вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
16.04.2025м. ДніпроСправа № 904/1650/24
За позовом Управління Служби безпеки України в Закарпатській області, м. Ужгород
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", м. Дніпро
про визнання недійсними пунктів договору в частині включення до ціни договору податку на додану вартість та стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 13 078,88 грн.
Суддя Ніколенко М.О.
Без участі представників сторін.
РУХ СПРАВИ.
Управління Служби безпеки України в Закарпатській області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про:
- визнання недійсними пункту 3.2 розділу 3 "Ціна договору" договору поставки № 154/1160 від 13.04.2022, укладеного між Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в частині включення до ціни договору в сумі 199 920 грн. податку на додану вартість на суму 13 078,88 грн.;
- стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 13 078,88 грн.
Ухвалою суду від 22.04.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі. Справу № 904/1650/24 ухвалено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА.
Позивач зазначив, що між Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 154/1160 від 13.04.2022 (надалі - договір).
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: бензин А-95.
Пунктом 1.3 договору визначено, що одиниця вимірювання товару - літр.
Згідно з п. 1.4 договору, кількість: 5 880 згідно накладних на товар.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна 1 літра товару визначається згідно накладних на товар.
Згідно з п. 3.2 договору, загальна сума договору: 199 920 грн., у т.ч. ПДВ.
Пунктами 4.1 договору визначені умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку - фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку - фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Позивач зазначив, що постачальником було виписано покупцю рахунок-фактуру №005/000671 від 13.04.2022 на загальну суму 199 920 грн., з яких ПДВ 13 078,88 грн.
Позивач вказав, що на виконання умов договору ним було сплачено відповідачу 199 920 грн., з них ПДВ - 13 078,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 443 від 13.04.2022.
Позивач стверджує, що Кабінетом Міністрів України, 02.03.2022 прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Позивач зауважив, що п. 3.2 договору поставки № 154/1160 від 13.04.2022 містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ (20 %).
За таких обставин позивач наполягає на тому, що оскільки замовником товару за договором поставки № 154/1160 від 13.04.2022 є Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області, п. 3.2 договору поставки № 154/1160 від 13.04.2022 в частині включення до вартості товару податку на додану вартість в сумі 13 078,88 грн. суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %.
Що, на думку позивача, є підставою для визнання недійсними положень договору у вказаних частинах.
Сплачена позивачем сума ПДВ у розмірі 13 078,88 грн., за твердженням останнього, має бути йому повернута на підставі статті 1212 ЦК України.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ЗАПЕРЕЧЕНЬ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач відзиву на позов не надав.
ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом цього судового розгляду є вимоги позивача про:
- визнання недійсним пункту 3.2 розділу 3 "Ціна договору" договору поставки №154/1160 від 13.04.2022, укладеного між Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", в частині включення до ціни договору в сумі 199 920 грн. податку на додану вартість на суму 13 078,88 грн.;
- стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 13 078,88 грн.
Для правильного вирішення цього спору необхідно встановити, чи відповідає зміст п. 3.2 договору поставки № 154/1160 від 13.04.2022 нормам чинного законодавства, зокрема, постанові КМУ № 178 від 02.03.2022; чи наявні правові підстави отримання відповідачем суми ПДВ у розмірі 13 078,88 грн. за поставлений товар.
ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ.
НОРМИ ПРАВА, ЯКІ ЗАСТОСУВАВ СУД. ПОЗИЦІЯ СУДУ.
Між Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області (надалі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (надалі - постачальник) укладено договір поставки № 154/1160 від 13.04.2022 (надалі - договір).
Пунктом 10.1 договору передбачено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (за умови наявності печатки у сторони).
Пунктами 10.2 договору встановлено, що даний договір діє до 31.12.2022.
Згідно з п. 1.1 договору, постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Відповідно до п. 1.2 договору, найменування товару: бензин А-95.
Пунктом 1.3 договору визначено, що одиниця вимірювання товару - літр.
Згідно з п. 1.4 договору, кількість: 5 880 згідно накладних на товар.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що ціна 1 літра товару визначається згідно накладних на товар.
Згідно з п. 3.2 договору, загальна сума договору: 199 920 грн., у т.ч. ПДВ.
Пунктами 4.1 договору визначені умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку - фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку - фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Постачальником було виписано покупцю рахунок-фактуру № 005/000671 від 13.04.2022 на загальну суму 199 920 грн., з яких ПДВ 13 078,88 грн.
На виконання умов договору позивачем було сплачено відповідачу 199 920 грн., з них ПДВ - 13 078,88 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 443 від 13.04.2022.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 вказаної статті).
Згідно з частиною 1 статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не установлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами частин 1, 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, установленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до установленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина 5 статті 180 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення», вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Податок на додану вартість, визначений в підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є непрямим податком, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. Об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу (п. "а" п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).
