08.04.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1462/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Чередка А.Є. (доповідач)
суддів: Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
при секретарі судового засідання: Ліпинському М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн"
на рішення Господарського суду Запорізької області (суддя Горохов І.С.) від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24
за позовом Акціонерного товариства “Українська залізниця», 03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерлайн», 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд.71
про стягнення коштів, -
У травні 2024 р. до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства “Українська залізниця» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» про стягнення пені за прострочення строку надання послуг за договором від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ у сумі 705 148,08 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідач порушив строки виконання капітального ремонту автомотриси АДМ-724. За порушення строків виконання робіт позивач просив стягнути з відповідача пеню.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24:
- позов задоволено частково;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" пеню в сумі 493 603,66 грн (чотириста дев'яносто три тисячі шістсот три гривні 66 коп.);
- у задоволені іншої частини позову відмовлено;
- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" судовий збір у розмірі суму 8 461,78 грн (вісім тисяч чотириста шістдесят одна гривня 78 коп.).
Не погодившись з цим рішенням господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерлайн", в якій просить скасувати рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24 в частині стягнутої з відповідача пені у розмірі 493 603,66 грн та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позову в цій частині, а якщо суд дійде до висновку про задоволення позову, в порядку ст. 233 ГК України зменшити розмір неустойки на 90 % від суми.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт, зокрема зазначає наступне:
- стверджує, що суд першої інстанції безпідставно відхилив сертифікат № 2300-22-0056 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), виданий Запорізькою торгово-промисловою палатою за вих. № 03.3/60 від 11.02.2022 р., оскільки у відповідності до умов договору для застосування положень розділу 11 договору (Обставини непереборної сили) окрім сертифікату ТПП жодних додаткових доказів не вимагається;
- вважає необґрунтованим рішення суду першої інстанції в частині визнання позовної вимоги про стягнення пені за період після початку повномасштабного вторгнення та водночас визнання того, що місцем виконання договору була тимчасово окупована територія і на цій території зберігалися запасні частини, що зумовило затримку виконання ремонту та мало прямий вплив на виконання відповідачем умов договору. Так, на думку апелянта, за логікою мотивувальної частини рішення суд першої інстанції мав стягнути пеню за період з 23.12.2021 по 23.02.2022 (останній день перед настанням форс-мажорних обставин), однак, не зважаючи на визнання форс-мажорних обставин та їх вплив на відповідача, суд стягнув пеню за період з 23.12.2021 по 22.06.2023 р.;
- не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення неустойки лише на 30 % та вважає, що в такому висновку судом не враховано того, що: позивач не поніс жодних збитків; затримка виконання умов договору відбулась з незалежних від відповідача обставин; не зважаючи на всі складнощі, відповідачем було виконано ремонт, який було прийнято з боку позивача; позивач не сплатив вартість ремонту навіть після його виконання, через що відповідач був змушений звернутися до суду задля стягнення заборгованості.
Акціонерним товариством “Українська залізниця» подано до Центрального апеляційного господарського суду відзив на апеляційну скаргу, у відповідності до якого позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24.
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційної скарги позивач, зокрема, зазначає наступне:
- вважає необґрунтованими посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин на підставі карантину, посилаючись, зокрема, на таке: договір був укладений між сторонами під час дії карантину, отже, відповідач мав враховувати цю обставину; за наданою відповідачем під час проведення процедури закупівля інформацією загальна кількість працівників на цьому підприємстві сягає понад 23 особи, а тому хвороба чотирьох працівників не є причиною неможливості виконання робіт за договором; введення керівництвом відповідача простою на підприємстві для самоізоляції всіх працівників без проведення тестування на виявлення антигену SARS-CoV-2 та більше ніж на сім днів не було необхідністю та не відповідало рекомендаціям Міністерства охорони здоров'я України; у відповідача була можливість транспортування своїх працівників до місця виконання ремонту автомотриси власними засобами або шляхом забезпечення їх засобами індивідуального захисту для проїзду у міському автотранспорті;
- вважає необґрунтованими посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин з приводу військової агресії Російської Федерації проти України, посилаючись, зокрема, на таке: виконання зобов'язань за договором передбачалось у строк до 24.12.2021; відповідачем в порушення п. 11.2 договору не було повідомлено позивача у 10-денний термін про настання форс-мажорних обставин; місто Запоріжжя, де згідно з п. 4.3 договору відбувався ремонт автомотриси, не було окуповане російськими військами; без надання відповідної технічної документації та документів на деталі та обладнання, яке використовувалось під час капітального ремонту автомотриси, позивач не міг прийняти послуги з ремонту через відсутність можливості в подальшому користуватись зазначеним рухомим складом;
- вказує на те, що судом першої інстанції вірно зазначено про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, при цьому судом застосовано власні дискреційні повноваження по зменшенню розміру заявленої позивачем пені на 30 %.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2024 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 18.02.2025 р.
