вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" березня 2025 р. Справа№ 910/7267/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Євсікова О.О.
Алданової С.О.
за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Куруц В.М.
від відповідача: Чайка Л.Й.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024, повний текст якого складено та підписано 09.10.2024
у справі № 910/7267/24 (суддя Гумега О.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТЕКС-СЕРВІС"
про стягнення 1 305 696,00 грн
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОФІТЕКС-СЕРВІС" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 305 696,00 грн. з яких: 911 736,00 грн пені за порушення строків виконання зобов'язання; 393 960,00 грн штрафу у розмірі 7 % від ціни договору за прострочення надання послуг понад 30 (тридцять) днів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач (виконавець) не надав послуги з ремонту прально-прасувального обладнання позивача (замовника), чим порушив взяті на себе зобов'язання за Договором № ПК/ВЧД-11/23575/Ю від 20.09.2023 (далі - Договір), у зв'язку з чим позивачем застосовано до відповідача штрафні санкції.
Правова підстава позову обґрунтована посиланням на положення статей 11, 16, 20, 509, 525, 526, 530, 598, 599, 612, 627, 631,901 ЦК України, статей 173, 202, 232 ГК України.
Короткий зміст доводів та заперечень відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що він не виконав зобов'язання за Договором у строк через неможливість виконання. Він повідомив позивача про причини затримки поставки імпортних матеріалів, запчастин та вузлів для ремонту обладнання позивача, які спричинені блокуванням кордону польськими та словацькими автоперевізниками. Нарахування штрафних санкцій за невиконання ремонту обладнання не передбачено умовами Договору. Зобов'язання відповідача з ремонту обладнання припинилося 25.12.2023, водночас сторони Договору не погоджували його дію після 31.12.2023 до повного виконання сторонами зобов'язань, що, за посиланням відповідача, унеможливлює застосування штрафних санкцій після закінчення строку дії Договору.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення, з посиланням на статті 525, 526, 530, 547, 551, 610, 629, 837, 846, 901 ЦК України, та статті 193, 216, 230, 370 ГК України мотивовано тим, що після припинення строку дії Договору 31.12.2023 відсутні підстави стверджувати про наявність між сторонами укладеного письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання щодо надання спірних послуг у вигляді пені, штрафу, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та штрафу на підставі п. 10.3 Договору є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню повністю. За висновком суду, після закінчення стоку дії Договору було неможливим надання відповідачем послуг (виконання робіт) за цим Договором та їх прийняття позивачем, адже після припинення строку дії Договору припинено всі господарські зобов'язання сторін, що виникли на підставі цього Договору, крім зобов'язань щодо розрахунків та гарантійних зобов'язань, які діють до їх повного виконання сторонами. Суд зазначив, що позивач не мав безперешкодного доступу до обладнання позивача, а відповідно не міг після закінчення строку дії Договору 31.12.2023, надавати позивачу послуги з ремонту прально-прасувального обладнання.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, з посиланням на статті 253, 509, 526, 598, 599, 611, 631, ЦК України, статті 180, 193, 229, 232 ГК України просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт посилається на таке:
- послуги за Договором мали бути надані Виконавцем у термін не пізніше 25.12.2023 (пункт 5.6 Договору), а відтак пеня за порушення строків надання послуг має нараховуватися, починаючи з 26.12.2023 за кожний день прострочення надання послуг;
- закінчення строку дії договору не звільняє сторону від відповідальності за прострочення виконання зобов'язання, яке мало місце під час дії договору;
- висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для нарахування Позивачем пені та штрафу поза межами строку дії Договору за невиконання зобов'язання є помилковим;
- судом першої інстанції було неправильно застосовано положення статті частини 1 статті 526, частини 1 статті 599, статті 631 Цивільного кодексу України, частини 7 статті 180, частини 6 статті 232 Господарського кодексу України;
- станом на 01.01.2024 зобов'язання Відповідача щодо надання послуг за Договором не були виконані, а відтак попри закінчення строку дії Договору не припинилися, що дає йому, як замовнику, право вимагати на свій вибір його належного виконання або стягнення з Відповідача штрафних санкцій за його невиконання.
