вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
10.04.2025м. ДніпроСправа № 904/135/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Іванової Т.В.
за участю секретаря судового засідання Ільєнко Д.Ю.
представників сторін:
від позивача: Кальченко Ю.О.
від відповідача: Кулик С.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (61010, місто Харків, в'їзд Ващенківський, будинок 16, квартира 27; ідентифікаційний код 31672472)
до відповідача Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровської область, місто Вільногірськ вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830)
про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 у розмірі 2 050 417,81 грн.
І. СУТЬ СПОРУ
1. Стислий виклад позиції позивача
Позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 у загальному розмірі 2 050 417,81 грн, з яких: 1 600 000,00 грн - основний борг, 125 243,83 грн - 3% річних, 325 173,98 грн - інфляційні втрати.
Вказані вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов вказаного договору в частині повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 24 605,02 грн, а також судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 35 394,98 грн.
2. Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідач посилаючись на обставини форс-мажору, спричинені російською військовою агресією та процесами приватизації, зміни органів правління товариства, вказував про об'єктивну неможливість виконати умови договору про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг. Крім того відповідач обґрунтовував невиконання своїх зобов'язань за договором неналежним виконанням позивачем ремонтних робіт.
У зв'язку із вказаним відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, у випадку задоволення позовних вимог відповідач просив суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
Також відповідач зазначає, що судові витрати позивача на правничу професійну допомогу є занадто завищеними та не можуть братися до уваги, так як не містять достовірної та конкретної інформації.
ІІ. Процесуальні дії у справі. Заяви, клопотання
14.01.2025 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (далі - позивач) до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (далі - відповідач) за допомогою системи "Електронний суд" надійшла позовна заява, відповідно до якої позивач просить суд:
- стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" заборгованість у розмірі 2 050 417,81 грн, з яких основна заборгованість - 1 600 000,00 грн, 3% річних - 125 243,83 грн, інфляційне збільшення боргу - 325 173,98 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" судовий збір у розмірі 24 605,02 грн;
- стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі, який орієнтовно становить 35 394, 98 грн.
16.01.2025 ухвалою господарського суду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" до Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 у розмірі 2 050 417,81 грн залишено без руху.
20.01.2025 до господарського суду від позивача за допомогою системи "Електронний суд" надійшла заява (вх. суду №2410/25 від 20.01.2025) про усунення недоліків позовної заяви.
21.01.2025 ухвалою господарського суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 05.02.2025 об 11:00 год.
05.02.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання на 18.02.2025 о 15:00 год. за клопотанням сторін.
06.02.2025 до господарського суду від Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" подано відзив на позов.
11.02.2025 за допомогою системи "Електронний суд" позивачем до суду подано відповідь на відзив.
17.02.2025 Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" за допомогою системи "Електронний суд" подано до суду заперечення на відповідь на відзив.
18.02.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання на 05.03.2025 о 10:30 год.
04.03.2025 представником позивача за допомогою системи "Електронний суд" подано до господарського суду додаткові пояснення (вх. суду №9080/25 від 04.03.2025).
05.03.2025 ухвалою господарського суду відкладено підготовче засідання у справі на 12.03.2025 о 10:30 год.
12.03.2025 ухвалою господарського суду закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 26.03.2025 о 14:30 год.
26.03.2025 ухвалою господарського суду оголошено перерву у судовому засіданні. Повідомлено учасників справи, що продовження судового засідання відбудеться 10.04.2025 о 11:00 год.
10.04.2025 у судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.
ІІІ. Фактичні обставини справи
Спір у цій справі виник з приводу невиконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги за договором, що призвело до утворення заборгованості та нарахування 3% річних, інфляційних втрат.
Перелік обставин, які є предметом доказування у справі:
(1) Факт укладення договору між сторонами, його умови;
(2) Факт виконання позивачем своїх зобов'язань щодо ремонтних робіт та їх вартість;
(3) Факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати послуг та наявність заборгованості;
(4) Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
1. Укладення та умови договору
14.04.2022 року між Акціонерним товариством "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (надалі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (надалі - виконавець) укладено договір про надання послуг №287-2 (далі - договір; а.с. 17-32, том 1).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що виконавець зобов'язувався на свій ризик за завданням замовника надати послуги з ремонту дизель-генераторної установки тепловоза ТЕМ2М-051 (інв. №20354), а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити виконавцеві зазначені послуги на умовах і в порядку, визначених цим договором.
Інформація про вид, кількість та вартість послуг, які надаються за цим договором міститься у додатках 1, 2 до договору (пункт 1.2. договору).
