27.03.2025 м. Дніпро Справа № 904/1844/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач),
суддів Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 (суддя Соловйова А.Є.; повне судове рішення складено 22.10.2024) у справі № 904/1844/24
про неплатоспроможність ОСОБА_1 , м. Синельникове, Дніпропетровської області, -
1. Короткий зміст заяви і постанови суду першої інстанції.
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про визнання його неплатоспроможним.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 22.05.2024 відкрив провадження у справі № 904/1844/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 та, крім іншого, ввів процедуру реструктуризації боргів боржника і мораторій на задоволення вимог кредиторів.
Господарський суд Дніпропетровської області постановою від 15.10.2024, між іншим, припинив процедуру реструктуризації боргів у справі № 904/1844/24, визнав ОСОБА_1 банкрутом та ввів процедуру погашення боргів.
Місцевий господарський суд дійшов висновку, що за результатами процедури реструктуризації боргів, підтверджено перебування боржника у стані стійкої неплатоспроможності, що заважає йому здійснити погашення боргів перед кредиторами, що є підставою для переходу до процедури погашення боргів.
Місцевий господарський суд відхилив доводи кредитора щодо порушення боржником обов'язку надання повної інформації про майновий стан членів його родини, оскільки боржник у відповідності до вимог частини п'ятої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства, подав декларацію за рік, в якому подавалася заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду. Оскільки заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подана до суду 24.04.2024, то декларація про майновий стан має містити відомості станом на 01.03.2024, тому отримання членом сім'ї боржника доходу від сплати їй боржником орендно плати з квітня 2024 року, не потребує декларування, своєю чергою право на житло гарантується статтею 47 Конституції України, тому оренда боржником у своєї сестри житлового приміщення не є підтвердженням його недобросовісних дій.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2021 у справі № 904/1844/24 скасувати і ухвалити рішення, яким провадження у справі закрити.
Скаржник зазначає, що право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, водночас дії боржника у даній справі свідчать про його недобросовісність, оскільки укладення договору оренди належного його сестрі житлового приміщення, є показником того, що боржник намагається ухилитися від виконання обов'язку з погашення вимог кредиторів, а ненадання інформації про отримання сестрою боржника доходу від оренди належного їй житлового приміщення, є порушенням обов'язку боржника з повідомлення повної і достовірної інформації, зокрема про доходи членів сім'ї боржника, що відповідно до пункту 1 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства є підставою для закриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
На думку скаржника, недобросовісність дій боржника полягає у тому, що до моменту відкриття провадження у справі щодо його неплатоспроможності він мешкав у належному його рідній сестрі будинку без договору оренди, а після відкриття провадження у справі уклав з нею угоду про оренду приміщення за 4000,00 грн на місяць, замість того, щоб спрямувати ці грошові кошти на погашення вимог кредиторів.
Скаржник зауважує, що боржник у декларації про майновий стан не відобразив отримання щомісяця його сестрою, починаючи з квітня 2024 року, орендної плати від боржника у розмірі 4000,00 грн, що свідчить про неповне надання інформації про доходи членів сім'ї боржника.
3. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.
ОСОБА_1 у відзиві заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду без змін.
Доводи скаржника щодо порушення боржником обов'язку надання повної і достовірної інформації про майно та доходи боржника і членів його сім'ї через відсутність у декларації відомостей про отримання його сестрою доходу від надання в оренду належного їй нерухомого майна, боржник вважає необґрунтованою, тому що частина п'ята статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства зобов'язує боржника подавати декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду, тому у даному випадку декларація про майновий стан має містити інформацію станом на 01.03.2024, оскільки заява до суду подана 24.04.2024, водночас дохід від надання майна в оренду сестра почала отримувати з квітня 2024 року, тобто цей дохід не підлягає декларуванню.