В судовому засіданні 18.02.2025 р. по справі оголошено перерву до 08.04.2025 р.
Представник апелянта в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав у повному обсягу та просив її задовольнити.
Представниця позивача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 20.08.2021 між Акціонерним товариством “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» акціонерного товариства “Українська залізниця» (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» (Виконавець, ТОВ “Аерлайн») укладено договір № ОД/Е-21-393НЮ про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АДМ724 (договір).
Відповідно до умов договору виконавець прийняв на себе зобов'язання за завданням Замовника особисто надати послугу з капітального ремонту автомотриси АДМ 724, в об'ємі, що визначений у додатках до вказаного договору, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити Виконавцю зазначені послуги у порядку та на умовах договору.
Згідно з підписаним обома сторонами акту приймання-передачі в ремонт, 22.09.2021 Замовником Виконавцю для проведення ремонту передана автомотриса АДМ 724.
На виконання п. 4.1 Договору 23.09.2021 ТОВ “Аерлайн» отримало від регіональної філії “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» лист-заявку від 10.09.2021 № НГ/Н31-202/91 про готовність автомотриси АДМ-724 до ремонту.
27.09.2021 ТОВ “Аерлайн» видано наказ № 2709 про призначення відповідальних осіб для надання послуг за договором № ОД/Е-21-393/НЮ від 28.08.2021. Призначено наступних відповідальних осіб: головний механік Наливайко О.І., слюсар по ремонту дорожньобудівельних машин та тракторів Сергеєв А.А; слюсар по ремонту дорожньобудівельних машин та тракторів Волченков Ю.М.; товар Ворожцов Ю.В.; електрогазозварник Тисяча Ю.Ю.; електрозварник ручного зварювання Руденко А.М.; фрезерувальник Ходаков С.А.
25.11.2021 на адресу регіональної філії “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» від ТОВ “Аерлайн» надійшов лист від 25.11.2021 № 2511/07 про те, що вказана вище автомотриса з 22.09.2021 до 22.11.2021 знаходилась на території ПрАТ “Запорізький електровозоремонтний завод», що не давало можливості Виконавцю здійснювати ремонт автомотриси АДМ-724, а строк, який залишився до закінчення терміну надання послуг по договору, є занадто малим. Також у даному листі викладено прохання про зміну місця надання послуг, шляхом підписання додаткової угоди: замість вул. Залізнична, 2 м. Запоріжжя зазначити вул. Північне шосе, 15 м. Запоріжжя.
На вказаний лист службою електропостачання регіональної філії “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» надана відповідь від 26.11.2021 № Е-15/1521 про те, що для вирішення питання укладання додаткової угоди необхідно повідомити Замовника про фактичне місцезнаходження автомотриси АДМ-724, а також надати інформацію про дату закінчення надання послуг по договору.
01.12.2021 ТОВ “Аерлайн» видано наказ № 0112 про оголошення простою на підприємстві з 01.12.2021 та відправлення на самоізоляцію працівників, які не отримали повної вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, не хворіли на COVID-19 і безпосередньо контактували із захворілими: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , самоізоляція 14 днів. Продовжено призупинення виконання ремонтних робіт за договором № ОД/Е-21-393НЮ від 20.08.2021.
06.12.2021 регіональною філією “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» від ТОВ “Аерлайн» отримано лист від 06.12.2021 № 061221/1 із повідомленням про виникнення на підприємстві спалаху захворюваності на Covid-19, що стало причиною перебування персоналу на лікарняному та самоізоляції, що унеможливлює виконання ремонту автомотриси АДМ-724 в обумовлений договором строк.
На вказаний лист регіональною філією “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» надано відповідь від 17.12.2021 № Е-15/1588 про те, що вказана відповідачем обставина не вважається обставиною непереборної сили.
