вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" квітня 2025 р. Справа№ 910/9910/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Михальської Ю.Б.
суддів: Сибіги О.М.
Тищенко А.І.
секретар судового засідання: Ніконенко Ю.А.
за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 17.04.2025,
розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець»
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 (повний текст складено 01.01.2025)
у справі №910/9910/24 (суддя Ю.М.Смирнова)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар»
до Державного підприємства «Гарантований покупець»
про стягнення 3 914 579,30 грн, -
Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» (далі, позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі, відповідач або Гарантований покупець) про стягнення 3 914 579,30 грн заборгованості, з яких: вартість відпущеної, але не оплаченої електричної енергії за «зеленим» тарифом у сумі 3 422 567,30 грн, інфляційні втрати у розмірі 346 512,70 грн, 3% річних у розмірі 145 499,30 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем у жовтні 2021 року, лютому-грудні 2022 року, лютому-липні, вересні-грудні 2023 року електричної енергії за договором №1341/01/20 від 05.05.2020. Обґрунтовуючи настання строку оплати за зобов'язаннями з жовтня 2021 року по серпень 2022 року, позивач посилається на Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) 26 квітня 2019 року №641 (далі - Порядок), згідно з пунктом 10.4. якого протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення регулятора щодо затвердження вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, відповідач повинен здійснити остаточний розрахунок з продавцем.
Щодо зобов'язань, які виникли за період вересня 2022 року - грудня 2023 року, строк оплати настав протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення регулятором відповідного рішення (пункт 11.4. Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджений постановою НКРЕКП 26 квітня 2019 року №641, яка набрала чинності 26.01.2024).
Однак, як зазначає позивач, Гарантований покупець у повній мірі свого обов'язку щодо оплати поставленої позивачем у жовтні 2021 року, лютому-грудні 2022 року, лютому-липні, вересні-грудні 2023 року електричної енергії не виконав та здійснив лише часткову оплату поставленої електричної енергії. Станом на дату подання цього позову сума заборгованості відповідача за спірний період складає 3 422 567,30 грн.
У зв'язку з порушенням грошового зобов'язання з оплати поставленої електричної енергії позивачем також нараховані та заявлені до стягнення з відповідача на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 346 512,70 грн та 3% річних у розмірі 145 499,30 грн.
Короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 позов задоволено частково.
Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» 3 138 419,01 грн основного боргу, 145 499,30 грн 3% річних, 346 512,70 грн інфляційних втрат та витрати по сплаті судового збору на суму 58 718,69 грн.
На підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України закрито провадження у справі №910/9910/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 284 148,29 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Приймаючи рішення, місцевий господарський суд встановив, що факт наявності боргу у відповідача перед позивачем на суму 3 422 567,30 грн станом на дату подання позову належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.
Підписаний між сторонами акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 25.03.2024, за яким були зараховані зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленої електричної енергії із зобов'язаннями позивача з оплати послуги з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця відповідно до договору №1341/01/20 від 05.05.2020 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року на загальну суму 66975,40 грн був врахований позивачем при зверненні до суду з відповідним позовом.
Доводи відповідача про те, що він має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення за висновками суду не спростовують доводи позивача про наявність заборгованості відповідача перед позивачем за поставлену електричну енергію та не є предметом дослідження у справі, що розглядається.
Посилання відповідача на наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, як і на попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 судом відхилені, оскільки останні ніяким чином не обмежують право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4. Порядку №641.
Крім того, суд зазначив, що Міністерство енергетики України Наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для Державного підприємства «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії. Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку № 641.
Після звернення позивача з позовом до суду відповідач частково сплатив за поставлену електричну енергію «за зеленим тарифом» на загальну суму 284 148,29 грн, у зв'язку з чим грошове зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за послуги припинилось, а тому в цій частині (про стягнення основного боргу на суму 284 148,29 грн) провадження було закрите на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.
З огляду на доведений факт порушення грошового зобов'язання суд, перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із урахуванням вірної суми заборгованості за поставлену електричну енергію у спірний період, дійшов висновку, що стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми 3% річних - 145 499,30 грн та інфляційні втрати - в межах заявленого до стягнення розміру 346 512,70 грн.
Також суд зазначив, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що форс-мажорні обставини, про існування яких він вказує у відзиві на позов, дійсно унеможливили вчасне здійснення перерахування відповідачем коштів позивачу за Договором, більш того, відповідач не звертався до позивача із повідомленням про настання вказаних вище обставин, як це передбачено розділом 5 Договору.
Що ж стосується клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат, суд, виходячи зі змісту положень статей 230, 233 Господарського кодексу України та статей 549, 551 Цивільного кодексу України, зазначив, що відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 13.01.2025 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду (канцелярію суду) Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить закрити провадження у справі №910/9910/24 в частині вимог про стягнення боргу у сумі 146 394,07 грн, у зв'язку з відсутністю предмета спору. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 в частині інших задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.
Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до того, що судове рішення прийняте без урахування всіх обставин справи, на яких наголошував відповідач, порушено норми процесуального права, а також неправильно застосовано норми матеріального права.
Скаржник зазначає, що не визнає заявлену позивачем заборгованість за Договором та вказує на необхідність урахування при вирішенні спору наказів Міністерства енергетики України від 28.03.2022 №140 та від 15.06.2022 №206, тобто спеціального нормативного врегулювання здійснення оплат за Договором.
Скаржник також наголошує на неврахуванні позивачем та судом права відповідача на зменшення рівня розрахунків за рахунок заборгованості позивача. Відповідач посилається на положення абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332, які наділяють правом гарантованого покупця зменшити розмір розрахунку, тобто провести одностороннє зменшення рівня оплати перед позивачем. Для застосування даного пункту повинні бути несплачені кошти як позивача перед відповідачем, так і навпаки. Так, станом на 28.08.2024 позивач мав перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за період вересень 2022 року - грудень 2023 року в сумі 29 806,23 грн, а також вартість відхилення за період вересень 2022 року - грудень 2023 року в сумі 1 276,89 грн. Постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652 викладено в такій редакції абзац 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332 «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення.». Таким чином, враховуючи заборгованість позивача перед відповідачем за послуги з відшкодування частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця та заборгованість вартості відхилення в силу положень абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року №332, позовні вимоги в частині стягнення 31 083, 12 грн не підлягають задоволенню.
