вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2025 р. Справа№ 910/9910/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко А.І.
Секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
За участю представників: згідно протоколу судового засідання від 17.04.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 (повний текст складено 24.01.2025)
у справі №910/9910/24 (суддя Ю.М. Смирнова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 3 914 579,30 грн, -
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» 3 138 419,01 грн основного боргу, 145 499,30 грн 3% річних, 346 512,70 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору на суму 58 718,69 грн.
На підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі №910/9910/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 284 148,29 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
10.12.2024 через підсистему «Електронний суд» позивач у порядку частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України подав до Господарського суду міста Києва заяву про стягнення з відповідача 81 700,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
20.12.2024 до Господарського суду міста Києва від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшли заперечення щодо заяви позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, в яких відповідач просив суд відмовити у її задоволенні, а у разі, якщо суд дійде висновку про можливість стягнення таких витрат, зменшити їх з урахуванням принципів розумності та справедливості.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 заяву позивача про розподіл судових витрат задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині заяви позивача про розподіл судових витрат відмовлено.
Додаткове рішення суду мотивоване тим, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підтверджені документально на суму 81 700,00 грн.
Водночас суд, врахувавши заперечення відповідача проти стягнення з нього заявленої позивачем суми витрат, оцінивши заявлений до відшкодування розмір витрат з урахуванням принципів розумності судових витрат, кількість та обсяг підготовлених адвокатом позивача процесуальних документів та тривалість розгляду справи судом, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн.
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 03.02.2025 засобами поштового зв'язку (про що свідчить штрих-код «Укрпошти» на конверті) Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 та відмовити у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що позивачем не надано суду жодного доказу, що розмір заявлених витрат відповідає умовам договору про надання правничої допомоги, відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Скаржник наголошує на тому, що якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, то суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог (частина 1 статті 246 ЦПК України). Подібне право має сторона в господарському судочинстві згідно з частиною 1 статті 221 Господарського процесуального кодексу України (пункт 7.24. постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).
У даному випадку частина доказів, які були подані позивачем на підтвердження понесення судових витрат, була наявна у позивача ще задовго до пред'явлення позовної заяви (договір про надання правничої допомоги між позивачем та АО «Бізнес Протект» та датований 14.07.2024, а між АО «Бізнес Протект» та адвокатом Селівакіним І.О. 15.07.2024). Отже, зазначені документи існували ще до подання позовної заяви, однак не були до неї долучені всупереч приписам статті 80 Господарського процесуального кодексу України. При цьому позивач не навів об'єктивних та непереборних обставин неподання доказів понесення судових витрат до ухвалення судом рішення у даній справі, а також не зазначив і не порушив перед судом питання поновлення строку на подання таких доказів. У даному контексті відповідач послався на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 10.01.2024 у справі №285/5547/21.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано акту виконаних робіт між АО «Бізнес Протект» і адвокатом Селівакіним І.О.. Більш того, не надано додаткових угод до Договору між АО «Бізнес Протект» та адвокатом Селівакіним І.О., які б визначали вартість послуг з надання правової допомоги.
Водночас, ураховуючи предмет та підстави позову, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, обсяг та характер доказів у справі, кількість сторін та інших учасників справи, Гарантований покупець наголосив на неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та безумовній необхідності його зменшення у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість розподілу таких витрат.
За доводами скаржника низка послуг, наведених в акті наданих послуг, штучно подвоєна.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (суді-доповідачу) (складу суду) від 05.02.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.
Судом установлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку із поданням раніше Державним підприємством «Гарантований покупець» апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9910/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
30.01.2025 матеріали справи №910/9910/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24, призначено апеляційну скаргу до розгляду на 18.03.2024.
25.02.2025 через підсистему «Електронний суд» представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24, у якому просив поновити строк на його подання у зв'язку з тим, що позивач не отримував копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, внаслідок чого 19.02.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» ознайомився з матеріалами справи №910/9910/24 та безпосередньо з апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24. Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить вважати причини пропуску на подання відзиву поважними та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24.