Доводи і заперечення відповідача
У своєму відзиві на апеляційну скаргу відповідач з апеляційною скаргою не погодився, просить залишити оскаржене рішення без змін, посилаючись на те, що:
- у зв'язку з обставинами, що унеможливили виконання зобов'язання до 25.12.2023 та Договору - у термін до 31.12.2023 відповідач звертався до позивача з листами про продовження строку виконання зобов'язання та строку договору. Однак, замовник відповіді на лист від 05.12.2023 № 264/1 про продовження строку дії Договору не надав;
- Факт не продовження дії Договору Позивачем та не підписання додаткової угоди до Договору свідчить про те, що у Позивача не було наміру, щоб Відповідач продовжив виконання господарського зобов'язання за раніше досягнутими домовленостями передбаченими спірним Договором після 25.12.2023 чи 31.12.2023 року, чим підтвердив факт припинення зобов'язання та закінчення строку Договору;
- суд у рішенні застосував положення ст. 598, ст. 599 глави 50 розділу 1 «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України та в обґрунтування рішення навів частину 1 ст. 202 Господарського кодексу України, оскільки між сторонами виникли саме господарські зобов'язання, які можуть припинятися не тільки виконанням, проведеним належним чином, але і через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами;
- у даній справі виконання зобов'язання не відбулося через неможливість його виконання, що настала у період дії зобов'язання, тому в такому випадку має застосовуватися ч. 1 ст. 202 ГК України чи ст. 607 ЦК України, а не ч. 1 ст. 599 ЦК України;
- основним господарським зобов'язанням відповідача за Договором було здійснення ремонту обладнання (негрошове зобов'язання), що припинилося 25.12.2023 та виконання якого стало неможливим без внесення змін у Договір;
- відповідачем сплачені штрафні санкції за Договором, що були розраховані Позивачем по дату закінчення Договору - 31.12.2023 року. Оскільки строк виконання основного зобов'язання (виконання ремонту обладнання) закінчився 25.12.2023 року та не був продовжений, тому після припинення основного зобов'язання та закінчення строку Договору штрафні санкції не підлягають нарахуванню через відсутність основного зобов'язання;
- судом першої інстанції було вірно застосовано норми цивільного законодавства.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.10.2024 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Євсіков О.О., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/7267/24. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва.
21.11.2024 матеріали справи надійшли до апеляційного суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/7267/24. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 16.12.2024. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі не пізніше ніж 09.12.2024. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі не пізніше ніж 09.12.2024. Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнана обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 17.03.2025.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 17.03.2025 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 17.03.2025 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
20.09.2023 за результатами закупівлі товарів № UA-2023-08-17-009196-a, проведеної на авторизованому електронному майданчику "ProZorro", між АТ "Українська залізниця" (далі - позивач) в особі виробничого підрозділу Дніпровське пасажирське вагонне депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця" та ТОВ "ПРОФІТЕКС-СЕРВІС" (далі - виконавець, відповідач) було укладено Договір № ПК/ВЧД-11/23575/Ю (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язався власними силами, обладнанням, запасними чистинами та матеріалами надати послуги з ремонту прально-прасувального обладнання ПКВЧД-11 Дніпро (далі - послуги), а замовник зобов'язався оплатити фактично надані послуги, які прийняті замовником та кінцевим одержувачем (пункт 1.1 договору).
Згідно з пунктами 1.4, 1.6 Договору замовником послуг є філія "Пасажирська компанія" АТ "Укрзалізниця", а кінцевим одержувачем є виробничий підрозділ Дніпровське пасажирське вагонне депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця".
Ціна договору визначена у розділі 3 Договору, зокрема, відповідно до пункту 3.2 цього розділу сума Договору становить 4 690 000,00 грн без ПДВ, всього 5 628 000,00 грн з ПДВ.
Відповідно до п. 5.1 Договору визначено, що Договір набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань до їх повного виконання сторонами.
Згідно з п. 5.2 Договору, закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії цього Договору.
Пунктом 5.5 Договору передбачено, що зобов'язання сторін по Договору вважаються виконаними після підписання сторонами актів приймання-передачі наданих послуг, та повної їх оплати замовником.
Пунктом 5.6 Договору узгоджено, що послуги мають бути надані виконавцем у термін не пізніше 25.12.2023.