Згідно із підпунктом г) підпункту 195.1.2 статті 195 Розділу V Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
Кабінетом Міністрів України, 02.03.2022 прийнято постанову № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
Так, відповідно до пунктів 1, 2 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24 лютого 2022 року.
Відповідно до положень вищевказаної постанови Кабінету Міністрів України, її прийняття обумовлене виконанням мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 "Про введення воєнного стану в Україні".
Постанова Кабінету Міністрів України № 178 від 02.03.2022 містить посилання на норми підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.
Відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
При цьому норми Кодексу не передбачають можливості для платників податку - постачальників здійснювати вибір щодо застосування чи незастосування нульової ставки податку, оскільки застосування установленої діючим законодавством ставки податку є обов'язковим, а не правом платника податку.
Крім того, застосування нульової ставки ПДВ до операцій з постачання товарів не залежить від факту формування чи не формування постачальниками податкового кредиту за операціями з придбання товарів чи сировини для виготовлення товарів, які надалі постачаються за нульовою ставкою податку.
Тобто, незалежно від того, був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами), операції з подальшого постачання таких товарів для визначених Постановою № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість. При цьому, оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування податком на додану вартість, нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за правилами, встановленими пунктом 198.5 ст. 198 розділу V Кодексу, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість, не здійснюється.
Так, спірний договір укладений між Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" після прийняття постанови КМУ № 178 від 02.03.2022 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану».
При цьому, п. 3.2 договору поставки № 154/1160 від 13.04.2022 містить положення про те, що сума договору включає в себе ПДВ (20 %).
Отже, оскільки замовником товару за договором поставки № 154/1160 від 13.04.2022 є Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області, п. 3.2 договору поставки №154/1160 від 13.04.2022 в частині включення до вартості товару податку на додану вартість в сумі 13 078,88 грн. суперечить постанові КМУ № 178 від 02.03.2022 у частині включення до договірної ціни податку на додану вартість у розмірі 20 %.
Згідно з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 Цивільного кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Приписи частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Верховний Суд постанові від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20 вказав, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Верховний Суд у вказаній постанові відступив від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 08.04.2021 у справи № 922/2439/20 щодо неможливості визнання недійсним частини договору стосовно визначення ПДВ (з посиланням на те, що включення в оплату ПДВ містить ціну розрахункової одиниці вартості товару, тобто є істотною умовою договору), та зазначив про незгоду із висновком, викладеним у постановах Верховного Суду від 12.03.2018 у справі № 910/22319/16, від 08.08.2019 у справі № 911/1626/18.
За таких обставин, позовні вимоги про визнання недійсними п. 3.2 договору поставки №154/1160 від 13.04.2022 в частині включення до вартості товару податку на додану вартість в сумі 13 078,88 грн. - є обґрунтованими.
Відповідно до положень статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна виникає відповідно до статті 1212 ЦК України за умови набуття або збереження особою майна за рахунок іншої особи, а також відсутності достатньої правової підстави для такого набуття (збереження), зокрема у разі, коли відповідні підстави згодом відпали.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
У випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
З огляду на те, що відповідачем сума податку на додану вартість у розмірі 13 078,88 грн. отримана за товар, який підлягав оподаткуванню за нульовою ставкою, дана сума коштів є перерахованою поза межами договірних платежів та має наслідком збагачення відповідача за рахунок позивача поза підставою, передбаченою законом.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10.02.2022 у справі № 916/707/21.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 13078,88 грн. є обґрунтованими.
ПЕРЕЛІК ДОКАЗІВ, ЯКИМИ СТОРОНИ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ АБО СПРОСТОВУЮТЬ НАЯВНІСТЬ КОЖНОЇ ОБСТАВИНИ, ЯКА Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Обставини, на які посилається позивач, доводяться договором поставки № 154/1160 від 13.04.2022 (т. 1 а.с. 9 - 11), рахунком - фактурою (т. 1 а.с. 19), платіжним дорученням (т. 1 а.с. 20), видатковою накладною (т. 1 а.с. 21), претензіями з доказами направлення (т. 1 а.с. 22 - 42).
ВИСНОВКИ СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити у повному обсязі.
РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ.
Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.
Керуючись положеннями Господарського Кодексу України, Цивільного кодексу України, ст. 73, 74, 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Визнати недійсними п. 3.2 договору поставки № 154/1160 від 13.04.2022 в частині включення до вартості товару податку на додану вартість в сумі 13 078,88 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (місце реєстрації: 49600, м. Дніпро, вул. Мандриківська, 47/503, ідентифікаційний код: 41449359) на користь Управління Служби безпеки України в Закарпатській області (місце реєстрації: 88000, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Довженка, буд. 3, ідентифікаційний код: 20001562) безпідставно набуті кошти у розмірі 13 078,88 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 4844,80 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України, протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений та підписаний 16.04.2025.
Суддя М.О. Ніколенко