Відповідно до пункту 2.1. договору загальна сума договору становить 4 200 000,00 грн, в тому числі ПДВ 700 000,00 грн, та включає в себе суму всіх послуг, що підлягають наданню в період дії договору за трудовитратами, вартість матеріалів та запасних частин, сплату податків і зборів (обов'язкових платежів). Ціна договору визначається в національній валюті України - гривні.
Оплата послуг здійснюється замовником впродовж 30 банківських днів після підписання сторонами акту наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку (пункт 2.4. договору).
Згідно пункту 3.2.1. замовник зобов'язаний сплачувати за надані послуги в розмірах і строки, передбачені умовами цього договору.
Відповідно до пункту 5.1. договору факт надання послуг підтверджується актом наданих послуг (далі по тексту - акт), який складається виконавцем у 2 оригінальних примірниках і передається замовнику впродовж 5 робочих днів з дня виконання зобов'язань за договором (дата підписання уповноваженими представниками сторін акту прийому-передачі дизель-генераторної установки з ремонту).
Замовник впродовж 5 робочих днів з дня отримання акту повертає виконавцю один з двох примірників, підписаний уповноваженою особою та скріплений відбитком печатки, або надає мотивовану відмову від приймання виконаних робіт (пункт 5.2 договору).
Згідно пункту 5.3. договору підписанням акту замовник підтверджує, що послуги виконані в повному обсязі, якісно, у строк і на суму, зазначену в акті.
Пунктом 5.4. договору передбачено, що акт наданих послуг є підставою для здійснення розрахунку за надані послуги відповідно до даного договору.
У випадку мотивованого відмовлення замовника від приймання наданих послуг, в тому числі якщо замовник виявляє недоліки/недоробки або пред'явлення претензії до якості наданих послуг, сторони складають двосторонній акт недоліків зі переліком виявлених недоліків/необхідних доробок і строків їх усунення/виконання (пункт 5.5. договору).
Виконавець зобов'язується усунути недоліки/виконати необхідні доробки у строки, установлені в дефектному акті, без додаткової оплати. Після усунення виявлених дефектів та/або недоліків або в разі відсутності останніх вважається, що Виконавець свої зобов'язання виконав (пункт 5.6. договору).
Згідно із пунктом 5.7. датою виконання зобов'язань за договором вважається дата підписання сторонами акту здачі-приймання виконаних робіт. Замовник має право не підписувати акт до моменту усунення виконавцем недоліків та не оплачувати неякісно виконану послуги.
У випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (пункт 7.1. договору).
Нарахування штрафних санкцій не звільняє винну сторону від виконання своїх обов'язків за даним договором (пункт 7.4. договору).
Відповідно до пункту 12.1 договору, договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 13 грудня 2022 року, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов'язань по Договору, що виникли до закінчення строку дії Договору.
Згідно із пунктом 12.2. договору закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов'язань по договору та від відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього договору.
Судом встановлено, що у вказаному договорі сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов, встановлених законом для даного виду договорів, договір підписаний уповноваженими представниками сторін, їх підписи скріплено печатками підприємств, отже, з урахуванням презумпції правомірності правочину, такий договір є правомірним, укладеним та таким, що породжує у сторін права та обов'язки щодо його виконання.
22 червня 2022 року сторонами було укладено додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до пункту 4.7. основного договору, а саме: збільшено строк надання послуг з 60 днів до 90 календарних днів від дати складання акту приймання-передачі дизель-генераторної установки в ремонт.
Додатковою угодою № 2 від 26.07.2022 року сторони повторно внесли зміни до пункту 4.7. основного договору, яким передбачили строк надання послуг 120 календарних днів від дати складання акту приймання-передачі дизель-генераторної установки в ремонт.
Додатковою угодою № 3 від 22.12.2022 року сторони визнали, що назву сторони договору ТОВ «Трансдизель» слід читати як ТОВ «Трансдізель» та вважати вірною саме цю назву виконавця.
У матеріалах справи відсутні та сторонами не надані докази визнання недійсним даного договору чи визнання неукладеним в певній частині. Також відсутні докази про розірвання такого договору.
2. Виконання позивачем договірних зобов'язань
Виконання позивачем своїх зобов'язань щодо ремонтних робіт по договору підтверджується актом надання послуг №1 від 17.10.2022 на суму 4 200 000,00 грн (а.с. 40, том 1), який підписано представниками обох сторін, відповідач не висловлював жодних претензій щодо якості та/або строків виконання робіт.
