15 квітня 2025 року м. Харків Справа № 917/995/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Здоровко Л.М.,
суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.,
за участю секретаря судового засідання Бєлкіної О.М.,
представників сторін:
позивача - Панченко О.О. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1278140, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №471 від 27.06.2006,
відповідача - Федорович Є.І. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1285548, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №2015 від 23.01.2018; Тимохіна Л.С. на підставі ордеру на надання правничої допомоги серії ВІ №1277291, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №509 від 22.02.2007,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду, у режимі відеоконференції, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича (вх.№538П/2) на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025, ухвалене у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., повний текст рішення складено 10.02.2025, у справі №917/995/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл", м. Полтава,
до фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича, м. Полтава,
про cтягнення 1 307 026, 00грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" звернулось до місцевого господарського суду з позовом (з урахуванням прийнятої судом заяви про зміну предмету позову) до Приватного підприємця Буланного Ігоря Івановича про cтягнення 1 307 026, 00грн попередньої оплати за договором поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 позов задоволено частково; стягнуто з фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" 744 322, 00грн боргу, 11 164, 83грн судового збору, 11 389, 55грн витрат на професійну правову допомогу; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" на користь фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича 17 220, 90грн витрат на професійну правову допомогу.
Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що при виконанні договору сторони вчиняли дії в інший спосіб, ніж було погоджено договором, тож суд при розгляді справи досліджує фактичні правовідносини сторін.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази у сукупності, дійшов висновку про відсутність доказів отримання відповідачем спірної суми саме за рахунком №1840, відтак, вважає позовні вимоги про стягнення 462 704, 00грн попередньої оплати за цим рахунком необґрунтованими. Крім того, місцевий господарський суд дійшов висновку, що немає підстав кваліфікувати проведену за платіжною інструкцією №710 оплату на суму 100 000, 00грн саме як попередню оплату за рахунком №1876, як про це стверджує позивач.
В решті вимог позивача в частині стягнення 744 322, 00грн суд першої інстанції дійшов висновку про їх обґрунтованість.
Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 744 322, 00грн боргу, 11 164, 83грн судового збору, 11 389, 55грн витрат на професійну правову допомогу і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимоги відмовити; в іншій частині просить оскаржуване рішення залишити без змін; судові витрати просить покласти на позивача.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, якими підтверджуються виконання господарських зобов'язань щодо проведення попередньої оплати готівкою безпосередньо ТОВ "Фірма "Атолл". Також наданими позивачем доказами не підтверджується передача третьою особою Сікаловим Г.А. готівкових коштів попередньої оплати ФОП Буланному І.І. На думку апелянта, видача з каси підприємства готівки третій особі Сікалову Г.А. не є господарською операцією попередньої оплати по договору поставки, який укладено між сторонами у справі.
Апелянт також вважає, що суд першої інстанції, зазначивши, що фактичні правовідносини сторін склалися в інший спосіб, ніж передбачено укладеним договором поставки, вийшов за межі позовних вимог.
До апеляційної скарги апелянтом додані клопотання про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи та про витребування доказів, у задоволенні яких судом першої інстанції було відмовлено.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича на рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 у справі №917/995/24; встановлено позивачу строк до 26.03.2025 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту; встановлено учасникам справи строк до 26.03.2025 для подання заяв і клопотань; призначено справу до розгляду на "02" квітня 2025 р. об 11:30год.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.03.2025 заяву представника фізичної особи-підприємця Буланного І.І. - адвоката Федорович Є.І. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "02" квітня 2025 об 11:30 годині, провести в режимі відеоконференції з представником фізичної особи-підприємця Буланного І.І. - адвокатом Федорович Є.І.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" - адвоката Панченко О.О. про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "02" квітня 2025 об 11:30 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" - адвокатом Панченко О.О.
02.04.2025 від представника апелянта - адвоката Тимохіної Л.С. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншому судовому засіданні.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 02.04.2025 представник відповідача - адвокат Федорович Є.І. оголосила доводи апеляційної скарги.
Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечує.
З огляду на присутність у судовому засіданні представника апелянта - адвоката Федорович Є.І., яка висловила правову позицію відповідача, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання адвоката Федорович Є.І.
Разом з тим, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про необхідність оголосити перерву у судовому засіданні до 14:00год. 15.04.2025.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2025 заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" - адвоката Тимохіної Л.С. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено; постановлено судове засідання, призначене на "15" квітня 2025 о 14:00 годині, провести в режимі відеоконференції з представником Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Атолл" - адвокатом Тимохіною Л.С.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.04.2025 представники апелянта просять скаргу задовольнити.
Представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 - без змін.