25.03.2024 між сторонами був підписаний акт зарахування зустрічних однорідних вимог за період квітня 2021 року по серпень 2022 року на загальну суму 66 975,40 грн. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні надав оцінку даному акту зарахування, у той же час залишив поза увагою саме право Гарантованого покупця на зменшення рівня розрахунків.
Окремо відповідач звертає увагу суду на його право застосувати положення щодо зменшення розміру нарахувань за статтею 625 Цивільного кодексу України, при цьому посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18. У разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, відповідач просить зменшити розмір 3% річних до 1 грн від стягнутої суми.
Також відповідач зазначає, що наявні передбачені пунктом 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 146 394,07 грн. Так, 26.12.2024 та 31.12.2024 відповідач після ухвалення рішення суду в даній справі здійснив оплату за період постачання електричної енергії за жовтень 2023 року - 57 999,46 грн, за квітень 2023 року - 2 612,02 грн, 83 769,42 грн, 2 013,17 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №436 437 від 26.12.2024, №435 677 від 26.12.2024, №440 806 від 31.12.2024, №438 340 від 31.12.2024, доданими до апеляційної скарги. При цьому відповідач послався на практику суду касаційної інстанції з цього питання, наведену у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23.
При цьому, апелянтом заявлено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Узагальнені доводи та заперечення позивача
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому до суду через підсистему «Електронний суд» 25.02.2025, позивач просить суд відмовити у задоволенні апеляційної скарги відповідача, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Узагальнені доводи відзиву позивача зводяться до наступного:
- щодо наказів Міненерго від 28.03.2022 №140 і №206 від 15.06.2022, на які посилається відповідач, то позивач наголошує, що станом на дати настання строку остаточного розрахунку за відпущену позивачем електричну енергію у жовтні 2021 року, лютому 2022 року, травні - серпні 2022 року Наказ №140 втратив чинність (на підставі наказу Міненерго №221 від 05 липня 2022 року), а тому апріорі не може застосовуватися судом до спірних правовідносин. Наказ № 206 також наразі є таким, що втратив чинність з 01.05.2024 на підставі окремого наказу Міненерго від 01.04.2024 №136. Тобто, Гарантований покупець посилається на накази Міненерго, що визначають порядок часткового розрахунку за поставлену електричну енергію. Станом на дату пред'явлення позову в цій справі, обидва накази вже втратили чинність, а тому апріорі не можуть застосовуватися судом до спірних правовідносин. Разом з тим, Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 погодився з висновками, викладеними у постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23 та від 11.04.2024 у справі №910/9100/22, та вказав, що накази №140 та №206 ніяким чином не обмежують право виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами договором, а також не змінюють терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань Гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4. Порядку №641; накази не звільняють ДП «Гарантований покупець» від обов'язку щодо здійснення повного розрахунку за отриманий товар. Відтак, вказані накази не є підставою для Гарантованого покупця не виконувати грошове зобов'язання, передбачене умовами договору. Таким чином, місцевий господарський суд у справі, що розглядається, дійшов правильного висновку щодо наявності у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом»;
- стосовно доводів відповідача про можливість зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат, то такі доводи не обґрунтовуються в апеляційній скарзі жодними релевантними аргументами та є самі по собі суперечливими, оскільки в одному із розділів апеляційної скарги зазначається про відсутність порушення зобов'язання, а в іншому розділі заявляється клопотання про зменшення розміру вимог позивача, що виникли на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, до 1 гривні (тобто, факт порушення зобов'язання відповідачем визнається та паралельно відповідач заявляє клопотання про зменшення міри відповідальності за таке порушення);
- щодо посилань відповідача на нібито наявність у нього права зменшити рівень розрахунків із позивачем, то відповідач має право припинити свої зобов'язання перед позивачем за спірний період шляхом зарахування зустрічних вимог, проте Гарантований покупець не звертався до позивача ані з заявою про здійснення такого зарахування, ані із пропозицією здійснити відповідне зарахування за двостороннім актом, як це передбачено статтею 65 Закону України «Про ринок електричної енергії».
У відзиві позивачем також заявлено клопотання про поновлення строку на його подання до суду.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.01.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Сибіга О.М.
Судом встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.01.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9910/24; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
30.01.2025 матеріали справи №910/9910/24 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 залишено без руху; роз'яснено Державному підприємству «Гарантований покупець», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 81 684,70 грн.
11.02.2025 через відділ документального забезпечення (канцелярію суду) до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Гарантований покупець» надійшов супровідний лист на виконання вимог ухвали суду, до якого долучено платіжну інструкцію 158 (#1829359423601) від 10.02.2025 про сплату судового збору у розмірі 81 684,70 грн.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24, призначено до розгляду апеляційну скаргу на 18.03.2025.
25.02.2025 через систему «Електронний суд» представник позивача подав відзив на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24, у якому просив поновити строк на його подання у зв'язку з тим, що позивач не отримував копії апеляційної скарги та ухвали про відкриття провадження, внаслідок чого 19.02.2025 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» ознайомився з матеріалами справи №910/9910/24 та безпосередньо апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24. Враховуючи вищезазначене, представник позивача просить вважати причини пропуску на подання відзиву поважними та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» пропущений процесуальний строк на подання відзиву на апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24.
У судове засідання, призначене на 18.03.2025, з'явилися представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» та Державного підприємства «Гарантований покупець».
У судовому засіданні 18.03.2025 представник позивача підтримав заявлене раніше клопотання про визнання причин пропуску строку для подання відзиву на апеляційну скаргу поважними, поновлення позивачу відповідного процесуального строку та долучення відзиву на апеляційну скаргу до матеріалів справи.
Дослідивши наведені позивачем обставини в обґрунтування пропуску процесуального строку для подання відзиву, колегія суддів визнала їх поважними, у зв'язку з чим задовольнила клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» про поновлення строку для подання відзиву на апеляційну скаргу.
Суд у судовому засіданні 18.03.2025 розпочав розгляд справи по суті, заслухавши пояснення представників сторін.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.03.2025 у розгляді апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 оголошено перерву до 08.04.2025.