Також вартість виконаних робіт на суму 4 200 000,00 грн підтверджується рахунком на оплату №62 від 17.10.2024 (а.с. 39, том 1).
3. Неналежне виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати робіт
Відповідно пункту 2.4. договору оплата послуг здійснюється замовником впродовж 30 банківських днів після підписання Сторонами акту наданих послуг на підставі виставленого виконавцем рахунку.
Акт надання послуг №1 та рахунок на оплату №62 підписано сторонами 17 жовтня 2022 року.
Отже, враховуючи положення пункту 2.4. договору відповідач повинен був перерахувати кошти на розрахунковий рахунок позивача до 28.11.2022 включно, враховуючи положення частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України та умови договору.
Таким чином відповідно до умов договору про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 строк оплати виконаних робіт є таким, що настав, - 28.11.2022.
Відповідно до фільтрової виписки (а.с. 41, том 1) замовником на виконання умов договору здійснені наступні часткові оплати: 27.04.2023 сплачено 1 000 000, 00 грн; 04.05.2023 сплачено 400 000, 00 грн; 30.06.2023 сплачено 400 000, 00 грн; 31.07.2023 сплачено 400 000, 00 грн; 13.10.2023 сплачено 400 000, 00 грн.
При цьому в порушення умов пункту 2.4 договору замовник до сьогодні не здійснив повну оплату та порушив встановлені строки з виконання фінансового зобов'язання. Таким чином розмір заборгованості замовника перед виконавцем складає 1 600 000,00 грн.
Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення вказаної заборгованості за договором.
4. Нарахування 3% річних та інфляційних витрат.
За несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив розрахунок:
- 3% річних у розмірі 125 243,83 грн за період прострочення з 29.11.2022 по 23.08.2024;
- інфляційних втрат за сукупний період з грудня 2022 року по серпень 2024 року у розмірі 325 173,98 грн.
Відповідач не надав суду доказів погашення вказаної заборгованості чи контррозрахунку, втім просив суд зменшити суму 3% річних та інфляційних втрат на 90%.
ІV. МОТИВИ СУДУ
1.Норми права, які застосував суд
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).
Частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України передбачає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України).
За приписами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відтак, підписавши договір про виконання робіт та погодивши умови останнього сторони керуючись свободою договору визначили зміст та обсяг прав кожного із них.
Суд зазначає, що укладений між сторонами договір про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Частинами 1, 2 статті 853 Цивільного кодексу України, передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).
Відповідно до приписів статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.
Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (статті 253 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
Відповідальність за порушення грошового зобов'язання передбачена статтею 625 Цивільного кодексу України.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України).
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові 07.04.2020 у справі №910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (пункт 43 мотивувальної частини постанови).
2.Оцінка судом доказів та позицій сторін
2.1. Щодо основного зобов'язання
Суд оцінює надані сторонами докази відповідно до статей 74, 76-79 Господарського процесуального кодексу України на підставі свого внутрішнього переконання, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суд встановив наявність договірних правовідносин між сторонами, згідно з якими позивач як виконавець зобов'язується виконати ремонтні роботи, тоді як обов'язок відповідача, як замовника, - прийняти та оплатити виконану роботу.
Позивач довів факт виконання ремонтних робіт по договору по замовленню відповідача на загальну суму на суму 4 200 000,00 грн, що підтверджується підписаними актом надання послуг №1 від 17.10.2022 та рахунком на оплату №62 від 17.10.2024.
Нездійснення відповідачем повної оплати ремонтних робіт відповідно до пункту 2.4. договору не вважається відмовою останнього від договору.
В силу статті 854 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний оплатити виконану роботу після остаточної її здачі за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Судом встановлено, що відповідач свій обов'язок в частині повної оплати виконаних ремонтних робіт на суму 1 600 000,00 грн - не виконав.
Оскільки акт надання послуг №1 від 17.10.2022 відповідачем підписаний без зауважень, це підтверджує факт прийняття робіт та виникнення у відповідача обов'язку оплатити їх вартість не пізніше 30 банківських днів від дати підписання сторонами акту на підставі виставленого рахунку.
Посилання відповідача на неналежне виконання позивачем ремонтних робіт не знайшло свого підтвердження доказами, наявними у справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач порушив свої зобов'язання щодо своєчасної оплати виконаних робіт, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 1 600 000,00 грн.
Щодо посилання відповідача на обставини форс мажору.
Верховний Суд у постанові від 02.04.2024 у справі № 910/9226/23 зазначив, що: "надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості".
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21).