Розглянувши клопотання апелянта про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідач просить призначити у справі судово-бухгалтерську експертизу, на вирішення якої поставити питання, спрямовані на з'ясування того, чи підтверджуються документально операції з надходження у касу, а також оприбуткування ТОВ "Фірма "Атолл" поворотної фінансової допомоги у готівковій формі, отриманої від Манжоса Сергія Вікторовича 19.09.2023 на суму 260 000, 00грн, 02.10.2023 на суму 100 000, 00грн, 16.10.2023 на суму 120 000, 00грн, 31.10.2023 на суму 70 000, 00грн, 18.11.2023 на суму 78 870, 00грн, 20.11.2023 на суму 286 130, 00грн, 08.12.2023 на суму 60 000, 00грн, 11.12.2023 на суму 100 000, 00грн; чи підтверджується документально видача готівки з каси ТОВ "Фірма "Атолл" та її отримання відповідачем у ці дати; чи підтверджується фінансовою звітністю ТОВ "Фірма "Атолл" за 2023 рік отримання фінансової поворотної допомоги від гр. Манжоса С.В.
Судова колегія зазначає, що відповідно до частин 1, 2 статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Положеннями статті 1 Закону України “Про судову експертизу» встановлено, що судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Необхідність судової експертизи в господарському судочинстві зумовлена тим, що в процесі здійснення правосуддя суд стикається з необхідністю встановлення таких фактів (обставин), дані про які потребують спеціальних досліджень. Експертиза - це науковий, дослідницький шлях до висновків, які формулюються у висновку експерта, про фактичні обставини справи.
Судова експертиза призначається у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.
При цьому, в силу приписів статті 99 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд самостійно визначає, чи є у нього необхідність у спеціальних знаннях і, відповідно, призначення для цього експертизи, чи такої необхідності немає і суд може вирішити спір на підставі інших доказів, поданих у справі.
У спірних правовідносинах позивач, звертаючись з позовом до суду, надав на підтвердження своїх доводів і вимог відповідні докази, надавши оцінку яким суд першої інстанції і прийняв відповідне рішення, що переглядається апеляційним господарським судом.
Судова колегія зазначає, що в силу положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України господарське судочинство здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається.
А суд, відповідно до положень статті 86 Господарського процесуального кодексу України, надає оцінку наданим сторонами у справі доказам.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, предметом доказування у даній справі є обставини, що стосуються виконання договору поставки, укладеного між сторонами, а не дотримання позивачем податкового законодавства чи правильність ведення ним бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності.
І для надання оцінки доказам, наданим позивачем на підтвердження своїх доводів, відсутня необхідність у спеціальних знаннях експерта; суд може вирішити спір на підставі наявних у справі доказів.
З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про призначення у справі судово-бухгалтерської експертизи.
Щодо клопотання апелянта про витребування доказів, судова колегія зазначає таке.
Відповідач просить витребувати у позивача касові документи: касова книга, журнал реєстрації прибуткових і видаткових касових документів; прибуткові касові ордери, якими підтверджується оприбуткування готівки у касі підприємства ТОВ "Атолл"; видаткові касові ордери, якими підтверджується видача готівки з каси підприємства ТОВ "Фірма "Атолл" та їх отримання ФОП Буланним І.І., зокрема, станом на 02.10.2023 у сумі 100 000, 00грн, 16.10.2023 на суму 120 000, 00грн, 31.10.2023 на суму 70 000, 00грн, 18.11.2023 на суму 78 870, 00грн, 20.11.2023 на суму 286 130, 00грн, 08.12.2023 на суму 60 000, 00грн, 11.12.2023р на суму 100 000, 00грн., 19.09.2023 у сумі 260 000, 00грн); підтверджуючі документи про джерело походження коштів, акумульованих у касі підприємства ТОВ "Фірма "Атолл" станом на 19.09.2023 на суму 260 000, 00грн, 02.10.2023 на суму 100 000, 00грн, 20.11.2023 на суму 286 130, 00грн, 31.10.2023 - 70 000, 00грн, 18.11.2023 на суму 78 700, 00грн, 08.12.2023 на суму 60 000, 00грн, 16.10.2023 - 120 000, 00грн, 11.12.2023 на суму 100 000, 00грн.
За правилами частини 1 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Згідно з частиною 2 статті 81 Господарського процесуального кодексу України, у клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:
1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);
2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;
3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;
4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;
5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.
На думку апелянта, витребувані докази необхідні для правильного розгляду справи, оскільки надані позивачем докази не підтверджують позовних вимог.
З аналогічним клопотанням відповідач звертався до місцевого господарського суду.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач зазначив, що ним до позову та до заяви про зміну предмету позову додані усі наявні у нього документи на підтвердження обставин, що підлягають доказуванню, в обсязі, які позивач вважає достатнім для підтвердження своїх вимог. Зокрема, на підтвердження проведення безготівкових розрахунків, на які посилається позивач, подано платіжні інструкції, готівково-видаткові касові ордери, звіти про використання коштів; будь-які інші документи, що підтверджують обставини, що стосуються цих питань, у позивача відсутні.