15.12.2021 ТОВ “Аерлайн» видано наказ № 1512 про оголошення простою на підприємстві з 15.12.2021 з відправкою на самоізоляцію працівників, які не отримали повної вакцинації від гострої респіраторної хвороби COVID-19, не хворіли на COVID-19 і безпосередньо контактували із захворілими: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , самоізоляція 14 днів. Продовжено призупинення виконання ремонтних робіт за договором № ОД/Е-21-393НЮ від 20.08.2021.
05.01.2022 ТОВ “Аерлайн» видано наказ № 0501 про продовження простою на підприємстві та відправлення на самоізоляцію, роботи по договору № ОД/Е-21-393НЮ призупинено.
20.01.2022 на адресу регіональної філії “Одеська залізниця» АТ “Укрзалізниця» від ТОВ “Аерлайн» надійшов лист від 20.01.2022 № 2001.22/1, в якому відповідач зазначив, що попередні листи з боку позивача були підписані не підписантами договору. Замовником надано пояснення листом від 21.01.2022 № НЗІ-509/08 з доданою довіреністю від 01.09.2021 № 912,913.
25.01.2022 ТОВ “Аерлайн» видано наказ про продовження призупинення виконання робіт за договором № ОД/Е21-393НЮ від 20.08.2021.
08.06.2022 представниками АТ “Укрзалізниця» встановлено фактичне місце дислокації автомотриси ЛДМ 724 та незавершеність виконання ремонтних робіт по договору, що було зафіксовано актом встановлення фактичного місцезнаходження, технічного стану комплектації та якості виконання робіт згідно договору № ОД/Е-21-393НЮ спеціального рухомого складу АДМ-724. В акті також зазначено, що не завершення виконання робіт спричинено форс-мажорними обставинами, у зв'язку з військовою агресією проти України та введенням воєнного стану. Відсутні деталі та механічні частини знаходяться на складі Виконавця, що розташований у м. Василівка, яка є окупованою територією. Виконавець тимчасово не має доступу до складу.
18.10.2022 ТОВ “Аерлайн» подано заяву про вчинення злочину до Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області про те, що 26.03.2022 внаслідок прямого потрапляння ворожого снаряду під час обстрілу із сторони ворога та наступної пожежі повністю було знищено належне ТОВ “Аерлайн» майно на праві власності, яке знаходиться на орендованій частині об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Василівка, пров. Елеваторний 1, орієнтовною площею 50 кв.м. Письмова заява зареєстрована в інформаційно-телекомунікаційній системі “Інформаційний портал національної поліції України» Відділом поліції № 4 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області та в ході подальшої перевірки прийнято рішення щодо приєднання вказаного звернення до матеріалів кримінального провадження ЄРДР № 22022080000000027 від 28.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України.
При повторному прибутті представників АТ “Укрзалізниця» для здійснення приймання наданих послуг з ремонту по договору № ОД/Е-21-393НЮ було виявлено певні недоліки та встановлено, що не всі роботи, відповідно до вказаного договору, були проведені. Зазначене підтверджується протоколом випробування відремонтованої одиниці спеціального рухомого складу від 09.12.2022.
Після усунення недоліків, викладених у протоколі від 09.12.2022, під час наступного огляду та випробування автомотриси АДМ-724, що відбувались 27.12.2022, встановлено, що вказана автомотриса готова до видачі з капітального ремонту, про що свідчить протокол від 27.12.2022.
Поряд з зазначеним протоколом також було складено акт-претензію, в якому вказано, що Виконавцем не виконано умови п. 6.2 та п. 6.7 договору, а саме: не надано підтверджуючі документи про проведення інспекторського контролю філією “Науково-дослідницький та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» АТ “Укрзалізниця», не повернуто деталі, комплектуючі матеріали, які були зняті під час ремонту, а також не надана технічна документація від автомотриси АДМ-724.
Вирішили: термін усунення виявлених зауважень з якості наданих послуг згідно з договором від 20.08.2021 за № ОД/Е-21-39НЮ складає місяць з моменту підписання сторонами даного акту, після чого виконавець надає на адресу замовника повторно лист про можливість здачі та приймання послуг з капітального ремонту автомотриси АДМ-724.
23.01.2023 складено Протокол повторних випробувань відремонтованої одиниці спеціального рухомого складу після усунення зауважень виявлених під час проведення інспекторського контролю НДКТІ.
