ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 квітня 2025 року Справа №903/1299/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Олексюк Г.Є.
суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Цуманської селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 (суддя Кравчук А.М., повне рішення складено 12.03.2024)
за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до Цуманської селищної ради
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:
1) Державне підприємство "Укрриба"
2) Фонд державного майна України
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Цумань-риба"
про скасування реєстрації права комунальної власності та повернення земельної ділянки
за участю:
прокурора - Ковальчук І.Л.,
представника позивача - не з'явився.
представника відповідача - Сидун О.С.,
представників третіх осіб - не з'явився,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 позов задоволено. Усунуто перешкоди Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов'язання Цуманської селищної ради повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443 площею 31,1396 га. Скасовано державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443 площею 31,1396 га, зареєстрованого за Цуманською селищною радою. Стягнуто з Цуманської селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури 5368,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Суд першої інстанції виходив із встановлення обставин про те, що на спірній земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда став №1 смт Цумань, який на час розгляду справи та час реєстрації права комунальної власності обліковувався на балансі Державного підприємства "Укрриба", що відповідно до ст.117, 120, п. 24 розділу X "Перехідні положення" ЗК України відносить її до земель державної власності.
Таким чином, господарський суд дійшов висновку про те, що Цуманською селищною радою всупереч вимогам ст.19 Конституції України, ст. 25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст. 83, 84, 117, пп. "ґ" п.24 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України поза межами повноважень та поза волею власника прийнято з державної у комунальну власність спірну земельну ділянку водного фонду площею 31,1396 га.
Отже, і право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно неправомірно та відповідно перешкоджає державі в особі обласної державної адміністрації реалізовувати своє право на користування та розпорядження земельною ділянкою.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Цуманська селищна рада звернулась до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у позові відмовити.
Апелянт, зокрема, звертає увагу, що обставини знаходження на спірній земельній ділянці нерухомого майна, а саме гідротехнічних споруд, яке належить ДП "Укрриба" не підтверджується належними та допустимими доказами. Позивачем до матеріалів позовної заяви не долучено жодного письмового доказу, який би підтверджував факт реєстрації права власності на гідротехнічні споруди відповідно до закону, а тому в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно.
Відтак, із посиланням на ст.331 ЦК України, ст.19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", вважає, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували факт того, що вказані гідротехнічні споруди, якими фактично обґрунтовуються усі позовні вимоги, є об'єктами нерухомого майна.
Окрім того, апелянт, посилаючись на норми ст. 387 ЦК України та на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 14.11.2018 у справі №183/1617/16, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, зауважує, що якщо позивач вважає, що його право порушене тим, що право власності зареєстроване за відповідачем, то належним способом захисту може бути позов про витребування нерухомого майна, оскільки його задоволення, тобто рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є підставою для внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Натомість, вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на спірне нерухоме майно за незаконним володільцем не є необхідним для відновлення його права.
З огляду на викладене, вважає, що позивачем обрано неналежний та неефективний спосіб захисту права, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
У відповідності до ст.263 ГПК України прокурор подав відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що доводи відповідача про те, що відсутність реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомостей про право державної власності на об'єкти нерухомого майна (гідротехнічні споруди), підтверджує відсутність такого права державної власності є безпідставними, адже таке право підтверджується правочином, а саме актом приймання-передачі від 04.07.2003. Крім того, ст.1 Закону України "Про аквакультуру" чітко визначено, що гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми є об'єктами нерухомого майна.
Також зазначає, що на спірній земельній ділянці розташовані об'єкти нерухомого майна, які відповідно до доданих до позовної заяви доказів та Закону України "Про аквакультуру" перебувають у державній власності. Такі об'єкти є невід'ємними від земельної ділянки, що зумовлюється принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та об'єкту нерухомого майна, що на ній розташований.
Таким чином, з урахуванням ч.2 ст.117, п.24 розділу Х "Перехідні положення" ЗК України, прокурор вважає, що заволодіння органом місцевого самоврядування земельною ділянкою державної власності (перехід до такого органу володіння землею), на якій розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать державі, є неможливим, що виключає можливість пред'явлення віндикаційного позову.
Відтак, вказує, що реєстрацію права комунальної власності на такі землі слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави, а тому позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов. З огляду на що, прокурор, пред'явивши вимогу про повернення земельної ділянки, вірно обрав спосіб захисту.
