вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" квітня 2025 р. Справа№ 910/15443/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Майданевича А.Г.
суддів: Суліма В.В.
Гаврилюка О.М.
за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився
від відповідача: Волосюк Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
на рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025
у справі № 910/15443/24 (суддя Котков О.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Олешка Володимира Петровича
до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»
про стягнення 164 728,80 грн
Короткий зміст і підстави позовних вимог
У грудні 2024 року Фізична особа-підприємець Олешко Володимир Петрович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва через систему «Електронний суд» з позовною заявою до Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (відповідач) про стягнення шкоди заподіяної порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 164 728,80 грн. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, чим позивачу було завдано збитки у вигляді втрат, пов'язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору у сумі 82 364,40 грн. Посилаючись на норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 164 728,80 грн, що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 позовні вимоги задоволено повністю.
Стягнуто з Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на користь Фізичної особи-підприємця Олешка Володимира Петровича шкоду заподіяну порушенням законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 164 728,80 грн та судовий збір - 3 028,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ч.1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 82 364,40 грн., яка на підставі ст. 55 Закону України «Про захист економічної конкуренції» підлягає відшкодуванню відповідачем у подвійному розмірі, а саме у сумі 164 728,80 грн.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись із прийнятим рішенням, Комунальне підприємство "Київтранспарксервіс" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 у справі № 910/5200/24. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що в діях відповідача відсутній склад правопорушення, який передбачений ст. 1162 Цивільного кодексу України для настання цивільно-правової відповідальності, зокрема, факту завдання відповідачем позивачу збитків.
Крім того, на переконання відповідача, сплачений позивачем на користь відповідача за договором одноразовий платіж не може вважатися збитками позивача, оскільки вказаний платіж підлягає компенсації третіми особами за надані позивачем послуги із паркування транспортних засобів.
Апелянт зауважує, що суд першої інстанції проігнорував його доводи та не звернув увагу на пункти 4.4 та 4.11 договору № № ДНП-2020-02/03, відповідно до яких після припинення вказаного договору, одноразовий платіж повинен бути повернутий позивачу. А відтак, на його думку, здійснена позивачем оплата на рахунок комунального підприємства одноразового платежу, не підтверджує факт реальних збитків позивача.
Також апелянт вважає, що саме з моменту прийняття рішення Тимчасовою адміністративною колегією Антимонопольного комітету України від 15.07.2021 № 75-р/тк у позивача виникло право на звернення з позовом до суду до особи, якою було завдано шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції. Тобто, з 15.07.2021 розпочався перебіг трирічного строку позовної давності, який тривав до 15.07.2024. Однак, позивач звернувся до суду із позовною заявою тільки 23.12.2024. При цьому, позивачем не надано суду доказів, які підтверджують обставини, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Також не надано жодних пояснень, як саме воєнний стан вплинув на неможливість звернутися до суду в установлений строк.
Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу та узагальнення його доводів
Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, позивач наголошує на тому, що сплата ним одноразового платежу на користь відповідача була визначена в умовах до електронного аукціону.
Таким чином, внаслідок порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене п. 2 ч.1 ст. 50, ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем) та саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду.
Також позивач вважає, що суд першої інстанції правомірно дійшов вимновку щодо відмови у застосуванні строків позовної давності.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2025 апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., судді: Сулім В.В., Гаврилюк О.М.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 та призначено розгляд апеляційної скарги 14.04.2025.
Явка учасників у судове засідання
Представник позивача у судове засідання, призначене на 14.04.2025 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином шляхом направлення електронного документу (ухвали від 25.02.2025) до електронного кабінету, що підтверджується відповідною довідкою про доставку електронного документу, наявною у матеріалах справи.
Крім того, представником позивача було надано клопотання від 11.04.2025 про розгляд справи без участі позивача та його представника, в якому він підтримав позовні вимоги, вважав апеляційну скаргу необгрутованою.
Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка сторін обов'язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність позивача та його представника.
Позиції учасників справи
Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції 14.04.2025 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
17.01.2020 року ФОП Олешко В.П. прийняв участь у електронному аукціоні UA-PS-2019-12-26-000081-1 (в системі Прозорро. Продажі за посиланням - https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2019-12-26-000081-1/) з права на експлуатацію майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Подільський р-н, вул. Вишгородська, 47 , в межах ІІІ територіальної зони паркування м. Києва, що включає 30 (тридцять) місць для платного паркування транспортних засобів, а також 3 (три) спеціальних місця для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю.
За результатами аукціону ФОП Олешко В.П. став переможцем зі ставкою 25,05 грн. за 1 місце для платного паркування. Паркувальний майданчик нараховує 30 місць для платного паркування за які справляється плата, період, що підлягає оплаті на умовах договору - 1096 календарних днів. Одноразовий платіж розраховується наступним чином: ((25,05 х 30) х 1096) х 10% = 82 364,40 грн.