У судовому засіданні 08.04.2025 суд перейшов до судових дебатів.
Представник відповідача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу задовольнити, закрити провадження в частині стягнення 146 394,07 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору, в іншій задоволеній судом першої інстанції частині позовних вимог просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Представник позивача у судовому засіданні просив суд апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, водночас, не заперечував проти закриття провадження в частині стягнення 146 394,07 грн у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Після закінчення судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, зазначивши, що його проголошення відбудеться у судовому засіданні 17.04.2025 о 13 год. 15 хв.
У судовому засіданні 17.04.2025 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.
Явка представників учасників справи
У судове засідання, призначене на 17.04.2025, з'явилися представники позивача та відповідача.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції
Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05.05.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар», як продавцем за «зеленим» тарифом, та Державним підприємством «Гарантований покупець», як гарантованим покупцем, було укладено Договір №1341/01/20 (далі, Договір), згідно з пунктом 1.1. якого продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) від 26.04.2019 №641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 №2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачам).
Купівля-продаж електричної енергії за цим Договором здійснюється за умови членства продавця за «зеленим» тарифом у балансуючій групі гарантованого покупця (пункт 2.2. Договору).
Відповідно до положень пункту 2.3 Договору продавець за «зеленим» тарифом зобов'язується продавати, а гарантований покупець зобов'язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.
Згідно з пунктом 2.4. Договору продавець за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за «зеленим» тарифом, або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за «зеленим» тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.
За змістом пункту 4.5. Договору гарантований покупець зобов'язаний: купувати у продавця за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію, за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб та у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за «зеленим» тарифом електричну енергію та нараховувати плату за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії продавця за «зеленим» тарифом відповідно до положень глави 9 Порядку.
Відповідно до пункту 2.5. Договору вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, визначається відповідно до глави 10 Порядку на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.
Розділ 3 Договору в первинній редакції «Умови визначення обсягів купівлі-продажу електричної енергії та порядок розрахунків» містив положення, які відсилають до Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (Регулятор) від 26.04.2019 №641.
У подальшому між сторонами вказаного Договору були укладені такі додаткові угоди: додаткова угода №402/01/21 від 11.02.2021; додаткова угода №1239/07/23 від 19.05.2023; додаткова угода №570/07/24 від 25.01.2024, якими, зокрема, вносилися зміни й до розділу 3 Договору.
У період з жовтня 2021 року по 25 січня 2024 року порядок розрахунків між позивачем та гарантованим покупцем був наступний.
Згідно з пунктом 3.1. Договору обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку або глави 5 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі даних обліку, наданих Гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до глави 7 Порядку або глави 4 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
Відповідно до пункту 3.2. Договору в первинній редакції розрахунок за куплену Гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.
Згідно з пунктом 3.3. Договору в первинній редакції оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачам.
Пунктом 3.3. Договору у редакції додаткової угоди №402/01/21 від 11.02.2021 визначено, що оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, оплата продавцем за «зеленим» тарифом частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця, формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів приймання передачі частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця здійснюються згідно з главою 10 Порядку або главою 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.
26.01.2024 набули чинності зміни до Порядку, які змінили порядок регулювання правовідносин між сторонами.
У зв'язку з цим додатковою угодою №570/07/24 від 25.01.2024 положення Договору були приведені у відповідність до положень Порядку в новій редакції.
Так, відповідно до пункту 3.1. Договору в редакції додаткової угоди №570/07/24 від 25.01.2024 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.
Згідно з пунктом 3.2. Договору в редакції додаткової угоди №570/07/24 від 25.01.2024 розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.
Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку (пункт 3.3. Договору в редакції додаткової угоди №570/07/24 від 25.01.2024).
За змістом пунктів 4.1. Договору в первинній редакції та в редакції додаткової угоди №570/07/24 від 25.01.2024 продавець має право вимагати від Гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.
Відповідно до пункту 4.4. Договору в редакції додаткової угоди №570/07/24 від 25.01.2024 гарантований покупець зобов'язаний: здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку; своєчасно та в повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію; виконувати інші зобов'язання, пов'язані з виконанням цього Договору та покладені на
Гарантованого покупця Законом, Порядком та цим Договором.
Згідно з доданих позивачем до позовної заяви документів за спірний період (жовтень 2021 року, лютий-грудень 2022 року, січень - грудень 2023 року), зокрема, актів купівлі-продажу електричної енергії, платіжних інструкцій, акту зарахування зустрічних однорідних вимог, актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії, акту звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, станом на кінець дня 31.03.2024 позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень електричну енергію на суму 11 027 641,37 грн. Відповідачем, у свою чергу, сплачено 7 605 074,07 грн.
Враховуючи це, позивач вказує, що сума заборгованості Гарантованого покупця за поставлену згідно з Договором електричну енергію складає станом на дату подання позову 3 422 567,30 грн й саме вона заявлена ним до стягнення в межах даної справи.
Розрахунок платежів та порядок їх здійснення між Гарантованим покупцем та продавцем електричної енергії врегульовано Порядком купівлі (до періоду жовтень 2021 року - серпень 2022 року позивачем застосовано пункт 10.4. Порядку в редакції цього нормативного акту, чинній до 26.10.2024; до періоду вересень 2022 року - грудень 2023 року застосована редакція цього нормативного акту, що набрала чинності з 26 січня 2024 року) .
Також позивач просить суд у зв'язку з порушенням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати визначеної суми основного боргу сплатити йому на підставі статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 346 512,70 грн та 3% річних у розмірі 145 499,30 грн.
Під час розгляду справи місцевим господарським судом відповідач сплатив 284 148,29 грн заборгованості за поставлену позивачем електроенергію, а саме: 28.08.2024 - 2 580,11 грн за електроенергію, відпущену у жовтні 2021 року, 27.09.2024 - 2 080,47 грн за електроенергію, відпущену у лютому 2023 року; 27.09.2024 - 38 471,68 грн за електроенергію, відпущену у березні 2023 року; 30.09.2024 - 51 253,72 грн за електроенергію, відпущену у березні 2023 року; 07.10.2024 - 94 859,48 грн за електроенергію, відпущену у березні 2023 року, 23.10.2024 - 53 862,52 грн за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року; 25.10.2024 - 6 072,04 грн за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року; 30.10.2024 - 16 747,08 грн за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року; 14.11.2024 - 18 221,19 грн за електроенергію, відпущену у квітні 2023 року, що позивачем не заперечувалось.
