номер провадження справи 5/15/25
11.04.2025 Справа № 908/309/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О. розглянув матеріали справи
За позовом: Фізичної особи-підприємця Матвєєва Юрія Євгеновича (електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
До відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (електронна пошта: kanс@zoe.com.ua; вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926)
про стягнення 1 266 428,07 грн.
Без виклику представників сторін
05.02.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Матвєєва Юрія Євгеновича до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення 878 011,55 грн.
05.02.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/309/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.02.2025 вказану позовну заяву на підставі п.п. 2 та 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків терміном 10 днів з дня отримання вказаної ухвали шляхом направлення на адресу суду та іншим сторонам копії позовної заяви із вказівкою на статус позивача саме як фізичної особи - підприємця та письмової інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів усіх письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви, докази чого надати до суду у вказаний вище строк.
Ухвалою суду від 10.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/309/25 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 06.03.2025, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.
Ухвалою від 12.03.2025 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Матвєєвої Ю.Є. про збільшення розміру позовних вимог та оголошено перерву з розгляду справи по суті до 03.04.2025 без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.
11.04.2025 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Як вбачається з позовної заяви та з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 05.03.2025, ФОП Матвєєвим Ю.Є. заявлено позовні вимоги про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" заборгованості за договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 на суму 1 266 428,07 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610, 901 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.
У відзиві на позовну заяву від 24.02.2025 ПАТ «Запоріжжяобленерго» вказує, що у випадку задоволення позову його виконання може бути розстрочено судом на 12 місяців, з огляду на скрутний фінансовий стан ПАТ «Запоріжжяобленерго»; наявність великого податкового боргу; збільшення дебіторської заборгованості споживачів електричної енергії, щодо яких неможливо вжити заходи припинення, обмеження електропостачання (екологічна, аварійна, технологічна броня) або введено мораторій на задоволення вимог кредиторів (провадження у справі про банкрутство); зупинення виконавчих дій щодо найбільшого боржника ПАТ «Запоріжжяобленерго» - ТОВ "Запорізький титано-магнієвий комбінат"; значна кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» та ПрАТ «НЕК «Укренерго». З огляду на викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
У відповіді на відзив від 05.03.2025 Позивач вказав, що заперечує проти задоволення клопотання Відповідача про надання розстрочки виконання рішення суду, оскільки доводи відповідача про відсутність його вини у порушенні умов договору внаслідок перебування у кризовому стані та порушення контрагентами відповідача зобов'язань перед ним не можуть братись до уваги, оскільки виходячи з положень ст. 526, 617 ЦК України, ст. 218 ГК України, належне виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем не може ставитися у залежність від законодавчих змін або виконання зобов'язань іншими контрагентами відповідача, і такої відкладальної умови в оплаті послуг договір про надання послуг не містить. Позовна заява ґрунтується виключно на належному виконанні позивачем своїх зобов'язань щодо надання послуг та неналежному виконанні зобов'язань відповідачем щодо оплати наданих послуг, що є порушенням права позивача на оплату наданих послуг, яке має бути відновлене на підставі наведених в позові норм матеріального права. З урахуванням викладеного, просить суд позов задовольнити та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду на строк 12 місяців у разі задоволення позову.
Своїм правом подати суду письмові заперечення на відповідь на відзив Відповідач не скористався.
Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи без виклику представників сторін, суд
Як вбачається з матеріалів справи, 31.05.2024 року між Фізичною особою-підприємцем Матвєєвим Юрієм Євгеновичем (далі - Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі - Замовник) укладено Договір № 7-05-24 про надання послуг відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги за Кодом ДК 021:2015 - 45260000-7 Покрівельні роботи та інші спеціалізовані будівельні роботи «Поточний ремонт покрівель ЗМЕМ: ТП-242, ТП-348, ТП-293, ТП-319, ТП-2019, ТП-139, ТП-119, ТП-142, ТП-176, ТП-96, ТП-166, ТП-133, ТП-156, ТП-2205, ТП-323,ТП-432, ТП-451,ТП-467,ТП-468, ТП-597, ТП-797, ТП-825, ТП-418, ТП-839, ТП-549, ТП-819, ТП-551, ТП-570, ТП-485, ТП-484 (далі - Послуги), а Замовник - прийняти і оплатити ці послуги.
Відповідно до умов пункту 2.1 договору, ціна договору становить 1 549 000,00 грн. без ПДВ.
Згідно пункту 2.3 договору, розрахунки за надані послуги поводяться Замовником протягом 40 календарних днів після підписання сторонами Акту здачі-приймання наданих послуг на підставі отриманого Замовником рахунка.