За результатами випробувань комісія встановила наступне: 1. Відсутній валик утримання підйомника в транспортному положенні; 2. Прожектор на поворотному механізмі кранової установки не працює; 23. Відсутні дати проведення наступних опосвідчень на крані та підйомнику. Виявлені зауваження усунуті під час випробування. Автомотриса АДМ-247 № 18313248 готова до видачі з капітального ремонту.
01.08.2023 між сторонами підписано акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 1.
30.01.2024 позивач надіслав відповідачу претензію з вимогою сплатити пеню в розмірі 697 399,20 грн.
14.03.2024 надано відповідь на претензію вих. № 1403/7 із зазначенням про те, що підстави для застосування штрафних санкцій відсутні, додатково надано сертифікат Запорізької ТПП від 28.02.2024 № 2300-24-0427.
Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» одержано два Сертифікати Запорізької торгово-промислової палати, а саме:
- від 11.02.2022 № 2300-22-0056 яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: послуги з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 (автомотриса дизельна монтажна), в об'ємі згідно додатку № 1 до договору у термін до 24.12.2021 за договором про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 (автомотриса дизельна монтажна) № ОД/Е-21-393НЮ від 20.08.2021 укладеного з Акціонерним товариством “Укрзалізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 01.12.2021, дата закінчення 23.01.2022;
- від 28.02.2024 № 2300-24-0427 яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений кабінетом Міністрів України; військова агресії Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація м. Василівка Запорізької області та відсутність доступу до складів підприємства; пожежа, внаслідок якої була знищена документація на автомотрису АДМ 724) щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: надати послуги з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 (автомотриса дизельна монтажна), в об'ємі, що зазначений у додатку № 1, та відповідно до умов договору у термін 24.12.2021 за договором про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 № ОД/Е-21-393НЮ від 20.08.2021 укладеним з регіональною філією “Одеська Залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання 24.01.2022, дата закінчення 13.07.2023.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову, місцевий господарський суд дійшов висновків, що у цьому спорі відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання ремонтних робіт, однак наявні підстави для зменшення арифметично-правильного та обґрунтованого розміру заявленої до стягнення пені на 30 % до 493 603,66 грн.
Щодо цих висновків місцевого господарського суду колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов'язковим для виконання сторонами.
Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Положеннями статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 4.1 договору від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ передбачений термін надання послуг - не більше 90 календарних днів з моменту отримання листа-заявки від замовника про готовність автомотриси до ремонту, але не пізніше 24.12.2021 з правом дострокового виконання.
З матеріалів справи вбачається, що лист-заявку від 10.09.2021 № НГ/Н31-202/91 про готовність автомотриси АДМ-724 до ремонту ТОВ “Аерлайн» отримало 23.09.2021.
Пунктами 6.1-6.3 договору від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ встановлено, що після закінчення надання послуг Виконавець передає Замовнику усі результати наданих послуг за умовами цього договору.
Приймання наданих послуг з ремонту здійснюється після проведення Виконавцем за власний рахунок інспекторського контролю філією “Науково-дослідний та конструкторсько-технологічний інститут залізничного транспорту» АТ “Укрзалізниця» (НДКТІ УЗ) з наданням підтверджуючих документів.
Здача-приймання результатів наданих послуг здійснюється сторонами на території Виконавця протягом 10 календарних днів з дати письмового отримання Замовником повідомлення Виконавця про готовність до здачі результатів наданих послуг і оформлюється актом здачі-приймання наданих послуг.
З протоколу від 27.12.2022 про продовження випробувань відремонтованої одиниці вбачається, що автомотриса АДМ-724 № 18313248 готова до видачі з капітального ремонту.
27.12.2022 Замовником та Виконавцем складено Акт-претензію стосовно невиконання п. п. 6.2, 6.7 договору та не пред'явлено технічної документації АДМ-724, що була передана Виконавцю при здачі автомотриси в ремонт, згідно з п. 11.1 СТП 04-005:2016, на момент складання акту про видачу автомотриси з капітального ремонту.
20.07.2023 за результатами повторних випробувань відремонтованої одиниці спеціального рухомого складу після усунення зауважень виявлених під час проведення інспекторського контролю НДКТІ УЗ від 23.01.2023 складено протокол про те, що Автомотриса АДМ-724 № 18313248 готова до видачі з капітального ремонту.