Місцевим господарським судом установлено, що грошове зобов'язання відповідача в частині сплати коштів за поставлену позивачем електроенергію на суму 284 148,29 грн припинилось, а тому в цій частині (про стягнення основного боргу на суму 284 148,29 грн) провадження було закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору.
Що стосується решти основного боргу відповідача у сумі 3 138 419,01 грн (3 422 567,30 грн - 284 148,29 грн), то доказів його оплати відповідач суду першої інстанції станом на дату прийняття оскаржуваного рішення не надав.
Заперечуючи проти позову, відповідач під час розгляду справи посилався на відсутність у нього обов'язку сплачувати визначену заборгованість з огляду на дію та дотримання спеціального нормативного регулювання спірних правовідносин.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Рішення суду першої інстанції оскаржується відповідачем в частині задоволених позовних вимог, а тому, враховуючи положення статті 269 Господарського процесуального кодексу України, в частині правомірності закриття провадження у справі на суму 284 148,29 грн судом не переглядається.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду зміні з таких підстав.
Згідно з частиною 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України визначено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
При цьому нормами спеціального законодавства, зокрема, частиною 2 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що гарантований покупець зобов'язаний купувати у суб'єктів господарювання, яким встановлено «зелений» тариф, або у суб'єктів господарювання, які за результатами аукціону набули право на підтримку, всю відпущену електричну енергію, вироблену на об'єктах електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за встановленим їм «зеленим» тарифом, аукціонною ціною з урахуванням надбавки до нього/неї протягом всього строку застосування «зеленого» тарифу або строку дії підтримки, якщо такі суб'єкти господарювання входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. При цьому у кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об'єкті електроенергетики з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Гарантований покупець зобов'язаний купувати електричну енергію, вироблену генеруючими установками споживачів, у тому числі енергетичних кооперативів, встановлена потужність яких не перевищує 150 кВт, за «зеленим» тарифом в обсязі, що перевищує місячне споживання електричної енергії такими споживачами.
Згідно з частинами 4-5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець зобов'язаний купувати весь обсяг електричної енергії, відпущеної виробниками, які за результатами аукціону набули право на підтримку, за аукціонною ціною з урахуванням надбавки до неї протягом всього строку надання підтримки, якщо такі виробники входять до складу балансуючої групи гарантованого покупця. Обсяг відпущеної такими виробниками електричної енергії у кожному розрахунковому періоді (місяці) визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об'єкта електроенергетики згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії здійснюється на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії між гарантованим покупцем та суб'єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку, що укладається відповідно до частини п'ятої статті 71 цього Закону. Гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об'єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.
Відповідно до частин 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як уже зазначалося, порядок і строки розрахунків за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом регулюються Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, затвердженим постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.
Відповідно до пункту 10.1. Порядку (в редакції до 26.01.2024) до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7. та 8.8. глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП уповноваженої особи, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.
Відповідно до пункту 10.2. Порядку з урахуванням положень глав 7 та 8 цього Порядку гарантований покупець протягом двох робочих днів з дня отримання сертифікованих даних комерційного обліку електричної енергії від адміністратора комерційного обліку здійснює розрахунок вартості електричної енергії, за яку здійснюється оплата продавцю за розрахунковий місяць, та направляє йому акт купівлі-продажу в електронному вигляді, підписаний зі своєї сторони КЕП уповноваженої особи, на електронну адресу.
У пункті 10.3. Порядку вказано, що після отримання від гарантованого покупця на електронну адресу акта купівлі-продажу продавець надає у триденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу гарантованому покупцю два примірники акта купівлі-продажу, підписані зі своєї сторони. Гарантований покупець у п'ятиденний строк з дати отримання актів купівлі-продажу підписує їх зі своєї сторони та надсилає продавцю один примірник поштою.
У пункті 10.4. Порядку зазначено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100% оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 07.04.2023 у справі №910/15867/21, та постанові від 21.06.2024 у справі №910/4439/23 вказала, що з огляду на положення статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статті 530 Цивільного кодексу України, пункту 10.4. Порядку, умови спірного договору, грошове зобов'язання відповідача за розрахунком вартості придбаної у позивача електричної енергії за заявлені у позові періоди мало бути виконано після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів із дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Водночас, постановою НКРЕКП №178 від 24.01.2024 Порядок №641 був викладений у новій редакції. Зміни набули чинності 26.01.2024.
Зокрема, згідно з пунктом 11.4 Порядку №641 у редакції з 26.01.2024 Гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Відповідно до приписів статті 5 Цивільного кодексу України якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Тобто, під час розгляду справи має застосовуватися той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишався чинним на момент виникнення та припинення спірних правовідносин.
Як встановлено місцевим господарським судом та перевірено судом апеляційної інстанції, із наявних у матеріалах справи документів, а саме актів купівлі-продажу електричної енергії, платіжних інструкцій, акту зарахування зустрічних однорідних вимог, актів коригування до актів купівлі-продажу електроенергії, акту звірки розрахунків між позивачем та відповідачем, вбачається, що позивачем за спірний період (жовтень 2021 року, лютий-грудень 2022 року, січень - грудень 2023 року) було поставлено, а відповідачем прийнято без зауважень та заперечень електричну енергію на суму 11 027 641,37 грн.
Згідно з підписаним між сторонами актом звірки розрахунків за Договором станом на 31.03.2024 сторони зафіксували суму заборгованості гарантованого покупця перед позивачем за поставлену позивачем відповідачу, зокрема, у жовтні 2021 року, лютому-грудні 2022 року, січні-грудні 2023 року електричну енергію. Після 31.03.2024 гарантований покупець здійснив на користь позивача часткові оплати за поставлену у спірний період електричну енергію, крім того, після 31.03.2024, між сторонами було підписано акти коригування до актів купівлі-продажу електричної енергії за Договором, внаслідок чого сума заборгованості гарантованого покупця збільшилася, що відображено відповідним чином у розрахунку позивача, наведеному у позовній заяві.