Разом з тим, форс-мажор є окремою, самостійною обставиною, яка звільняє від відповідальності за порушення договірних зобов'язань, яка характеризується тим, що обставини форс-мажору повинні виникнути після укладення договору, неможливість виконання зобов'язання повинна бути у період існування таких обставин і такі обставини повинні бути зазначені в договорі.
Відповідно до частин 1, 2 статті14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).
Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне виконання договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (постанови Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 19.12.2023 у справі № 911/1625/22, та постанова Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17).
Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтвердні документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Засвідчення форс-мажорних обставин здійснюється у встановленому чинним законодавством порядку. Неповідомлення про настання форс-мажорних обставин позбавляє сторону права посилатися на них як на причину звільнення від відповідальності за невиконання вимог Кодексу та цього договору.
Відповідач у відзиві лише вказав про співпрацю з Одеською регіональною торгово-промисловою палатою для отримання сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). Відповідних доказів суду не надав та відповідно не довів та не повідомив суд, які саме форс-мажорні обставини вплинули на неможливість виконання саме відповідачем договірних зобов'язань.
Суд констатує, що договірні відносини між сторонами у даній справі виникли вже після введення воєнного стану в країні, а тому посилання відповідача на настання такої форс-мажорної обставини, як агресія російської федерації проти України, суд сприймає критично, оскільки ця обставина є загальновідомим фактом, який не завадив сторонам укласти вищевказаний договір та не завадив позивачу виконати свої обов'язки за договором.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного С від 13.09.2023 у справі №910/7679/22 вказано, що лист торгово-промислової палати від 28.02.2022 No2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, якій в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс- мажорних обставин.
Суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідачем не надано до суду конкретних доказів того, що військова агресія російської федерації спричинила для останнього обставини форс-мажору (непереборної сили), що в свою чергу унеможливило виконання умов договору.
З огляду на викладене судом відхиляються доводи відповідача про неможливість повного та своєчасного виконання умов договору через обставини форс-мажору, спричинені військовою агресією російської федерації.
Щодо посилання відповідача на процеси приватизації, зміни керівництва (органів правління) відповідача.
Відповідно до статті 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.
Суд повторно зазначає, що відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому матеріали справи не містять доказів на підтвердження даного твердження відповідача, саме посилання на дані обставини не є релевантними у розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України.
З огляду на викладене судом відхиляються доводи відповідача про неможливість повного та своєчасного виконання умов договору через наявні процеси приватизації та зміни керівництва (органів правління) відповідача.
2.2 Щодо нарахованих 3% річних та інфляційних втрат
Як вказано вище, за несвоєчасне виконання зобов'язань позивач здійснив нарахування: 3% річних у розмірі 125 243,83 грн за період прострочення з 29.11.2022 по 23.08.2024 та інфляційних втрат за сукупний період з грудня 2022 року по серпень 2024 року у розмірі 325 173,98 грн.
Перевіривши розрахунки позивача, суд констатує, що вони є вірними.
При цьому відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просить суд зменшити розмір стягнення 3% річних та інфляційних втрат на 90 відсотків.
Стосовно даних позовних вимог господарський суд зазначає наступне.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання (пункт 8.38 постанови).
В ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22 Велика Палата Верховного Суду, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала таке: "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку".
В ухвалі від 18.05.2021 у справі № 904/3177/20 Велика Палата Верховного Суду, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зазначила таке: "Велика Палата Верховного Суду зазначає, що у справі №902/417/18 зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.
Вирішуючи питання про зменшення розміру процентів річних, Велика Палата Верховного Суду виходила з конкретних встановлених обставини справи № 902/417/18, які мали юридичне значення для такого зменшення.
У пункті 8.38 постанови від 15.09.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, вказала, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд, за певних умов, може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У пункті 8.41 цієї постанови Велика Палата Верховного Суду зазначила, що з огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання, Велика Палата Верховного Суду вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення, та наведеним вище критеріям, обмежити розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовити у їх стягненні з цих підстав".
У постанові від 05.11.2024 у справі № 902/43/24 Верховний Суд звернув увагу на те, що саме з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання. Таким чином, Верховний Суд частково погоджується у цій частині з доводами скаржника, що суд мав би (має право) врахувати ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати обов'язок з виконання умов договору в контексті обставин цієї справи тощо. Водночас конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за Договором, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, має правове значення під час вирішення питання щодо застосування частини третьої статті 511 ЦК України, статті 233 ГК України (щодо права суду зменшувати лише розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України).