Разом з тим, як зазначено вище, позивач в силу положень статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу надав на підтвердження своїх доводів і вимог наявні у нього докази, яким судом надана відповідна правова оцінка.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення клопотання апелянта про витребування доказів.
Враховуючи, що представники сторін висловили доводи і вимоги щодо апеляційної скарги, матеріалів справи достатньо для розгляду скарги, судова колегія вважає можливим здійснити розгляд скарги в даному судовому засіданні.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається із доводів і вимог апеляційної скарги відповідача, останній не погоджується з рішенням місцевого господарського суду від 30.01.2025 в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 744 322, 00грн боргу, 11 164, 83грн судового збору, 11 389, 55грн витрат на професійну правову допомогу; просить прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимоги відмовити; в іншій частині просить оскаржуване рішення залишити без змін.
Відтак, рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 переглядається апеляційним господарським судом в частині задоволених позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 744 322, 00грн боргу, 11 164, 83грн судового збору, 11 389, 55грн витрат на професійну правову допомогу.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як встановлено місцевим господарським судом, позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача умов укладеного між сторонами договору поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021.
Позивач вказує, що на підставі договору відповідач отримав від нього попередню оплату за товар у сумі 1 714 286, 00грн, а саме:
по рахунку №1840 від 06.10.2022 на суму 568 500, 00грн проведено попередню оплату в сумі 568 500, 00грн;
по рахунку №1871 від 12.05.2023 на суму 16 416, 00грн проведено оплату на суму 16 416, 00грн;
по рахунку №1876 від 21.06.2023 на суму 115 772, 00грн проведено оплату на суму 115 772, 00грн;
по рахунку №1877 від 19.06.2023 на суму 418 040, 00грн проведено оплату на суму 418 040, 00грн;
по рахунку №1878 від 26.06.2023 на суму 159 142, 00грн проведено оплату на суму 159 142, 00грн;
по картці-замовлення від 02.10.2023 на суму 161 741, 00грн проведено оплату на суму 161 741, 00грн;
по рахунку №1887 від 23.10.2023 на суму 65 409, 88грн проведено оплату 70 000, 00грн;
по рахунку №1888 від 18.11.2023 на суму 78 870, 00грн оплачено 78 870, 00грн;
по рахунку №1890 від 07.12.2023 оплачено 42 618, 00грн;
по рахунку №1891 від 08.12.2023 на суму 83 187, 00грн оплачено 83 187, 00грн.
Так, 19.10.2021 між сторонами укладено договір поставки товарів №19/10-21, за умовами якого:
- постачальник (відповідач) зобов'язується передати, а покупець (позивач) прийняти товар і оплатити його вартість відповідно до умов цього договору;
- найменування, кількість, ціна та інші індивідуальні ознаки товару вказуються у рахунках-фактурах або видаткових накладних. Які будуть складені по кожній партії товару і є невід'ємною частиною цього договору;
- всі розрахунки за даним договором здійснюються у національній валюті України. Оплата вартості товару здійснюється покупцем шляхом 50% попередньої оплати вартості товару на розрахунковий рахунок постачальника, вказаний у цьому договорі. При цьому днем оплати вважається день надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Остаточний розрахунок проводиться не пізніше 3-х днів після приймання товару;
- приймання товарів за кількістю та якістю проводиться під час передачі покупцеві на підставі видаткових накладних;
- постачальник зобов'язується виготовити товар протягом 60 днів з дня підписання сторонами даного договору;
- товар вважається готовим для надання його в розпорядження покупця, якщо в строк, встановлений договором, він готовий до передачі покупцеві в належному місці і покупець поінформований про це;
- договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і скріплення печатками і діє до 31.12.2025 (пункт 11.1).
Судом першої інстанції в процесі розгляду справи встановлено (і це визнається сторонами), що фактичні правовідносини сторін складалися в інший спосіб, ніж передбачено даним договором.
Так, як встановлено місцевим господарським судом, жодних доказів у підтвердження того, що сторонами було проведено попередню оплату і здійснено поставку у встановлений договором строк (протягом 60 днів з дня підписання договору) не подано; натомість спір виник стосовно правовідносин, що склалися у жовтні 2022 року - 2023 році, коли, за твердженням позивача, ним здійснювалися оплати (подекуди часткові, не завжди у 50% розмірі, а у більшому чи меншому розмірі, часто - розмірі 100% суми рахунку, переважно - в готівковій формі) виставлених відповідачем рахунків.
Однак, як вказує позивач, обумовлений товар йому поставлений не був (частково), в процесі досудового листування повернути отримані в якості попередньої оплати кошти відповідач відмовився.
Місцевий господарський суд встановив, що сторонами при оформленні документально правовідносин, що виникли між ними, допущено ряд порушень, в тому числі при оформленні документів про взаєморозрахунки, які, однак, не позбавляють ці документи доказової сили.