У судове засідання, призначене на 18.03.2025, з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» та Державного підприємства «Гарантований покупець».
У судовому засіданні 18.03.2025 представник позивача підтримав заявлене раніше клопотання про визнання причин пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу поважними, поновлення позивачу відповідного процесуального строку та долучення відзиву на апеляційну скаргу до матеріалів справи.
Дослідивши наведені позивачем обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відзиву, колегія суддів визнала їх поважними, у зв'язку з чим задовольнила клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Узагальнені доводи відзиву позивача на апеляційну скаргу зводяться до такого.
Щодо посилання Гарантованого покупця на неповажність причин подання позивачем доказів понесених витрат на правову допомогу після ухвалення рішення суду позивач зазначає, що зважаючи на приписи частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України позивач до закінчення судових дебатів у цій справі звернувся до суду першої інстанції з заявою, якою повідомив суд про свій намір звернутися із окремою заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У момент оголошення позивачем такої заяви Гарантований покупець не висловлював жодних заперечень та не заявляв про нібито порушення позивачем строку на подання тих чи інших доказів. Разом із тим, як убачається із матеріалів справи, на момент ухвалення рішення суду по суті заявлених позовних вимог у позивача були відсутні документи, що у повному обсязі підтверджували надання позивачу послуг із професійної правничої допомоги. Зокрема, у позивача був відсутній акт надання послуг від 09.12.2024 до Договору б/н про надання правової допомоги від 14.07.2024, який був складений вже після ухвалення рішення суду в цій справі. Зокрема, цей документ містить перелік усіх послуг, наданих адвокатом в межах представництва інтересів позивача в суді першої інстанції: починаючи від моменту складення позову до опису участі адвоката в останньому судовому засіданні в цій справі в суді першої інстанції. Оскільки акт надання послуг повинен містити всі послуги, надані адвокатом в рамках представництва інтересів Позивача в суді першої інстанції, він апріорі не міг бути складений до ухвалення рішення суду в цій справі (оскільки представнику до ухвалення судом відповідного рішення перелік наданих послуг завчасно не міг бути відомий).
Щодо інших аргументів Гарантованого покупця, викладених у апеляційній скарзі на додаткове рішення, то позивач зазначає, що адвоката Селівакіна І.О. дійсно було залучено до надання правової допомоги у цій справі, проте за посередництвом АО «БІЗНЕС ПРОТЕКТ». Матеріали справи містять неспростовне документальне підтвердження того, що позивач звернувся за отриманням послуг із професійної правничої допомоги саме до АО «БІЗНЕС ПРОТЕКТ», що залучило Адвоката Селівакіна І.О. для надання послуг на договірній основі. Зазначене, серед іншого, підтверджується реквізитами договору про надання правової допомоги, що були вказані Адвокатом у ордері, долученому до позовної заяви - договору, на підставі якого Адвоката було залучено для надання правової допомоги позивачу Адвокатським об'єднанням. Вартість маржі, яку АО «БІЗНЕС ПРОТЕКТ» було отримано за надання адвокатом Селівакіним І.О. правової допомоги у цій справі, не входить у суму витрат на надання правничої допомоги, що підлягає стягненню з відповідача. У цьому контексті позивач зазначає, по-перше, що АО «БІЗНЕС ПРОТЕКТ» не отримувало жодної маржі за посередництво між позивачем та адвокатом Селівакіним І.О. Право адвокатського об'єднання на договірній основі залучати адвоката для надання послуг із професійної правничої допомоги прямо передбачається Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», по-друге, навіть якби АО «БІЗНЕС ПРОТЕКТ» таку маржу отримувало б, то розмір цієї маржі не становив би 61 700,00 (шістдесят одну тисячу сімсот) гривень, а саме на таку суму суд першої інстанції зменшив заявлену позивачем до стягнення вартість його витрат на професійну правничу допомогу позивач наголошує на тому, що ним фактично було сплачено за надання супроводу цієї справи суму у 81 000, 00 грн (вісімдесят одну тисячу гривень), у той же час суд першої інстанції стягнув з відповідача суму, що є у чотири рази меншою за фактично сплачену позивачем.