01.08.2023 підписано Акт здачі-приймання робіт (надання послуг).
Відповідно до п. 8.9 договору, за порушення строків виконання зобов'язання із Виконавця стягується пеня у розмірі 0,1 % вартості послуг, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення.
Таким чином, судова колегія констатує, що матеріалами справи підтверджується виконання відповідачем зобов'язання з порушенням строку, встановленого договором, а позовні вимоги про стягнення з відповідача пені за порушення строків виконання робіт в розмірі 705 148,08 грн за період з 23.12.2021 по 22.06.2022 заявлені у відповідності до умов договору.
Як на підставу звільнення від відповідальності за порушення встановлених договором строків виконання робіт відповідач посилається на дію форс-мажорних обставин, на підтвердження настання яких надав суду два Сертифікати Запорізької торгово-промислової палати, з приводу чого судова колегія зазначає таке.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами (ч. 1 ст. 617 ЦК, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та ст. 14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні»).
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним, п. 38 постанови ВС від 21.07.2021 у справі № 912/3323/20.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що частиною першою статті 14-1 Закону “Про торгово-промислові палати в Україні» встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Тобто сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Звідси Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.
Розділом 11 договору від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання цього договору та виникли поза волею сторін, зокрема: надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору, обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10-ти (десяти) календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів.
Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України або країни, на території якої мали місце такі обставини.
У разі, якщо обставини непереборної сили будуть тривати понад три місяці, кожна сторона має право в односторонньому порядку розірвати цей договір без відшкодування іншій стороні збитків, але за умови здійснення взаємних розрахунків на дату розірвання цього договору.
Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами виконавця, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Так, на підтвердження настання форс-мажорних обставин Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» одержано та надано до матеріалів справи, зокрема, Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 11.02.2022 № 2300-22-0056 яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України щодо обов'язку (зобов'язання), а саме: послуги з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 (автомотриса дизельна монтажна), в об'ємі згідно додатку № 1 до договору у термін до 24.12.2021 за договором про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 (автомотриса дизельна монтажна) № ОД/Е-21-393НЮ від 20.08.2021 укладеного з Акціонерним товариством “Укрзалізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця», які унеможливили його виконання в зазначений термін. Період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили): дата настання 01.12.2021, дата закінчення 23.01.2022.
Зі вказаного сертифікату вбачається, що підставою для засвідчення форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили) щодо зобов'язання відповідача за договором від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ визначено карантин, встановлений Кабінетом Міністрів України.
При цьому щодо зупинки діяльності підприємства внаслідок спалаху захворювання на COVID-19 та про звернення до Запорізької торгово-промислової палати за отриманням сертифікату про форс-мажорні обставини відповідач повідомляв позивача листом № 061221/1 від 06.12.2021.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2" № 211 від 11.03.2020 (зі змінами та доповненнями), а також постановою Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (зі змінами та доповненнями) № 1236 від 09.12.2020, в Україні встановлено карантин з 12.03.2020.
Отже, судова колегія зауважує, що укладаючи 20.08.2021 договір № ОД/Е-21-393НЮ відповідач повинен був враховувати таку обставину, як вже впроваджений з 12.03.2020 на всій території України карантин.
Відповідно до додатку 5 до Стандартів медичної допомоги “Коронавірусна хвороба (COVID-19)», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України “Організація надання медичної допомоги хворим на коронавірусну хворобу (СОVID-19)» від 28.03.2020 № 722 (в редакція від 16.11.2021), моніторинг та спостереження за контактними особами встановлюється на період 14 днів від останнього контакту із підтвердженим або ймовірним випадком, незалежно від того чи була контактна особа вакцинована проти СОVID-19; контактні особи незалежно від наявності симптомів підлягають обстеженню на 5-7 день після контакту на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів та/або тесту на визначення антигену SARS-CoV-2 методом ІФА (у разі неможливості визначити антиген SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів та/або тесту на визначення антигену SARS-CoV-2 методом ІФА проводять виявлення РНК SARS-CoV-2 методом ПЛР) та самоізоляції до отримання результату обстеження. У разі отримання позитивного результату до цих осіб вживаються всі відповідні заходи як до особи, яка відповідає визначенню випадку СОVID-19.