Судом першої інстанції досліджено документи, надані позивачем на підтвердження його доводів про передачу відповідачу грошових коштів у якості попередньої оплати за даним договором:
1) рахунок №1840 від 06.10.2022 не підписаний відповідачем, виписаний не ним, а іншою особою Буланним С.І., який, як з'ясувалося під час розгляду справи по суті, є сином відповідача, на суму 568 500, 00грн (калькуляція сходів на 1 марш, всього на 6 маршів). За твердженням позивача, відповідач отримав 568 500, 00грн 16.06.2022, що ним “ … підтверджено у вимогах, направлених на адресу позивача», виконав робіт на суму 105 796, 00грн, заявлено до стягнення за цим рахунком 462 704, 00грн.
Судом встановлено, що у матеріалах справи відсутнє будь-яке підтвердження відповідача про отримання ним суми 568 500, 00грн по вказаному рахунку №1840, який, до того ж, виписаний не ним, а іншою особою, і не підписаний.
На питання представника позивача при розгляді справи по суті відповідач повідомив, що він дійсно отримував певну суму коштів для виготовлення сходів на 6 маршів, і витратив їх в т.ч. і на інші роботи, які були необхідні для виготовлення сходів на 6 маршів, оскільки це складний технологічний процес, який включає в себе багато етапів різних робіт, і при отриманні грошових коштів (оскільки готівка отримувалася хаотично в різні періоди часу) сторони не ідентифікували їх конкретно як попередню оплату саме по рахунку №1840.
Також місцевим господарським судом досліджено наявний у матеріалах справи документ, складений і підписаний відповідачем станом на 25.01.2024, який надавався ним позивачу з метою звірки стану взаємних розрахунків, на який звертав увагу позивач та у якому відображено передплату за позицією “736 калькуляція сходів на 6 маршів» у сумі 355 000, 00грн. Однак, як пояснив відповідач, даний документ ним розроблено для упорядкування власних розрахунків та стану виконання робіт за договором, і він жодним чином не свідчить про визнання заборгованості за вказаним рахунком.
Суд першої інстанції, дослідивши наявні у справі докази у сукупності, дійшов висновку про відсутність у матеріалах справи доказів отримання відповідачем спірної суми саме за рахунком №1840; відтак, вважає позовні вимоги про стягнення 462 704, 00грн попередньої оплати за цим рахунком необґрунтованими.
2) рахунок №1871 від 12.05.2023 на суму 16 416, 00грн (“панелі проєма вхід на другий поверх») - оплата 16 416, 00грн, про що свідчить власноручний підпис відповідача на видатковому касовому ордері від 11.12.2023 про видачу Буланному І.І. 100 000, 00грн. Даний доказ розглядається судом у взаємозв'язку з прибутковим касовим ордером №9, видатковим касовим ордером від 11.12.2023 №9 та Звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження, якими позивач підтверджує надходження грошових коштів до ТОВ “Фірма “Атолл» від Манжос С.В. згідно договору про ПБФД №11/12-23 від 11.12.2023, видачу від ТОВ “Фірма “Атолл» гр. Сікалову Г.А. 100 000, 00грн з призначенням платежу: “Авансовий платіж за виготовлення дерев'яних виробів ФОП Буланному І.І. згідно договору №19/10-21 від 19.10.2021 по рах.№1871 від 16.05.2023 - 16 416, 00грн, по рах.№1890 від 07.12.2023 - 42 618, 00грн, по рах.№1876 від 21.06.2023 - 15 772, 00грн, доплата по карті замовлення від 02.10.2023 - 883, 00грн, доплата згідно рах.№1891 від 06.12.2023 - 23 187, 00грн, ін.оплата по дог. - 1 124, 00грн.»
Суд першої інстанції встановив, що у Звіті та касовому ордері міститься посилання на рахунок №1871 від 16.05.2023, в той час як поданий позивачем до справи рахунок за цим номером датовано 12.05.2023; однак оскільки сторонами не стверджується та не подається доказів існування іншого рахунку з цим номером, суд дійшов висновку, що вказана невідповідність є опискою, що не впливає на суть справи.
Відповідачем належних та допустимих доказів поставки товару на вказану суму чи повернення оплати не надано.
3) рахунок №1876 від 21.06.2023 на суму 115 772, 00грн, (“двері та панелі на вікна 4 поверх») - оплата 18.01.2023 згідно платіжної інструкції №710 на суму 100 000, 00грн та готівкою по вищедослідженому у пункті 2 даного переліку видатковому касовому ордеру №9 від 11.12.2023 через Сікалова Г.А. (касовий ордер містить посилання на номер рахунку №1876 та суму 15 772, 00грн).
Позивачем заявлено до стягнення 115 772, 00грн сплачених по цьому рахунку коштів.