Прокурор просив залишити апеляційну скаргу Цуманської селищної ради без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 - без змін.
Фонд державного майна України також подав відзив на апеляційну скаргу, відповідно до змісту якого зауважує, що згідно із наказом Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд", наказу Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 №210 "Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп" передане майно - об'єкт державної власності, а саме гідротехнічна споруда - став №1 смт.Думань закріплено за ДП "Укрриба" на праві господарського відання. Відомості про вказаний об'єкт внесено до Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна як таку, що перебуває на балансі ДП "Укрриба".
Отже, зауважує, що держава, маючи у власності гідроспоруди, які знаходяться на земельній ділянці водного фонду, наділена повноваженнями щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду та водним об'єктом, що створений та функціонує за допомогою таких гідротехнічних споруд. Разом із тим, держава позбавлена можливості належним чином здійснювати повноваження власника спірної земельної ділянки водного фонду, оскільки право комунальної власності на земельну ділянку зареєстроване за Цуманською селищною радою.
З огляду на викладене, третя особа вважає, що суд першої інстанції, ухвалюючи оскаржуване рішення від 06.03.2024, вірно застосував норми матеріального та процесуального права та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а вимоги викладені в апеляційній скарзі не підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки вони є безпідставними та необґрунтованими.
Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 апеляційну скаргу Цуманської селищної ради задоволено. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 скасовано та прийнято нове рішення про відмову у позові. Стягнуто з Волинської обласної прокуратури на користь Цуманської селищної ради 8052,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.01.2025 касаційну скаргу першого заступника керівника Рівненської обласної прокуратури задоволено частково. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №903/1299/23 скасовано. Справу передано на новий розгляд до Північно-західного апеляційного господарського суду.
06.02.2025 матеріали справи №903/1299/23 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 11.02.2025 року прийнято апеляційну скаргу Цуманської селищної ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 до провадження.
13.03.2025 року від прокурора надійшли письмові пояснення, у яких з урахуванням висновків Верховного Суду після перегляду даної справи в касаційному порядку, вказує, що наявність на спірній земельній ділянці з к.н. 0721855700:05:000:0443 гідротехнічних споруд, які перебувають у державній власності та обліковуються на балансі ДП "Укрриба" підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, відповіддю Цуманської селищної ради від 18.07.2023 та відповіддю державного підприємства "Укрриба" від 18.07.2023 на запит прокурора, актом приймання-передачі гідротехнічних споруд від 04.07.2003, актом обстеження державного нерухомого майна (гідротехнічних споруд), що обліковується на балансі ДП "Укрриба" від 03.05.2017 №35, схемою ставків ТРХ "Цумань", інформацією з Єдиного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 27.07.2023.
Таким чином, вважає, що наведені докази беззаперечно підтверджують розташування на спірній земельній ділянці гідротехнічних споруд, що перебувають у державній власності та обліковуються на балансі ДП "Укрриба".
Окрім того, з посиланням на ст.12 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", зазначає, що реєстрація гідротехнічних споруд Став №1 смт Цумань в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності свідчить про належність такого майна до державної власності.
09.04.2025 року прокурор подав також письмові пояснення, згідно яких, посилаючись на ч.3 ст.51 Водного кодексу України, ч.2 ст.14 Закону України "Про аквакультуру", а також на Порядок надання в користування на умовах оренди гідротехнічних споруд рибогосподарської технологічної водойми, затв. постановою КМУ від 03.11.2023 №1151, зауважує, що законодавець виокремлює гідротехнічні споруди як окремі об'єкти правовідносин, щодо яких укладається окремий правочин з орендарем земельної ділянки, на якій розташований водний об'єкт. Таким чином, гідротехнічні споруди відповідно до Цивільного кодексу України є річчю, яка відноситься до нерухомих об'єктів.
Крім того, у судове засідання, що відбулося 15.04.2025 року, позивач та треті особи не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялись про дату, час та місце проведення судового засідання (т.3, а.с.128-131), про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та третіх осіб.
Відповідно до ч. 1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзиви на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 23.02.2022 Цуманською селищною радою прийнято рішення №13/202 "Про прийняття земельних ділянок водного фонду у комунальну власність", згідно з додатком до якого земельна ділянка кадастровий номер 0721855700:05:000:0443, площею 31,1396 га з цільовим призначенням "для рибогосподарських потреб" прийнята у комунальну власність із земель водного фонду державної власності (т.1, а.с.32-33).