Відповідно до п. 6.2 Договору сторони узгодили, що матеріали, обладнання, запасні частини та вузли повніші бути новими та виготовлені не раніше 01.01.2022 року. Новими вважатимуться матеріали, обладнання, запасні частини та вузли, які не перебували в експлуатації та мають підтверджуючі документи стосовно дати виготовлення та супровідну документацією щодо їх якості. У разі використання еквіваленту матеріалів, обладнання, запасних частин та вузлів виконавець гарантує їх якість, що має бути не гіршою за якість матеріалів, обладнання, запасних частин та вузлів, що визначені кінцевим одержувачем у технічному завданні.
Згідно з п. 6.4 Договору визначено, що місце надання послуг: на території Кінцевого одержувача за адресою: виробничий підрозділ Дніпровське пасажирське вагонне депо філії "Пасажирська компанія" АТ "Українська залізниця", місце розташування обладнання: - , м. Дніпро. Фактичний стан обладнання відображається в Акті передачі обладнання в ремонт-дефектний акт (Додаток № 4 до цього Договору), підписаному уповноваженими представниками кінцевого одержувача та виконавця у двох примірниках.
У п. 6.5 Договору визначено, що виконавець зобов'язаний надати послуги протягом 2023 року, з моменту надання кінцевим одержувачем письмової рознарядки, але не пізніше 25.12.2023.
Згідно з п. 7.1 Договору виконавець зобов'язаний, зокрема, при неможливості в передбачений замовленням строк виконати послуги, негайно повідомити листом про це кінцевого одержувача (пп. 7.1.3 п. 7.1 Договору).
Пунктом 7.3 Договору встановлено, що кінцевий одержувач зобов'язаний, зокрема, надавати виконавцю доступ до прально-прасувального обладнання виробничого підрозділу Дніпровське пасажирське вагонне депо для виконання послуг (пп. 7.3.1 п. 7.3 Договору).
Згідно з пп. 7.5.7, 7.5.8 п. 7.5 Договору замовник або кінцевий одержувач має право: вимагати відшкодування збитків у разі, якщо виконавцем не здійснюється надання послуг в зазначені Договором терміни; у разі невиконання зобов'язань виконавцем достроково в односторонньому порядку, розірвати договір з обов'язковим повідомленням виконавця за 7 (сім) календарних днів до бажаної дати розірвання. При цьому повідомлення здійснюється шляхом надсилання листа- повідомлення поштовим зв'язком на адресу виконавця. Датою повідомлення вважається дата, вказана в листі-повідомленні кінцевого одержувача.
Порядок надання та приймання послуг врегульовано у розділі 8 Договору. Згідно з пунктом 8.1 цього розділу Договору, надання послуг розпочинається тільки на підставі отриманої виконавцем письмової рознарядки, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника та кінцевого одержувача до приймання послуг.
Рознарядка направляється на електронну пошту виконавця vn@profitex.ua з подальшим направленням загальним поштовим зв'язком (поштове відправлення) - рекомендованим листом з відміткою про отримання на адресу згідно реквізитів зазначених у договорі або вручається особисто представнику виконавця (з відміткою про отримання) (пп. 8.1.1 п. 8.1 Договору).
Надання послуг повинно бути розпочато виконавцем впродовж 3 (трьох) робочих днів з дня отримання письмової заявки від кінцевого одержувача (в межах рознарядки) (пп. 8.1.4 п. 8.1 Договору).
За умовами п. 8.3 Договору послуги з ремонту прально-прасувального обладнання для ПКВЧД-11 Дніпро вважаються наданими в разі здійснення повного обсягу ремонту, що передбачено умовами Договору, після проведення позитивних випробувань - підписання акта випробування обладнання (Додаток № 6 до цього Договору), надання виконавцем документів згідно п. 2.3, 2.4., 2.5, 8.7 цього Договору.
Згідно з п. 8.4 Договору, результатом надання послуг є підписаний відповідно до вимог пункту 1.5 та пункту 1.7 цього Договору акт приймання-передачі наданих послуг (Додаток № 8 до цього Договору), який є основним документом, що підтверджує виконання послуг.
Пунктом 10.1 Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним Договором винна сторона несе відповідальність згідно з чинним законодавством України і цим Договором.
Згідно з пунктом 10.3 Договору за порушення строків надання послуг виконавець сплачує пеню у розмірі 0,1 (нуль цілих одна десята) % вартості послуг за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) % від ціни Договору.