У пункті 3.1. договору передбачено, що послуги згідно з цим договором будуть надаватись з матеріалів Виконавця. До початку надання послуг обов'язковою умовою для Виконавця є виїзд фахівця на об'єкт для уточнення розмірів, кількості та інших вимог замовлення.
11.10.2024 між сторонами укладено Додаткову угоду №1 про зміну договору №7-05-24від 31.05.2024,у пункті 1.1. якої сторони погодили змінити положення договору, виклавши наступний пункт в такій редакції: «У розділі 4 «Строки надання послуг» п.4.1. викласти в наступній редакції: «4.1. Строк надання послуг: 15.12.2024 рік».
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов'язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.
Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно вимог ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором.
Судом встановлено, що ФОП Матвєєв Юрій Євгенович свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином, надавши Відповідачу послуги на загальну суму 1 469 556,38 грн., що підтверджується Довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за жовтень 2024 року від 16.10.2024 року на суму 507 312,05 грн., за жовтень 2024 року від 30.10.2024 року на суму 473 807,81 грн., за листопад 2024 року на суму 488 436,52 грн.
Також виконання Позивачем умов вказаного договору та прийняття Відповідачем зазначених робіт підтверджується наступними Актами приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) на загальну суму 1 469 556,38 грн., а саме:
- на суму 507 312,05 грн.: № 1 за серпень 2024 на суму 49 023,96 грн. та №2 за серпень 2024 на суму 54084,35 грн., які підписані сторонами 26.08.2024; №3 за жовтень 2024 на суму 49 352,00 грн., №4 за жовтень 2024 на суму 56 409,01 грн., №5 за жовтень 2024 на суму 58 100,89 грн., №6 за жовтень 2024 на суму 30 274,06 грн., №7 за жовтень 2024 на суму 54 809,42 грн., №8 за жовтень 2024 на суму 54 832,94 грн., №9 за жовтень 2024 на суму 45 809,16 грн., №10 за жовтень 2024 на суму 54 616,26 грн., які підписані сторонами 16.10.2024;
- на суму 473 807,81 грн.: №11 за жовтень 2024 на суму 80 243,84 грн., №13 за жовтень 2024 на суму 41 693,16 грн., №14 за жовтень 2024 на суму 58 954,89 грн., №15 за жовтень 2024 на суму 9 680,08 грн., №17 за жовтень 2024 на суму 71 551,60 грн., №18 за жовтень 2024 на суму 42 824,64 грн., №19 за жовтень 2024 на суму 50 848,84 грн., №20 за жовтень 2024 на суму 51 093,36 грн., №21 за жовтень 2024 на суму 63 562,39 грн., №22 за жовтень 2024 на суму 3 355,01 грн., які підписані сторонами 30.10.2024;
- на суму 488 436,52 грн.: №12 за листопад 2024 на суму 58 741,59 грн., №16 а листопад 2024 на суму 83 878,83 грн., №23 за листопад 2024 на суму 69 859,15 грн., №24 за листопад 2024 на суму 2 462,98 грн., №25 за листопад 2024 на суму 52 794,63 грн., №26 за листопад 2024 на суму 61 722,27 грн., №27 за листопад 2024 на суму 43 604,94 грн., №28 за листопад 2024 на суму 30 206,22 грн., №29 за листопад 2027 на суму 31 916,79 грн., №30 за листопад 2024 на суму 53 249,12 грн., які підписані сторонами 29.11.2024.
Таким чином, у позивача виникло до відповідача право вимоги щодо здійснення оплати за виконані ним роботи.
Пунктом 5.4.2. Договору визначений обов'язок Замовника своєчасно та в повному обсязі оплатити надані послуги.
Однак, станом на 10.04.2025 обов'язок з оплати робіт Відповідачем виконано не в повному обсязі, оскільки ним сплачено лише частину вартості наданих послуг за договором в загальній сумі 203 128,31 грн., що підтверджується Інформаційними повідомленнями про зарахування коштів №7591 від 22.10.2024 на суму 103 108,31 грн. та №1519 від 25.02.2025 на суму 100 020,00 грн.
Таким чином, в порушення строку, визначеного п. 2.3. Договору, Відповідач свої зобов'язання в повному обсязі не виконав, грошові кошти у розмірі 1 266 428,07 грн. за надані Позивачем послуги не сплатив.