08.07.2022 Цуманською селищною радою зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду кадастровий номер 0721855700:05:000:0443, площею 31,1396 га з цільовим призначенням "для рибогосподарських потреб". Підставою державної реєстрації права комунальної власності на зазначену земельну ділянку в Державному реєстрі речових прав зазначено Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" від 06.09.2012 №5245-УІ.
Земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443 площею 31,1396 га 07.09.2018 передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "Цумань-Риба" на підставі договору оренди землі № 107, укладеного Волинською ОДА та ТОВ "Цумань-Риба", із додатковою угодою від 19.07.2022 про зміну умов договору оренди землі (т.1, а.с.80-84, 89).
Прокурор вказує, що на спірній земельній ділянці розміщений об'єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда став №1 смт Цумань, який на даний час та час реєстрації права комунальної власності обліковується на балансі Державного підприємства "Укрриба" на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" (т.1, а.с.46-48), наказу Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 №210 "Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп" на баланс ДП "Укрриба" (т.1, а.с.49-51).
Вказані обставини і стали підставою для звернення з даним позовом до суду з вимогами про усунення перешкод Волинській обласній військовій адміністрації у праві користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду шляхом зобов'язання Цуманської селищної ради повернути Волинській обласній військовій адміністрації земельну ділянку кадастровий номер 0721855700:05:000:0443, площею 31,1396 га та скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, зареєстрованого за Цуманською селищною радою.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в даній справі, судова колегія, із врахуванням листа Волинської обласної прокуратури від 14.07.2023, листа Луцької окружної прокуратури від 11.09.2023 до Волинської обласної військової адміністрації, надісланих у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, та про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави, вважає вірним висновок суду першої інстанції про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, враховуючи обізнаність Волинської обласної військової адміністрації про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги лист позивача від 27.07.2023 про обмеженість в коштах щодо сплати судового збору та не заперечення проти подання прокуратурою позову до суду, колегія суддів вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушень інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність. З огляду на що такий позов пред'являється прокурором в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації.
Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб визначений частиною другою цієї статті.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст.387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст.391 ЦК України, ч.2 ст.152 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Указані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.
Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Зазначений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Відповідно до ч.2 ст.152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати, зокрема, усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст.391 ЦК України).
Звернутися з негаторним позовом може власник або титульний володілець, у якого знаходиться річ, щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем повинна бути лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.
Таким чином, усунення перешкод власнику (землекористувачу) у користуванні своїм майном як спосіб захисту цивільного права чи інтересу фактично передбачає покладення на відповідача обов'язку припинити дію, яка порушує право.
Умовами для задоволення негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач щодо усунення порушень права власника (володільця).
Відповідно до ч.1 ст.58 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) до земель водного фонду належать землі, зайняті: а) морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; б) прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; в) гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; г) береговими смугами водних шляхів; ґ) штучно створеними земельними ділянками в межах акваторій морських портів.
За положенням ст. 4 Водного кодексу України (далі - ВК України), до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водними об'єктами, болотами, а також островами, не зайнятими лісами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами; гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами та каналами, а також землі, виділені під смуги відведення для них; береговими смугами водних шляхів.
Із аналізу вказаних норм права, вбачається, що землі, зайняті гідротехнічними спорудами, належать до земель водного фонду.
Статтею 59 ЗК України передбачено, що землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
23.02.2022 Цуманською селищною радою прийнято рішення №13/202 «Про прийняття земельних ділянок водного фонду у комунальну власність» (т.1, а.с.32-33).
Згідно додатку до рішення земельна ділянка з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443 площею 31,1396 га з цільовим призначенням - для рибогосподарських потреб прийнята у комунальну власність із земель водного фонду державної власності.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" визначено, що з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу (п.п. "б" п.3 розділу "Прикінцеві та перехідні положення").
Водночас, підпунктом "а" п. 4 цього ж розділу Закону визначено, що у державній власності залишаються розташовані в межах населених пунктів земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності.
Таким чином, за Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності" земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна державної власності, не могли перейти у комунальну власність.
У подальшому, 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин", яким Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено пунктом 24.
Відповідно до пп. "ґ" п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель під будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 117 ЗК України до земель державної власності, які не можуть передаватися у комунальну власність, належать земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна державної власності.
