ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
14 квітня 2025 року Справа № 918/1186/23
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Саврій В.А., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
при секретарі судового засідання Ткачу Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" та апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 (суддя Андрійчук О.В.)
про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
за участю представників:
АБ "Укргазбанк" - Кравчук Ольга Олександрівна (в залі суду);
Арбітражний керуючий - не з'явився;
У листопаді 2023 року до Господарського суду Рівненської області звернулася фізична особа ОСОБА_1 із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність в порядку, передбаченому Книгою 4 Кодексу України з процедур банкрутства.
Ухвалою суду від 12.12.2023 (суддя Н.Церковна), зокрема відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , оприлюднено на офіційному вебсайті повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Вудуда Г.І., попереднє засідання призначено 30.01.2024.
09.01.2024 від ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" до Господарського суду Рівненської області надійшла заява з вимогами до боржника, у якій кредитор просив визнати грошові вимоги до боржника на суму 20695378,46 грн, з яких: 12717145,39 грн - основний борг, 7148054,46 грн - пеня, 794428,84 грн - 3% річних.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 у справі №918/1186/23, яку постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 залишено без змін, вимоги кредитора ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" до ОСОБА_1 визнано частково, в розмірі 5995065,30 грн, що включають строкову заборгованість боржника за договором кредиту у розмірі 4280890,00 грн (118750,00 доларів США), прострочену заборгованість боржника за договором кредиту у розмірі 270372,00 грн (7500,00 доларів США), заборгованість за простроченими відсотками 597709,22 грн (16580,19 доларів США), витрати зі сплати судового збору в сумі 3219,00 грн, 3% річних у розмірі 752837,50 грн) (друга черга задоволення вимог), пеню в розмірі 35717,58 грн, штраф 54320,00 грн (третя черга задоволення вимог). У визнанні решти грошових вимог ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено. Крім того, включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" у розмірі 6056,00 грн.
Постановою Верховного Суду від 01.10.2024 ухвалу Господарського суду Рівненської області від 27.03.2024 (в частині визнаних грошових вимог ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" в сумі 5995065,30 грн) та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.05.2024 скасовано, справу №918/1186/23 в частині визнаних грошових вимог ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" в сумі 5995065,30 грн направлено на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 задоволено частково заяву Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_1 . Визнано частково вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до боржника фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: заборгованість боржника за кредитом та нарахованими процентами в розмірі 5148971,22 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн (стягнуті за рішенням суду); 3% річних в розмірі 316171,45 грн; пеня в розмірі 35717,58 грн. У визнанні решти грошових вимог Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до фізичної особи ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з постановленою ухвалою Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк "Укргазбанк" (апелянт-1) звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
Апелянт-1 в скарзі зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, при цьому з березня 2020 року строки позовної давності з огляду на введений в Україні карантин були продовжені, а не зупинені, тому банк заявив вимоги про стягнення 3% річних за період з 03.04.2017 по 23.02.2022 у межах позовної давності.
З огляду на викладене, вважає заявлені вимоги Банку обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Також АБ «Укргазбанк» звертає увагу, що при подачі до суду заяви з грошовими вимогами до ОСОБА_1 був сплачений судових збір у розмірі 6056,00 грн. Судами попередніх інстанцій включено до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора АБ «Укргазбанк» у розмірі 6056,00 грн.
Апелянт-1 зазначає, що при перегляді кредиторських вимог АБ «Укргазбанк» ухвалою від 03.02.2025 не вирішено питання щодо включення до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, а саме витрат на оплату судового збору кредитора АБ «Укргазбанк», що були сплачені при подачі заяви з грошовими вимогами до боржника.
На підставі викладеного апелянт-1 просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/24 повністю та ухвалити нове рішення, яким визнати грошові вимоги кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» до боржника ОСОБА_1 в повному обсязі. Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати на оплату судового збору кредитора ПАТ АБ «Укргазбанк» у розмірі 6056,00 грн.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 та призначено розгляд апеляційної скарги на 31.03.2025 об 14:00 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
Також, не погоджуючись з постановленою ухвалою Арбітражний керуючий Вудуд Гаррі Ігорович (апелянт-2) звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.