В матеріалах справи міститься клопотання Відповідача про закриття провадження у справі №908/309/25 в частині заборгованості в сумі 100 020,00 грн. на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України у зв'язку з відсутністю предмету спору, оскільки ПАТ «Запоріжжяобленерго» під час розгляду цієї справи частково сплатило борг в сумі 100 020,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №1519 від 25.02.2025. Також просить суд повернути Позивачу сплачений за подання позовної зави судовий збір, пропорційно сумі погашених позовних вимог, в сумі 1 200,24 грн.
Суд розглянувши вказане клопотання Відповідача зазначає, що у позовній заяві від 05.02.2025 за вих. №05/02 первісно були заявлені позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором № 7-05-24 про надання послуг від 31.05.2024 в сумі 878 011,55 грн., яка виникла на підставі Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3) за жовтень 2024 року від 16.10.2024 на суму 507 312,05 грн. та за жовтень 2024 року від 30.10.2024 на суму 473 807,81 грн. та з урахуванням часткової оплати на суму 103 108,31 грн.
В подальшому Позивачем 05.03.2025 до суду подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з ПАТ "Запоріжжяобленерго" заборгованість за договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 на суму 1 266 428,07 грн. В обґрунтування збільшення позовних вимог посилається на виникнення права вимоги щодо оплати наданих послуг за листопад 2024 на загальну суму 488 436, 52 грн.
Ухвалою суду від 12.03.2025 прийнято до розгляду заяву Фізичної особи-підприємця Матвєєва Ю.Є. про збільшення розміру позовних вимог та вказано, що предметом розгляду справи №908/309/25 є стягнення з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на користь Фізичної особи-підприємця Матвєєва Юрія Євгеновича заборгованості за договором про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024 на суму 1 266 428,07 грн.
Як вже встановлено судом Позивачем на виконання умов вказаного договору надано Відповідачу послуги на загальну суму 1 469 556,38 грн. та Відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 203 128,31 грн., а отже станом на 10.04.2025 загальну сума заборгованості Відповідача перед Позивачем становить 1 266 428,07 грн.
Таким чином, Позивачем при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог вже було враховано часткову оплату Відповідача здійснену під час розгляду справи в суді на суму 100 020,00 грн., а отже підстави для задоволення клопотання Відповідача про закриття провадження в цій частині відсутні.
Враховуючи, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» не надано належних та допустимих доказів погашення заборгованості в сумі 1 266 428,07 грн. за надані послуги ФОП Матвєєвим Ю.Є. згідно договору про надання послуг № 7-05-24 від 31.05.2024, а отже заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також Відповідачем надано клопотання про розстрочку виконання рішення у цій справі на 12 (дванадцять) місяців, яке не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Своє клопотання Відповідач обґрунтовує тим, що станом на 01.02.2025 дебіторська заборгованість споживачів перед ПАТ «Запоріжжяобленерго» складає 3 029 680 тис.грн., з якої переважна частина це заборгованість державних підприємств. За 2022 рік ПАТ "Запоріжжяобленерго" отримало збитки у розмірі 204,75 млн.грн. За 9 місяців 2024 року отримало збитки у розмірі 168,43 млн. грн. Відповідно до річних Звітів про фінансовий стан (Звіт про сукупний дохід) (ф.2), показник прибутку (чистого фінансового результату) ПАТ "Запоріжжяобленерго" значно зменшився з 272 672 тис.грн. у 2021 році до 1 187 тис.грн. у 2023 році, отже зменшення складає 99%. За період 2021 - 2023 обсяг реалізованої продукції (товарів, послуг) зменшився на 42%, головним чином за рахунок основного виду діяльності - розподілу електроенергії. За період 2022-2024 рік середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв зменшилася на 2462 осіб (з 4834 осіб до 2372 осіб), що становить 51%. Відповідно проведеному ФОП Новак І.О. «Аналізу фінансово-господарської діяльності ПАТ «Запоріжжяобленерго» за результатами 2022-2023 років», вищезазначене негативно вплинуло на фінансовий стан Товариства. Отже, вказане підтверджує наявність у ПАТ "Запоріжжяобленерго" ознак критичної неплатоспроможності. Рівень тарифів на послуги з розподілу електричної енергії критично не відповідає фактичним витратам ПАТ "Запоріжжяобленерго" при здійсненні ліцензованої діяльності з розподілу електричної енергії. На теперішній час Відповідач знаходиться у вкрай тяжкому фінансовому стані та не має можливості виконати рішення суду у справі № 908/309/25, у зв'язку з відсутністю коштів на поточних рахунках, наявністю податкового боргу в розмірі 959 180,4 тис.грн. Кредиторська заборгованість ПАТ «Запоріжжяобленерго» перед ДП «Енергоринок» становить 680 166 тис.