Прокурор, звертаючись з позовом до суду вказував на те, що на спірній земельній ділянці знаходиться об'єкт нерухомого майна - гідротехнічна споруда (став №1), яка є державною власністю, а тому така земельна ділянка відноситься до земель державної форми власності та в силу пп."ґ" п.24 Розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України не підлягала передачі у комунальну власність.
Оцінюючи вказані доводи прокурора, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.181 ЦК України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Таким чином, наведене у ЦК України визначення характеризує нерухоме майно за трьома основними ознаками, які повинні бути притаманні тому чи іншому об'єкту при визначенні його належності до нерухомого майна, а саме розташування на земельній ділянці; переміщення неможливе без його знецінення; переміщення неможливе без зміни його призначення.
У відповідності до ст.1 Закону України "Про аквакультуру" гідротехнічні споруди для цілей аквакультури - об'єкти нерухомого майна державної або комунальної власності або власник яких невідомий чи його неможливо встановити на підставі даних, документів та/або інформації з відповідних державних реєстрів (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод та розташовані на водних об'єктах, наданих у користування на умовах оренди для цілей аквакультури.
Гідротехнічні споруди рибогосподарської технологічної водойми - об'єкти нерухомого майна державної власності (земляні греблі та дамби, водозабірні споруди, повеневі водоскиди, донні водовипуски, водопостачальні, скидні та рибозбірно-осушувальні канали, рибовловлювачі, камери облову, причали, водоскиди, бистротоки, перепади, перегороджувальні рибозахисні та інші споруди), що є інженерними спорудами, які призначені для управління водними ресурсами (підготовка, постачання, збереження, транспортування води та водовідведення), а також для запобігання шкідливій дії вод.
Відповідно до додатку А до ДБН В.2.4-3:2010 "Гідротехнічні, енергетичні та меліоративні системи і споруди, підземні гірничі виробки. Гідротехнічні споруди. Основні положення", гідротехнічні споруди - це споруди, що підпадають під вплив водного середовища, призначені для використання і охорони водних ресурсів, а також для захисту від шкідливого впливу вод.
Пунктом 1.9.18 Методики обстеження та паспортизації гідротехнічних споруд систем гідравлічного вилучення та складування промислових відходів та хвостів, затв. наказом Державного комітету України у справах містобудування і архітектури №252 від 19.12.1995, встановлено, що гідротехнічні споруди - це споруди для використання водних ресурсів, а також для боротьби з шкідливим впливом вод: греблі й дамби різного призначення та їхні конструктивні елементи; водоскиди, водовипуски, споруди водовідведення: тунелі, канали, труби, лотки; регуляційні споруди, накопичувачі промислових відходів, ставки, відкриті водозабори, гідромеханічне та механічне обладнання, призначене для нормального функціонування споруд.
Аналіз вказаних положень законодавства дає підстави для висновку, що така гідротехнічна споруда, як став №1, до складу якої входять контурна дамба, водовипуск та водонапуск (т.1, а.с.58), є нерухомим майном, оскільки кожен з таких об"єктів нерозривно пов'язаний із землею і призначений для управління водними ресурсами, тобто їх функціонування неможливе без існування водного об'єкту, а їх переміщення є неможливим без знецінення та зміни цільового призначення.
Згідно зі ст.186 ЦК України річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю. Приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відтак, оскільки гідроспоруда забезпечує функціонування водного об'єкта та не може існувати окремо від нього, а використання гідротехнічної споруди без втрати її правового статусу з іншою метою аніж обслуговування водного об'єкта є неможливим, тому вона є приналежністю до водного об'єкта та слідує за головною річчю із врахуванням ст.186 ЦК України.
Аналогічна правова позиція, викладена в постановах Верховного Суду від 17.08.2023 у справі №911/30/22 (п.42), від 24.09.2024 у справі №902/1123/23 (п.5.3.).
Враховуючи вищевикладене, виходячи зі змісту ст.181, 186 ЦК України, апеляційний суд вважає, що правова конструкція об'єкту нерухомого майна як головної речі може включати поєднання з іншим об'єктом нерухомого майна як приналежністю до цієї головної речі.