Однак, суд першої інстанції встановив таке: як уже було зазначено, правовідносини сторін склалися таким чином: відповідач виставляє рахунок, позивач сплачує попередню оплату (повністю чи частково по рахунку). У даному випадку дата стверджуваної оплати в безготівковій формі - 18.01.2023, тобто, майже на 5 місяців раніше, ніж було виставлено рахунок №1876. Враховуючи, що жодною стороною не було надано будь-яких доказів на підтвердження погодження найменування, асортименту, ціни і вартості товару будь-яким іншим чином, аніж шляхом виставлення відповідачем рахунків, які оплачувалися позивачем (і до моменту виставлення яких у позивача були відсутні підстави для оплати), а також враховуючи заперечення відповідача з цього приводу, у суду немає підстав кваліфікувати проведену за платіжною інструкцією №710 оплату на суму 100 000, 00грн саме як попередню оплату за рахунком №1876, як про це стверджує позивач. У платіжній інструкції у графі призначення платежу вказано: “виготовлення та монтаж дерев'яних виробів зг.дог.№19/10-21 від 19.10.2021 без ПДВ», тобто, посилання на рахунок платіжна інструкція не містить. Наявність на примірнику платіжної інструкції напису - рукописного тексту “Аванс 3 поверх. Аванс за панелі на вікна та балконні двері», виконаного невстановленою особою у невстановлений час, не є підставою для віднесення цього платежу саме на рахунок №1876. Відповідач не спростовує, що дана оплата проводилася в межах спірного договору, однак оскільки позивачем в підстави позову покладено конкретні рахунки і оплати за ними, встановити наявність порушення зобов'язання відповідачем саме на цю суму з наявних у справі матеріалів неможливо. Відтак, за цим рахунком обґрунтованою визнається сума попередньої оплати - 15 772, 00грн.
4) рахунок №1877 від 19.06.2023 на суму 418 040, 00грн, (“панелі стельові 4 поверх») - відповідач отримав передоплату 286 130, 00грн 20.11.2023, що підтверджується власноручним підписом на рахунку №1877 + по видатковому касовому ордеру №1 через ОСОБА_1 в сумі 131 910, 00грн. Судом першої інстанції досліджено видатковий касовий ордер №1 від 19.09.2023 у взаємозв'язку з прибутковим касовим ордером №1 від 19.09.2023, видатковим касовим ордером №1 від 19.09.2023 та Звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт №2 від 19.09.2023, які надані позивачем у підтвердження видачі гр.. ОСОБА_1 від ТОВ “Фірма “Атолл» 260 000, 00грн, підстава: авансовий платіж за виготовлення дерев'яних виробів ФОП Буланному І.І. зг.договору №19/10-21 від 19.10.2021, в т.ч. по рахунку №1877 від 19.06.2023 - 131 910, 00грн.
Відповідачем докази поставки товару на вказану суму чи повернення оплати не надано, доказів формування видаткової накладної на цю суму не подано, згідно вимоги відповідача від 21.02.2024 ця позиція відображається у розділі розпочатих, але не закінчених робіт.
5) рахунок 1878 від 26.06.2023 на суму 159 142, 00грн (“панелі на вікна та на балконні двері, 3 поверх»): за даними позивача, оплата проведена 18.01.2023 згідно платіжної інструкції №710 у сумі 100 000, 00грн та 02.10.2023 готівкою 59 142, 00грн по видатковому касовому ордеру №2, про що відповідач особисто розписався. Суд першої інстанції оцінив даний доказ у взаємозв'язку з прибутковим касовим ордером №2 від 02.10.2023, видатковим касовим ордером №2 від 02.10.2023 та звітом про використання коштів/електронних грошей, виданих на відрядження або під звіт №3 від 02.10.2023, які позивач надає у підтвердження видачі гр.. ОСОБА_1 100 000, 00грн для подальшої передачі як авансовий платіж за виготовлення дерев'яних виробів ФОП Буланному І.І. зг.договору №19/10-21 від 19.10.2021, в т.ч доплата за панелі на вікна та балконні двері 3 поверх зг.рах.№1878 від 26.06.2023 - 59 142, 00грн та по карті замовлень від 02.10.2023 - 40 858, 00грн. За даними позивача, по даному рахунку готові вироби на суму 142 403, 00грн та відсутні додатково замовлені вироби (позиція 12-16 в рахунку) на суму 16 739, 00грн. Місцевий господарський суд погодився з твердженнями відповідача, який звертає увагу на невідповідність дат у рахунку (червень 2023 року) та платіжній інструкції (січень 2023 року), однак виходить з того, що за даним рахунком позивач не заявляє до стягнення ці спірні 100 000, 00грн, просить стягнути тільки 16 739, 00грн.