В скарзі апелянт-2 зазначає, що Господарський суд Рівненської області встановивши, що кредитор-1 звертався до органу виконавчої служби для примусового виконання Рівненського міського суду від 19.01.2013 у справі №1715/22320/13, взагалі проігнорував той факт, що звернення щодо примусового виконання виконавчого документу відбулось після спливу строку на пред'явлення такого виконавчого документу без поновлення пропущеного строку для пред'явлення відповідним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області.
Зазначає, що згідно з приписом пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній на 19.01.2013 «виконавчі документи можуть бути пред'явлені у таки строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачене законом».
За доводами апелянта-2, кредитор, пред'явивши виконавчий документ до органів виконавчої служби у 2016 році, пропустив встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання грошового зобов'язання. Таке твердження відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 20.01.2016 (провадження №6-711цс15): «у справі, яка переглядається, виконавчий лист суд видав 2.10.2013, тобто після набрання чинності законом №2677-VI, тому строк пред'явлення цього виконавчого листа до виконання повинен визначатись цим законом і становити один рік з наступного дня після набрання судовим рішенням законної сили (7.03.2011).»
Звертає увагу, що у Єдиному державному реєстрі судових рішень, щодо судових рішень ухвалених Рівненським міським судом Рівненської області у справі №1715/22320/12 відсутні будь-які рішення про продовження строків пред'явлення виконавчого листа до виконання, а тому, як це слідує з правової позиції Верховного Суду, висловленої у пунктах 48.3 - 48.6 Постанови, щодо грошової вимоги кредитора-1 має бути застосований строк позовної давності, і кредитору-1 має бути відмовлено у визнані грошової вимоги до боржника у повному обсязі.
Також апелянт-2 зазначає, що Господарський суд Рівненської області безпідставно, виключно з формальних підстав, відмовив керуючому реструктуризацією в участі у судовому засіданні у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, хоча за декілька хвилин до початку судового засідання, яке відбулось, від 03.02.2025 у справі №918/1186/23, помічник судді Андрійчук О.В. пообіцяла підключити керуючого реструктуризацією до участі засобами ЄСІТС.
На підставі викладеного арбітражний керуючий просить суд апеляційної інстанції скасувати повністю ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 та винести нове рішення, яким відмовити ПАТ АБ «Укргазбанк» у визнанні грошової вимоги до фізичної особи ОСОБА_1 у повному обсязі.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича; об'єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича з апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23.
24.03.2025 через систему «Електронний суд» АБ «Укргазбанк» подало відзив на апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича.
У відзиві погоджується з висновком суду першої інстанції в частині вирішення питання щодо строку пред'явлення виконавчого листа, виданого на примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12, вважає її обґрунтованою, законною, такою, що відповідає дійсним обставинам справи та в якій вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Арбітражним керуючим не спростовано висновків суду та не доведено неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятої Господарським судом Рівненської області ухвали. Також арбітражний керуючий Вудуд Г.І. не навів жодних обґрунтувань та не надав доказів, коли ж саме, на його думку, закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Представниця АБ «Укргазбанк» зазначає, що у випадку пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, такий виконавчий документ за рішенням суду може бути визнаний таким, що не підлягає до виконання і стягувач або боржник має право на звернення до суду з такими вимогами. Жодних вимог щодо визнання виконавчого документа таким, що не підлягає до виконання боржником не заявлялось.
Представниця стверджує, що АБ «Укргазбанк» 31.08.2016 повторно пред'явив виконавчий лист №171522370/12 до Рівненського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області. 06.09.2016 відкрито виконавче провадження ВП №52100665 по стягненню з Токаря О.В. на користь Банку заборгованості. 10.02.2021 виконавче провадження ВП №52100665 завершено, відповідно до постанови про повернення виконавчого документа стягувачу, винесену головним державним виконавцем Рівненського міського відділу ДВС Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів), відповідно до якої строк повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання до 10.02.2024.
Стягувач скористався своїм правом на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання та 30.03.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Рівненської області Ярмошевич Н.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 64998411.
На даний час виконавче провадження щодо Токаря О.В. відкрито.
Загальні відомості щодо стягнень відображені у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та Єдиному реєстрі боржників, а тому не будучи учасником чи стороною виконавчого провадження арбітражний керуючий чи інший учасник справи, мають можливість скористатись відкритими даними для перевірки відомостей щодо діючого стягнення із Токаря О.В. на користь АБ «Укргазбанк».
На підставі викладеного АБ «Укргазбанк» просить суд апеляційної інстанції відмовити у задоволенні апеляційної скарги Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича на ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23.
