вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2025 р. Cправа № 902/215/25
Господарський суд Вінницької області у складі головуючого судді Виноградського О. Є., за участю секретаря судового засідання Ганкіної А. Л., за участю:
представника позивача - Кеміня В. В. (довіреність № 30/08-2024 від 30.08.2024),
відповідач - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні Господарського суду Вінницької області матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (місцезнаходження: вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код юридичної особи: 40121452)
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" (місцезнаходження: вул. Андрія Первозванного, буд. 5а, м. Вінниця, Вінницький р-н, Вінницька обл., 21027; ідентифікаційний код юридичної особи: 25508113)
про стягнення 30433,78 грн,
Процесуальні дії у справі та стислий виклад позицій учасників справи.
25.02.2025 до Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" № б/н від 16.07.2024 (вх. канц. суд № 231/25 від 25.02.2025) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" про стягнення 30443,78 грн заборгованості, у тому числі 24635,99 грн - основного боргу, 432,31 грн - 3 % річних, 3233,69 - пені, 2141,79 грн - інфляційних втрат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що між ТОВ "ГК "Нафтогаз України" та ОСББ "Сакура" укладено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", який затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30.09.2015 (далі - Договір). Відповідач, в порушення умов Договору, частково сплатив вартість спожитого за період з квітня по травень 2024 року, у зв'язку з чим за ним сформувалась заборгованість у сумі 24635,99 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.02.2025 справу розподілено судді Виноградському О. Є.
Ухвалою судді Господарського суду Вінницької області від 03.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрити провадження у справі № 902/215/25, яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи по суті на 26.03.2025.
Згідно з частиною першою статті 251 ГПК України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі № 902/215/25 судом встановлено, що у відповідача наявний електронний кабінет у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі, що підтверджується відповіддю № 7577346 від 28.02.2025 (а. с. 51).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Враховуючи приписи частини шостої статті 242 ГПК України, згідно з яким, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення, та те, що ухвалу про відкриття провадження у справі № 902/215/25 доставлено до електронного кабінету ОСББ "Сакура" 03.03.2025 о 21.30, - днем вручення ухвали від 03.03.2025 є 04.03.2025.
Суд констатує, що протягом встановленого законом строку (до 19.03.2025) відповідач відзив на позовну заяву не надав, з клопотанням про поновлення пропущеного процесуального строку до суду не звертався.
В судовому засіданні, 26.03.2025, яке відбулось за участю представника позивача адвоката Кемінь В. В. (в режимі відеоконференції) та представника відповідача голови ОСББ "Сакура" Айрапетян К. В., суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви до 16.04.2025.
15.04.2025 через систему ЄСІТС "Електронний суд" до суду звернулась представниця відповідача Айрапетян К. В. з клопотанням б/н від 14.04.2025 (вх. канц. суду № 01-34/3932/25) про перенесення засідання у зв'язку з відсутністю відповіді від ТОВ "Газова компанія "Нафтогаз України" на лист б/н від 04.04.2025, який було підписано електронним ключем та надіслано через систему "Вчасно.ЕДО". Мотивуючи вказане клопотання, заявниця зазначила про необхідність перенесення засідання на 30 календарних днів з моменту подачі письмового звернення до ТОВ "Газова компанія "Нафтогаз України" для можливості отримання відповіді від позивача. Зі змісту доданого до клопотання листа вбачається, що відповідач просить позивача відмовитись від штрафних санкцій.
На визначену судом дату, 16.04.2025, в судовому засіданні взяв участь представник позивача Кемінь В. В., відповідач, будучи належним чином повідомленим про розгляд справи, правом участі в судовому засіданні не скористався.
Частиною першою статті 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Статтею 202 ГПК України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи. Зокрема згідно із частиною третьою статті 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно з частиною другою статті 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині дев'ятій статті 165 ГПК України.
При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Беручи до уваги, що відповідно до вимог статті 242 ГПК України відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання у справі та на засадах відкритості і гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач у свою чергу не скористався наданим йому правом участі у судовому засіданні - його неявка у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи.
Таким чином, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини дев'ятої статті 165 та частини другої статті 178 ГПК України.
Розглядаючи клопотання відповідача Айрапетян К. В. б/н від 14.04.2025 (вх. канц. суду № 01-34/3932/25), суд постановив ухвалу про відмову у задоволенні вказаного клопотання, яку занесено до протоколу судового засідання, з огляду на таке.
Статтею 248 ГПК України встановлено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 (Закон України від 17.07.1997 № 475/97 - ВР) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).