У постанові від 05.10.2023 у справі № 904/4334/22 Верховний Суд виклав правовий висновок про те, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення з їх сплати та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Відтак, суд касаційної інстанції погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що суд не може за клопотанням відповідача (боржника) зменшити розмір заявлених до стягнення інфляційних втрат.
Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі № 917/991/22, від 01.10.2024 у справі № 910/18091/23.
Судом досліджено, що відповідач, заявивши у відзиві прохання зменшити розмір 3% річних та інфляційних витрат, належного обґрунтування із посиланням на конкретні факти та докази (наприклад, щодо економічного занепаду юридичної особи, влучання ворожих атак по приміщенням чи території підприємства) - не надав до суду.
При цьому, суд враховує, що:
1) відповідач не вживав жодних заходів для досудового врегулювання спору, не звертався з пропозиціями про реструктуризацію боргу, не надав суду жодних доказів вчинення дій щодо намагання належним чином виконати зобов'язання за договором;
2) відповідач тривалий час допускав невиконання умов договору в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг, у зв'язку з чим лише сприяв збільшенню розміру компенсаційних витрат, оскільки не вживав заходів для їх зменшення з 2023 року;
3) позивач тривалий час не отримує виконання залишку грошового зобов'язання з боку відповідача; на підтвердження здійснення відповідачем оплати в рахунок погашення заборгованості після пред'явлення досудової претензії матеріали справи жодного доказу не містять;
4) відповідачем не доведено, що належні до сплати 3% та інфляційні втрати є надмірно великі (непропорційні до суми основного боргу), що він знаходиться в тяжкому майновому стані або що існують будь-які інші обґрунтовані обставини, які обумовлюють необхідність втручання суду щодо розміру встановленої відповідальності за порушення відповідачем зобов'язання.
Отже, відповідач не надав суду жодного доказу та не навів беззаперечних обставин, які могли б свідчити про поважність причин неналежного виконання зобов'язання, винятковість обставин чи невідповідність заявлених позивачем до стягнення сум наслідкам порушення зобов'язання.
Ураховуючи викладене, суд не вбачає підстав для задоволення заявленого відповідачем у відзиві прохання зменшити розмір 3% річних.
Оскільки інфляційна складова боргу не підлягає зменшенню за клопотанням відповідача, суд відмовляє у задоволенні заявленого відповідачем у відзиві прохання зменшити розмір інфляційний втрат.
V. Висновки Суду
На підставі встановлених судом фактичних обставин та досліджених доказів, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Позивач обрав належний спосіб захисту свого порушеного права відповідно до статті 16 Цивільного України.
З огляду на це порушене право позивача на отримання повної оплати за виконані роботи підлягає судовому захисту шляхом стягнення з відповідача: 1 600 000,00 грн вартості виконаних, прийнятих та неоплачених робіт; 325 173,98 грн інфляційних втрат; 125 245,83 грн 3% річних.
VІ. Судові витрати
Судові витрати позивача на сплату судового збору в розмірі 24 605,02 грн покладаються на відповідача відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із повним задоволенням позовних вимог.
Стосовно судових витрат на правничу професійну допомогу господарський суд зазначає наступне.
У судовому засіданні 10.04.2025 представником позивача заявлено усну заяву про подання доказів про розмір судових витрат протягом 5 днів після ухвалення рішення у справі №904/135/25, на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим просила не вирішувати долю судових витрат до подання нею відповідної заяви.
Так відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи вищевикладене питання про розподіл судових витрат буде вирішено після спливу строку передбаченого частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" до відповідача Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" про стягнення заборгованості за договором про надання послуг №287-2 від 14.04.2022 у розмірі 2 050 417,81 грн - задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (03035, місто Київ, вулиця Сурікова, будинок 3; ідентифікаційний код 36716128) в особі Філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об'єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, Дніпропетровської область, місто Вільногірськ вулиця Степова, будинок 1; ідентифікаційний код 39389830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансдізель" (61010, місто Харків, в'їзд Ващенківський, будинок 16, квартира 27; ідентифікаційний код 31672472) 1 600 000,00 грн (один мільйон шістсот тисяч гривень 00 копійок) - основного боргу, 125 243,83 грн (сто двадцять п'ять тисяч двісті сорок три гривні вісімдесят три копійки) - 3% річних, 325 173,98 грн (триста двадцять п'ять тисяч сто сімдесят три гривні дев'яносто вісім копійок) - інфляційних втрат, 24 605,02 грн (двадцять чотири тисячі шістсот п'ять гривень нуль дві копійки) - судових витрати по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено та підписано 17.04.2025
Суддя Т.В. Іванова