30.03.2025 через систему «Електронний суд» Арбітражний керуючий Вудуд Гаррі Ігорович подав заперечення на відзив АБ «Укргазбанк».
У запереченні на відзив, зокрема зазначає, що за приписом пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», дійсного до 05.01.2017 імперативно встановлено, що виконавчі документи, що можуть бути пред'явлені протягом року. Причому, у частині другій статті 22 Закону України «Про виконавче провадження», у редакції чинній до 05.01.2017, вказано, що «...строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: 1) виконання судових рішень - наступного дня після набрання рішенням законної сили...».
Звертає увагу, що ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 10.03.2016 у справі №1715/22370/12, встановлено що при виконанні рішення виконавець не здійснив необхідної дії, не повідомив боржника про наявність виконавчого провадження з примусового виконання рішення. З останнього випливає, що зобов'язання, яке виникло внаслідок постановлення рішення на протязі більш ніж трьох років (19.01.2013 - 10.03.2016), примусово не виконувалось з вини державного виконавця.
На переконання арбітражного керуючого строк позовної давності за грошовою вимогою кредитора до боржника слід обраховувати з 13.04.2013, дня наступного за днем вступу у законну силу рішення.
За доводами арбітражного керуючого у даному випадку на протязі періоду часу з 19.01.2013 по 18.01.2016 боржник не вчиняв дій, що можуть свідчити про визнання ним свого боргу перед кредитором, а кредитор не звертався з іншими позовами до боржника.
Зазначає, що боржник не знав про наявність рішення та про наявні грошові вимоги кредитора до боржника, що доводиться частково тим, що він особисто не приймав участі у розгляді справи №1715/22370/12 та не був належним чином повідомлений про наявність виконавчих проваджень щодо нього. Таким чином, стверджувати, що позовна давність за вимогою кредитора до боржника переривалась не має підстав.
На підставі викладеного керуючий реструктуризацією просить скасувати повністю ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 про неплатоспроможність боржника та винести нове рішення, яким відмовити ПАТ АБ «Укргазбанк» у визнанні грошової вимоги до боржника у повному обсязі.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 31.03.2025 представниця АБ "Укргазбанк" підтримала доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечила проти доводів та вимог апеляційної скарги Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича. Арбітражний керуючий Вудуд Гаррі Ігорович підтримав доводи та вимоги своєї апеляційної скарги та заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги АБ "Укргазбанк".
Ухвалою від 31.03.2025 розгляд справи відкладено на 14.04.2025 об 10:00 год.
У судове засідання суду 14.04.2025 з'явилася представниця АБ "Укргазбанк"; інші учасники провадження не забезпечили явку своїх представників, хоч про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлялися у встановленому порядку.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники провадження у справі були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, доводи арбітражного керуючого викладені безпосередньо в апеляційній скарзі та були заслухані у судовому засіданні 31.03.2025, при цьому явка учасників судового процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в даному судовому засіданні за наявними у справі матеріалами, у відповідності до вимог ст.269 ГПК України.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції 14.04.2025 представниця АБ "Укргазбанк" просила задоволити вимоги своєї апеляційної скарги та відмовити у вимогах апеляційної скарги Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, відзиву, заперечення на відзив, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, виконуючи вказівки Верховного Суду, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про наступне:
Як передбачено ч.1 ст.113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією книгою.
Статтею 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що кредитором є юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника, а також адміністратор за випуском облігацій, який відповідно до Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки" діє в інтересах власників облігацій, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.
Відповідно до статті 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Порядок звернення кредиторів із вимогами до боржника у справі про банкрутство (після відкриття провадження) та порядок розгляду судом відповідних заяв визначені, зокрема статтями 45, 46, 47 Кодексу України з процедур банкрутства.
У силу наведених норм, під час розгляду заявлених до боржника кредиторських вимог, суд має з'ясовувати правову природу таких вимог, надати правову оцінку доказам поданим заявником на підтвердження його вимог до боржника, аргументам та запереченням боржника чи інших кредиторів щодо задоволення таких вимог, перевірити дійсність заявлених вимог, з урахуванням чого встановити наявність підстав для їх визнання чи відхилення (повністю або частково).