Статтею 42 ГПК України визначено права та обов'язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов'язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.
Відповідно до приписів статті 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні або ухвалі.
Суд відзначає, що в минулому судовому засіданні, 26.03.2025, з метою сприяння сторонам в реалізації ними своїх процесуальних прав, судом було оголошено перерву.
Відповідно до положень статті 2 ГПК України на господарське судочинство покладено обов'язок забезпечення розумності строків розгляду справ, а на сторони - неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Таким чином, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача Айрапетян К. В. б/н від 14.04.2025.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.
Заслухавши представника позивача, суд оголосив про перехід до стадії ухвалення рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні.
Після перерви, в порядку статті 240 ГПК України, суд проголосив скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення, яке долучено до матеріалів справи.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
У зв'язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником, оператором газотранспортної системи (далі - оператор ГТС), за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об'єми природного газу, спожитого відповідачем у квітні та травні 2024 року автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" і, відповідно, спожитий природний газ віднесено до об'ємів, поставлених позивачем.
Факт включення ОСББ "Сакура" до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених вище підстав підтверджується листом оператора ГТС від 14.10.2024 № ТОВВИХ-24-15636 (а. с. 33-34), інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XQ0000PЕ435005 (а. с. 34, зворотна сторона) та інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма № 10) (а. с. 37).
Позивач посилається на положення положення пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496 (далі - Правила постачання природного газу), договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених п. 3 розділу VI, з урахуванням вимог ст. 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника "останньої надії" та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" відповідно до Кодексу газотранспортної системи.
Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (договір), затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501.
Згідно з пункту 2.1. договору постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.
Пунктами 3.1., 3.3. договору передбачено, що постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.
Відповідно до пунктів 4.2 - 4.5 договору об'єм (обсяг) постачання та споживання природного газу споживачем за розрахунковий період визначається за даними оператора ГРМ/оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі Оператора ГТС та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3. цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу. У разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим споживачем строків оплати за цим договором, він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Згідно з підпунктом 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 договору споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі, та зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 11.1 договору, він набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором.
Протягом строку дії договору споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання (пункт 11.3 договору).
У точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної локації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М) (пункт 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493).
Позивач зазначив, що об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
За твердженнями позивача, він проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії" затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809, в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 1102.
На виконання умов договору позивач у квітні 2024 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 2,62121 тис. куб. м, що підтверджується актом № 8206 приймання-передачі природного газу від 30.04.2024.
13.05.2024 позивач надіслав на адресу відповідача акт № 8206 та рахунок на оплату (природний газ) № 16035 від 10.05.2024, що підтверджується списком рекомендованих листів АТ "Укрпошта" № 5400 та фіскальним чеком від 12.06.2024.
Також у травні 2024 року поставив відповідачу природний газ в обсязі 1,15210 тис. куб. м, що підтверджується актом № 9925 приймання-передачі природного газу від 31.05.2024.
12.06.2024 позивач надіслав на адресу відповідача акт № 9925 від 31.05.2024 та рахунок на оплату (природний газ) № 18790 від 10.06.2024, що підтверджується списком рекомендованих листів АТ "Укрпошта" № 6645 та фіскальним чеком від 12.06.2024.
Згідно з інформацією про надходження коштів на рахунки ТОВ "ГК "Нафтогаз України" за період з 01.01.2024 по 13.10.2024, наданою Акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" листом № 77/4-11/128616/2024 від 15.10.2024, ОСББ "Сакура" здійснено платіж на користь ТОВ "ГК "Нафтогаз Україна" у сумі 57248,80 грн.
Відповідач свої зобов'язання за спірним договором щодо оплати за отриманий природний газ не виконав, у зв'язку з чим позивач вважає, що за ним рахується заборгованість у сумі 24635,99 грн.
Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою заборгованості, позивач нарахував відповідачу 432,31 грн - 3% річних, 3233,69 грн - пені та 2141,79 грн - інфляційних втрат, які також просить стягнути.
Норми права, які застосував суд, оцінка доказів та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини сторін у даній справі стосуються сфери постачання природного газу.
Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно з частинами першою та третьою статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Відповідно до пункту 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 № 2496, постачальник "останньої надії", яким є позивач у цій справі, здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником "останньої надії", затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" укладається у випадках, передбачених пунктом 3 розділу VI, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом публічної оферти постачальника останньої надії та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.
Договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" не потребує двостороннього підписання.
Відповідно до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов'язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника останньої надії, за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором.