грн. У ПАТ «Запоріжжяобленерго» відсутні кошти для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, а також відсутні кошти для виконання рішення у справі єдиним платежем (одночасно). Наявна дебіторська заборгованість не тільки не приносить прибутку, але і поставила Відповідача у скрутне становище при здійсненні розрахунків з іншими підприємствами. ПАТ "Запоріжжяобленерго" є підприємством критичної інфраструктури, що підтверджується постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2015 № 83 «Про затвердження переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави» та наказом Міністерства енергетики України від 10.10.2024 № 394. Таким чином, стабільна та безперебійна робота ПАТ «Запоріжжяобленерго» є вкрай важливою для життєдіяльності всього регіону - Запорізької області. Порушення в роботі ПАТ «Запоріжжяобленерго» може призвести до таких негативних наслідків. Крім того, Відповідач не може розраховувати на кошти, що надходять на його банківські рахунки, оскільки постановами державних виконавців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України накладено арешт на грошові кошти, що містяться на усіх рахунках ПАТ «Запоріжжяобленерго». Отже, наразі Відповідач не зможе сплатити Позивачу заборгованість за договором одним платежем, але в той же час, у разі надання можливості сплати заборгованості на умовах розстрочення, існує реальна можливість виконання рішення у 2025 році. Зазначає, що обставиною, яка унеможливлює виконання рішення суду першої інстанції, є критична неплатоспроможність Відповідача, що підтверджується фінансовою звітністю.
На підтвердження наявності підстав для надання розстрочки Відповідачем надані наступні документи: аналіз фінансово-господарської діяльності ПАТ Запоріжжяобленерго за 2022-2023 років ФОП Новак, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 31.12.2023, Звіт про фінансові результати за 2023, Баланс (Звіт про фінансовий стан) на 30.09.2024, Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) за 9 місяців 2024, Звіт про власний капітал за 9 місяців 2024, Витяг з наказу Міненерго України від 10.10.2024 №394 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол №47)», Інформацію про наявність та розмір податкової заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго», Довідки щодо залишків кошти на рахунках, Лист щодо дебіторської заборгованості ПАТ «Запоріжжяобленерго» станом на 01.02.2025, Довідка щодо мінімально необхідних платежів ПАТ «Запоріжжяобленерго» від 17.02.2025 за вих. №003-08/150, Довідка щодо дефіциту обігових коштів від 17.02.2025 за вих. №003-08/151, Додаток до постанови НКРЕКП від 09.12.2023 №2330, Листи від ТОВ «ЗТМК» щодо оплати по справі №908/2384/18, Постанова НКРЕКП від 09.12.2023 № 2330, Постанова НКРЕКП від 19.12.2024 № 2208, Постанови ВПВР про арешт коштів боржника та про зупинення вчинення виконавчих дій, Ухвала Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/1463/18.
Позивач заперечив проти надання розстрочки виконання рішення суду вказавши, що визначаючи скрутне фінансове становище відповідача у якості підстави для розстрочення виконання рішення суду, Відповідач не наводить належних обставин та доказів, які б свідчили, що у строк, на який відповідач просить розстрочити виконання рішення суду, фінансове становище Відповідача покращиться та у нього буде можливість виконати рішення суду у даній справі. Крім того, слід врахувати, що умови договору про надання послуг були виконані позивачем із залученням власних коштів на придбання будівельних матеріалів, які Позивач розраховував повернути у визначені договором строки.
Статтею 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Згідно зі ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
У рішенні Конституційного Суду України №5-пр/2013 від 26.06.2013 зазначено, що розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
Відповідно частини 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
На державі лежить позитивне зобов'язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 у справі Чижов проти України).
Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі Глоба проти України №15729/07 від 05.07.2012 р. суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для розстрочення або відстрочення, можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Відповідно до ч. ч. 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Пунктом 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Отже, вирішуючи питання розстрочки виконання рішення господарський суд має врахувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках.
Суд зазначає, що подані Відповідачем довідки в цілому підтверджують складний фінансовий стан підприємства, однак Відповідачем не було надано суду достатніх доказів на підтвердження своєї неплатоспроможності (зокрема, але не виключно, довідки про відсутність майна у власності, за рахунок якого можливе виконання рішення суду, тощо), на підтвердження відсутності можливості Відповідача виконати рішення суду у цій справі.
Частина 2 статті 617 ЦК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення боржника від відповідальності за порушення зобов'язання.