Згідно з усталених правових висновків Верховного Суду, у попередньому засіданні господарський суд зобов'язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником. Заявлені до боржника грошові вимоги конкурсних кредиторів можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору. Отже, у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови від 26.02.2019 у справі №908/710/18 від 15.10.2019 у справі №908/2189/17, від 12.10.2021 у справі №01/1494(14- 01/1494)).
Законодавцем у справах про банкрутство обов'язок доказування обґрунтованості вимог кредитора певними доказами покладено на заявника грошових вимог, а предметом спору в цьому випадку є вирішення питання про належне документальне підтвердження цих вимог кредитором-заявником.
Надані кредитором докази мають відповідати засадам належності (стаття 76 ГПК України), допустимості (стаття 77 ГПК України), достовірності (стаття 78 ГПК України) та вірогідності (стаття 79 ГПК України).
Покладення обов'язку доказування обґрунтованості відповідними доказами своїх вимог до боржника саме на кредитора не позбавляє його права на власний розсуд подавати суду ті чи інші докази, що дозволяє суду застосовувати принцип диспозитивності господарського судочинства та приймати рішення про визнання чи відмову у визнанні вимог кредитора, виходячи з тієї сукупності доказів, яка надана кредитором-заявником грошових вимог (постанова від 27.08.2020 у справі №911/2498/18; від 13.09.2022 у справі №904/6251/20).
Вказана судова практика, з урахуванням приписів статей 113, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, є релевантною і до справ про неплатоспроможність фізичних осіб, з урахуванням особливостей, визначених Книгою четвертою Кодексу України з процедур банкрутства.
Грошові зобов'язання ОСОБА_1 перед ПАТ АБ "Укргазбанк" виникли на підставі кредитного договору №56/08/К-Ф від 10.04.2008 та договору поруки №56/08/П-Ф від 10.04.2008.
Предметом судового розгляду в цій справі є грошові вимоги ПАТ АБ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 на загальну суму 20695378,46 грн, з яких 12717145,39 грн - основний борг, 7148054,46 грн (зокрема в 36717,58 грн за рішенням Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12) - пеня, 794428,84 грн - 3% річних.
Водночас, відповідно до постанови Верховного Суду, перегляду підлягають визнані грошові вимоги ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_1 , в розмірі 5995065,30 грн (що включають: строкову заборгованість боржника за договором кредиту 4280890,00 грн (118750 доларів США), прострочену заборгованість боржника за договором кредиту 270372,00 грн (7500 дол.США), заборгованість за простроченими відсотками 597709,22 грн (16580,19 дол.США), пеню 35717 грн 58 коп., штраф 54320 грн 00 коп, витрати по сплаті судового збору в сумі 3219 грн 00 коп. (стягнуті за рішенням суду); а також 3% річних 752837,50 грн.
У вказаній постанові суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що судам попередніх інстанцій належало розглянути заяву керуючого реструктуризацією про застосування позовної давності, встановити склад заявлених банком кредиторських вимог, встановити можливість застосування до таких вимог (загалом або частково) позовної давності, з'ясувати чи звертався кредитор до виконання судових рішень у примусовому порядку (рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12) та чи було кредитором пред'явлено такі виконавчі документи до виконання в межах встановленого законом строку, закінчився чи не закінчився встановлений законом строк пред'явлення виконавчих документів на примусове виконання судових рішень, на підставі яких ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" подало заяву про визнання кредиторських вимог, встановити стадію виконання судового рішення.
При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу, що суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі від 03.02.2025 переглянув правомірність заявлених кредитором пені за період з 03.04.2017 по 29.02.2020 та процентів за користування кредитом, нарахованих після ухвалення рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12.
Однак, як чітко вбачається з постанови від 01.10.2024 у справі №918/1186/23 Верховний Суд у цій частині не скасовував судові рішення та не направляв справу №918/1186/23 в цій частині на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області.
Тобто, у суду першої інстанції були відсутні підстави для перегляду правомірності заявлених кредитором пені за період з 03.04.2017 по 29.02.2020 та процентів за користування кредитом, нарахованих після ухвалення рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12.
Щодо строку пред'явлення виконавчого листа, виданого на примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12, колегія суддів приймає до уваги наступне.
Строк пред'явлення виконавчого документа до виконання (виконавча давність) - це встановлений законом строк, протягом якого виконавчий документ може бути пред'явлений до виконання і стати підставою для відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій, спрямованих на реалізацію припису юрисдикційного акта.