Скаржник зазначає, що право на житло гарантується Конституцією України, а його оренда у члена сім'ї не суперечить нормам діючого законодавства, тому аргументи скаржника про необхідність спрямування грошових коштів, які боржник витрачає на оренду житла, на погашення вимог кредиторів є необґрунтованими. Між іншим, розмір орендної плати складає 4000,00 грн, тобто незначну ціну, з огляду на загальні показники середньої вартості оренди житлових приміщень по регіону, тому не можна говорити про те, що боржник ухиляється від обов'язку з погашення боргів, оскільки у плані реструктуризації запропоновано максимально можливу суму грошових коштів, які боржник може щомісячно спрямовувати на погашення вимог кредиторів, яка ґрунтується на отриманні ним доходу, з урахуванням мінімальних витрат боржника на задоволення необхідних потреб.
4. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Центральний апеляційний господарський суд ухвалою від 02.12.2024 відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі № 904/1844/24
У судовому засіданні 27.03.2025 колегія суддів оголосила вступну та резолютивну частини постанови.
5. Встановлені судом першої та апеляційної інстанції обставини справи.
Фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 22.05.2024 відкрив провадження у справі № 904/1844/24 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 .
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 14.08.2024, постановленою за результатом попереднього судового засідання у справі № 904/1844/24, вніс до реєстру вимог кредиторів грошові вимоги таких кредиторів:
- Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» в сумі 4844,80 грн (судовий збір), 154944,86 грн (заборгованість по простроченому кредиту, процентах, комісії і судовий збір);
- грошові вимоги Акціонерного товариства «Сенс банк» в сумі 4844,80 грн (судовий збір), 54590,53 грн (заборгованість за кредитом та відсотками);
- грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» в сумі 6056,00 грн (судовий збір), 7755,00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади ОСОБА_1 проживає за такою адресою: АДРЕСА_1 .
На засіданні 06.09.2024 збори кредиторів ухвалили рішення, яким відмовили у затвердженні плану реструктуризації боржника.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 15.10.2024, між іншим визнав ОСОБА_1 банкрутом і відкрив процедуру погашення боргів у справі № 904/1844/24.
6. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Об'єктом апеляційного оскарження у даній справі є постанова місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів фізичної особи.
Предметом апеляційного оскарження є питання правомірності ухвалення судом рішення про перехід до процедури погашення боргів у справі про неплатоспроможність фізичної особи.
Відповідно до частини першої статті 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частина перша статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Відповідно до статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства реструктуризація боргів боржника - це судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника. Погашення боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна банкрута, визнаного банкрутом у порядку, встановленому цим Кодексом.
За частиною другою статті 6 Кодексу України з процедур банкрутства щодо боржника-фізичної особи застосовуються такі судові процедури: реструктуризація боргів боржника; погашення боргів боржника. Процедура погашення боргів боржника вводиться у справі про неплатоспроможність разом з визнанням боржника банкрутом.
Преамбулою Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що цей Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи-підприємця.
Згідно з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства судова процедура реструктуризації боргів боржника вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи та має строковий характер.
В ухвалі про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника господарський суд зазначає, зокрема про введення процедури реструктуризації боргів боржника і про строк підготовки та подання до господарського суду плану реструктуризації боргів боржника, який не може перевищувати трьох місяців з дня проведення підготовчого засідання суду (частина п'ята статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства).
Загальні вимоги до плану реструктуризації боргів боржника визначені статтею 124 Кодексу України з процедур банкрутства, виконання їх є необхідним при розробленні проекту плану реструктуризації, оскільки це дасть можливість зборам кредиторів оцінити перспективу відновлення платоспроможності боржника та прийняти рішення про його схвалення і подання на затвердження господарському суду або відхилення і прийняття рішення про перехід до процедури погашення боргів.
