 11737,00 грн. за понаднормове використання транспорту у період з моменту подання декларації від 31.08.2023 р. до складання картки відмови та розміщення 07.09.2023 р. товару на митному складі в м. Вишневе, Київської області згідно інвойс № 23HS05074F для ПП «Анкорбуд» (рахунок - фактура ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 11.09.2023 р. № 4506868 на суму 11737,00 грн., акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) від 05.04.2024 р. № 1612 на суму 11737,00 грн., платіжні інструкції ПП «Анкорбуд» від 01.03.2024 р. № 254 на суму 4846,55 грн., від 05.04.2024 р. № 360 на суму 6890,45 грн. та відповідь ТОВ «Транслогістик-ЮА» від 18.10.2024 р. № 09865-45 на адвокатський запит № 17/09-2 від 17.09.2024 р.).
В наслідок складання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100160/2023/000244, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією типу ІМ/40/ДЕ, реєстраційний № UA100160/2023/236745U0 від 31.08.2023 р. позивач у період з 02.09.2023 р. по 22.08.2024 р. був позбавлений можливості користуватися та розпоряджатися належним йому товаром, який увесь цей час продовжував знаходитись під митним контролем, а відтак пов'язані з перевезенням та зберіганням даного товару на митному складі додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн. підтверджуються означеними вище доказами.
В частині причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою остання полягає у тому, що понесені позивачем додаткові витрати на загальну суму 138 011,00 грн. є прямим та об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди, а саме наслідком незаконного складання Київською митницею наведеної вище картки відмови, оскільки за відсутності останньої позивачем не було б понесені витрати з перевезенням та зберіганням товару.
Суб'єкти господарювання мають законне право на компенсацію збитків, завданих в результаті дій або бездіяльності органами державної влади.
Митний орган - державний орган, основним призначенням діяльності якого є сприяння реалізації громадянами та суб'єктами господарювання свого права на переміщення товарів, предметів і транспортних засобів через митний кордон України, організація та здійснення контролю за дотримання ними (громадянами та суб'єктами господарювання) правил переміщення товарів, предметів і транспортних засобів та використання в межах своїх повноважень інших інструментів реалізації митної політики.
Підставою для стягнення збитків, завданих в результаті застосованих митних процедур, є наявність доказів успішного оскарження дій чи бездіяльності митних органів у порядку адміністративного судочинства. Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу судом визнано доведеними всі складові: неправомірна поведінка посадових осіб митного органу, заподіяння шкоди юридичній особі та причино- наслідковий зв'язок між такою поведінкою і шкодою.
Доводи відзивів не спростовують висновку суду про наявність підстав для повного задоволення позову з огляду на вищевикладене.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позивач довів наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, передбаченого у статті 1173 Цивільного кодексу України, а саме: протиправність дій органу державної влади (відповідача), наявність шкоди (у т.ч. її розмір) і причинного зв'язку між протиправними діями та завданою шкодою стосовно вимог про стягнення з держави суми в розмірі 138 011,00 грн., що є витратами позивача.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій та рішень Київської митниці, яка є відокремленим підрозділом Державної митної служби України, витрати по сплаті судового збору у сумі 3028, 00 грн покладаються на відповідача 1 відповідно до статі 129 ГПК України.
Керуючись статтями 86, 129, 232, 236-241 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "АНКОРБУД" (14021 Чернігівська область, Чернігівський район, м. Чернігів, вул. Дніпровська, 20; код ЄДРПОУ: 43847612) майнову шкоду у розмірі 138 011 (сто тридцять вісім тисяч одинадцять) грн 00 коп.
3. Стягнути з Державної митної служби України (вул. Дегтярівська, буд. 11-Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ: 43115923) на користь Приватного підприємства "АНКОРБУД" (14021 Чернігівська область, Чернігівський район, м. Чернігів, вул. Дніпровська, 20; код ЄДРПОУ: 43847612) 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат зі сплати судового збору.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.04.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