Згідно з положенням Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справі про банкрутство не є продовженням чи особливою процедурою виконавчого провадження, адже воно є самостійним видом судового провадження, що характеризується особливим процесуальним порядком розгляду справи, специфічністю цілей і завдань, особливим суб'єктним складом, застосуванням спеціальних способів захисту тощо.
Можливість примусового стягнення кредитором заборгованості, щодо стягнення якої ухвалено судове рішення, вичерпується після закінчення строку пред'явлення до виконання виконавчого документа на виконання вказаного рішення, якщо такий строк не було поновлено в установленому законом порядку.
У такому випадку до відповідних грошових вимог (щодо яких вичерпана можливість стягнення в примусовому порядку за судовим рішенням) не можуть бути застосовані судові процедури, передбачені Кодексом України з процедур банкрутства для забезпечення примусового стягнення заборгованості, що позбавляє можливості визнання кредиторських вимог (за вказаним судовим рішенням) у справі про банкрутство.
Натомість ігнорування при визнанні грошових вимог кредитора до боржника обставин закінчення та непоновлення строку пред'явлення до виконання наказу щодо їх стягнення означало б надання стягувачу можливості безпідставно уникнути законодавчої вимоги щодо вказаного строку та призвело б до безпідставного перебування боржника у невизначеному стані понад встановлений Законом час, що порушило б принцип правової визначеності як один із основоположних аспектів верховенства права (подібна за змістом правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.10.2022 у справі №909/1347/19, від 13.12.2022 у справі №910/1959/22, від 26.03.2024 у справі №910/6702/22).
Як підтверджується матеріалами справи та встановлено судом першої інстанції, кредитор п'ять разів подавав виконавчий лист, виданий на примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12, яке набрало законної сили 12.04.2013, а саме у періоди: з 19.09.2013 по 28.11.2013, з 13.01.2014 по 28.05.2014, з 19.09.2014 по 30.06.2016, з 06.09.2016 по 10.02.2021, з 30.03.2021 - по теперішній час, про що свідчать постанови про відкриття та закінчення виконавчого провадження, долучені кредитором до матеріалів справи.
Строки, які минули між закінченням виконавчого провадження та його черговим відкриттям, становили 148, 45, 141, 67, 47 днів відповідно.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України “Про виконавче провадження» (у редакції Закону до 05.10.2016) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом. Статтею 23 Закону встановлено, що строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред'явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення.
Приписами частин 1, 2 статті 12 Закону України “Про виконавче провадження» (у редакції Закону після 05.10.2016) унормовано, що виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі пред'явлення виконавчого документа до виконання. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення (пункт 1 частини четвертої, частина п'ята статті 12 Закону України “Про виконавче провадження»).
Отже, з аналізу норм Закону України “Про виконавче провадження» вбачається, що після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання у зв'язку з його пред'явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.
Таким чином, повернення виконавчого документа без виконання не позбавляє стягувача права на повторне пред'явлення виконавчого документа до виконання в межах строку, встановленого Закону (така позиція узгоджується з подібними правовими висновками, висловленими у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 29.10.2020 у справі №916/922/16 та у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27.05.2021 у справі №303/2642/20).
Ураховуючи викладене, встановлений Законом України “Про виконавче провадження» (як у старій, так і новій редакції) строк пред'явлення виконавчого листа, виданого на примусове виконання рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12, не закінчився.
Колегія суддів не приймає до уваги твердження апелянта-2 про неповідомлення боржника про відкриття виконавчого провадження, оскільки вказане жодним чином не спростовує переривання строку пред'явлення виконавчого листа та не доводить неправомірності дій ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк".
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з боржника на користь кредитора підлягає стягненню залишок основного боргу (кредиту та процентів) в розмірі 141172,66 дол.США, що станом на дату подання заяви з грошовими вимогами до боржника еквівалентно 5370377,39 грн, та 35717,58 грн пені, а всього - 5406094,97 грн.
Щодо заяви керуючого реструктуризацією про застосування позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду положення про позовну давність поширюються на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство, тому при розгляді грошових вимог кредитора до боржника у справі про банкрутство застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 ЦК України (постанови від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі №10/5026/995/2012, від 05.03.2020 у справі №14/325"б", від 09.09.2021 у справі №916/4644/15).
Статтею 256 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (пункт 1 частини 2 статті 258 ЦК України).