Згідно з частиною другою статті 124 Кодексу України з процедур банкрутства у плані реструктуризації боргів боржника, між іншим зазначається така інформація:
1) обставини, які спричинили неплатоспроможність боржника;
2) інформація про визнані судом вимоги кредиторів із зазначенням їх розміру та черговості задоволення;
3) інформація про майновий стан боржника за результатами проведених заходів з виявлення та складання опису майна боржника (проведення інвентаризації);
4) інформація про всі доходи боржника, у тому числі доходи, які боржник розраховує отримати протягом процедури реструктуризації боргів;
5) розмір суми, яка щомісяця буде виділятися для погашення вимог кредиторів;
6) вимоги кредиторів до боржника, які будуть прощені (списані) у разі виконання плану реструктуризації боргів;
7) розмір суми, яка щомісяця залишатиметься боржнику на задоволення побутових потреб, у розмірі не менше одного прожиткового мінімуму на боржника та на кожну особу, яка перебуває на його утриманні;
8) розмір суми, яка щомісяця виділятиметься для погашення наявних у боржника обов'язкових періодичних зобов'язань (виплата аліментів тощо).
Розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини друга, третя статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частина сьома статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства покладає на господарський суд обов'язок затвердити план реструктуризації боргів боржника, якщо такий план схвалений кредиторами та боржником, водночас частиною 8 вказаної статті передбачені підстави для постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність. У разі постановлення господарським судом ухвали про відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржник, збори кредиторів мають право звернутися до суду з клопотанням про визнання боржника банкрутом або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина десята статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).
Своєю чергою, якщо протягом трьох місяців з дня постановлення ухвали про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність і введення процедури реструктуризації боргів боржника до господарського суду не поданий погоджений боржником і схвалений кредиторами план реструктуризації боргів боржника, господарський суд має право прийняти рішення про визнання боржника банкрутом і відкриття процедури погашення боргів боржника відповідно до цього Кодексу або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність (частина одинадцята статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).
Частина перша статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства встановлює, що господарський суд ухвалює постанову про визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника у разі, якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника.
Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20 зазначив, що з огляду на мету та цілі Кодексу України з процедур банкрутства інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника-фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника-фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.
Апеляційний господарський суд зазначає, що Кодекс України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників для уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, як-от:
- відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо боржника притягнуто до адміністративної або кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю чи визнано банкрутом протягом попередніх п'яти років (пункти 3, 4 частини четвертої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства), а також заборону відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи-боржника протягом року з дня закриття такого провадження стосовно того ж боржника з підстав, передбачених частиною сьомою статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства;
- закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім'ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов'язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства);
- відмову у затвердженні плану реструктуризації боргів боржника у справі про неплатоспроможність, якщо порушено порядок розроблення та погодження цього плану; умови реструктуризації боргів суперечать законодавству; боржник не погасив борги, що підлягають обов'язковій сплаті згідно з частиною третьою статті 125 Кодексу України з процедур банкрутства або боржник вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання проведенню стосовно нього процедур, передбачених цим Кодексом (пункти 1, 2, 5, 6 частини восьмої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства);
- дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (частина одинадцята статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства).
Верховний Суд у численних постановах дійшов висновку, що законодавець закріпив у спеціальних нормах Кодексу України з процедур банкрутства принцип добросовісної поведінки боржника-фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог. Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження-соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 13.05.2024 у справі № 922/5486/23, від 31.01.2024 у справі № 911/2140/22, від 15.02.2024 у справі № 904/7413/21, від 25.01.2024 у справі № 916/1575/21, від 18.04.2024 у справі № 920/1398/21.
Щодо застосування частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства Верховний Суд у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду зауважив, що суд може прийняти рішення про перехід до процедури погашення боргів боржника, лише за умови добросовісного виконання боржником своїх обов'язків та якщо протягом 120 днів з дня відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зборами кредиторів не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника (частина перша статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства. Суд, через призму судового контролю, повинен за своїм внутрішнім переконанням оцінити за наявними у матеріалах справи доказами причини неподання погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів, які можуть полягати за одних обставин у діях/бездіяльності кредиторів, за інших обставин - у діях/бездіяльності боржника при цьому враховуючи добросовісність поведінки учасників провадження у справі про неплатоспроможність.