За результатами проведеного 18.03.2025 судового засідання, враховуючи те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта і є його невід'ємною складовою, а ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 відкладено розгляд апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24, колегія суддів ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 оголосила перерву у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 до 08.04.2025.
У судовому засіданні 08.04.2025 суд перейшов до розгляду апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін по суті поданої скарги.
У судовому засіданні 08.04.2025 суд перейшов до стадії судових дебатів.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, скасувати додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл витрат на правничу допомогу.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 без змін.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначивши, що його проголошення відбудеться у судовому засіданні 17.04.2025 о 13 год. 25 хв.
У судовому засіданні 17.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті додаткового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене додаткове рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із таких підстав.
Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені (частина 5 статті 244 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин, помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Зміст цієї норми може тлумачитися розширено, зокрема як те, що детальний опис робіт (наданих послуг) може міститися як в окремо оформленому документі, поданому стороною до суду, так і в інших наданих стороною доказах. Подання стороною доказів, що містять у собі детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, є таким, що відповідає положенням частин другої та третьої статті 126 та частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за змістом яких сторони мають подати суду докази в підтвердження факту понесення судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 19.11.2021 у справі №910/4317/21.
Водночас, за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за статтею 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Водночас, колегія суддів наголошує, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06.12.2019 у справі №910/353/19.
Судом установлено, що в позовній заяві позивачем наведено орієнтовний розрахунок суми судових витрат позивача на професійну правничу допомогу в даній справі, розмір якого в суді першої інстанції становить 80 000,00 грн. Позивач зазначив, що остаточний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу буде наданий відповідно до вимог чинного законодавства.
Як підтверджується протоколом судового засідання від 05.12.2024, представник позивача до закінчення судових дебатів заявив усне клопотання про намір подати до суду докази понесення судових витрат відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Після прийняття судом першої інстанції 05.12.2024 основного судового рішення позивач 10.12.2024, тобто у строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, подав до суду через підсистему «Електронний суд» заяву про стягнення із відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 81 700,00 грн.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції в сумі 81 700,00 грн позивачем надано у матеріали справи копії договору про надання правової допомоги від 14.07.2024, укладеного між позивачем та Адвокатським об'єднанням «Бізнес Протект», договору №17-07/24 про надання правової допомоги від 15.07.2024, укладеного між адвокатом Селівакіним І.О. та Адвокатським об'єднанням «Бізнес Протект», рахунку на оплату №11 від 09.09.2024, виставленого АО «Бізнес Протект» позивачу за Договором від 14.07.2024, платіжної інструкції №248 від 17.09.2024 про сплату за надання правничої допомоги суми 81 700,00 грн, акту надання послуг від 09.12.2024 до договору про надання правничої допомоги від 14.07.2024, підписаного між позивачем та АО «Бізнес Протект», ордер на представництво інтересів ТОВ «Умань Індіан Солар» у Господарському суді міста Києва адвокатом Селівакіним І.О. серії АА №1485679 від 17.09.2024, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Селівакіним І.О. серії ЖТ №001362 від 03.04.2023.
Так, 14.07.2024 між ТОВ «Умань Індіан Солар» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Бізнес Протект» (АО) укладено договір про надання правничої допомоги, згідно з пунктом 1.1. якого визначено, що АО бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання даного Договору.
У пункті 1.2. Договору від 14.07.2024 сторони узгодили, що під правничою допомогою розуміють підготовку та подання позовної заяви про стягнення заборгованості з Державного підприємства «Гарантований покупець» за договором 1341/01/20, від 05.05.2020, за електричну енергію, поставлену Клієнтом у періоди: жовтень лютий-грудень 2022, лютий-липень 2023, вересень-грудень 2023, підготовку будь-яких процесуальних документів, заяв по суті справи, в тому числі відповіді на відзив, будь-яких письмових пояснень та заперечень тощо, а також за супровід судової справи в суді першої інстанції.