Відповідно до частини 1 статті 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
За частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом строку позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
При цьому, згідно з частинами першою, третьою статті 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Отже, за змістом статей 256, 261 Цивільного кодексу України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права.
Строки звернення до суду, як складова механізму реалізації права на судовий захист, є однією з гарантій забезпечення прав і свобод учасників правовідносин (Рішення Конституційного Суду від 22.02.2012 №4-рп/2012).
На особливості застосування позовної давності на стадії попереднього засідання господарського суду у справі про банкрутство (неплатоспроможність фізичної особи) Верховний Суд звертав увагу у постанові палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 09.09.2021 у справі № 916/4644/15. Зокрема, Верховний Суд дійшов висновку, що положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство. Для цілей застосування частин третьої, четвертої статті 267 ЦК України під час розгляду таких вимог стороною, яка може зробити заяву про застосування позовної давності, слід розуміти інших кредиторів, боржника та розпорядника майна боржника.
Матеріали справи містять в собі заяву керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого стосовно спливу позовної давності за вимогами ПАТ АБ "Укргазбанк".
Щодо наявності підстав для застосування позовної давності до вимог про стягнення 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.
Кредитором нараховані 3% річних на суму заборгованості за кредитом та процентами, стягнутими за рішенням суду, у період з 03.04.2017 по 18.02.2022 в розмірі 752837,50 грн.
Згідно з ч.1 ст.1050 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Як встановлено ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №127/15672/16-ц зазначено, що аналіз змісту норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених статті 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність тривалістю у три роки (стаття 257 цього Кодексу).
Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
Оскільки рішенням Рівненського міського суду у справі від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12 заборгованість за кредитним договором визначена у повному обсязі, то кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов'язання відповідно до положень частини другої статті 625 ЦК України (аналогічні за змістом правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13, та постановах Верховного Суду від 09.11.2022 у справі №760/13528/20, від 20.09.2023 у справі №462/5025/20).
Суд першої інстанції дійшов висновку, що оскільки кредитор звернувся до суду з грошовими вимогами до боржника 05.01.2024, про що свідчить штемпель на конверті, відтак отримав право на нарахування процентів у період з 05.01.2021 (з урахуванням позовної давності у три роки). Зважаючи, що право на нарахування 3% річних обмежене по суті позовною давністю, яка з урахуванням карантину та воєнного стану обраховується з 12.03.2020, відтак період нарахування процентів у цій справі (з урахуванням кінцевого строку, визначеного кредитором) становить з 12.03.2020 по 23.02.2022. Суд, здійснивши перерахунок 3% річних, установив, що їхній розмір становить 8311,29 доларів США, що еквівалентно 316171,45 грн.
Однак, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким було доповнено ЦК України відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби, строки, визначені у тому числі статтями 257 та 258 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 11.03.2020 №211 карантин було встановлено з 12.03.2020, строк якого неодноразово продовжувався та безперервно діяв до 30.06.2023.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N9540-ІХ перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).
Крім того, 17.03.2022 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів щодо дії норм на період воєнного стану», яким було внесено зміни до ЦК України, а саме: розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19 такого змісту: "У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
30.01.2024 набув чинності Закон України “Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини», яким у розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України пункт 19 змінено та викладено у наступній редакції: "У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану".
24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та діє по сьогодні.
Отже, на час дії установленого на території України карантину строки, визначені статтями 257, 258 Цивільного кодексу України, були продовжені, а у подальшому - зупинені на строк дії воєнного стану, який (загальновідомий факт) діє безперервно до цього часу.
Оскільки з березня 2020 року строки позовної давності продовжені, а не зупинені, банк завив вимоги про стягнення 3% річних за період з 03.04.2017 по 23.02.2022 у межах строку позовної давності.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає заявлені вимоги банку обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Щодо підстав для нарахування штрафу боржнику ОСОБА_1 за невиконання умов договору іпотеки №56/08/І-Ф, укладеного між ОСОБА_2 та ПАТ АБ "Укргазбанк", колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
На підставі рішення Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12 з ОСОБА_2 стягнуто штраф в розмірі 54320,00 грн.
Підпунктом 3.3.4 пункту 3.3., пунктом 4.2. договору іпотеки передбачено, що за невиконання умов договору іпотеки щодо страхування предмета іпотеки за неналежне виконання умов договору іпотеки, зокрема щодо нестрахування предмета іпотеки, іпотекодавець сплачує штраф в розмір 5% від заставної вартості предмета іпотека, що становить 54320,00 грн.