Судова колегія звертає увагу, що окрім самих наказів про введення простою на підприємстві внаслідок спалаху захворювання на СОVID-19 відповідачем не надано будь-яких інших підтверджуючих документів про перебування працівників відповідача на лікарняному у певний проміжок часу із встановленням відповідного діагнозу.
Вказане свідчить, що регулювання трудового розпорядку на підприємстві та зупинення виконання роботи по договору від 20.08.2021 відбувалося відповідачем за власною ініціативою та без врахування обов'язку по договору із додержання строків виконання робіт.
За таких обставин, судова колегія вважає, що у цьому випадку наданий відповідачем Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 11.02.2022 р. № 2300-22-0056 не є беззаперечним доказом настання форс-мажорних обставин, за наявності яких відповідач підлягає звільненню від відповідальності за неналежне виконання зобов'язань за договором від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ, а тому обґрунтовано відхилений судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення.
Окрім цього, на підтвердження настання форс-мажорних обставин Товариством з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» одержано та надано до матеріалів справи також Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 28.02.2024 № 2300-24-0427 яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а саме військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану (тимчасова окупація м. Василівка Запорізької області та відсутність доступу до складів підприємства; пожежа, внаслідок якої була знищена документація на автомотрису АДМ 724).
Так, судом першої інстанції було враховано, що на дату укладення договору від 20.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» знаходилось за адресою: вул. Богдана Хмельницького буд. 3, м. Василівка, Запорізька область, 71600.
При цьому, відповідно до постанови № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України м. Василівка Василівської міської територіальної громади Запорізької області код UA23040030000061166 з 26.02.2022 відноситься до тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України.
Проте, судова колегія звертає увагу, що згідно з п. 4.3 договору від 20.08.2021 № ОД/Е-21-393НЮ місце надання послуг - територія виконавця, а саме: вулиця Залізнична, 2, Запоріжжя, Запорізька область, 69000.
Своїм листом від 25.11.2021 № 2511/07 ТОВ “Аерлайн» просило позивача змінити місце надання послуг на вул. Північне шосе, 15 м. Запоріжжя.
Таким чином, місцем надання послуг в будь-якому випадку є місто Запоріжжя, а не м. Василівка Василівської міської територіальної громади Запорізької області, а відповідно окупація останнього не могла вплинути на строки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором.
При цьому судова колегія зауважує, що воєнний стан в Україні у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, що відбулось через два місяці після кінцевої дати виконання відповідачем робіт за договором.
Отже, враховуючи те, що місцем надання послуг за договором є місто Запоріжжя, а також те, що на момент введення в Україні воєнного стану ремонт автомотриси вже мав бути закінчений, судова колегія не приймає до уваги Сертифікат Запорізької торгово-промислової палати від 28.02.2024 № 2300-24-0427 та обставини, засвідчені цим сертифікатом, зокрема, щодо знищення майна відповідача внаслідок артобстрілу зі сторони ворога та пожежі на орендованій частині об'єкту нерухомого майна за адресою: м. Василівка, пров. Елеваторний 1.
Зазначене вище не було враховано судом першої інстанції, у зв'язку з чим оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24 підлягає зміні шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови Центрального апеляційного господарського суду.
Водночас судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо зменшення заявленої до стягнення з відповідача пені на 30 %, з огляду на таке.
Так, згідно з частиною першою статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд мас право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
За частиною другою статті 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічні положення також містить частина третя статті 551 ЦК України, положення якої України надають суду право зменшити розмір неустойки за умови, що її розмір значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому судова колегія наголошує, що неустойка має па меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Крім цього, таку функцію, як сприяння належному виконанню зобов'язання, стимулювання боржника до належної поведінки, неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити
Такий висновок відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 (Провадження № 14-224цс21) з посиланням на висновки в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18. (провадження № 12-79гс19) (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц. (провадження № 14-623цс18) (пункт 85).
У визначенні підстав для зменшення розміру неустойки суд першої інстанції виходив з такого.
Положеннями статті 3 ЦК України регламентовано загальні засади цивільного законодавства, якими, згідно з пунктами 3, 6 частини першої цієї статті ЦК України, є свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.
Добросовісність є не тільки однією з основоположних засад цивільного законодавства, а також імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість.
Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20.
Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
А тому, в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності, може бути застосований також закріплений законодавцем в статті 3 ЦК України принцип можливості обмеження свободи договору (статті 6, 627 цього Кодексу) і як норма прямої дії, і як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов'язків у правовідносинах.
Главою 24 ГК України загальні засади відповідальності учасників господарських відносин врегульовано таким чином, що господарсько-правова відповідальність передбачена за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Тож справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.
За частиною другою статті 216 ГК України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов'язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов'язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина третя статті 216 ГК України).
За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу па правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Господарські санкції, що встановлюються відповідно до Договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань.
Отже, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Наведені висновки відповідають правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній в постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17(911/2223/20).
З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 22.05.2019 у справі № 910/11733/18).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
У вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердження та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя етапі 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду.
При вирішенні спорів про стягнення неустойки судам належить відмежовувати вирішення питання про зменшення розміру неустойки від вирішення питання про її необґрунтованість (повністю або в частині) внаслідок невідповідності розміру неустойки вимогам закону - зокрема у разі, якщо за порушення умов зобов'язання застосовується неустойка, розмір якої має імперативний характер (встановлений законом) (частина друга статті 231 ГК України).
Таким чином, у разі зменшення розміру неустойки суд ухвалює рішення про часткове задоволення позову (та відмову у задоволенні решти вимог - щодо частини, на яку неустойку зменшено), тоді як у разі необґрунтованості розміру неустойки (повністю або частково), суд може ухвалити рішення про відмову у задоволенні позову повністю або частково, в залежності від розміру необґрунтованої частини неустойки.
Також відмінність полягає у мотивах суду при прийнятті відповідного рішення, яке мотивується або зменшенням розміру неустойки або її необґрунтованістю в повному обсязі або в частині суми.
Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої 551 ЦК України, тобто у межах судового розгляду.
Таким чином, в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлює зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 ГК України і частині третій статті 551 ЦК України, а також досліджуватись та оцінюватись судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України.
Наведена вище правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22.
З обставин справи та наданих доказів вбачається, що відповідачем допущено прострочення виконання ремонту автомотриси АДМ 724.
Судом першої інстанції враховано, що позивачем документально не підтверджено завдання йому збитків внаслідок прострочення виконання строку ремонту.
Разом з тим, позивач на час вирішення цього спору у суді першої інстанції не оплатив виконанні роботи відповідачем, що підтверджується розглядом Господарським судом м. Києва справи № 910/1955/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Аерлайн» до Акціонерного товариства “Українська залізниця» в особі регіональної філії “Одеська залізниця» Акціонерного товариства “Українська залізниця» про стягнення 3 917 962,19 грн, у тому числі: 3 874 440,00 грн - основного боргу, 42 727,32 грн - інфляційних втрат та 794,87 грн - 0,1% річних, у зв'язку із неналежним виконанням зобов'язань за договором про надання послуг з капітального ремонту автомотриси АДМ 724 (автомотриса дизельна монтажна) № ОД/Е-21-393НЮ від 20.08.2021.
При цьому судова колегія зауважує, що наявність у позивача можливості стягувати з відповідача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Отже, судова колегія вважає, що нарахований позивачем до стягнення розмір пені у сумі 705 148,08 грн є непропорційним наслідкам правопорушення, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
З урахуванням усього вищенаведеного, судова колегія вважає, що місцевий господарський суд загалом дійшов правильного висновку про відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за прострочення виконання ремонтних робіт, та про наявність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення пені на 30 %, тобто до 493 603,66 грн.
При цьому судова колегія констатує, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Проте, під час апеляційного розгляду справи судовою колегією було встановлено помилкове врахування судом першої інстанції обставин, засвідчених у Сертифікаті Запорізької торгово-промислової палати від 28.02.2024 № 2300-24-0427, з огляду на що оскаржуване рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 у цій справі підлягає зміненню шляхом викладення його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті апелянтом судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 8 884,87 грн слід покласти на останнього.
З підстав наведеного та керуючись ст.ст. 123, 129, 269, 270, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аерлайн" на рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24 - задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24 - змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
В решті рішення Господарського суду Запорізької області від 26.07.2024 р. у справі № 908/1462/24 - залишити без змін.
Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Аерлайн".
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Повна постанова складена та підписана 17.04.2025 року.
Головуючий суддя А.Є. Чередко
Суддя В.Ф. Мороз
Суддя О.Г. Іванов