Апеляційний господарський суд зазначає, що керуючий реструктуризацією зобов'язаний у найкоротший строк перевірити майновий стан боржника, серед іншого виконати вказівки суду чи зборів кредиторів щодо додаткової перевірки конкретних фактів приховування боржником майна чи відомостей його декларації, а також забезпечити збирання та аналіз інформації, витребуваної судом відповідно до пунктів 9-11 частини п'ятої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства під час відкриття провадження у справі. Водночас розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (частини друга, третя статті 123 Кодексу України з процедур банкрутства).
Таким чином, положення частини одинадцятої статті 126 та частини першої статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства у їх системному зв'язку є послідовністю процесуальних засобів, де дискреція господарського суду у вирішенні питання про перехід до наступної судової процедури чи закриття провадження у справі є основним процесуальним інструментом, що застосовується крізь призму судового контролю та відповідно до мети провадження про неплатоспроможність фізичної особи, а частина перша статті 130 Кодексу України з процедур банкрутства формалізує початок судової процедури погашення боргів боржника та є спеціальною процесуальною гарантією для боржника у разі зволікання зборів кредиторів із прийняттям рішення щодо плану реструктуризації його боргів.
Оскільки провадження у справі № 904/1844/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 відкрито 22.05.2024, то 120-и денний строк подання господарському суду погодженого боржником і схваленого кредиторами плану реструктуризації боргів сплинув 22.08.2024, водночас на момент прийняття 15.10.2024 Господарським судом Дніпропетровської області постанови про перехід до процедури погашення боргів, такий план на затвердження суду не надано.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд доходить висновку щодо наявності у господарського суду передумов для застосування положень частини одинадцятої статті 126 Кодексу України з процедур банкрутства, тобто вирішення питання про відкриття процедури погашення боргів або закриття провадження у справі № 904/1844/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Надаючи оцінку діям боржника, дотримання принципу добросовісності у яких є обов'язковою передумовою для набуття права на звільнення від боргів, апеляційний господарський суд зважає на такі обставини у справі.
У наданому на схвалення зборам кредиторів плану реструктуризації викладені обставини, які призвели до неплатоспроможності боржника. Зокрема боржник зазначив, що до його неплатоспроможності призвели такі фактом як-от несприятливі економічні умови, викликані воєнним станом та значним підвищенням цін на предмети першої необхідності; тяжка хвороба, яка потребує додаткових значних витрат на лікування, спричинена повторним інфарктом головного мозку та перенесеної ТІА у ВББ (2021, 2023 року) внаслідок гіпертонічної хвороби 3 стадії, патології МАГ у вигляді постійного цефалгічного та вестибулоатактичного синдромів, помірного астенічного синдрому.
Апеляційний господарський суд зазначає, в матеріалах справи наявні копії медичних документів, наданих боржником на підтвердження наявності у нього захворювань, своєю чергою встановлення на території країни воєнного стану є загальновідомою обставиною, яка не потребує доказування. Господарським судом встановлено, що стосовно боржника відкрито декілька виконавчих проваджень, а саме: 72358898, 72358801, 75055252, 75055347, 74106815, а також відсутність у власності боржника об'єктів рухомого та нерухомого майна, інших цінних предметів чи грошових коштів, за рахунок яких можна погасити заборгованість перед кредиторами.
У плані реструктуризації враховано, що загальна сума грошових вимог кредиторів у справі № 904/1844/24 складає 233035,99 грн, а єдиним доходом боржника, за рахунок якого можна здійснювати погашення вимог кредиторів є заробітна плата у середньомісячному розмірі 18000,00 грн, а за вирахуванням податків і зборів - 14733,10 грн. Сума, яка щомісячно залишатиметься боржнику для його потреб складає 12733,00 грн, які складаються з таких витрат:
- прожитковий мінімум - 3028,00 грн;
- оренда будинку - 4000,00 грн;
- комунальні платежі - 1500,00 грн;
- витрати на лікування - 3055,00 грн;
- інші витрати (мобільний зв'язок; витрати із проїзду на роботу) - 1150,00 грн.