Відповідно до абзацу 1 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС з моменту реєстрації споживача за постачальником в інформаційній платформі постачальник набуває статусу діючого постачальника для такого споживача (крім майбутніх періодів постачання, які заброньовані за іншими постачальниками в інформаційній платформі, постачання природного газу постачальником "останньої надії" та випадків, передбачених пунктом 6 цієї глави) та вважається, що з цього моменту зазначений постачальник забронював за собою цього споживача на наступні розрахункові періоди та є відповідальним за обсяги споживання природного газу цим споживачем.
Реєстрація споживача, що не є побутовим (крім споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператора газорозподільної системи), здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта у випадку, якщо діючому постачальнику було зупинено дію чи анульовано ліцензію на постачання природного газу (абзац 10 пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС).
Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі (абзац 14 пункту 2 глави 5 Кодексу ГТС).
Факт включення відповідача до реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля постачальника "останньої надії" з наведених підстав підтверджується листом оператора ГТС від 14.10.2024 №ТОВВИХ-24-15636, а також інформацією щодо закріплення споживача Реєстрі споживачів постачальика ТОВ "ГК "Нафтогаз України".
За відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача ОСББ "Сакура" зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56XQ0000PЕ435005.
З матеріалів справи вбачається, що в період з 16.04.2024 до 08.05.2024 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", а використаний ним обсяг природного газу у вказаний період був віднесений до позивача, який є постачальником "останньої надії".
Так, у квітні 2024 року позивачем був поставлений відповідачу природний газ у загальному обсязі 2,62121 тис. куб. м, а у травні 2024 року - 1,15210 тис. куб. м.
Обсяг спожитого природного газу відповідачем не заперечується, у зв'язку з чим не підлягає доведенню з огляду на приписи частини першої статті 75 ГПК України (обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом).
У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Однак відповідач, в порушення вищевказаних норм законодавства та умов Договору вартість спожитого природного газу у травні 2024 року не сплатив.
Суд не погоджується з твердженням позивача щодо розрахованої вартості спожитого ОСББ "Сакура" природного газу за тарифами для не побутових споживачів, виходячи з такого.
Відповідач є Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сакура", яке створене мешканцями багатоквартирного будинку за адресою: вул. А. Первозванного, буд. 2а в місті Вінниці.
З пояснень відповідача, ОСББ "Сакура", вбачається, що об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Згідно із частиною другою статті 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Аналогічно унормовано поняття спільного майна багатоквартирного будинку частиною першою статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".
Частиною першою статті 385 ЦК України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Статтею 1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.
Статтями 4 та 6 вказаного Закону передбачено, що об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Об'єднання є юридичною особою, що створюється відповідно до закону. Об'єднання є неприбутковою організацією і не має на меті одержання прибутку для його розподілу між співвласниками. Об'єднання може бути створено лише власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (багатоквартирних будинках).
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", співвласники зобов'язані разом з іншим забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна.
Згідно із статтею 12 вказаного Закону, витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема, витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21 зазначено, що ОСББ не є фізичною особою чи фізичною особою - підприємцем, а як юридична особа ОСББ не має свого власного споживання. ОСББ, згідно норм чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.
Відносини, які виникають у процесі надання послуг з управління багатоквартирним будинком, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно зі статтею 13 вказаного вище закону: залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору, а управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб. Споживачами такої послуги може бути індивідуальний споживач (фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги), або колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2021 у справі № 906/1308/19.
Як було встановлено судом, об'єднання співвласників багатоквартирного будинку є колективним споживачем, тобто юридичною особою, що об'єднує споживачів власників жилих та нежилих приміщень у будинку. А отже, відповідач ОСББ "Сакура" є споживачем комунальної послуги.
ОСББ має особливий статус, відмінний від інших юридичних осіб, оскільки створюється та функціонує як непідприємницьке товариство згідно окремого спеціалізованого Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", має статус неприбутковості, та не є суб'єктом господарювання, не використовує воду та теплову енергію для власних потреб.
Натомість, у Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" (Форма № 10) ОСББ "Сакура", з ЕІС-кодом споживача природного газу - 56XQ0000PЕ435005, вказано тип споживача "1" - не побутовий споживач, що суперечить наведеним вище висновкам суду та положенням законодавства.