Згідно з пунктом 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3. Договору від 14.07.2024 Адвокатське об?єднання має право на підставі даного договору вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та даним Договором, необхідні для його належного виконання; Адвокатське об?єднання має право представляти Клієнта у судах всіх інстанцій та юрисдикцій без обмеження повноважень; залучати до виконання своїх обов?язків за цим Договором інших адвокатів на договірних засадах.
Клієнт зобов'язаний здійснити Адвокатському об?єднанню оплату послуг з правничої допомоги згідно з цим Договором (пункт 2.4.2. Договору від 14.07.2024).
За змістом пунктів 3.1., 3.2. Договір набирає чинності з моменту його укладення і діє до 31 грудня 2025 року. Закінчення строку Договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.
У пункті 4.1. Договору від 14.07.2024 сторони узгодили, що отримання винагороди Адвокатським об?єднанням за надання правничої допомоги відбувається у формі гонорару, розмір якого складає 81 700, 00 грн. У разі дострокового розірвання Договору з ініціативи Клієнта внесена сума гонорару не повертається, крім випадків, коли рішенням компетентного органу будуть встановлені факти несумлінного ставлення адвоката до своїх обов?язків, передбачених цим договором та Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Відповідно до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Водночас, згідно з частиною 6 статті 15 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатське об'єднання може залучати до виконання укладених об'єднанням договорів про надання правничої допомоги інших адвокатів на договірних засадах. Адвокатське об'єднання зобов'язане забезпечити дотримання професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.
Так, Адвокатське об'єднання «Бізнес Протект» (сторона 1), керуючись наданим йому правом зазначеною нормою та пунктом 2.1.3. Договору від 14.07.2024, 15.07.2024 уклало із адвокатом Селівакіним І.О. (сторона 2) Договір №17-07/24 про надання правової допомоги, згідно з умовами пункту 1.1. якого сторона 2 залучається до виконання договору б/н про надання правової допомоги від 14 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «Умань Індіан Солар», ЄДРПОУ 43036480, та АО «Бізнес Протект», ЄДРПОУ 41641589, з дотриманням професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності, передбачених Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а саме до підготовки та подання до Господарського суду міста Києва позовної заяви ТОВ «Умань Індіан Солар», ЄДРПОУ 43036480 (надалі - «Клієнт») про стягнення на користь Клієнта заборгованості з Державного підприємства «Гарантований покупець» за електричну енергію, поставлену Клієнтом за Договором №1341/01/20 від 05.05.2020 у періоди: жовтень 2021 року, лютий-грудень 2022 року, лютий-липень 2023 року, вересень-грудень 2023 року, підготовку будь-яких процесуальних документів, заяв по суті справи, в тому числі відповіді на відзив, будь-яких письмових пояснень та заперечень тощо, а також за супроводу судової справи в суді першої інстанції.
За умовами пунктів 3.1., 3.2., 4.1. Договору №17-07/24 загальна вартість послуг з надання правової допомоги за цим договором визначається в додаткових угодах до цього договору. Розрахунки за надані послуги з правової допомоги проводяться шляхом перерахування Стороною 1 грошових коштів на банківські рахунки Сторони 2 відповідно до виставлених рахунків за надані послуги, що підтверджені актами виконаних робіт, та/або у вигляді авансових платежів. Надані за цим договором послуги з правової допомоги Стороні 1 підтверджуються актом виконаних робіт.
Представництво інтересів позивача у суді першої інстанції здійснювалось адвокатом Селівакіним І.О. на підставі ордеру на представництво інтересів ТОВ «Умань Індіан Солар» у Господарському суді міста Києва серії АА №1485679 від 17.09.2024, який міститься у матеріалах справи.