24.01.2020 року позивачем було сплачено на користь відповідача одноразовий платіж у розмірі 82 364,40 грн, що підтверджується квитанцією № 1849-5102-3780-5612.
03.02.2020 між Фізичною особою-підприємцем Олешко Володимиром Петровичем та Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» укладено договір № ДНП-2020-02/03 про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування.
У подальшому позивачу стало відомо, що рішенням Тимчасової адміністративної колегії Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу" визнано:
- що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента;
- визнано дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні в період з 05.03.2019 по 05.01.2021 для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язку зі сплати одноразового платежу за право укладення договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та забезпечувального платежу, а також штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, порушенням, передбаченим пунктом 2 частини 1 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на цьому ринку.
За вказані порушення на відповідача накладено штраф.
Вказаним рішенням встановлено, що КП "Київтранспарксервіс" у період з 05.03.2019 по 05.01.2021 займало монопольне (домінуюче) становище на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві, як таке, що не мало на цьому ринку жодного конкурента (п. 50 вказаного рішення).
Положенням про порядок реалізації прав на експлуатацію майданчиків для паркування із застосування електронних торгів, затвердженого наказом директора КП "Київтранспарксервіс" № 70 від 06.08.2019, встановлені загальні вимоги, правила та єдиний порядок ведення роботи при застосуванні систем електронних торгів для реалізації іншим суб'єктам господарювання прав на експлуатацію майданчиків для паркування.
Так, відповідно до п. 5.2 зазначеного Положення, загальна вартість договору складається з двох основних компонентів: вартість експлуатації паркувального майданчика на весь період, що підлягає оплаті на умовах договору та одноразовий платіж за право укладення договору (10% від вартості експлуатації місць для паркування).
Пунктом 56 рішення встановлено, що за інформацією КП "Київтранспарксервіс", одноразовий платіж сплачується переможцем торгів на користь КП "Київтранспарксервіс" впродовж 3-ох банківських днів із дня підписання протоколу про результати проведення торгів та не підлягає поверненню.
Таким чином, АМКУ встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягали у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві обов'язків сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування та штрафів за відмову від укладення вказаного договору або підписання актів приймання-передачі таких майданчиків в експлуатацію, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 частини 1 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у м. Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
З огляду на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, позивач зазначив, що йому були завдані збитки у вигляді втрат, пов'язаних із сплатою одноразового платежу за право укладення договору у сумі 82 364,40 грн.
За таких обставин, посилаючись на норми ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач просив суд стягнути з відповідача грошові кошти у сумі 164 728,80 грн, що є розміром подвійної шкоди, завданої позивачу відповідачем у зв'язку із порушенням відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
За положеннями ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.
Згідно із частинами першою, другою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Ураховуючи положення статті 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки. Натомість відповідачу потрібно довести відсутність його вини у завданні збитків позивачу.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.
Такий правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.01.2020 у справі № 902/803/17.
Подібний правовий висновок щодо покладення на позивача обов'язку доведення факту наявності порушення відповідача, наявності та розміру понесених збитків, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками також викладений у постанові Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 27.01.2020 у справі № 910/3579/17 зазначив, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки; 2) шкоди; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювана та шкодою; 4) вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Частиною 1 ст. 22 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Згідно з ч. 3, 4 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).
Положеннями ст. 224 Господарського кодексу України (далі - ГК України) визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з ст. 255 ГК України збитки, заподіяні зловживанням монопольним становищем, антиконкурентними узгодженими діями, дискримінацією суб'єктів господарювання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також збитки, заподіяні внаслідок вчинення дій, визначених цим Кодексом як недобросовісна конкуренція, підлягають відшкодуванню за позовами заінтересованих осіб у порядку, встановленому законом.
Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вина заподіювача шкоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особи, яким заподіяно шкоду внаслідок порушення законодавства про захист економічної конкуренції, можуть звернутися до господарського суду із заявою про її відшкодування.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 року у справі № 910/16055/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 року, в задоволенні позовних вимог Комунального підприємства "Київтранспарксервіс" про визнання недійсним та скасування рішення Антимонопольного комітету України № 75-р/тк від 15.07.2021 року в частині пунктів 2, 3 резолютивної частини рішення відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 22.12.2022 закрито касаційне провадження у справі № 910/16055/21 за касаційною скаргою КП "Київтранспарксервіс" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, а касаційну скаргу в частині підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України - залишено без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2022 зі справи № 910/16055/21 - залишено без змін.