Національною комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) відповідними постановами було затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП «Гарантований покупець» впродовж 2021-2023 років, зокрема:
- за жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року розмір вартості послуг було затверджено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі, НКРЕКП) від 09.09.2022 №1117. Дана постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 12.09.2022. Отже, кінцевий термін оплати відповідачем всієї вартості електричної енергії за жовтень 2021 року, лютий-червень 2022 року припав на 15.09.2022;
- за липень 2022 року розмір вартості послуг було затверджено постановою НКРЕКП від 20.09.2022 №1190. Дана постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 21.09.2022. Отже, кінцевий термін оплати відповідачем всієї вартості електричної енергії за липень 2022 року припав на 26.09.2022;
- за серпень 2022 року розмір вартості послуг було затверджено постановою НКРЕКП від 14.03.2023 №473. Дана постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 15.03.2023. Отже, кінцевий термін оплати відповідачем всієї вартості електричної енергії за серпень 2022 року припав на 18.03.2022;
- за вересень-листопад 2022 року та жовтень 2023 року розмір вартості послуг було затверджено постановою НКРЕКП від 15.05.2024 №946. Дана постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 16.05.2024. Отже, кінцевий термін оплати відповідачем всієї вартості електричної енергії за вересень-листопад 2022 року та жовтень 2023 року припав на 23.05.2024;
- за грудень 2022 року, березень - червень 2023 року та листопад - грудень 2023 року розмір вартості послуг було затверджено постановою НКРЕКП від 08.05.2024 №896. Дана постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 10.05.2024. Отже, кінцевий термін оплати відповідачем всієї вартості електричної енергії за грудень 2022 року, березень - червень 2023 року та листопад - грудень 2023 року припав на 17.05.2024;
- за січень, лютий та липень - вересень 2023 року розмір вартості послуг було затверджено постановою НКРЕКП від 30.04.2024 №858. Дана постанова оприлюднена на офіційному веб-сайті Регулятора 01.05.2024. Отже, кінцевий термін оплати відповідачем всієї вартості електричної енергії за січень, лютий та липень - вересень 2023 року припав на 08.05.2024.
З огляду на вищенаведені правові норми, оскільки постанови НКРЕКП №№ 1117, 1190, 473 затверджені до 26.01.2024, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену у жовтні 2021 року, лютому - серпні 2022 року, мали здійснюватись у порядку та строки, встановлені пунктом 10.4. Порядку №641.
Водночас, так як постанови НКРЕКП №№ 858, 896 та 946 затверджені після 26 січня 2024 року, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року та вересні-грудні 2023 року, мали здійснюватись у порядку та в строки, встановлені саме пунктом 11.4. Порядку №641 в редакції, чинній з 26 січня 2024 року.
Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, з огляду на встановлені обставини справи, станом на дату подання цього позову строк виконання зобов'язань відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за жовтень 2021 року, лютий-грудень 2022 року, лютий-грудень 2023 року, є таким, що настав як у розумінні умов укладеного Договору, так і статей 526, 530 Цивільного кодексу України та пункту 10.4. Порядку (у редакції до 26.01.2024), пункту 11.4. Порядку (у редакції з 26.01.2024).
Проте, у визначений строк відповідач взяті на себе зобов'язання за Договором про купівлю-продаж електричної енергії виконав неналежним чином, сплатив вартість електроенергії частково, у зв'язку з чим станом на дату подання позову у нього виникла основна заборгованість за Договором у сумі 3 422 567,30 грн, що підтверджується належними та допустимими доказами у справі.
Колегією суддів встановлено, що станом на момент ухвалення рішення судом першої інстанції несплаченим є основний борг загалом у розмірі 3 138 419,01 грн (враховуючи часткову сплату основного боргу після відкриття провадження у справі) і доказів його оплати станом на момент вирішення спору судом першої інстанції - відповідач не надав, а тому вимога позивача про стягнення вказаної суми заборгованості була обґрунтовано та правомірно задоволена судом першої інстанції.
Стосовно посилань скаржника на відсутність прострочення виконання зобов'язання з огляду на необхідність врахування при вирішенні спору наказів Міністерства енергетики України №140 від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» та №206 від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом», тобто спеціального нормативного врегулювання розрахунків з виробниками електричної енергії за «зеленим» тарифом, в тому числі й з позивачем, на період дії воєнного стану в Україні, то такі судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення з огляду на таке.
Так, метою наказів №140 та №206 визначено забезпечення безпеки постачання електричної енергії споживачам та уникнення ризиків призупинення діяльності виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії в умовах воєнного стану.
Міністерство енергетики України змінило відсоткове співвідношення розподілу коштів між виробниками за «зеленим» тарифом з метою збереження можливості для всіх виробників здійснювати виробництво електричної енергії з альтернативних джерел. Обов'язок розподілу було покладено на ДП «Гарантований покупець» у залежності від коштів, що наявні на його поточному рахунку, та надходять від продажу електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.
У свою чергу, правову оцінку змісту вказаних наказів надала Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №910/4439/23, яка у постанові від 21.06.2024 виснувала, що наказ Міністерства енергетики України від 15.06.2022 «Про розрахунок з виробниками за «зеленим тарифом» №206, як і попередній наказ Міністерства енергетики України від 28.03.2022 «Про розрахунки на ринку електричної енергії» №140 ніяким чином не обмежує право позивача як виробника електричної енергії за «зеленим» тарифом на отримання повної вартості проданої електричної енергії, встановленої укладеним сторонами в справі договором, а також не змінює терміни виникнення та виконання грошових зобов'язань гарантованого покупця щодо проведення остаточних розрахунків за договором та згідно з пунктом 10.4 Порядку №641.
Враховуючи наведені у постанові Верховного Суду від 21.06.2024 висновки, Об'єднана палата погодилась з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 21.03.2024 у справі №910/6185/23, від 11.04.2024 у справі №910/9100/22 щодо застосування положень частини 8 статті 16 Закону України «Про ринок електричної енергії», пункту 10.4. Порядку №641, Наказу №206, згідно з якими положення Наказу №206 не змінюють і не припиняють обов'язок ДП «Гарантований покупець» здійснити своєчасний розрахунок відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку №641.