У свою чергу, умовами договору поруки №56/08/П-Ф від 10.04.2008 (пункт 1.1. договору) передбачено солідарну відповідальність кредитора та поручителя за порушення умов кредитного договору. При цьому така ж відповідальність поручителя за недотримання умов договору іпотеки №56/08/І-Ф від 10.04.2008 іпотекодавцем договором поруки не передбачена.
Відтак штраф застосовано до іпотекодавця, якою є ОСОБА_2 , за допущене нею порушення умов договору іпотеки в частині страхування предмета іпотеки. Вказане порушення носить індивідуальний характер, на нього умови договору поруки не поширюються, саме тому вказаний штраф покладено рішенням Рівненського міського суду від 18.01.2013 у справі №1715/22370/12 безпосередньо на ОСОБА_2 , а не солідарно на іпотекодавця та поручителя.
Ураховуючи викладене, підстави для визнання грошових вимог банку в частині 54320,00 грн відсутні, про що правильно зазначив суд першої інстанції.
З огляду на викладене вище колегія суддів дійшла висновку, що обґрунтованими є вимоги банку до боржника у такому розмірі: 141172,66 доларів США заборгованості за кредитом та процентами, 35717,58 грн пені та 3219,00 грн судового збору (стягнутими на підставі рішення суду), а також 3% річних в розмірі 752837,50 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні договорів, насамперед інтересів кредитора, у главі 49 ЦК України визначено види забезпечення виконання зобов'язання.
Інститут забезпечення виконання зобов'язання спрямований на підвищення гарантій дотримання майнових інтересів сторін договору, належного його виконання, а також усунення можливих негативних наслідків неналежного виконання боржником взятих на себе зобов'язань.
Отже, у випадку невиконання або неналежного виконання умов цивільного договору на боржника покладається додаткова відповідальність, а в ряді випадків до відповідальності за невиконання зобов'язання також притягуються разом із боржником треті особи, зокрема поручителі, заставодавці (іпотекодавці).
Згідно з частиною 1 статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини 1, 2 статті 554 ЦК України).
У цій справі обов'язковим є урахування похідного (акцесорного) характеру виникнення зобов'язання за Договором поруки, коли факт визнання грошових вимог до основного боржника у справі про його банкрутство створює доказову презумпцію обґрунтованості таких вимог і для боржника-поручителя.
Верховний Суд у складі Палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 16.08.2023 у справі №910/23952/15 зауважив, що "господарські суди, з огляду на похідний (акцесорний) характер виникнення зобов'язання, визначаючи розмір кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця (заставодавця), за наявності провадження у справі про банкрутство основного боржника, зобов'язані враховувати розмір кредиторських вимог, визнаних у такій справі про банкрутство основного боржника під час встановлення та визначення розміру кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця. Така вимога зумовлена тим, що розмір зобов'язання майнового поручителя визначається виходячи із дійсних на відповідний момент зобов'язань боржника (позичальника), які існують за основним зобов'язанням (кредитним договором), з урахуванням обсягу забезпечення за умовами забезпечувального договору, що, в свою чергу, зумовлює висновок про те, що розмір пред'явлених кредиторських вимог до боржника - іпотекодавця не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред'явлених до боржника за основним зобов'язанням" (аналогічні висновки були враховані (постанова Верховного Суду від 07.03.2024 у справі № 914/40/22 у питанні доведення кредитором обґрунтованості грошових вимог до боржника, який є фінансовим поручителем).
Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах 16.08.2023 у справі №910/23952/15 та від 07.03.2024 у справі №914/40/22, розмір грошових вимог до боржника-поручителя, який є солідарним, а не основним боржником за основним зобов'язанням, не може бути більшим за розмір кредиторських вимог, пред'явлених до боржника за основним зобов'язанням.
Як було встановлено, 18.01.2013 Рівненським міським судом прийнято рішення у справі №1715/22370/12 про солідарне стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 заборгованості в сумі 142830,19 дол. США та 35717,58 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь АБ "Укргазбанк" штраф за невиконання умов договору іпотеки в сумі 54320,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 солідарно, на користь АБ "Укргазбанк" витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн. У межах цієї справи ОСОБА_1 є солідарним боржником перед АБ "Укргазбанк" згідно з вказаним судовим рішенням.