Судами встановлено, що дії КП "Київтранспарксервіс", які полягають у встановленні для переможців електронних аукціонів щодо продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві обов'язків зі сплати одноразового платежу за право укладання договору про передачу в експлуатацію відповідних майданчиків для паркування, забезпечувального платежу, штрафів за відмову від укладання договору або підписання актів приймання-передачі майданчиків в експлуатацію становлять порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене пунктом 2 частини 1 статті 50 та пунктом 1 частини 2 статті 13 Закону, у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку продажу прав на експлуатацію майданчиків для паркування транспортних засобів у місті Києві шляхом встановлення таких умов придбання товару, які неможливо було б встановити за умов наявності значної конкуренції на цьому ринку.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до п. 4.3. укладеного між сторонами договору, його загальна ціна становить 906 008,40 грн, з яких 823 644,00 грн - вартість експлуатації паркувального майданчика за весь період, що підлягає оплаті на умовах договору та 82 364,40 грн одноразовий платіж за право укладання договору.
Однак, стягнення комунальним підприємством суми одноразового платежу за право укладення договору є неправомірним.
Як встановлено у рішенні АМКУ та рішенні суду у справі № 910/16055/21, КП "Київтранспарксервіс" застосовував передбачений договором одноразовий платіж за прав укладення договору з метою одержання додаткових коштів унаслідок порушення прав суб'єктів господарювання, з якими КП "Київтранспарксервіс" укладав договори про надання в експлуатацію майданчиків для паркування.
Таким чином, шкодою в даному випадку є здійснена позивачем оплата одноразового платежу за право укладення договору у розмірі 82 364,40 грн.
Протиправна поведінка відповідача у даному випадку полягає у тому, що у зв'язку із встановленням обов'язку сплати одноразового платежу за право укладення договору, останнім були порушені норми Закону України "Про захист економічної конкуренції".
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою полягає в тому, що внаслідок вчинення вказаних вище дій позивачем були переплачені грошові кошти.
Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції", шкода, заподіяна порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченими пунктами 1, 2, 5, 10, 12, 18, 19 статті 50 цього Закону, відшкодовується особою, що вчинила порушення, у подвійному розмірі завданої шкоди.
Таким чином, зважаючи на те, що відповідачем було порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбачене п. 2 ч.1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" (зловживання монопольним (домінуючим) становищем), суд дійшов правильного висновку, що саме через винні дії відповідача позивачу було завдано шкоду в сумі 82 364,40 грн, яка на підставі ст. 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції" повинна бути відшкодована відповідачем у подвійному розмірі, тобто у сумі 164 728,80 грн.
Посилання скаржника на те, що здійснена позивачем оплата одноразового платежу за укладення договору не може вважатися збитками заподіяними відповідачем, колегією суддів відхиляються, оскільки спірні правовідносини, зокрема, право на відшкодування шкоди, завданої порушенням законодавства про захист економічної конкуренції та спосіб відшкодування, регулюється нормами Закону України "Про захист економічної конкуренції", а саме ст. ст. 50, ст. 55 Закону, а не умовами договору.
Крім того, судова колегія зауважує на тому, що умовами договору не передбачено, що одноразовий платіж за право укладення договору компенсується (повертається) чи відшкодовується відповідачем, фізичними та юридичними особами, яким надаються послуги з паркування транспортних засобів.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що надававши правову кваліфікацію наданим доказам у даній справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав доведеності та обґрунтованості факту порушення відповідачем прав позивача та охоронюваних законом інтересів в аспекті ст.ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Стосовно доводів відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності, то колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на дату звернення позивача до суду з даним позовом строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, з огляду на таке.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відтак, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
Статтею 257 Цивільного кодексу України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відтак, з урахуванням приписів зазначеної норми, трирічний строк звернення з позовом про стягнення з відповідача збитків станом на день звернення з позовом до суду (13.12.2024) є таким, що закінчився 15.07.2024 року.
Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Водночас, згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
11.03.2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", якою установив з 12.03.2020 року до 03.04.2020 року на усій території України карантин. В подальшому постановами Кабінету Міністрів України строк карантину на всій території України неодноразово продовжувався та тривав до 30 червня 2023 року.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2120-IX внесено зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України та доповнено в тому числі пунктом 19 такого змісту: « 19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього кодексу, продовжуються на строк його дії» (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду з даним позовом).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Наразі строк дії воєнного стану в Україні триває.
Тобто, на дату звернення позивача до суду з розглядуваним позовом строки позовної давності за заявленими вимогами продовжені, у зв'язку з чим цей позов пред'явлено в межах строку позовної давності.
З огляду на зазначене вище, вмотивованим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують правомірні висновки суду першої інстанції під час прийняття оскаржуваного рішення суду першої інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги відповідача.
На переконання суду апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, апелянтом не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.
Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається.
Таким чином, апеляційна скарга Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 задоволенню не підлягає. Рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 слід залишити без змін.
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладаються на апелянта в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києвавід 13.02.2025 у справі № 910/15443/24 залишити без змін.
3. Судові витрати за розгляд справи у суді апеляційної інстанції покласти на апелянта.
4. Матеріали справи №910/15443/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до статей 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена та підписана 17.04.2025.
Головуючий суддя А.Г. Майданевич
Судді В.В. Сулім
О.М. Гаврилюк