6) картка-замовлення від 02.10.2023 на суму 161 741, 00грн: по ній 16.10.2023 проведено попередню оплату у сумі 120 000, 00грн, про що свідчить особистий підпис відповідача на картці-замовленні; 40 858, 00грн - по видатковому касовому ордеру від 02.10.2023, 11.12.2023 - 883, 00грн - видатковий касовий ордер №9 через ОСОБА_1 . По цьому рахунку позивач вказує: готові вироби на суму 159 061, 00грн та відсутні наличники, карнизи на вхідних дверях на суму 2 680, 00грн. Відповідач доказів поставки на вказану суму чи повернення попередньої оплати не надав.
7) рахунок №1887 від 23.10.2023 на 65 409, 88грн, попередня оплата проведена згідно видаткового касового ордеру №4 від 31.10.2023 на суму 70 000, 00грн, про що відповідач особисто розписався. Видатковий касовий ордер містить посилання на рах.№1887 від 23.10.2023. Згідно даних позивача, по цьому рахунку відсутні замки електронні 3 і 4 поверх, ключі, програмуючі картки на суму 65 409, 88грн. Відповідачем зворотного не доведено. З матеріалів справи вбачається, що дані предмети були вилучені з майстерні відповідача в ході огляду, проведеного слідчим СВ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області в ході досудового розслідування №12024170420000278 від 15.02.2024. (опис речей і документів, які були вилучені в ході огляду - додаток до протоколу огляду від 24.04.2024).
8) рахунок №1888 від 18.11.2023 на суму 78 870, 00грн (“панелі на стінах кухня 4 поверх»), отримання коштів у вказаній сумі підтверджено особистим підписом відповідача. За даними позивача, товар на вказану суму не поставлений, відповідачем зворотнє не доведено.
9) рахунок №1890 від 07.12.2023 на суму 42 618, 00грн (“тумби умивальника в санвузли 2 поверх», оплачено за видатковим касовим ордером №9 від 11.12.2023 42 618, 00грн. За даними позивача, вказаний товар не поставлено, оплату не повернуто, відповідачем зворотнє не доведено.
10) рахунок №1891 від 08.12.2023 від 08.12.2023 на суму 83 187, 00грн “кухня 3 поверх», оплачено 08.12.2023 на суму 60 000, 00грн, що підтверджено власноручним підписом відповідача на рахунку, 11.12.2023 - за видатковим касовим ордером №9 від 11.12.2023 в сумі 23 187, 00грн. За даними позивача, вказаний товар не поставлено, оплату не повернуто, відповідачем зворотнє не доведено.
Враховуючи, що за обставинами справи відповідач під час досудового листування між сторонами, фактично визнав отримання коштів готівкою на виконання договору поставки товарів від 19.10.2021 №19/10-21 від позивача в сумі 2 688 400, 00грн (вимога від 21.02.2024, складена відповідачем особисто, підписана, скріплена печаткою та направлена на адресу позивача), а під час розгляду справи - заперечує факт отримання будь-яких готівкових коштів від позивача, посилаючись на недоліки в оформленні видаткових касових ордерів, суд першої інстанції встановив в діях відповідача ознаки суперечливої поведінки. Тобто, фактично склалася ситуація, коли, з одного боку, визнаючи отримання готівкових коштів у сумі 2 688 400, 00грн в межах договору, що зафіксовано у його письмовій вимозі, під час розгляду справи в суді відповідач змінює позицію та одночасно:
1) заперечує факт отримання грошових коштів взагалі, посилаючись на дефекти складених документів;
2) визнаючи факт отримання готівки, заперечує факт отримання цих коштів саме від позивача - ТОВ "Фірма "Атолл" (при цьому відповідач в ході розгляду справи так і не зазначив, від кого ж тоді в такому випадку отримав грошові кошти та в межах яких правовідносин - як ФОП чи фізична особа, хоча позивачем неодноразово ставилося це питання). Тільки під час розгляду справи по суті відповідач почав стверджувати, що фактично мав правовідносини не з ТОВ "Фірма "Атолл", а з фізичною особою ОСОБА_1 , для родини якого і виготовляв меблі.
3) стверджує про поставку всього оплаченого позивачем товару до приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 5 і передачу його позивачу.
При цьому, відповідач у жодній заяві по суті справи не заперечив того факту, що підписи на наданих позивачем документах про отримання готівкових коштів (на рахунках, у видаткових касових ордерах, картці-замовленні) належать саме йому, а не іншій особі, а під час розгляду справи по суті підтвердив це.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виготовив товар протягом 60 днів з дня підписання договору, проте, і позивач не надав жодних доказів внесення попередньої оплати відповідачу у вказаний строк. Відтак, встановлюючи факт та момент порушення договору відповідачем, суд виходить з того, що строк поставки товару мав бути 60 днів з дня внесення попередньої оплати по кожному з виставлених відповідачем рахунків, або (як максимум) - 60 днів з дня пред'явлення відповідних вимог. Проте, навіть станом на час подання позову та розгляду справи у суді доказів поставки товару позивачу не подано, отже, позивач правомірно скористався наданим йому правом ставити вимогу про повернення сплаченої попередньої оплати.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою укладений сторонами у справі Договір є договором поставки.