Пунктом 13.2 Договору встановлено, що сторона, що не може виконати зобов'язання за цим Договором внаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів у строк, що не перевищує 30 (тридцяти) робочих днів. Належним доказом наявності, вищезазначених обставин та їх. тривалості є сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України або уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами.
Відповідно до п. 13.5 Договору якщо сторона без поважних причин не повідомила іншу сторону у строки, визначені пунктом 13.2 цього Договору, про виникнення (наявність) обставин непереборної сили та/або не надала підтверджуючі ці обставини документи, така сторона у подальшому не має права вимагати подовження умов цього Договору та звільнення від відповідальності, передбаченої за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором.
Згідно з п. 14.2 Договору, зміни і доповнення до цього Договору вважаються дійсними тільки, якщо вони представлені у письмовій формі, датовані і підписані належним чином уповноваженими представниками сторін.
Пунктом 15.8 Договору передбачено, що у разі порушення виконавцем умов цього Договору, а саме невиконання та/або неналежного виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором, у термін, встановлений п. 6.6 цього Договору, кінцевий одержувач стягує забезпечення виконання Договору та/або має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір, письмово повідомивши про це виконавця.
26.09.2023 на виконання умов Договору Позивач надіслав Відповідачу письмову рознарядку від 26.09.2023.
28.09.2023 Відповідач одержав скан-копію цієї рознарядки на свою електронну пошту, а 11.10.2023 - її оригінал засобами поштового зв'язку.
20.10.2023 Кінцевий одержувач - виробничий підрозділ Дніпровське пасажирське вагонне депо філії «Пасажирська компанія» акціонерного товариства «Українська залізниця» - направив Відповідачу письмову заявку про надання послуг.
25.10.2023 Відповідач одержав вказану письмову заявку.
Однак, як зазначається позивачем та не заперечується відповідачем, виконавець не виконав у встановлений в договорі строк свої зобов'язання.
05.12.2023 Відповідач надіслав Позивачу лист від 05.12.2023 № 264/1, у якому повідомив останнього про неможливість надати послуги в строк визначений Договором, посилаючись на відсутність комплектуючих матеріалів до прально-прасувального обладнання.
08.01.2024 Позивач надіслав Відповідачу претензію від 08.01.2024 № 14/6 з проханням сплатити пеню за порушення строків надання послуг за Договором за період прострочення із 26.12.2023 по 31.12.2023 (6 днів) у сумі 33 768,00 грн.
17.01.2024 Відповідач оплатив вказану пеню за Договором.
01.03.2024 Позивач надіслав Відповідачу претензію від 29.02.2024 № 14/24 з проханням сплатити пеню за порушення строків надання послуг за Договором за період прострочення з 26.12.2023 по 29.02.2024 (66 днів) у розмірі 371 448,00 грн та штраф (7%) за прострочення виконання зобов'язання за Договором понад 30 днів у розмірі 393 960,00 грн.
У відповідь на вказану претензію Відповідач у листі від 19.03.2024 № 81/1 повідомив Позивача про безпідставність нарахування штрафних санкцій за вказаний період, мотивувавши це закінченням строку дії Договору, та повідомив, що ним уже було сплачено пеню у розмірі 33 768,00 грн за період прострочення зобов'язань з 26.12.2023 по 31.12.2023.
Однак, таку відмову Відповідача від сплати штрафних санкцій Позивач вважає неправомірною. Наведене стало підставою для пред'явлення позову у даній справі про стягнення з виконавця пені, нарахованої за період з 01.01.2024 по 10.06.2024, в сумі 911 736,00 грн та штрафу в сумі 393 960,00 грн.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частинами 1 і 2 статті 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
Згідно ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Згідно з статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2).
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина 1 статті 631 ЦК України).
Строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема, коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що «строк дії договору» та «строк/термін виконання зобов'язання» за своїм юридичним змістом не є тотожними поняттями, та в залежності від умов договору, укладеного між сторонами, останні можуть як співпадати між собою, так і бути відмінними один від одного.
Припинення зобов'язання слід відрізняти від закінчення строку дії договору. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Але ті зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом (пункт 68 постанови колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 908/288/20).
Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).
Закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов'язків під час дії договору (пункт 116 постанова Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 (провадження № 12-85гс20)).