При цьому, суд зазначає, що у відповідності до положень частини другої статті 1 Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, ціна на природний газ для побутових споживачів, а також для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, житлово-будівельних кооперативів, іншої уповноваженої співвласниками відповідно до законодавства особи, яка шляхом самозабезпечення утримує системи автономного теплопостачання багатоквартирного будинку, що належать співвласникам на праві спільної сумісної власності у багатоквартирному будинку, в їхніх інтересах укладає договір про постачання природного газу для роботи газових котелень (дахових, прибудованих та/або таких, що розташовані на прибудинковій території) для забезпечення потреб співвласників багатоквартирного будинку (крім нежитлових приміщень), виробників теплової енергії - якщо вони використовують природний газ для виробництва теплової енергії для населення та уклали договір з суб'єктом ринку природного газу, на якого відповідно до частини першої статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" покладено спеціальні обов'язки, не підлягає збільшенню від ціни, що застосовувалася у відносинах між постачальниками та відповідними споживачами станом на 24 лютого 2022 року.
Тобто, наведеними вище положеннями законодавець ввів мораторій протягом дії воєнного стану в Україні та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, на підвищення цін (тарифів) на ринку природного газу, в т.ч. для об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, навіть за умови включення останнього до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії".
Суд критично ставиться до встановлення відповідачу статусу "не побутових споживачів". Також, суд зауважує, що відповідач як учасник правочину не приймав участі у визначені його статусу відповідного споживача. Таким чином, суд вважає, що позивач застосував до правовідносин сторін "Формальний підхід" не з'ясувавши всіх обставин та статусу ОСББ.
У зв'язку з чим, суд також зауважує, що "Формальний підхід" позивача до вказаних правовідносин призводить до надмірного фінансового навантаження на побутових споживачів та позбавляє останніх соціально-економічного захисту гарантованого державою в період воєнного стану в Україні.
А отже, застосування позивачем для відповідача тарифів для не побутових споживачів у квітні та травні 2024 року є безпідставним та таким, що суперечить Закону України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування".
Як було встановлено судом, факт споживання природного газу у квітні 2024 року в обсязі 2,62121 тис. куб. м та у травні 2024 в обсязі 1,15210 тис. куб. м сторонами не оспорюється, а тому з урахуванням вище встановлених обставин та принципу "jura novit curia", суд вважає, що розрахунок вартості спожитого відповідачем природного газу повинен здійснюватися, виходячи з суми 7,95689 грн (тариф для побутових споживачів у вказаний період, згідно з відомостями з вебсайту ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України"), що в загальному розмірі становить 30492,30 грн (з урахуванням вартості послуги транспортування природного газу до внутрішньої точки виходу з ГТС).
Матеріалами справи підтверджується оплата відповідачем у сумі 57248,80 грн.
Таким чином, враховуючи сплату ОСББ "Сакура" вказаної суми коштів у спірному періоді, з огляду на визначення судом належної суми до сплати за тарифом 7,95689 грн, суд вважає необґрунтованими вимоги позову про стягнення 24635,99 грн основного боргу.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача 432,31 грн - 3 % річних, 3233,69 - пені та 2141,79 грн - інфляційних втрат, суд враховує таке.
Із доданого позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості (а. с. 11) вбачається, що позивач нараховує пеню, 3% річних та інфляційні втрати на суму боргу, 24635,99 грн, починаючи з 02.07.2024 по 31.01.2025.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пеня за порушення строку виконання зобов'язання встановлена пунктом 4.5 Договору. Згідно з ним, у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим Договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом із тим, суд встановив, що у відповідача відсутній обов'язок зі сплати заявленого позивачем боргу, таким чином вимоги про стягнення з ОСББ "Сакура" пені, 3 % річних та інфляційних втрат за весь час прострочення, є неправомірними, а тому не підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Положення статей 76, 77 ГПК України передбачають, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні з цим позовом до суду позивач сплатив судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 0000021881 від 20.02.2025 (а. с. 9).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи, що судом відмовлено у задоволенні позовних вимог, судовий збір у розмірі 2422,40 грн залишається за позивачем.
Керуючись статтями 8, 18, 74, 76-80, 129, 233, 236-242, 326, 327 ГПК України, суд
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сакура" про стягнення 30443,78 грн заборгованості, у тому числі 24635,99 грн - основного боргу, 432,31 грн - 3 % річних, 3233,69 - пені та 2141,79 грн - інфляційних втрат відмовити.
2. Витрати зі сплати судового збору залишити за позивачем.
3. Згідно з приписами статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Відповідно до положень частини першої статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
5. Примірники повного рішення надіслати учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС.
Повне рішення складено та підписано суддею 16 квітня 2025 р.
Суддя Олег ВИНОГРАДСЬКИЙ
Віддрук. примірн.:
1 - до справи