Однак, як встановлено судом першої інстанції, фактичні правовідносини сторін складалися в інший спосіб, ніж передбачено даним договором.
Так, як встановлено місцевим господарським судом, доказів на підтвердження того, що сторонами було проведено попередню оплату і здійснено поставку у встановлений договором строк (протягом 60 днів з дня підписання договору) не подано; натомість спір виник стосовно правовідносин, що склалися у жовтні 2022 року - 2023 році, коли, за твердженням позивача, ним здійснювалися оплати (подекуди часткові, не завжди у 50% розмірі, а у більшому чи меншому розмірі, часто - розмірі 100% суми рахунку, переважно - в готівковій формі) виставлених відповідачем рахунків.
Однак, як вказує позивач, обумовлений товар йому поставлений не був (частково), в процесі досудового листування повернути отримані в якості попередньої оплати кошти відповідач відмовився.
Місцевий господарський суд встановив, що сторонами при оформленні документально правовідносин, що виникли між ними, допущено ряд порушень, в тому числі при оформленні документів про взаєморозрахунки, які, однак, не позбавляють ці документи доказової сили.
Апелянт не заперечує, що виставляв позивачу рахунки, що є предметом спору у даній справі.
Однак, вважає, що суд першої інстанції, зазначивши, що фактичні правовідносини сторін склалися в інший спосіб, ніж передбачено укладеним договором поставки, вийшов за межі позовних вимог.
Судова колегія зазначає, що позовна заява повинна містити предмет позову та підстави позову. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.
У господарському процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia". Активна роль суду проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі й застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Принцип "jura novit curia", з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача. З другого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції й надання доказів в умовах нової кваліфікації судом правовідносин (рішення Європейського суду з прав людини від 14 січня 2021 року у справі "Гусєв проти України" (скарга №25531/12)).
У спірних правовідносинах суд першої інстанції не вийшов за межі позовних вимог, при цьому, надав правову кваліфікацію фактичним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі і вирішив спір на підставі наданих сторонами доказів.
Відтак, суд апеляційної інстанції не вбачає допущення порушення місцевим господарським судом норм процесуального права та порушення сторін права на справедливий суд.
Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 693 Цивільного кодексу України визначено можливість здійснення попередньої оплати по договору.
Як зазначено вище, правовідносини сторін склалися таким чином: відповідач виставляв рахунок, позивач сплачував попередню оплату (повністю чи частково по рахунку).
Апелянт посилається на те, що в матеріалах справи відсутні первинні документи, якими підтверджуються виконання господарських зобов'язань щодо проведення попередньої оплати готівкою безпосередньо ТОВ "Фірма "Атолл"; наданими позивачем доказами не підтверджується передача третьою особою ОСОБА_1 готівкових коштів попередньої оплати ФОП Буланному І.І. На думку апелянта, видача з каси підприємства готівки третій особі ОСОБА_1 не є господарською операцією попередньої оплати по договору поставки, який укладено між сторонами у справі.
Поряд з цим, апелянт не заперечуючи в цілому отримання грошових коштів, не зазначив, від кого ж тоді в такому випадку отримав грошові кошти та в межах яких правовідносин - як ФОП чи фізична особа; апелянт не заперечує, що отримував кошти від ОСОБА_1 і посилався в суді першої інстанції на те, що фактично мав правовідносини не з ТОВ "Фірма "Атолл", а з фізичною сообою ОСОБА_1 , для родини якого і виготовляв меблі. І одночасно стверджував про поставку всього оплаченого позивачем товару до приміщення за адресою: м. Полтава, вул. Соборності, 5 і передачу його позивачу.
Відтак, судова колегія погоджується з висновком суду першої щодо протирічливості доводів апелянта.
І в апеляційній скарзі апелянт не спростовує цих висновків суду першої інстанції.
Доводи апелянта зводяться виключно до невідповідності наданих позивачем доказів вимогам первинних бухгалтерських документів.
Однак, судова колегія зазначає, що предметом доказування у даній справі є обставини фактичного отримання відповідачем грошових коштів, що ним не заперечується, і поставки товару, а не дотримання позивачем податкового законодавства чи правильність ведення ним бухгалтерського обліку та подання фінансової звітності.
Натомість доказів поставки товару позивачу відповідачем не подано, як і не обґрунтовано належними та допустимими доказами підстав отримання грошових коштів в цілому.
В матеріалах справи підписані обома сторонами видаткові накладні відсутні; відповідачем подано до справи копії сформованих ним та підписаних в односторонньому порядку видаткових накладних №757 від 01.12.2023, №766 від 01.12.2023, №767 від 01.12.2023, №771 від 01.12.2023, а також накладних №753 від 01.12.2023, №756.2 від 01.11.2023, №756.1 від 01.11.2023, №758 від 01.12.2023 та пояснення, що видаткові накладні у 2-х примірниках передавалися директору позивача на підпис разом з товаром, однак підписані накладні йому повернуті не були.