Отже, після закінчення строку дії договору сторони все ще мають відповідальність за порушення договірних умов, що мали місце впродовж дії договору. Проте, нарахування пені за період після закінчення строку дії договору можливе тільки у разі, якщо зобов'язання не припинено (продовжує існувати, а кредитор вимагає виконання його обов'язку від боржника, який не виконав свої зобов'язання вчасно під час дії договору) й особа не звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України). Наприклад, боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення боржника втратило для кредитора інтерес (стаття 622 ЦК України) (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 911/2697/22, від 14.02.2023 у справі № 924/471/21).
Судом першої інстанції вірно встановлено, що кінцевим строку виконання відповідачем зобов'язань є 25.12.2023 (згідно п. 5.6, п. 6.5 Договору).
В той же час, за змістом п. 5.1 Договору він набирає чинності з моменту його укладення та діє до 31 грудня 2023 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань до їх повного виконання сторонами. Тобто сторонами визначено різні строки для виконання зобов'язання та дії договору.
Матеріалами справи підтверджується, що листом № 242/1 від 16.11.2023 відповідач повідомив позивача про причини затримки поставки імпортних матеріалів, запчастин та вузлів для ремонту прально-прасувального обладнання, що виникла через блокування кордону польськими та словацькими автоперевізниками.
Листом № 264/1 від 05.12.2023 відповідач повідомив позивача про неможливість надати послуги у строк, визначений Договором, посилаючись на відсутність комплектуючих матеріалів до прально-прасувального обладнання, враховуючи, що згідно з п. 6.2 Договору матеріали, обладнання та запасні частини та вузли повинні бути новими та виготовлені не раніше 01.01.2022 року. Оскільки, прально-прасувальному обладнанню замовника вже більше 19 років та вузли і деталі вже не виготовляються іноземним виробником, що підтверджується листом виробника обладнання, то у листі № 264/1 від 05.12.2023 відповідач просив продовжити строк дії Договору на виконання ремонту обладнання на 2 місяці. Зазначений лист був отриманий позивачем, що ним не заперечується, та був долучений ним до матеріалів позовної заяви.
У цьому контексті є слушними доводи відповідача про те, що на час укладання Договору на виконання ремонту обладнання ще не був досліджений стан обладнання, яке підлягало такому ремонту, отже сторонам Договору не було відомо про перелік для ремонту запасних частин, які необхідні були для ремонту та загальний об'єм робіт пов'язаних з цим. З урахуванням перелічених обставин відповідач діяв у відповідності до вимог, які ставляться до такого виду договорів повідомивши замовника про зазначені обставини.
Однак, позивач не погодив пролонгацію строку дії договору та терміну виконання відповідачем зобов'язання, додаткова угода до Договору між сторонами не укладена. Наведена бездіяльність позивача розцінюється судом як реалізація ним права на відмову від прийняття виконання зобов'язання після закінчення Договору. Тож в силу положень частини 2 статті 622 ЦК України боржник (відповідач) звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі після закінчення строку дії договору (31.12.2023). Відсутність основного зобов'язання виключає можливість нарахування штрафних санкції.
Крім того, як вже зазначалось у цій постанові, умовами договору передбачено, що кінцевий одержувач зобов'язаний, зокрема, надавати виконавцю доступ до прально-прасувального обладнання виробничого підрозділу Дніпровське пасажирське вагонне депо для виконання послуг (пп. 7.3.1 п. 7.3 Договору). Закінчення строку дії договору позбавляє відповідача доступу до фронту робіт (прально-прасувального обладнання кінцевого одержувача), - за відсутності такої правової підстави. Позивачем не надано обґрунтованих заперечень на довід відповідача про те, що виконання зобов'язань із закінченням строку договору є не можливим.
Судом апеляційної інстанції також враховано, що під час розгляду справи відповідач послідовно наголошував на укладені між сторонами Договору без проведення повного технічного обстеження прально-прасувального обладнання, оскільки в ході виконання Договору працівниками відповідача було встановлено відсутність необхідності у заміні прасувального мульду першого валу (п. 1 розділу 1 Специфікації до Договору), його слід було лише правильно закріпити під час монтажу обладнання.