Згідно з актом надання послуг від 09.12.2024 до Договору від 14.07.2024, який підписаний між позивачем та АО «Бізнес Протект» без зауважень та заперечень, надана правова (професійна правнича) допомога згідно Договору включала в себе: аналіз первинних документів, договорів та матеріалів, наданих позивачем для підготовки позовної заяви до ДП «Гарантований покупець», аналіз актуальної судової практики Верховного Суду у справах про стягнення виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом заборгованості з ДП «Гарантований покупець»; підготовка позовної заяви у справі №910/9910/24 та подання її до суду із додатками; аналіз відзиву ДП «Гарантований покупець» на позовну заяву у справі №910/9910/24 та підготовка відповіді на відзив; аналіз клопотання ДП «Гарантований покупець» про зупинення провадження у справі №910/9910/24 та підготовка письмових заперечень проти вказаного клопотання; підготовка письмових додаткових пояснень щодо часткових оплат, здійснених ДП «Гарантований покупець» протягом розгляду Господарським судом міста Києва судової справи №910/9910/24 - 1 година роботи, представництво інтересів позивача в судових засіданнях під час підготовчого провадження, а також розгляду Господарським судом міста Києва справи №910/9910/24 по суті 19.09.2024, 10.10.2024, 07.11.2024, 28.11.2024, 05.12.2024.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку гонорар адвоката погоджено сторонами Договору від 14.07.2024 у фіксованому розмірі - 81 700, 00 грн, що не суперечить положенням Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та, відповідно, не потребує зазначення адвокатом інформації щодо часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), складових та вартості кожної із наданих послуг.
ТОВ «Умань Індіан Солар» згідно з платіжною інструкцією №248 від 17.09.2024 сплатило Адвокатському об'єднанню 81 700, 00 грн за надання правничої допомоги на підставі Договору від 14.07.2024.
Отже, вищевказаними документами підтверджується факт понесення позивачем витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 81 700, 00 грн.
При цьому заперечення відповідача, наведені в апеляційній скарзі з приводу того, що в матеріалах справи відсутні додаткові угоди до Договору №17-07/24 про визначення вартості послуг адвоката Селівакіна І.О. та акт приймання-передачі послуг згідно з цим договором, укладений між Селівакіним І.О. та Адвокатським об'єднанням, не впливають на висновки суду про доведеність факт надання послуг правової допомоги позивачу на суму 81 700,00 грн, оскільки правовідносини між позивачем та Адвокатським об'єднанням регулюються саме Договором від 14.07.2024, який встановлює фіксовану суму гонорару, при цьому факт надання послуг підтверджено підписаним актом від 09.12.2024.
Відповідач в апеляційній скарзі, посилаючись на висновки, наведені у постанові Верховного Суду від 22.04.2024 у справі №285/5547/21, зазначає, що позивач, подаючи заяву про ухвалення додаткового рішення, не навів обґрунтування поважних причин неподання ним доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі, у той час, як станом на дату подання позову, так і станом на 05.12.2024 (дату прийняття рішення) міг подати і Договір від 14.07.2024, і Договір від 15.07.2024 на підтвердження понесення відповідних витрат.
Із цього приводу колегія суддів зазначає таке.
У постанові від 22.04.2024 у справі №285/5547/21 Верховний Суд врахував, що рішення суду першої інстанції було ухвалене 27.12.2022, при цьому позивач звернувся із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, до якої додав докази їх понесення, протягом п'яти днів після його ухвалення (03.01.2023). Докази були датовані за період з 09.12.2021 до 03.08.2022, тобто до моменту ухвалення рішення суду першої інстанції; погодився з позицією суду першої інстанції, який відмовив у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки її зміст не містив обґрунтування поважних причин неподання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, до закінчення судових дебатів у справі.
Натомість, як вбачається з матеріалів справи №910/9910/24, на підтвердження судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 81 700,00 грн позивач долучив до матеріалів справи як доказ акт приймання-передачі наданих послуг від 09.12.2024, складений вже після ухвалення судом першої інстанції у справі №910/9910/24 рішення по суті спору (05.12.2024).
Таким чином, не всі докази, подані в обґрунтування понесених позивачем витрат, були вже підписані між адвокатом та позивачем на час судового засідання 05.12.2024.
Отже, попри те, що позивач не зазначав причини неподання доказів розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів, такі докази він подав протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду першої інстанції, а об'єктивна неможливість подання позивачем доказів до закінчення судових дебатів полягала у тому, що частина з них (у даному випадку акт) була створена після ухвалення судового рішення, що вказує на нерелевантність вищенаведених висновків Верховного Суду до обставин цієї справи.