У плані реструктуризації запропоновано кредиторам списати 48% заборгованості боржника, а залишок суми боргу сплачувати впродовж 60 місяців рівними частинами, шляхом щомісячного внесення 2000,00 грн на задоволення вимог кредиторів.
На зборах кредиторів 06.09.2024, у яких брали участь Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» (154 голоси), Акціонерне товариство «Сенс банк» (54 голоси) і Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» (з правом дорадчого голосу - 7 голосів), відмовлено у затвердженні плану реструктуризації, ухвалено рішення про звернення до господарського суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» 06.09.2024 звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з клопотанням про закриття провадження у справі № 904/1844/24.
Мотивуючи клопотання про закриття провадження у справі, Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро» посилається на недостовірні дані, відображені у декларації про майновий стан боржника, оскільки боржник не зазначив дохід своєї сестри - ОСОБА_3 , який вона отримує від надання в оренду ОСОБА_1 належного їй житлового приміщення.
Надаючи оцінку доводам кредитора про недобросовісність дій боржника, апеляційний господарський суд зазначає, що ОСОБА_3 (орендодавець) уклала 05.04.2024 зі ОСОБА_1 (орендар) договір оренди приміщення, відповідно до умов якого орендар передає орендареві й членам його родини у користування будинок площею 59,7 м2, за 4000,00 грн на місяць. Тобто, дохід від надання в оренду належного їй приміщення, ОСОБА_3 почала отримувати не раніше 05.04.2024.
Своєю чергою частина п'ята статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства визначає, що боржник також подає декларацію про майновий стан за рік, в якому подається заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, станом на перше число місяця, що передує місяцю подання заяви до суду.
Таким чином, з огляду на те, що заяву про визнання боржника неплатоспроможним подано до суду 25.04.2024, боржник зобов'язаний надати інформацію про майно та доходи його і членів його сім'ї станом 01.03.2024, тому отримані боржником або членами його сім'ї після цієї дати не підлягають відображенню у декларацій про майновий стан, про що правильно зазначив місцевий господарський суд.
Доводи скаржника стосовно того, що укладення договору оренди житла із рідною сестрою свідчить про намагання боржника уникнути від оплати частини боргу, оскільки ту суму грошових коштів, які він сплачує за оренду житла, боржник міг би сплачувати на погашення вимог кредиторів, апеляційний господарський суд відхиляє, оскільки право на житло гарантується як Конституцією України (стаття 47) так і Кодексом України з процедур банкрутства (131), водночас доказів того, що боржник має інше житло, яким він може користуватися без витрат на його оренду, матеріали справи не містять, а чинне законодавство не забороняє укладати договори оренди з членами сім'ї. Крім того, 4000,00 грн не є значною сумою за оренду будинку, з огляду на середні показники вартості оренди житла по регіону, що також не узгоджується з доводами скаржника про недобросовісність дій боржника.
У звязку з викладеним, апеляційний господарський суд доходить висновку, що встановленими у справі № 904/1844/24 підтверджується добросовісність поведінки боржника, який потрапив у стан неплатоспроможності за об'єктивних обставин, що не залежали від його волевиявлення, якими зокрема є його хвороба, низька заробітна плата, несприятливі економічні умови, але намагається дійти компромісу з боржниками та не приховує обставин, що можуть вплинути розгляд справи.
Водночас ні скаржником, ні іншими кредиторами не доведено, що боржник має будь-яке рухоме чи нерухоме майно, цінності або грошові кошти, за рахунок яких можуть бути погашені їх вимоги, а також не спростовані висновки суду щодо добросовісності дій боржника, який заслуговує на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності.
7. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова місцевого господарського суду зміні або скасуванню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.
Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Банк кредит Дніпро» на постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі № 904/1844/24 залишити без задоволення
Постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 15.10.2024 у справі № 904/1844/24 залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Банк кредит Дніпро».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повне судове рішення складено 16.04.2025
Головуючий суддя Ю. ПАРУСНІКОВ
Суддя Т. ВЕРХОГЛЯД
Суддя О. ІВАНОВ