Наведені ствердження підтверджуються долученим до матеріалів справи комерційним запитом (а.с.108), що надійшов відповідачу від виробничого відділу Дніпровського пасажирського вагонного депо, на роботи, які не були виконані відповідачем за Договором. Вказаний запит не містить робіт із заміни мульди першого валу, що фактично підтверджує відсутність потреби у її заміні. Додатково до нового запиту на комерційну пропозицію включено заміну барабану у пральній машині (заводській номер 03072584). При цьому відповідач зазначає, що без заміни прального барабану вказаної пральної машини неможливо було виконати у повному обсязі роботи з ремонту обладнання за Договором. Позивач достатньо обґрунтованими доводами з документальними доказами цих доводів опонента не спростував.
З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що у позивача була відсутня необхідність у продовженні терміну виконання зобов'язання та, відповідно, продовження існування зобов'язання відповідача, позаяк Договір на укладених умовах в повній мірі не забезпечить досягнення бажаного результату.
У цьому зв'язку колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що в силу п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України однією із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Цивільне законодавство ґрунтується на вільному здійсненні цивільних прав, а також добросовісності учасників цивільних правовідносин при здійсненні цивільних прав і виконання обов'язків. Таким чином, особа не може отримувати переваги від недобросовісної поведінки.
Принцип справедливості, добросовісності і розумності є проявом категорій справедливості, добросовісності і розумності як суті права загалом. Принцип добросовісності є одним із засобів утримання сторін від зловживання своїми правами. Основне призначення цього принципу вбачається в наданні суддям більше можливостей з'ясовувати в повному обсязі фактичні обставини справи і, насамкінець, встановити об'єктивну істину. Загалом зміст цього принципу (справедливості, добросовісності і розумності) полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам обороту та нормам закону.
Згідно зі ст. 13 ЦК України, визначивши межі здійснення цивільних прав, закон встановлює, що особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд; при здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Так, у пункті 10.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №910/16579/20, в пункті 76.1 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18(910/4866/21) та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі №185/446/18 викладено такий висновок: "Добросовісність є однією з основоположних засад цивільного законодавства та імперативним принципом щодо дій усіх учасників цивільних правовідносин (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України). Добросовісність - це відповідність дій учасників цивільних правовідносин певному стандарту поведінки, який характеризується чесністю, відкритістю, повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, що відповідатиме зазначеним критеріям та уявленням про честь і совість".
Водночас у пункті 9.55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19 та в постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 450/2286/16-ц, від 04.08.2021 у справі № 185/446/18 в розвиток добросовісності як стандарту поведінки застосовано доктрину "venire contra factum proprium" (заборони суперечливої поведінки), що ґрунтується ще на римській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини "venire contra factum proprium" лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
За наведеного, колегія вважає, що судом першої інстанції вірно було враховано "суперечливу поведінку" позивача у спірних правовідносинах, адже він укладає Договір з метою надання відповідачем послуг з ремонту прально-прасувального обладнання, однак, не отримавши такі необхідні для нього послуги (що підтверджується подальшими діями позивача про оголошення процедури закупівлі), не продовжив строк дії Договору з відповідачем, а звернувся до останнього з позовними вимогами про стягнення штрафних санкцій на підставі цього Договору, строк дії якого закінчився.
Господарським судом попередньої інстанції також вірно були відхилені доводи позивача про визнання відповідачем позовних вимог стосовно застосування до нього відповідальності за порушення договірного зобов'язання. Адже здійснена відповідачем 17.01.2024, на вимогу позивача згідно претензії № 14/6 від 08.01.2024, оплата пені за період з 26.12.2023 по 31.12.2023, фактично вчинена відповідачем відповідно до умов п. 10.3 Договору за порушення останнім строків надання послуг за період, у який Договір був чинним. Утім не свідчить про визнання позовних вимог про стягнення неустойки, нарахованої за період після закінчення строку дії Договору.
Резюмуючи вищенаведене в сукупності, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що нарахування позивачем відповідачу штрафних санкцій на підставі п. 10.3 Договору після закінчення строку дії цього Договору є безпідставним. Неправильного застосування судом норм матеріального права, на що вказував апелянт у своїй скарзі, за результатами перегляду справи в апеляційному порядку не встановлено. Тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду міста Києва від 09.10.2024 у справі №910/7267/24 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 15.04.2025.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді О.О. Євсіков
С.О. Алданова