Так, у спірних правовідносинах головною річчю є земельна ділянка водного фонду, яка відповідно до ст.181 ЦК України є об'єктом нерухомого майна. На цій земельній ділянці розташований інший об'єкт нерухомого майна, оскільки він характеризується ознаками визначеними ст.181 ЦК України та відповідає визначенню, передбаченому ст.1 Закону України "Про аквакультуру", що є приналежністю до головної речі - гідротехнічна споруда став №1.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, органом, уповноваженим управляти вказаним майном, є Державне агентство меліорації та рибного господарства України, а балансоутримувачем - ДП "Укрриба" на підставі спільного наказу Міністерства аграрної політики та Фонду державного майна України від 06.05.2003 №126/752 "Про передачу гідротехнічних споруд" (т.1, а.с.46-48), наказу Державного департаменту рибного господарства від 29.07.2003 №210 "Про затвердження акту передачі-прийому гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду ВАТ "Волиньрибгосп" на баланс ДП "Укрриба" (т.1, а.с.49-51), додатку №1 до акта приймання-передачі гідротехнічних споруд (т.1, а.с.53 - п.25 переліку).
Апеляційний суд враховує, що суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 року у даній справі та направляючи її на новий апеляційний розгляд, вказав на необхідність встановлення обставин щодо розташування саме на спірній земельній ділянці к.н.0721855700:05:000:0443, про усунення перешкод у користуванні якої звернувся прокурор у справі, гідротехнічної споруди - ставу №1 смт.Цумань (інвентарний номер 27, реєстровий номер ФМДУ 25592421.15. ААЕЖАГ673).
Відповідно до ч.1 ст.316 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.
Відтак, з'ясовуючи розташування гідротехнічної споруди - ставу №1, враховуючи обов'язкові вказівки Верховного Суду, викладені в постанові 14.01.2025 у даній справі, у відповідності до ст.316 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
07.09.2018 між Волинською державною адміністрацією (орендодавець) та ТОВ "Цумань-Риба" (орендар) було укладено договір оренди землі №107, за умовами якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку водного фонду для ведення рибного господарства кадастровий номер 0721855700:03:000:0435, площею 46,5548 га під гідроспорудами.
Відповідно до п.3 цього договору на земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, а саме: гідротехнічні споруди, пов'язані з ними робочі машини та обладнання.
Земельна ділянка передається в оренду разом з гідротехнічними спорудами згідно з договором оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності від 22.08.2016 №1057, укладеного між ФДМ України по Волинській області та ТОВ "Цумань-Риба" (п.4 договору).
Згідно з додатковою угодою від 19.07.2022 до договору оренди землі від 07.09.2018 №107, укладеною між Цуманською селищною радою та ТОВ "Цумань-Риба" замінено, зокрема, у договорі словосполучення "Волинська обласна державна адміністрація, в особі голови Ківерцівської районної державної адміністрації" на "Цуманська селищна рада".
Відповідно до п.2 додаткової угоди від 19.07.2022 до договору оренди землі від 07.09.2018 №107 замінено словосполучення "земельну ділянку площею 46,5548 га, кадастровий номер 0721855700:03:000:0435 для рибогосподарських потреб" на "земельні ділянки водного фонду для рибогосподарських потреб (під гідротехнічними спорами) загальною площею 34,1918 на, а саме:
- земельна ділянка площею 31,1396 га, кадастровий номер 0721855700:05:000:0443;
- земельна ділянка площею 3,0522 га, кадастровий номер 0721855700:05:000:0444.
У п.3 додаткової угоди від 19.07.2022 до договору оренди землі від 07.09.2018 № 107 передбачено, що земельна ділянка площею 12,3630 га, кадастровий номер 0721855700:05:000:0442, яка була утворена в результаті поділу земельної ділянки площею 46,5548 га, кадастровий номер 0721855700:03:000:0435 вилучається з користування орендаря.
Таким чином, спірна земельна ділянка площею 31,1396 га, кадастровий номер 0721855700:05:000:0443, утворилась в результаті поділу земельної ділянки площею 46,5548 га, кадастровий номер 0721855700:03:000:0435, на якій знаходились об'єкти нерухомого майна - гідротехнічні споруди.
Як вбачається зі схеми ставків ТРХ "Цумань" (т.1, а.с.67-68), нерухоме майно з інвентарним номером №27, а саме нагульний став №1, розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 07219855700:05:000:0443.
Згідно п.33 переліку державного нерухомого майна - гідротехнічних споруд, які обліковуються на балансі ДП "Укрриба" (т.1, а.с.25) вбачається, що став №1 (інвентарний номер 27) знаходиться за адресою: Волинська обл., Луцький р-н, смт.Цумань; к.н. земельної ділянки 0721855700:05:000:0443.