Оскільки за висновками об'єднаної палати положення Наказів №140 та №206 не змінюють порядок та строки розрахунків за придбану електричну енергію за договором, укладеним з виробником електричної енергії за «зеленим» тарифом на час дії особливого періоду, тому для визначення строку виконання грошового зобов'язання гарантованого покупця у розмірі 100% оплати за поставлену електричну енергію виробника за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану не має значення та не потребує доведення обставина наявності / відсутності на рахунках ДП «Гарантований покупець» коштів, необхідних для розрахунку з виробниками електричної енергії з альтернативних джерел, позаяк визначення строків розрахунків наведено у пункті 10.4. Порядку № 641.
Поряд з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що Міністерство енергетики Наказом №136 від 01.04.2024 скасувало дію Наказу №206 від 15.06.2022, яким встановлювались для ДП «Гарантований покупець» мінімальні відсотки виплат виробникам електроенергії з ВДЕ (відновлювальні джерела електроенергії) вартості отриманої електроенергії.
Отже, наразі відсутні будь-які законодавчі обмеження щодо розміру виплат, які передбачені пунктом 10.1 Порядку №641.
З огляду на викладене, колегія суддів вказує на наявність у відповідача обов'язку з повного виконання грошового зобов'язання - оплати у розмірі 100% вартості за поставлену електричну енергію за «зеленим» тарифом у період дії воєнного стану та Наказів №140 та №206.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що до правовідносин, які склалися між позивачем та відповідачем, підлягає застосуванню саме Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.09.2019 №641.
Стосовно посилань відповідача на те, що станом на 28.08.2024 позивач має перед відповідачем заборгованість за послугу з відшкодування частки вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця за період вересень 2022 року - грудень 2023 року в сумі 29 806,23 грн, а також вартість відхилення за період вересень 2022 року - грудень 2023 року в сумі 1 276,89 грн, що є підставою для зменшення суми заборгованості, колегія суддів зазначає таке.
Так, постановою НКРЕКП від 03.04.2024 №652, абзац третій підпункту 13 пункту 1 постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 25.02.2022 №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» викладено у такій редакції: «Гарантований покупець має право зменшити рівень розрахунків із продавцем за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення».
Водночас, дані положення не звільняють відповідача від обов'язку здійснити повну оплату придбаної електричної енергії за відповідними договорами.
Крім того, в матеріалах справи відсутні докази внесення змін до спірного договору в частині встановлення порядку проведення відповідних розрахунків за період 2022-2023 років, тоді як саме вищевказаним договором регулюються господарсько-правові відносини його учасників.
Колегія суддів враховує посилання відповідача на пункт 5 постанови НКРЕКП від 24 січня 2024 року №178 «Про внесення змін до деяких постанов Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», якою на відповідача покладено обов'язок забезпечити виконання положень глави 16 Порядку № 641 у частині врегулювання відносин щодо відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, які виникли в період з вересня 2022 року по грудень 2023 року.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази звернення відповідача до позивача з вимогами погасити заборгованість за актами приймання передачі послуги з відшкодування вартості небалансу електричної енергії балансуючої групи на відповідну суму.
У даному контексті колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що норма абзацу 3 підпункту 13 пункту 1 Постанови № 332, якою відповідачу надано право зменшити рівень розрахунків із продавцем електричної енергії за «зеленим» тарифом на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вартості відхилення, може бути застосована у позапроцесуальному порядку, зокрема, шляхом укладення відповідного правочину, в результаті якого відбулося б зарахування зустрічних однорідних вимог й у позивача відпали б підстави позову у відповідній частині.
Так, позивачем при поданні позову був врахований підписаний між сторонами акт зарахування зустрічних однорідних (грошових) вимог від 25.03.2024, за яким були зараховані зобов'язання відповідача з оплати вартості поставленої електричної енергії із зобов'язаннями позивача з оплати послуги з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії балансуючої групи гарантованого покупця відповідно до договору №1341/01/20 від 05.05.2020 за період з квітня 2021 року по серпень 2022 року на загальну суму 66975,40 грн.
Актів зарахування зустрічних однорідних вимог на іншу суму, ніж враховано позивачем при поданні позову, матеріали справи не містять, відповідно підстав для зменшення розміру боргу у цій справі на вказану відповідачем в апеляційній скарзі суму суд не вбачає.
Так само, у разі наявності у позивача заборгованості перед відповідачем, останній не був позбавлений права й можливості заявити відповідні вимоги в межах цієї справи шляхом пред'явлення зустрічного позову. Однак, таким процесуальним правом відповідач не скористався.
З огляду на вказане, вірними є висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для зменшення або зміни розміру заявлених у цій справі позовних вимог у частині спірної суми основного боргу з визначених відповідачем підстав.
Доводи відповідача про те, що він не може виконувати свої зобов'язання перед позивачем, оскільки на даний момент Гарантований покупець недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Згідно статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Колегія суддів відзначає, що правовідносини, які виникають за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, та правовідносини, які виникають за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, незважаючи на їхню пов'язаність, є самостійним зобов'язаннями, з самостійними предметами та суб'єктами.
Ні Договір, ні Порядок №641 не містять умов та правил, які визначали б стан виконання Гарантованим покупцем обов'язків за Договором в залежності від виконання Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» обов'язків за договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Крім того, як умовами Договору, які погоджені сторонами в добровільному порядку та є обов'язковими для виконання, так і положеннями чинного законодавства не передбачено можливість зміни строку виконання відповідачем зобов'язань по оплаті товару через зміну обставин, зокрема через те, що відповідач не має можливості забезпечити повну оплату електричної енергії за «зеленим» тарифом, оскільки на даний момент відповідач недоотримує кошти від НЕК «Укренерго» в якості оплати послуги.
Колегія суддів зауважує на тому, положення чинного законодавства (стаття 617 Цивільного кодексу України, стаття 218 Господарського кодексу України) визначають підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, проте не надають боржнику право у випадку наявності відповідних підстав відстрочити виконання зобов'язання з оплати поставленого товару, а відтак при визначенні строку оплати слід виходити саме з погоджених сторонами у Договорі умов та з огляду на положення Порядку.