Щодо ОСОБА_2 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність (№918/1122/23), в межах якої ухвалою суду від 29.01.2024 (залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.03.2024) заяву ПАТ АБ "Укргазбанк" про визнання грошових вимог до фізичної особи ОСОБА_2 задоволено частково та визнано частково вимоги кредитора ПАТ АБ "Укргазбанк" до боржника ОСОБА_2 в розмірі 5995065,30 грн, що включають: заборгованість боржника за кредитом та нарахованими процентами в розмірі 5148971,22 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн (стягнуті за рішенням суду); 3% річних в розмірі 752837,50 грн; пеню в розмірі 35717,58 грн; штраф в розмірі 54320,00 грн), а тому вимоги банку до первинного боржника не можуть перевищувати вимоги до вторинного боржника, як солідарного.
З урахуванням визнаних судом вимог ОСОБА_2 , вимоги ОСОБА_1 підлягають визнанню у такому розмірі: заборгованість боржника за кредитом та нарахованими процентами в розмірі 5148971,22 грн, пеня в розмірі 35717,58 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн (стягнуті за рішенням суду); 3% річних в розмірі 752837,50 грн.
Оскільки кредиторські вимоги ПАТ АТ "Укргазбанк" до ОСОБА_1 мають похідний (акцесорний) характер виникнення зобов'язання від основного та з урахуванням визнання таких вимог у справі про банкрутство основного боржника, не потребують додаткового підтвердження первинними документами, а тому з урахуванням всіх обставин є підтвердженими та такими, що підлягають визнанню (окрім штрафу в розмірі 54320,00 грн).
Відповідно до частини 4 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості: 1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; 2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами; 3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
У силу вимог частини 6 статті 45 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства за результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.
Отже, визнанню підлягають вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 , а саме: заборгованість боржника за кредитом та нарахованими процентами в розмірі 5148971,22 грн, пеня в розмірі 35717,58 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн (стягнуті за рішенням суду); 3% річних в розмірі 752837,50 грн.
Крім цього, АБ «Укргазбанк» в апеляційній скарзі зазначає, що в оскарженій ухвалі не вирішено питання щодо включення до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, а саме витрат на оплату судового збору кредитора АБ «Укргазбанк», що були сплачені при подачі заяви з грошовими вимогами до боржника.
Оскільки в оскарженій ухвалі не вирішено питання щодо включення до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, що були сплачені при подачі заяви з грошовими вимогами до боржника, колегія суддів вважає за необхідне включити 6056,00 грн до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність.
При цьому, доводи арбітражного керуючого про неправомірне незабезпечення його участі у судовому засіданні 03.02.2025 колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 20.01.2025 про відкладення розгляду справи на 03.02.2025 така участь не забезпечувалася, а клопотання арбітражного керуючого про участь в режимі відеоконференції у судовому засіданні 03.02.2025 у матеріалах справи відсутнє. Також слід відмітити, що 20.01.2025 арбітражний керуючий також не приймав участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що ухвала Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 в частині розгляду заявлених кредитором 3% річних прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права.
З огляду на це, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" слід задоволити частково, а ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 змінити шляхом задоволення 3% річних у розмірі 752837,50 грн. При цьому, апеляційна скарга Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича залишається без задоволення.
Керуючись ст.ст.269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Арбітражного керуючого Вудуда Гаррі Ігоровича залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" задоволити частково.
3. Ухвалу Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 змінити.
4. Абзац 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Рівненської області від 03.02.2025 у справі №918/1186/23 викласти у наступній редакції:
«Визнати частково вимоги кредитора Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк "Укргазбанк" (03087, м.Київ, вул.Єреванська, 1, ідентифікаційний код 23697280) до боржника фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), а саме: заборгованість боржника за кредитом та нарахованими процентами в розмірі 5148971,22 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 3219,00 грн (стягнуті за рішенням суду); 3% річних в розмірі 752837,50 грн; пеня в розмірі 35717,58 грн.
Включити до витрат, пов'язаних з провадженням у справі про неплатоспроможність, витрати ПАТ "Акціонерний банк "Укргазбанк" на оплату судового збору за звернення з кредиторськими вимогами у розмірі 6056,00 грн».
5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.
Повний текст постанови складено 16.04.2025
Головуючий суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.