У відповідності до листа ДП "Укрриба" від 18.07.2023 (т.1 а.с.44-45), вбачається, що на земельній ділянці з кадастровим номером 07219855700:05:000:0443 розташований став №1 смт.Цумань: інветарний номер 27, реєстраційний номер ФДМУ 25592421.15.ААЕЖАГ673.
Крім того, листом від 18.07.2023 (т.1, а.с.29-31) Цуманська селищна рада на запит прокурора, зокрема, повідомила, що на земельній ділянці з к.н.07219855700:05:000:0443, розміщена гідротехнічна споруда, яка перебуває в користуванні ТОВ "Цумань-риба" відповідно до договору оренди, а саме став №1.
За положеннями ч.1 ст.75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Враховуючи те, що учасники справи, в тому числі відповідач, не заперечують розташування саме на спірній земельній ділянці к.н.0721855700:05:000:0443 гідротехнічної споруди - ставу №1 смт.Цумань, вказані обставини не підлягають доказуванню на підставі ч.1 ст.75 ГПК України.
З огляду на те, що на спірній земельній ділянці розміщені об'єкти нерухомого майна, які перебувають у власності держави, тому, в силу положень ст.117, 120, п.24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, вказана земельна ділянка відноситься до земель державної власності.
Колегією суддів беззаперечно встановлено, що Волинською обласною військовою адміністрацією, як органом уповноваженим розпоряджатися спірною земельною ділянкою, не приймалося рішень про її передачу у комунальну власність, та не підписувалися акти приймання-передачі земельної ділянки з Цуманською селищною радою, що, зокрема, підтверджується листом Управління містобудування та архітектури Волинської ОВА від 27.07.2023 (т.1, а.с.36).
Із урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Цуманською селищною радою всупереч вимогам ст.19 Конституції України, ст.25, 26 Закону України "Про місцеве самоврядування", п.3, 4 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", ст. 83, 84, 117, пп. "ґ" п.24 Розділу X "Перехідні положення" ЗК України, поза межами повноважень та волею власника зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку водного фонду з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443, площею 31,1396 га.
Крім того, у постанові від 14.01.2025 Верховний Суд звертає увагу на необхідності дослідження питання стосовно того, чи внесення відомостей щодо гідротехнічної споруди - став №1 смт.Цумань до Єдиного реєстру об'єктів державної власності свідчить про реєстрацію такого майна.
Апеляційний суд враховує, що відповідно до ч.1 ст.182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно з п.2 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
При цьому, Єдиний реєстр об'єктів державної власності є державною інформаційно-комунікаційною системою, що забезпечує збирання, облік, накопичення, оброблення, захист та надання інформації про нерухоме майно, у тому числі передане в оренду (лізинг), концесію або заставу, державних підприємств, установ та організацій, а також про корпоративні права держави та державне майно, що не увійшло до статутного капіталу господарських структур (ст.12 Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п.1 Положення про Єдиний реєстр об'єктів державної власності).
Єдиний реєстр об'єктів державної власності формується і ведеться Фондом згідно з наданою суб'єктами управління інформацією щодо об'єктів державної власності, зокрема, нерухомого майна державних підприємств, установ, організацій.
Органи, уповноважені управляти об'єктами державної власності ведуть облік об'єктів державної власності, які належать до сфери їх управління та підлягають внесенню до Реєстру; здійснюють контроль за повнотою даних Реєстру та їх відповідністю встановленим вимогам; передають щокварталу Фондові державного майна інформацію для внесення змін до Реєстру (п.4 Положення).
До Реєстру вносяться відомості на підставі бухгалтерської та статистичної звітності підприємств, господарських товариств, у статутному капіталі яких акції (частки, паї) належать державі, та балансоутримувачів (п.6 Положення).
З огляду на викладене, апеляційний суд зауважує, що Єдиний реєстр об'єктів державної власності є внутрішнім обліковим реєстром Фонду державного майна України, підставою для внесення даних до якого є надходження саме від суб'єктів управління до Фонду інформації про об'єкти державної власності. Вказаний реєстр не є тотожним Державному реєстру речових прав на нерухоме майно, який містить інформацію щодо набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав, а тому внесення відомостей щодо гідротехнічної споруди - став №1 смт.Цумань до Єдиного реєстру об'єктів державної власності не може свідчити про реєстрацію такого майно.