Отже, враховуючи те, що станом на дату прийняття оскаржуваного рішення сума основного боргу відповідача у розмірі 3 138 419,01 грн за поставлену йому позивачем електричну енергію відповідно до Договору за актами купівлі-продажу електроенергії за спірні періоди підтверджена належними та допустимими доказами, а строк виконання зобов'язання з її оплати є таким, що настав, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість рішення суду в частині стягнення основного боргу.
Окрім основної заборгованості позивач просив стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання за спірним договором.
Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов'язок сплатити кредитору разом із сумою основного боргу суму інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що перевірив порядок нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат згідно наданого розрахунку та встановив, що із урахуванням вірної суми заборгованості за поставлену електричну енергію у спірний період стягненню з відповідача на користь позивача підлягають суми 3% річних - 145 499,30 грн та інфляційні втрати - в межах заявленого до стягнення розміру 346 512,70 грн.
Водночас, під час апеляційного перегляду справи у здійснених позивачем та перевірених судом першої інстанції розрахунках (том 1, а.с. 176-178) невірно визначено початкову дату періоду прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання по деяких періодах за Договором.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу, що з огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Як уже було зазначено вище, з 26.01.2024 набрала чинності нова редакція Порядку №641, пункту 11.4. якої передбачає, що підприємство забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за «зеленим» тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п'яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.
Оскільки, як уже було зазначено вище, постанови НКРЕКП №№ 858, 896 та 946 затверджені після 26 січня 2024 року, тобто після набрання чинності змін до Порядку №641, то розрахунки за електричну енергію, відпущену у вересні-грудні 2022 року, лютому-липні 2023 року та вересні-грудні 2023 року, мали здійснюватись у порядку та в строки, встановлені саме пунктом 11.4. Порядку №641 в редакції, чинній з 26 січня 2024 року.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до приписів частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону в місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, з урахуванням затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої відповідачу, останній зобов'язаний був провести із позивачем остаточний розрахунок за куплену електричну енергію: за вересень-листопад 2022 року та жовтень 2023 року - до 23.05.2024 включно, відповідно прострочення настало з 24.05.2024, а не з 21.05.2024, як визначив позивач у своєму розрахунку; за грудень 2022 року, березень - червень 2023 року та листопад - грудень 2023 року - до 17.05.2024 включно, відповідно прострочення настало з 18.05.2024, а не з 14.05.2024, як визначив позивач у своєму розрахунку; за січень, лютий та липень - вересень 2023 року - до 08.05.2024 включно, відповідно прострочення настало з 09.05.2024, а не з 07.05.2024, як визначив позивач у своєму розрахунку.
При цьому, в самому позові сам же позивач у таблиці, наведеній у пункті 2.2. останнього (том 1, а.с. 14), вірно вказує на строк виконання зобов'язань Гарантованим покупцем з урахуванням дати оприлюднення рішень Регулятора, однак у самому долученому до позову розрахунку 3% річних та інфляційних втрат зазначеного не враховує.
Виходячи із наведеного, здійснивши вірний перерахунок заявлених 3% річних із урахуванням вірного початку їх нарахування, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 145 096,05 грн 3% річних, а в частині позовних вимог про стягнення 403,25 грн 3% річних суд відмовляє.
Водночас, щодо заявлених позивачем до стягнення 346 512,70 грн інфляційних втрат, то суд, не виходячи за межі позовних вимог та враховуючи методику розрахунку інфляційних втрат, відповідно до якої сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця, дійшов висновку, що такі позовні вимоги на суму 346 512,70 грн заявлені правомірно й підлягають задоволенню на заявлену позивачем суму.
Тобто, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення суми стягнення 3% річних, оскільки в цій частині суд не дослідив належним чином правильність наданого позивачем до матеріалів справи розрахунку.
Стосовно ж доводів відповідача в апеляційній скарзі про наявність підстав для зменшення нарахованих 3% річних (посилаючись при цьому на правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №902/417/18) суд зазначає таке.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Положенням статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас, у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Велика Палата Верховного Суду допустила зменшення розміру відсотків річних з урахуванням конкретних обставин справи, а саме - встановлення процентної ставки річних на рівні 40% та 96% і її явної невідповідності принципу справедливості.
Водночас, у даній справі позивачем до стягнення заявлено відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України) - 3%, при цьому, до відповідача не застосовувалася відповідальність у вигляді стягнення пені. Отже, в даній справі відсутні такі обставини неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних, як у справі №902/417/18.
Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 15.06.2023 у справі №921/94/21.
Відповідачем в апеляційній скарзі належним чином не обґрунтовано та не надано належних доказів в підтвердження існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру 3% річних, нарахованих на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, а тому суд відхиляє посилання скаржника на те, що в даному випадку зменшення 3% річних відповідало б цивільно-правовим принципам рівності і балансу інтересів сторін.
Водночас, нормами чинного законодавства не передбачено право суду на зменшення розміру нарахованих інфляційних втрат, які полягають у відшкодуванні позивачу матеріальних втрат від знецінення коштів у результаті інфляційних процесів і гарантують отримання компенсації від боржника за використання утримуваних ним грошових коштів за весь час прострочення в їх сплаті.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 145 096,05 грн 3% річних та 346 512,70 грн інфляційних втрат.
Поруч із цим, судом встановлено, що відповідачем на стадії апеляційного розгляду спору до матеріалів справи подано докази часткового погашення основного боргу за жовтень 2023 року та за квітень 2023 року на загальну суму 146 394,07 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №436 437 від 26.12.2024, №435 677 від 26.12.2024, №440 806 від 31.12.2024, №438 340 від 31.12.2024 і щодо вказаної суми боргу відповідач в апеляційній скарзі просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.
Позивач підтвердив у судових засіданнях обставину отримання ним коштів у вказаній сумі після прийняття оскаржуваного рішення.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що статтею 231 Господарського процесуального кодексу України визначено підстави для закриття провадження у справі.
Так, відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті спору у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.
У пункті 7.37. постанови Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.08.2024 у справі №916/3006/23 зроблено такі висновки.
При застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли:
- предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення;
- при апеляційному перегляді судового рішення першої інстанції встановлено, що судове рішення підлягає скасуванню, оскільки є незаконним і необґрунтованим то, у разі встановлення також і обставин припинення існування предмета спору, які (обставини) виникли вже після ухвалення рішення судом першої інстанції, таке рішення підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України.
Оскільки у даному випадку суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині стягнення 3% річних з підстав, що наведені вище, керуючись наведеними правовими висновками Верховного Суду, колегія суддів вважає за необхідне також врахувати здійснену відповідачем після прийняття оскаржуваного судового рішення часткову оплату суми основного боргу в розмірі 146 394,07 грн й, керуючись положеннями пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України та частини 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України, доходить висновку про скасування оскаржуваного рішення в цій частині та закриття провадження у справі щодо вимог про стягнення з відповідача суми основної заборгованості на загальну суму 430 542,36 грн (146 394,07 грн + 284 148,29 грн).
Враховуючи вищевикладене у сукупності, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» до Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягають частковому задоволенню, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2 992 024,94 грн (3 422 567,30 грн - 430 542,36 грн) основного боргу, 145 096,05 грн 3% річних та 346 512,70 грн інфляційних втрат. У задоволенні позову про стягнення 403,25 грн 3% річних суд відмовляє.
На підставі положень пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі №910/9910/24 в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у розмірі 430 542,36 грн підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.
При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з приписами статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу (частина 1 статті 278 Господарського процесуального кодексу України).
Оскільки у даному випадку судом першої інстанції при здійсненні розрахунку 3% річних невірно визначено дату початку періоду нарахування, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягає частковому задоволенню.
Щодо решти позовних вимог місцевим господарським судом було належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва про стягнення суми основного боргу та інфляційних втрат відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, однак оскільки суд дійшов висновку про зміну оскаржуваного рішення в частині стягнення 3% річних та враховуючи здійснену відповідачем після прийняття оскаржуваного рішення часткову оплату основного боргу, наявні підстави для закриття провадження у справі в частині вимог про стягнення основної заборгованості згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, оскаржуване судове рішення у відповідній частині підлягає зміні та закривається провадження у справі щодо вимог про стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» основної заборгованості на загальну суму 430 542,36 грн.
Розподіл судових витрат
Відповідно до частини 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з частиною 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Позивач подав позовну заяву у даній справі в електронній формі, а тому розміром судового збору за подачу позовної вимоги майнового характеру є 46 974,95 грн (3 914 579,30 грн х 1,5% х 0,8), а не 58 718,69 грн, як було сплачено позивачем.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Отже, сума надміру сплаченого позивачем судового збору у розмірі 11 743,74 грн (58 718,69 грн - 46 974,95 грн) може бути повернена йому з державного бюджету за його клопотанням.
Відповідно до частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд апеляційної інстанції визнав обґрунтованими позовні вимоги у сумі 3 483 633,69 грн, то на відповідача підлягає покладенню 41 803,60 грн судового збору за подання позову.
Згідно з положеннями пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення по суті, у зв'язку з чим і результат вирішення спору відсутній.
Лише висновок суду першої інстанції про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково свідчить про вирішення спору по суті розглянутих вимог. Натомість, у тому випадку, коли в резолютивній частині судового рішення зазначається про закриття провадження у справі щодо частини із заявлених вимог у зв'язку з відсутністю предмету спору, спір по суті у відповідній частині не вирішується, навіть якщо розгляд справи по суті закінчується ухваленням рішення суду, без постановлення відповідної ухвали, як окремого процесуального документа.
Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при вирішенні питання щодо розподілу/повернення судового збору при закритті провадження у справі процесуальний припис частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України не може бути застосовано, оскільки результат вирішення спору, що знаходився на розгляді господарського суду, відсутній.
Наведене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №904/9628/17 та від 19.02.2020 у справі №903/181/19.
Враховуючи викладене, оскільки провадження у даній справі підлягає закриттю на суму 430 542,36 грн, позивач у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» має право заявити клопотання про повернення йому судового збору за подання позовної заяви з державного бюджету в сумі 5 166,51 грн.
Судовий збір за подання позовної заяви в сумі 4,84 грн покладається на позивача.
Водночас, у зв'язку з частковим задоволенням апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець», на позивача підлягає покладенню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 9,07 грн.
Також відповідач, враховуючи висновки суду про закриття додатково провадження у справі на суму 146 394,07 грн у зв'язку зі сплатою відповідачем частини основного боргу після прийняття рішення суду в даній справі, у відповідності до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» має право заявити клопотання про повернення йому судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 293,87 грн.
В іншій частині (на суму 78 381,76 грн) судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 231, 269, 270, 273, 277, 278, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 змінити.
Резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2024 у справі №910/9910/24 викласти у такій редакції:
«Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» (20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Велика Фонтанна, будинок 2/38, ідентифікаційний код 43036480) 2 992 024 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто дві тисячі двадцять чотири) грн 94 коп. основного боргу, 145 096 (сто сорок п'ять тисяч дев'яносто шість) грн 05 коп. 3% річних та 346 512 (триста сорок шість тисяч п'ятсот дванадцять) грн 70 коп. інфляційних втрат, 41 803 (сорок одну тисячу вісімсот три) грн 60 коп. судового збору за подання позовної заяви.
У задоволенні позову про стягнення 403,25 грн 3% річних відмовити.
Закрити провадження у справі №910/9910/24 в частині стягнення з Державного підприємства «Гарантований покупець» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» суми основного боргу у розмірі 430 542 (чотириста тридцять тисяч п'ятсот сорок дві) грн 36 коп. у зв'язку з відсутністю предмета спору.».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Умань Індіан Солар» (20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця Велика Фонтанна, будинок 2/38, ідентифікаційний код 43036480) на користь Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 27; ідентифікаційний код 43068454) 9 (дев'ять) грн 07 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.
Видати накази. Видачу наказів з урахуванням резолютивної частини даної постанови доручити Господарському суду міста Києва згідно з вимогами процесуального законодавства.
Матеріали справи №910/9910/24 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2025.
Головуючий суддя Ю.Б. Михальська
Судді О.М. Сибіга
А.І. Тищенко