Подібні висновки щодо застосування положень частини 8 статті 129, статті 221 Господарського процесуального кодексу України викладені Верховним Судом у постановах від 24.02.2025 у справі №910/6731/24, від 26.11.2024 у справі №916/2168/22 та додатковій постанові від 18.12.2024 у справі №911/826/23.
Суд відзначає, що позовна заява повинна містити лише попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, натомість докази на підтвердження розміру судових витрат у силу вищенаведеної частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України можуть бути подані стороною або до закінчення судових дебатів у справі або ж протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Тобто до ухвалення рішення суду розмір витрат сторони є орієнтовним, а остаточне визначення розміру витрат відбувається при поданні заяви про розподіл судових витрат. Вимога про подання відповідних доказів по мірі їх складення процесуальним законом не встановлена, тому доводи відповідача про те, що частина з доказів понесених позивачем судових витрат була у нього в наявності до закінчення судових дебатів, проте не була ним подана й необґрунтовано неможливість їх подання, не є підставою ані для залишення заяви без розгляду, ані для відмови в її задоволенні.
Суд враховує, що у справі №910/9910/24 позивач діяв добросовісно, не затягував подачу доказів, а обставини створення та підписання акту приймання-передачі наданих послуг 09.12.2024 після судових дебатів сталися у зв'язку з реальним завершенням наданням правових послуг після закінчення розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2025 у даній справі суд змінив рішення суду першої інстанції й установив, що позивачем було неправомірно заявлено до стягнення з відповідача 403,25 грн 3% річних, а тому в цій частині позовних вимог відмовив.
Ураховуючи зазначене, а також правила частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтованими є судові витрати на правничу допомогу позивача на суму 81 691,58 грн.
Водночас, відповідач під час розгляду заяви про розподіл витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі наголошує на неспівмірності заявленого розміру витрат на правничу допомогу та безумовній необхідності його зменшення у випадку, якщо суд дійде висновку про можливість розподілу таких витрат.
Як вбачається з оскаржуваного додаткового рішення, місцевий господарський суд, вирішуючи питання про розподіл витрат на надання правничої допомоги адвоката у даній справі у заявленому розмірі, з огляду на спірні правовідносини та враховуючи заперечення відповідача проти задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, виходячи із критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката підлягає зменшенню до 20 000,00 грн.
Посилання скаржника на те, що вартість деяких наведених позивачем в акті послуг, штучно подвоєна оцінюються судом критично, оскільки, як уже зазначалося, гонорар згідно Договору від 14.07.2024 визначено у фіксованому розмірі.
Відповідач, у свою чергу, в апеляційній скарзі не надає доказів на підтвердження невідповідності присудженої до стягнення з відповідача судом першої інстанції суми (20 000,00 грн) критеріям співмірності, дійсної необхідності, а його доводи в цій частині ґрунтуються виключно на його припущеннях.
Колегія суддів, у свою чергу, дослідивши матеріали справи та оцінюючи надані позивачем до заяви про ухвалення додаткового судового рішення докази, встановила, що присуджений розмір витрат на професійну правничу допомогу належним чином підтверджений, обґрунтований та пропорційний до предмета спору (становить менше 1% від заявленої позивачем та присудженої судом до стягнення суми боргу).
Підсумовуючи викладене, доводи відповідача щодо безпідставності стягнення з нього витрат позивача на професійну правничу допомогу, покладені в обґрунтування його апеляційної скарги, є безпідставними та спростовуються вищенаведеними обставинами.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.
Доводи апеляційної скарги відповідача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для зміни чи скасування додаткового рішення місцевого господарського суду.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає додаткове рішення суду у даній справі обґрунтованим, прийнятим з додержанням норм процесуального права та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 у справі №910/9910/24 залишити без змін.
Матеріали справи №910/9910/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді О.М. Сибіга
А.І. Тищенко