Водночас, колегія суддів враховує, що ч.4 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" містить пряму заборону здійснення державної реєстрації речових прав окремо на споруди, що є приналежністю головної речі, або складовою частиною речі.
Враховуючи правовий статус гідротехнічної споруди як приналежності до головної речі, право власності на гідротехнічну споруду не може бути зареєстроване за жодною особою, оскільки гідротехнічна споруда як окремий об'єкт права власності фактично не існує. Проте, відсутність державної реєстрації на вказаний об'єкт не позбавляє його статусу нерухомої речі, яка є приналежністю головної нерухомої речі.
При цьому, колегія суддів зауважує, що пп."ґ" п.24 Перехідних положень Земельного кодексу України не містить будь-яких положень чи застережень саме щодо необхідності державної реєстрації об'єктів, а лише передбачає виключення щодо переходу в комунальну власність земель під "будівлями, спорудами, іншими об'єктами нерухомого майна державної власності".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 наведено висновок про те, що за змістом п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. Державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.
Отже, при дослідженні судом обставин наявності в особи права власності, необхідним є, перш за все, встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави законом не передбачено.
Таким чином, відсутність реєстрації речового права держави на гідротехнічні споруди не свідчить про відсутність права власності на ці об'єкти, що спростовує відповідні доводи апелянта.
В даному випадку належність гідротехнічної споруди став №1 до державної власності підтверджується наказом Державного департаменту рибного господарства Міністерства аграрної політики України від 29.07.2003 №210, яким затверджено акт прийому-передачі гідротехнічних споруд, які не увійшли до статутного фонду відкритого акціонерного товариства "Волиньрибгосп", до сфери управління Міністерства аграрної політики України, на баланс ДП "Укрриба".
Щодо обраного прокурором способу захисту порушеного права, апеляційний враховує правову позицію ВП ВС, згідно якої зайняття земельної ділянки водного фонду з порушенням норм земельного та водного законодавства слід розглядати як не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу зобов'язати повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки водного фонду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п.96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п.81).
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах ефективним способом захисту є негаторний позов, а тому прокурор, пред'явивши вимогу про повернення земельної ділянки водного фонду, вірно обрав спосіб захисту, а тому доводи відповідача в цій частині є безпідставними та не заслуговують на увагу.
Окрім того, спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов'язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно. Вказана правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №680/214/16-ц (п.72), від 04.09.2018 у справі №823/2042/16 (п.36), від 16.01.2019 у справі №755/9555/18 (п.25).
Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка площею 31,1396 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443 зареєстрована на праві комунальної власності за Цуманською селищною радою (т.1, а.с.15-18)
Таким чином, даний запис в реєстрі формально наділяє відповідача певними юридичними правами щодо земельної ділянки, а право або інтерес позивача, який є власником земельної ділянки, є порушеним внесенням до реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про право власності іншого суб'єкту, який не є власником земельної ділянки.
В той же час, рішення суду про скасування державної реєстрації права комунальної власності є підставою для реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно припинення права комунальної власності на спірну земельну ділянку у відповідності до ст.26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову в частині скасування державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку площею 31,1396 га з кадастровим номером 0721855700:05:000:0443.
У силу приписів ч.1 ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та досліджені судом апеляційної інстанції в розумінні ст.73, 76-79, 86 ГПК України.
Судова колегія вважає, що суд першої інстанції на підставі сукупності досліджених доказів повно з'ясував обставини справи і вцілому дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді спору судом першої інстанції, судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, а наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права та зводяться до переоцінки встановлених судом першої інстанції обставин справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про залишення рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 без змін, з огляду на що апеляційна скарга Цуманської селищної ради задоволенню не підлягає.
Оскільки відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції, судовий збір за подачу апеляційної скарги та касаційної скарги у даній справі, поданої прокурором, покладається на скаржника згідно ст.129 ГПК України.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Рішення Господарського суду Волинської області від 06.03.2024 у справі №903/1299/23 залишити без змін, апеляційну скаргу Цуманської селищної ради - без задоволення.
2. Стягнути з Цуманської селищної ради (45233, Волинська обл., смт.Цумань, вул.Грушевського, 2, код ЄДРПОУ 04333885) на користь Волинської обласної прокуратури (43000, Волинська обл., м.Луцьк, вул. Винниченка, буд. 15, код ЄДРПОУ 02909915) 10736,00 грн судового збору за розгляд касаційної скарги.
3. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.
4. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "17" квітня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.