Крім цього, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Отже, складний фінансовий стан підприємства не є беззаперечною підставою для надання відстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням Відповідачем має доводитися в загальному порядку. Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Суд також зазначає, що Договір №7-05-24 про надання послуг з ФОП Матвєєвим Ю.Є. було укладено ПАТ «Запоріжжяобленерго» 31.05.2024, тобто коли йому було достеменно відомо про понесені ним в умовах воєнного стану збитки у 2022 та 2023 роках, наявність зменшеного прибутку у 2023 році та податкового боргу в значній сумі, відсутність коштів для фінансування першочергових та обов'язкових витрат Товариства, разом з тим свідомо брав на себе грошові зобов'язання вже за існування тих обставин, на які посилається в заяві, про які він не повідомив Позивача при укладанні договору. Отже, вказані ним обставини хоч і існували, однак не перешкоджали здійсненню Відповідачем господарської діяльності шляхом укладення договору з Позивачем та отримання послуг за таким договором.
Крім того у пункті 5.1.1. договору визначено, що сторони зобов'язуються без зволікань інформувати одна одну про всі обставини, що виникають і які створюють загрозу або унеможливлюють виконання зобов'язань за цим договором.
Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів щодо повідомлення Позивача про обставини, які створюють підстави для неможливості виконання умов договору.
Договір не містить положень які б визначали, що ПАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило ФОП Матвєєва Ю.Є. про існування тяжкого фінансового стану Товариства на дату його укладання.
У пункті 3.1. договору вказано, що послуги згідно з цим договором будуть надаватись з матеріалів Виконавця.
Тобто, Замовник не поніс жодних витрат пов'язаних з наданням Виконавцем вказаних послуг та прийняв виконані Позивачем послуги без будь-яких зауважень або претензій щодо якості їх виконання.
Вказане вище свідчить про недобросовісність поведінки Відповідача, яка і стала в подальшому підставою для звернення Позивача до суду з цим позовом.
Крім того, заявник належним чином не обґрунтував надання розстрочки саме на 12 місяців, тобто не надав жодних доказів на підтвердження надходження коштів за наслідками господарської діяльності, якими можливо буде здійснити погашення існуючої заборгованості, стягнутої за рішенням суду у цій справі, перед позивачем у визначений ним строк.
Посилання Відповідача на лист ТОВ «ЗТМК» від 24.09.2024 за вих. №СС/02-446 як на обґрунтування можливості виконання цього рішення у строк 12 місяців, суд не приймає до уваги, оскільки ПАТ «Запоріжжяобленерго» не надано до заяви жодних доказів того, що Товариство (Відповідач) погодилось на запропонований у листі графік погашення боргу за рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.03.2019 по справі №908/2384/18 та/або між сторонами укладено відповідну мирову угоду на стадії виконання вказаного рішення суду.
Крім того, Відповідач в обґрунтування можливості виконання цього рішення у строк 12 місяців посилається на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі №908/1463/18, якою було затверджено мирову угоду між АТ «Запорізький завод феросплавів» та ПАТ «Запоріжжяобленерго» щодо сплати заборгованості на користь останнього.
Суд зазначає, що вказаною ухвалою між сторонами погоджено графік погашення заборгованості з травня 2020 по вересень 2025, тобто ПАТ «Запоріжжяобленерго» вже більш як чотири роки отримує відповідні кошти, а отже навпаки може вчасно розраховуватись зі своїми контрагентами, в тому числі з ФОП Матвєєвим Ю.Є.
Крім того, уклавши договір Відповідачу було відомо про строки виконання його зобов'язань з оплати за надані послуги, а тому він як добросовісний учасник господарських відносин мав забезпечити наявність у нього достатньої кількості коштів для здійснення розрахунку з Позивачем у визначений договором строк.
З огляду на викладене суд констатує, що в обґрунтування заяви про надання відстрочки виконання рішення суду Відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, не наведено обставин реальної неможливості виконання ним судового рішення, а тому його заява про розстрочку виконання рішення суду у цій справі на 12 місяців не підлягає задоволенню.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, п. 2. ч. 1 ст. 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (вул. Сталеварів, буд. 14, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 00130926) на користь Фізичної особи-підприємця Матвєєва Юрія Євгеновича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість за Договором про надання послуг №7-05-24 від 31.05.2024 в сумі 1 266 428 (один мільйон двісті шістдесят шість тисяч чотириста двадцять вісім) грн. 07 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 15 197 (п'ятнадцять тисяч сто дев'яносто сім) грн. 14 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.
Повне рішення складено та підписано: 16.04.2025.
Суддя К.В. Проскуряков
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.