Однак, очевидно, що надані копії не є належними та допустимими доказами передачі позивачу товару.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що стандарт доказування "вірогідність доказів", на відмінну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Зміст цієї статті свідчить, що нею на суд покладено обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Так, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи є вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
У спірних правовідносинах судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що докази, надані позивачем на підтвердження передачі готівкових грошових коштів відповідачу та їх отримання останнім є більш вірогідними, ніж докази, надані на спростування цих обставин.
Тим паче, що і у своїх поясненнях відповідач не спростовував отримання коштів в цілому; відповідач у жодній заяві по суті справи не заперечив того факту, що підписи на наданих позивачем документах про отримання готівкових коштів (на рахунках, у видаткових касових ордерах, картці-замовленні) належать саме йому, а не іншій особі.
Відтак, на підставі поданих доказів суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 744 322, 00грн і, відповідно судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в місцевому господарському суді, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Позивачем суду першої інстанції подано договір №01-14/05/24 від 14.05.2024 про надання правничої допомоги між ТОВ Фірма "Атолл" та Адвокатським бюро "Олени Панченко", за умовами якого клієнт надає, а бюро приймає на себе обов'язки щодо попереднього опрацювання матеріалів, отриманих від суду та/або клієнта, підготовки правової позиції по справі; підготовки позовної заяви до ФОП Буланного Ігоря Івановича про стягнення попередньої оплати за договором поставки товарів №19/10-21 від 19.10.2021, обговорення позовної заяви з клієнтом та внесення виправлень, доповнень за бажанням клієнта; підготовка до ведення справи в суді першої інстанції; пошук та вивчення законодавчих та нормативно-правових актів, якими врегульовані спірні правовідносини, пошук та вивчення судової практики по аналогічній категорії справ; усних консультацій, роз'яснення, узгодження позиції по справі, обговорення з клієнтом ходу ведення справи в суді першої інстанції; складання запитів, заяв, пояснень, клопотань в процесі підготовки та ведення справи в суді першої інстанції; представництво інтересів клієнта в суді першої інстанції.
Представництво інтересів клієнта від імені Адвокатського бюро за цим договором здійснює адвокат Панченко Олена Олександрівна. Розмір гонорару за надану в межах цього договору правничу допомогу становить 20 000, 00грн за виконання робіт, визначених у пункті 1.1 даного договору. Оплата проводиться на підставі рахунку-фактури. Дія договору припиняється після вручення клієнту повного тексту судового рішення, ухваленого за наслідками розгляду справи, зазначеної в пункті 1.1 даного договору.
Позивачем подано рахунок №31/24 від 17.05.2024 на суму 20 000, 00грн та докази його оплати клієнтом у вказаній сумі, призначення платежу "Оплата за надання правничої допомоги згідно договору №01-14/05/24 від 14.05.2024", свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №471 адвоката Панченко О.О., посвідчення адвоката України від 07.12.2017, а також ордер на надання правничої (правової) допомоги від 17.05.2024.
Адвокат Панченко О.О. представляла інтереси позивача в суді першої інстанції на підставі вказаного ордеру.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Дослідивши вказані докази витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що надані позивачем докази є такими, що підтверджують його витрати у розмірі 20 000, 00грн на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції.
Колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
В іншому випадку таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що відповідно до положень статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, ціна наданих адвокатом послуг узгоджена ним з позивачем в договорі, враховуючи виконання адвокатом умов договору про надання правової (правничої) допомоги, в частині надання послуг, які підтверджені матеріалами справи, відтак, надані позивачем документи у їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування за рахунок відповідача витрат позивача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в розмірі 11 389, 55грн пропорційно задоволеним позовним вимогам, оскільки вказаний розмір понесених позивачем витрат об'єктивно не є завищеним та документально обґрунтований.
З огляду на викладене, враховуючи, що місцевий господарський суд забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин, що мають значення для справи, та дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, а доводи апелянта не є підставою для скасування рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 у справі №917/995/24 - без змін.
Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати апелянта зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
У судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду 15.04.2025 представник позивача у судових дебатах зазначила щодо розподілу витрат позивача, понесених на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, однак, судова колегія зазначає, що позивачем не подано до матеріалів справи ані відповідних доказів, ані відсутні заяви щодо попереднього визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу в порядку статті 124 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст. 129, 256, 269, 270, 273, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця Буланного Ігоря Івановича залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 30.01.2025 у справі №917/995/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і не підлягає оскарженню.
Повний текст постанови складено 17.04.2025.
Головуючий суддя Л.М. Здоровко
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя В.В. Лакіза